Зоряне небо Егера, або Смерть за гороскопом - Історія - dt.ua

Зоряне небо Егера, або Смерть за гороскопом

8 квітня, 2016, 22:01 Роздрукувати Випуск №13, 8 квітня-15 квітня

Коли в спальню герцога Альбрехта фон Валленштейна ввірвалися вбивці, він аж ніяк не здивувався. Чи ж йому, хто все життя довіряв зіркам більше, ніж людям, не знати: планети вишиковуються в лінію — по один бік Сонця Сатурн і Юпітер, а по другий — Меркурій і Венера. Отже, настав час померти. Гороскоп передбачив: при такому розташуванні небесних світил Альбрехт має зустріти свою смерть...

Сені біля тіла Валленштейна Картина Теодора фон Пілоті, 1855 р.

 

Коли в спальню герцога Альбрехта фон Валленштейна ввірвалися вбивці, він аж ніяк не здивувався. Чи ж йому, хто все життя довіряв зіркам більше, ніж людям, не знати: планети вишиковуються в лінію — по один бік Сонця Сатурн і Юпітер, а по другий — Меркурій і Венера. Отже, настав час померти. Гороскоп передбачив: при такому розташуванні небесних світил Альбрехт має зустріти свою смерть...

Події нашої розповіді, які інтригували й інтригуватимуть поетів та істориків не одне століття, відбулися пізно ввечері 25 лютого 1634 р. на крайньому заході Чехії, у містечку Егері (сучасному Хебі). Незадовго до цього тут у супроводі найвірніших прихильників з'явився герцог Альбрехт Венцель Євсевій фон Валленштейн (у Чехії його називають Вальдштейн) — один із найвідоміших полководців Європи раннього Нового часу.

Всемогутній головнокомандувач армії імперії Габсбургів під час Тридцятилітньої війни (1618–1648) був змушений шукати притулку поблизу позицій шведських військ. 6 листопада 1632 р. генералісимус у битві під Лютценом зазнав своєї єдиної серйозної поразки. Армія союзників (шведи та саксонці), попри загибель геніального полководця — короля Швеції Густава II Адольфа, — у кровопролитному бою бере гору. Валленштейн відступає з Саксонії в Чехію й веде закулісні переговори зі шведським канцлером Акселем Оксеншерною. Найбільші гарнізони імператорських військ відмовилися коритися полководцеві, який, мов загнаний вовк, метався по західній Чехії; йому належало зробити останній крок — приєднатися до шведів, непримиренних ворогів імперії Габсбургів. Відтоді зірки остаточно відвернулися від Валленштейна.

"Небезпека не минула"

24 січня 1634 р. таємним указом імператора Фердинанда II Габсбурга Валленштейна змістили з посади й позбавили всіх земель і титулів. Оголошення будь-кого "поза законом" в Імперії не давало навіть найменших шансів виправдатися. Але він усе ще намагався утриматися на владному олімпі. Грандіозні плани європейського масштабу продовжували хвилювати майстра закулісних інтриг. Упродовж майже десяти років він наганяв жах на всю Європу і мав владу значно більшу, ніж імператор Священної Римської імперії німецької нації.

эгер_3
Альбрехт фон Валленштейн, унікальна гравюра XVII ст. Із колекції автора

Багато дослідників упевнені, що генералісимус вирішив вести самостійну гру на руїнах імперії, знекровленої тривалою війною, спираючись на допомогу чи то Франції, чи то Швеції — головних ворогів Габсбургів і Рима. У кожному разі, таємні переговори зі шведами він розпочав ще перед битвою під Лютценом, — про це збереглися документальні свідчення.

Здавалося, що неперевершений шаховий гравець, який блискуче прораховував багатоходові комбінації — як на європейському театрі воєнних дій, так і на ниві "підвищення свого добробуту" завдяки реквізиції маєтків та багатств повержених ворогів, — знайде вихід зі складного становища, в якому опинився. Але Валленштейн не знав, що 18 лютого 1634 р. імператор видав ще один таємний указ — уже про його арешт. Виконавці вироку мали доправити бунтівного генералісимуса у Відень "живим чи мертвим".

…Того фатального вечора Валленштейн попрощався зі своїм придворним астрологом Баттістою Сені й готувався до сну. Італієць кілька годин розмовляв із ним, обговорюючи розташування планет і зірок; герцог ніколи не приймав важливих рішень без вказівок звіздаря. Вже прощаючись із Валленштейном, "сірий чоловік", як його позаочі називали солдати, сказав: "Небезпека не минула..."

Тим часом перший акт кривавої драми вже розпочався, і в парадній залі замку містечка Егер щойно були вбиті вищі чини з найближчого оточення генералісимуса — фельдмаршал Крістіан фон Ілло (Іллов), генерал Адам Ердман фон Ліпа, полковник граф Вільгельм Кінскі та ротмістр Нойман...

Змова

Головну роль серед змовників відігравали комендант фортеці шотландець Джон Гордон та його співвітчизник майор Волтер Леслі, а також ірландець Ричард Вальтер Бутлер, що приєднався зі своїм полком драгунів до Валленштейна кілька днів тому.

Вони мали намір виконати таємний наказ імператора, сподіваючись нагріти руки на майні "зрадників". Валленштейн і люди з його оточення (чимало їх були пов'язані з полководцем родинними узами) мали незліченні статки: замки й маєтки в Чехії та Моравії. Британці — серед змовників були виключно шотландці-протестанти й ірландці-католики — попередньо зняли з варти відданих полководцеві солдатів та офіцерів і оголосили про банкет на честь генералісимуса. Але той, пославшись на хворобу, чемно відмовився прибути в зал для прийомів...

Ось як описує Фрідріх Шиллер у своїй фундаментальній "Історії Тридцятилітньої війни" фінальну сцену лиховісного банкету: "Не помишляючи про небезпеку, що вже нависла над їхніми головами, гості безтурботно віддалися банкетним утіхам і, наповнивши чаші, проголошували заздоровниці на славу Валленштейна — вже не імператорського слуги, а самодержавного государя. Вино розв'язало їм язики, й Іллов надзвичайно самовпевнено заявив, що через три дні тут буде армія, рівної якій Валленштейн ніколи ще не очолював... Серед розмов приносять десерт, і тут Леслі дає умовний знак зайняти підйомний міст і забирає ключі від усіх воріт замку". Із шаф їдальні вискакують драгуни Бутлера й накидаються на гостей. Кінскі й Терцкі навіть не встигли витягти зброю, як їх закололи. Барон Іллов мужньо прийняв смерть, убивши спершу двох драгунів. Нойман лише зумів вирватися з залу, але у внутрішньому дворі замку його також закололи.

Змовники негайно послали своїх людей за межі замку, щоб нейтралізувати прибічників Валленштейна. Покої полководця перебували під якнайсуворішим контролем драгунів Бутлера. Гордон, Леслі і Бутлер близько години радилися, не наважуючись виконати наказ імператора. Зрештою, вони вирішили діяти, але вже чужими руками. Таким чином, два капітани-драгуни, ірландець Вальтер Деверу і шотландець Діонісіус МакДональд, також увійшли в історію. Разом із шістьма солдатами, озброєними алебардами, кондотьєри рушили до покоїв Валленштейна, які розміщувалися в будинку бургомістра Пахельбеля на головній площі міста, що тепер носить ім'я гуситського короля Іржі з Подебрада. Лише вірний паж полководця намагався перешкодити змовникам, але його вбили.

Розбуджений галасом Валленштейн спокійно стояв біля вікна на другому поверсі будинку. Він дивився, як змовники зі смолоскипами в руках виламували двері, але не рушив із місця. І так само спокійно, з гордовитим виразом обличчя, вислухав тираду Деверу. Якщо вірити Шіллеру (він використовував джерела XVII ст.) герцог широко розпростер руки й прийняв удар алебардою прямо в груди. Без найменшого звуку і стогону генералісимус упав замертво.

Німецький історик Вільгельм Фердинанд Арндт писав: "Тому саме, що Валленштейн заблукав у своєму високому дусі й у своєму призначенні, дрібні люди і змогли перехитрити й умертвити його. Які були його плани, наскільки вони дозріли, яка була мета їх, чи не міг він схилитися настільки ж на бік німецької вітчизни й імператора Фердинанда, як і проти них, чи була вся повнота серця його, до останнього рішення, ясна і світла, в сузір'ях, для душі його — це все приховала ніч, що побачила його плаваючим у власній крові..."

эгер_4
Докладний опис убивства Валленштейна, з гравюрами. 1630-ті рр.

Гороскоп капітана Валленштейна

Гороскоп, який не тільки передбачив час смерті, а й провістив велику долю безвісному капітанові імператорських військ, склав Йоганн Кеплер. Із таким проханням до видатного німецького математика й астронома Валленштейн звернувся через посередника, відомого празького медика Штромейєра, у 1608 році.

Ось тоді-то Кеплер і обчислив, що до майбутнього героя прийде смерть під час протистояння Сатурна і Юпітера Меркурієві та Венері, тобто на початку березня. Валленштейна вбили 25 лютого 1634 р. близько 9 години вечора.

Що ще побачив Кеплер, дивлячись на зірки? Розрахувавши положення між Меркурієм і Юпітером у гороскопі капітана, який народився 24 вересня 1683 р. під знаком Терезів, учений написав: "Меркурій перебуває в точній опозиції до Юпітера, а це дає мені підстави стверджувати, що цей пан дуже марновірний, що він тримає під своєю владою дуже багато людей, не простих, а озброєних, у зв'язку з чим його власна особа потрапляє в страшенну плутанину і викликає велике збентеження. Співставлення Меркурія і Юпітера вказує також на обман і наклеп із боку сановних осіб, які мають вчинити підступне вбивство".

Чоловіка, який до нього звернувся, Кеплер характеризує як "жвавого, швидкого, гарячого й неспокійного, який цікавиться всілякими новаціями, не приймає загальноприйнятих норм і стандартів поведінки, а прагне до всього нового, незвіданого або незвичайного". Йому властива "схильність до алхімії, магії та чарів, здатність спілкуватися з духами, зневага і байдужість до людських настанов, умовностей і до всіх релігій, бо все, що пропонує Бог або людина, від піддає сумніву і зневажає". Кеплер досить точний в описі особистості Валленштейна (якого він ніколи не бачив), хоча в гороскопі бракує домінуючої для нього й тоді ще не відкритої планети Уран, яка символізує сум'яття душі й мінливість долі з багатьма раптовими, несподіваними і трагічними змінами в житті людини.

эгер_5
Гороскоп капітана Валленштейна, складений Йоганном Кеплером

Складений Кеплером гороскоп Валленштейн завжди носив із собою. Швидше за все, його цікавив не власний портрет, мало думав він і про смертну годину. Найбільше капітана окрилила фраза: "Така незвичайна натура буде здатна на великі справи".

"Великі справи"

Валленштейн почав готуватися до великих діянь уже давно. По-перше, він, відчуваючи, що "перша серед рівних" релігія починає контрнаступ, перейшов із лютеранства в католицтво. По-друге, великі справи потребували й великих коштів. Через рік після складення гороскопу Альбрехт, бідний як церковна миша, і вічний позичальник у багатих родичів, серйозно поліпшив свій майновий стан. За намовою патера-єзуїта, він одружився з багатою вдовою Анною-Лукрецією фон Ландек, власницею великих маєтків у Моравії. Чимало істориків і белетристів пишуть про "заможну й літню" вдову, але насправді Анна-Лукреція була досить привабливою особою. Вона була старша за чоловіка на дев'ять років і померла в 40-річному віці. Подружжя жило в добрі й злагоді більше п'яти років, попри буйну вдачу Альбрехта. У 1614 р. Валленштейн став удівцем, а ще через кілька місяців отримав величезний спадок після смерті дядька Іоанна Кавки. Ось так, трохи несподівано він стає в один ряд із найбільшими магнатами Богемії (Чехії) та Моравії — Ружомберками, Славатами, Шліками…

Зірка майбутнього полководця зійшла 1618 р., коли на його батьківщині спалахнуло повстання.
23 травня чехи, обурені зневажанням свободи віросповідання з боку імператора, викинули з вікон Празького замку намісників Фердинанда II Габсбурга — Вілена Славату і Ярослава з Мартініц. Чиновники відбулися легким переляком, бо впали у сміттєву яму. Чеський сейм обрав тимчасовий уряд — Директорію — і спішно почав формувати армію на чолі з графом Йіндржіхом Матіашем Турном. Ці події, названі "празькою дефенестрацією" (від латинського fenestra — "вікно"), започаткували Тридцятилітню війну. На трон у Празі був обраний під іменем Фрідріха I курфюрст Пфальца Фрідріх V — глава Протестантської унії. Валленштейн, чиї родичі були чехами й протестантами, якнайактивніше виступив на боці католиків, сформувавши за власний кошт кірасирський полк, із його допомогою прихопивши скарбницю Моравії.

Імперці-католики завдали нищівної поразки чесько-пфальцській армії під Білою Горою в листопаді 1620 р. Фрідріх I, який отримав невтішне прізвисько "Король на одну зиму" (Winterkonig), втік із Празького Граду. В Чехії почався терор, люті розправи над "єретиками" супроводжувалися конфіскацією земель інсургентів. Як один із найактивніших учасників придушення повстання Альбрехт отримує величезні маєтки. 120 тисяч гектарів землі стали основою його володінь — тепер він найбагатший землевласник Чеського королівства. Вже тоді статки щасливого кондотьєра оцінювалися в астрономічну суму — 30 млн гульденів. А попереду у Валленштейна будуть нові перемоги на полі брані (досягнуті, втім, більше числом, аніж умінням), безліч титулів та жалування все нових земель. Так, у 1629 р. він до титулу герцога Фрідланда приєднує титул можновладного герцога Мекленбурзького та "генерала Балтійського й Океанічного морів" (тепер Північне море).

Упродовж дев'яти років Валленштейн був імперським князем і отримав право карбувати монети. Вони вкрай рідкісні, бо після загибелі полководця всі випущені ним монети оголошувалися недійсним платіжним засобом і підлягали переплавці. На саме ім'я колишнього можновладного князя було накладено табу…

эгер_1
Талер 1632 р. Альбрехт фон Валленштейн, герцог Мекленбурга, Фрідланда й Сагана

1630 р., у зеніті слави, імператор відправив Валленштейна у відставку, — князів обурювала поведінка "вискочки" та непомірні контрибуції, які його армія вибивала з населення їхніх земель, незалежно від того, були вони протестантами чи ні. Але блискучі перемоги шведського короля Густава II Адольфа, який став на захист релігійних свобод на німецькій землі, примусили імператора — дуже неохоче — знову повернути Валленштейна на службу. Однак "друге пришестя" герцога на посаду головнокомандувача не принесло йому колишніх лаврів. Після поразки останнього кондотьєра світової історії під Лютценом його чекав трагічний фінал у замку Егера.

"Образ дерзновенний"

Фрідріх Шиллер у знаменитій драматичній поемі "Валленштейн" малює такий, трохи романтизований образ полководця і політика:

На тлі похмурому яскраво проступає

Знайомий світу образ дерзновенний

Із гордовитим задумом своїм.

Так, це він — творець хоробрих ратей,

Бич стількох країн і табору кумир,

Імперії опора бунтівлива;

Відважний син мінливої фортуни. 

Думки сучасників про Альбрехта фон Валленштейна доволі суперечливі. Одні бачили в ньому чесноти, що надають йому ореолу могутності: хоробрість, рішучість, щедрість, уміння спілкуватися з підлеглими, толерантність і віротерпимість. За свідченнями інших, генералісимус був пихатим і злобним. За гороскопом Кеплера, він "буде безжалісним, позбавленим здатності до братньої або подружньої любові, нікого не любитиме, буде відданим тільки собі та своїм бажанням, суворим до своїх підлеглих, скупим, жадібним, віроломним, несправедливим у вчинках, зазвичай мовчазним, часто імпульсивним, а також войовничим і безстрашним".

Деякі не дуже привабливі риси характеру Валленштейна можна пояснити тим, що впродовж довгих років його мучила хвороба. "Альбрехт із Валленштейна все життя, точніше з 1604 р., відколи заразився так званою угорською хворобою, страждав на недолікований сифіліс, що в останнє десятиліття його життя призвело до розвитку tabes dorsalis — сухотки спинного мозку... Деформації скелету підтверджують історично загальновідомі труднощі при ходьбі, аж до нерухомості в останні роки життя Альбрехта Валленштейна... Після фізичної недуги не забарився і психічний розлад, а отже повне розкладання особистості герцога". Це свідчення лікаря Емануеля Влчека, який провів антропологічне дослідження останків Валленштейна у 1975 році (з книжки "Про недуги сильних світу цього. Владарі світу очима невролога" чеського письменника-лікаря Івана Лєсни).

Якою ж була ця людина, що мала славу майже демонічної істоти, і якій Шиллер дав таку оцінку: "Вознесений честолюбством і честолюбством повергнутий у прах, попри всі свої вади, велика й дивна людина, він був би достойний захоплення, якби знав міру"? Питання залишається відкритим. Нехай кожен відповість на нього по-своєму. Але "відважний син мінливої фортуни" досі цікавий і викликає суперечки. За влучним визначенням академіка Дмитра Затонського, люди такого рівня стоять трохи окремо, і їх можна сміливо назвати "гауризонкарами" — нескореними гірськими вершинами. Валленштейну не загрожує забуття.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво