Балтійський дебют запорожців

Усім відомі морські походи запорізьких козаків (у тому числі й під проводом гетьмана Петра Сагайдачного) на просторах Чорного моря у ХVІ–ХVІІ ст. Але є ще одна славна звитяга запорожців – на Балтиці.

Це було за часів польського короля Владислава IV Вази. Король намагався повернути собі шведський престол, на який мав усі права. Йому бракувало флоту, тоді як у шведів був потужний флот: одна з їхніх баз розміщувалась у Пілаві (Піллау) поряд із Польщею. 25 жовтня 1634 р. у Львові король скликав таємну раду з участю Великого коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського, щоб обговорити можливість повернення шведської корони, втраченої його батьком Зигмунтом (Сигізмундом) ІІІ Ваза. Загальна ситуація, здавалося, сприяла цьому (йшла Тридцятилітня війна, в якій зав'язли шведи). 11 липня 1635 р. закінчувався термін мирної угоди, підписаної зі Швецією 1629 р. Шведи, згідно з цією угодою, володіли Курляндією і тримали війська в Ельбінгу, Толкміцку, Бранієві, Пілаві та Мемелі, повністю контролюючи морську торгівлю Польщі. Вони панували у затоці Вісли (яка називалася Хаф). Король сподівався на підтримку магнатів і шляхти, зацікавлених у експорті сільськогосподарської продукції та лісу. Але в Польщі не було ані вдосталь кораблів, ані вишколених екіпажів, та навіть військово-морської бази. Тому перш за все треба було захопити Пілаву…

С.Конєцпольський запропонував королю використати для боротьби зі шведами козацький флот. Нехай спочатку переріжуть шляхи забезпечення з боку Хафи, а потім здобудуть Пілаву. Їм там легше на чайках оперувати: місце те характерне мілизнами й нерегулярністю берегової смуги. Король наказав послати на Січ парламентерів. Одночасно він виправив на розвідку інженерів для складання мапи теренів майбутньої операції. Очолив групу Фредерік Геткант, який ще 1625 р. зробив мапу Пілави і якому легше було виявити всі попередні помилки.

19 грудня 1634 р. король прибув у Данциг (Гданьск), щоб особисто контролювати підготовку до операції. Убраний в одяг місцевих рибалок, Геткант зробив картографічну зйомку не теренах, зайнятих противником. Поляки отримали докладну мапу Пілави та околиць. Шведи, правильно оцінюючи роль Пілави, відновили старі укріплення і збудували нову фортецю. Запорожці були ознайомлені з мапою, що полегшило їм навігацію у Віслянській затоці.

За наказом короля, були фортифіковані Пуцьк та Хель, почалася розбудова армії і флоту, накопичувалися військові запаси. 24 травня 1635 р. розпочалися польсько-шведські переговори, на які прибули дипломати з Франції, Англії та Нідерландів, уряди яких були зацікавлені в утриманні миру в регіоні та у ритмічному імпорті з Польщі товарів. Більшість магнатів і шляхти не бажали загострення конфлікту: війна зі Швецією була вельми ризикованою, тривалою, а головне – дорогою. Король рішуче відкинув сумніви опонентів і затвердив план: побудувати флот із 12 кораблів, виділити кошти для фортифікації Хеля та Пуцька, сконцентрувати військо в районі Грудзьондза. Настала черга козаків. На початку літа король звернувся до полковника Костянтина Вовка, щоб він із козаків, призначених для експедиції у Пруссію, відібрав 1500 чоловік, для яких на Німані підготували чайки.

Хто такий був Костянтин Вовк? Нащадок київського війта (старости) Федора Вовка, пращури якого, полоцькі бояри, з середини XVI ст. переїхали на Київщину і мали спочатку герб, що використав герби трьох кланів ("Секєж", "Кошцієша" та "Побуг"). Потім стали міщанами, але за "лицарську відвагу" у 1616 р. син Федора Максим отримав герб "Веже", який мав такий вигляд: на блакитному полі щита дві червлені фортечні вежі, що виникають зі смарагдового пагорбка, намет блакитний, підбитий червленню, на шляхетській короні, що увінчує лицарський шолом, клейнод з двома червленими вежами (як на щиті). 1626 р. син Максима Костянтин, який у 1625–1629 рр. був писарем Війська Запорізького, отримав підтвердження шляхетства.

Король квапив козаків швидше вирушати на північ і водночас зазначав, що чайок недостатньою, вимагаючи від скарбничого литовського Стефана Паца збільшити їх чисельність за рахунок розбудови нових або переобладнання рибальських суден. Козакам король нагадував про їхню славу і про те, що він відповідними універсалами забезпечить їм економічну та правову підтримку. З Січі до Крулевця (Кенігсберг, тепер Калінінград) приїхали козацькі майстри, які почали будувати чайки та переобладнувати для козаків човни. До Крулевця влітку 1635 р. відправили 1500 козаків на чолі з полковником Костянтином Вовком. Шведи помітили небачених доти військовиків і послали до них парламентерів із запитанням, хто вони, за чиїм наказом тут з'явилися та з якою метою. Вони відповіли: "Ми запорізькі козаки, прийшли сюди на заклик короля й чекаємо його наказів". За наказом короля, їх забезпечили списами, гарматами, ліхтарями, компасами. Час минав, а кількість чайок та обладнання збільшувалася надто повільно. Король навіть 25 серпня зажадав, щоб козаків взагалі утримали від подальших дій, якщо вони не готові, і якнайшвидше відправили на Січ, оскільки їхнє перебування у Крулевці обтяжливе для скарбниці та міста.

Але несподівано 30 серпня король змінив свій наказ, вимагаючи від С.Конєцпольського затримати запорожців до 5 вересня. Річ у тому, що під час переговорів у Штумській Всі спалахнув гострий релігійний конфлікт між вартою польських і шведських представників, який міг спровокувати війну. "Останній аргумент" король бачив у козаках.

У ніч із 30 на 31 серпня 1635 р. козаки на чайках підійшли до Пілави. Коли зажеврів світанок, шведи побачили небажаних гостей. Вони їх обстріляли з гармат, але гарматні ядра з берегових фортець не долітали до чайок через велику відстань від берега, а гармати шведського корабля, який мав високі борти, не могли уразити маленькі й низькі чайки. Після нетривалого, але запеклого бою козаки вдерлися на борт шведського корабля, що стояв на рейді, й захопили його з усіма запасами провіанту, набоїв та амуніції. Свідок тих подій Альбрехт Радзивілл високо оцінив сміливість козаків та їхні морські навички: "подиву заслуговує їхнє вміння керувати чайками, оплетеними очеретом, коли морські хвилі їх то підіймали, то занурювали у воду, а зв'язки очерету вздовж бортів утримували їх над водою. Вправно веслуючи, вони плавали, як бажали. Пілава була свідком того, як шторм розкидав ті чайки, але тієї ж миті вони знову сконцентрувалися навколо шведського корабля, а після його абордажу вишикувалися навпроти Пілави".

Можна було б закріпити успіх, атакуючи Пілаву. Проте король отримав повідомлення, що шведська й польська делегації (які ще з середини серпня намагалися знайти спільну мову) під тиском представників зацікавлених у мирному вирішенні питання держав (Франції, Англії та Голландії), таки порозумілися. Він дав наказ стримати подальші дії козаків. 12 вересня було підписано мир терміном на 26 років, за яким шведи мусили залишити ті фортеці на теренах Пруссії, які були раніше під протекторатом польського короля, і повернути затриманий у Пілаві корабель "Чорний орел". Шведську корону король не повернув, оскільки шляхта не бажала втягувати країну у виснажливу війну з непевним фіналом. 23 вересня король написав лист до полковника Вовка з проханням якнайшвидше відвести козаків до Крулевця і звідти не гаючи часу дістатися до Торуні, де вони отримають грошову винагороду і можуть повертатися на Січ.

Так завершився балтійський дебют запорожців, який довів, що козацтво здатне дати собі раду не тільки на теплому та досить лагідному Чорному морі у змаганнях із турками, а й на суворій Балтиці у боях зі шведськими "морськими вовками".

Ця подія сталася за 79 років до першої перемоги російського флоту над шведами під Гангутом! Бій під Пілавою став демонстрацією факту народження нової морської сили. І хоча далі сталося не так, як бажалося, саме 31 серпня можна розглядати як свято українського флоту – День флоту. Такі історичні підвалини для визначення свята українських моряків, і треба з ними рахуватися, адже кожна дата, кожне свято повинні сприяти ствердженню власної гідності та національної гордості, виховувати наш народ у дусі вірності славним традиціям минулого, демонструвати всьому світові, що "ще не вмерли України ні слава, ні воля".