Запізніла реакція Манту

Про щеплення від туберкульозу мимоволі заговорили скрізь — у транспорті і в магазинах, на роботі і вдома. Ця тема певною мірою навіть витіснила політику — і не дивно, адже йдеться про здоров’я дітей. Хіба хтось може бути до цього байдужим? Крім чиновників, звісна річ.

— Тотальної шкоди здоров’ю дітей не завдано, — наголосив міністр охорони здоров’я Ю.Поляченко, коментуючи ситуацію після чергової госпіталізації дітей, яким зробили протитуберкульозну пробу Манту.

А почалася ця історія тоді, коли учням Калінінської школи-інтернату №1 Великоолександрівського району Херсонської області зробили проби Манту. Реакція виявилась несподіваною: і молодші, і старші школярі масово почали скаржитися на самопочуття. Картина була настільки тривожна, що до центральної районної лікарні мусили госпіталізувати майже весь контингент інтернату — 88 дітей із 100. Діагноз поставили універсальний — гостра респіраторна вірусна інфекція.

Можливо, цей випадок і залишився б непоміченим, але аналогічна ситуація повторилася в селі Вербка Кам’янець-Подільського району Хмельницької області. Багатьом дітям стало зле відразу ж після введення туберкуліну, довелося терміново відправляти їх у лікарню. Тих, хто почувався краще, відпустили додому, але невдовзі й вони почали скаржитися на головний біль, нудоту, болі в животі та слабкість. За даними головного управління охорони здоров’я Хмельницької облдержадміністрації, всього було госпіталізовано 47 дітей. Спеціалісти обласної лікарні надали їм необхідну допомогу, а коли стан школярів поліпшився, провели повне обстеження постраждалих. На жаль, юні хмельничани не можуть похвалитися богатирським здоров’ям, однак і особливих проблем, слава Богу, не було виявлено. Отож одна з офіційних версій – що туберкулін вводили дітям, котрі поголовно були хворі, – відпадає. Ще одну версію — про некоректне введення — також можна забути.

— Медична сестра, яка проводила проби Манту, досвідчена, працює понад п’ять років, свого часу, як і належить, пройшла спеціальну підготовку й одержала допуск, — пояснив ситуацію М.Янчук, начальник головного управління охорони здоров’я Хмельницької ОДА. — Звичайно, ми стурбовані тим, що сталося, аналізуємо ситуацію, намагаємося знайти причини, однак складається враження, що вини медиків у цьому немає. І медсестра, і лікарі, які згодом обстежували дітей, та, власне, і вчителі — всі кажуть, що діти прийшли до школи здоровими. Немає підстав звинувачувати медичну сестру в тому, що вона, мовляв, вводила туберкулін усім дітям за списком, незважаючи на стан їхнього здоров’я або скарги на погане самопочуття. Ми всі чекаємо висновків спеціальної комісії, яку створило Міністерство охорони здоров’я.

Про випадок у Херсонській області інформації у ЗМІ, принаймні на телебаченні, було зовсім мало. І зрозуміло чому — там постраждали так звані державні діти, а у Хмельницькій — домашні. Батьки, звісна річ, злякалися за здоров’я своїх синів та доньок і стали вимагати пояснень. На щастя, неприємні симптоми незабаром минули, результати обстеження певною мірою заспокоїли мам і тат. Але медичні працівники ще й досі стривожені, бо на таку реакцію від проби Манту ніхто не сподівався. Відомо, що туберкулін , як і будь-який інший імунобіологічний препарат, може викликати алергічну реакцію, але ж не у всіх дітей одночасно і не таку гостру. У конфіденційних розмовах медики стверджували, що в деяких дітей з’являлися судоми, якась незрозуміла сила начебто викручувала руки, стискала долоньки, були випадки не просто запаморочення, а й непритомності. Звісно, таке на респіраторну інфекцію важко списати. Лікарі добряче налякалися, адже вслід за судомами пальців може статися і серйозніше лихо — спазм судин серця або легень. Неважко уявити, що вони тоді пережили. Ситуація, слава Богу, стабілізувалася, дітей виписали з лікарень. Чиновники стверджують, що така халепа з туберкуліном у нас сталася вперше. Фтизіатри-практики іншої думки.

Однак мова не про те. Як зауважив віце-президент Всеукраїнської ради захисту прав та безпеки пацієнтів Віктор Сердюк, у світі відомо багато випадків, коли батьки в таких ситуаціях зверталися до суду й отримували чималі компенсації як за шкоду, завдану здоров’ю дітей, так і за власну моральну шкоду. До речі, рахунки за лікування дітей та профілактичні заходи теж сплачували винуватці. Українські тата і мами не розбещені демократією. Всі їхні претензії зводяться лише до одного — чому ніхто не попередив про те, що дітям робитимуть проби Манту? Власне, і запитують задля годиться, бо зарання знають відповідь — у нас так заведено.

Багато що змінилося в нашому житті, але права пацієнтів, у тому числі й на інформацію, як були, так і залишаються для нас недоступними. Знаю це з власного досвіду — доньці, яка тільки-но перехворіла на кір, зробили пробу Манту. До вечора в дитини підвищилася температура, довелося викликати швидку допомогу. Медсестра ж просто хотіла виконати план за один день і відзвітувати, що першокласники стовідсотково пройшли попередню туберкулінодіагностику. На жаль, таке в нас трапляється часто. Дуже хочеться вірити, що демократичні зміни колись дійдуть і до царини медицини — погодьтеся, батьки таки повинні знати, які процедури планують провести з їхніми дітьми медики. Тим більше що, хочемо того чи ні, ми змушені водити своїх дітей у кабінети, де робляться щеплення, — спробуйте без цієї карточки оформитись у дитячий садок або школу. Дорослим часто погрожують відповідальністю за те, що їхні діти поширюватимуть соціально небезпечні хвороби. Механізм, як зобов’язати батьків виконувати програму профілактики і щеплень, у нас працює справно, зате їхнє право на інформацію – повністю ігнорується. Про що, зокрема, свідчить і ситуація довкола реакції Манту.

Міністерство охорони здоров’я, як завжди, довго тримало паузу — не царська це справа звертати увагу на якусь там «сезонну ГРВІ» у далеких селах. Складається враження, що в міністерських кабінетах переконані — супермодна «дорожня карта» може легко обійтися без подорожніх. Однак, на думку лікарів-практиків, ця ситуація значно вдарить по тій хисткій довірі, яка існує між медиками та пацієнтами. Не секрет, що досить великий відсоток людей частково або й зовсім не довіряє нашій системі охорони здоров’я. А щеплення дітей — це саме та тема, яка викликає чи не найбільший інтерес, бо торкається всіх родичів малюка, над яким проводиться експеримент. До слова, експерти ВООЗ неодноразово наголошували на тому, що ревакцинації від палички Коха вже давно не дають очікуваного ефекту, оскільки на туберкульоз хворіє майже однакова кількість як ревакцинованих, так і неревакцинованих людей. У зв’язку з цим рекомендується відмовитися не тільки від ревакцинації, а й від проведення проб Манту. Думка, безумовно, суперечлива, однак відома не тільки фтизіатрам, а й мирному населенню, яке й так налякане подіями довкола туберкулінових проб.

— Боюся, що батьки дедалі частіше відмовлятимуться від того, аби їхнім дітям ставили реакцію Манту. Однак в умовах епідемії це поки що єдиний спосіб виявити — інфікований маленький пацієнт туберкульозом чи ні, — пояснює заступник головного лікаря Київської міської туберкульозної лікарні №1 Світлана Павленко. — Коли до нас приходять налякана мама або бабуся, ми намагаємося їм доступно все пояснити — якщо проба Манту позитивна (розмір папули-інфільтрату більше 5 мм), це означає, що паличка Коха вже проникла в кров і може згодом поселитися у легенях чи кістках дитини. Отож, треба вчасно зробити щеплення. Ми попереджаємо також про можливу реакцію, щоб родичі дитини були готові й не панікували, коли, скажімо, трохи підвищиться температура або з’явиться висипання, — у мого сина, наприклад, після проби Манту була кропивниця. Але це буває вкрай рідко. Як правило, після пояснень і рекомендацій, що робити в тій чи іншій ситуації, батьки заспокоюються. Найгірше, коли люди не одержують від лікарів достовірної інформації — тоді вони діють під впливом чуток і всіляких страшилок.

В умовах епідемії туберкульозу це може призвести до паніки. Але тільки не в кабінетах Міністерства охорони здоров’я. У двох областях «НП», а в МОЗ — тиша і коректні розмови про можливе некоректне транспортування та введення туберкуліну. Скільки ж разів повинен гримнути грім, щоб чиновник бодай поворушився? Мабуть, як у народних казках, — тричі. Коли туберкуліновий грім докотився до Вінницької області, там теж госпіталізували кілька десятків дітей в обласну лікарню. До стандартних скарг додалися нарікання на різкий біль в очах (наче піском засипало) і тривалі запаморочення.

Через два дні після цих подій ми нарешті почули офіційну думку головного санітарного лікаря, першого заступника міністра охорони здоров’я С.Бережного на підсумковій колегії МОЗ. Виявляється, алгоритм реакції міністерства був адекватний ситуації: стався перший інцидент — заборонили туберкулін тієї серії, яку використовували у Херсонській області. Перепочили. Після другого випадку — заборонили іншу серію, яка була завезена у Хмельницьку область. Але не встигли розслабитися, як виникли проблеми на вінницьких хуторах. Тоді вирішили взагалі призупинити проведення проб Манту. Тимчасово — до висновків спеціальної комісії.

У кулуарах колегії обізнані люди говорили, що це розслідування може тривати нескінченно довго, адже, щоб перевірити якість туберкуліну, необхідно від трьох до шести місяців: доки все висіяне не зійде — робити висновки рано. Знову ж таки фахівці стверджують, що в нас далеко не все гаразд як із туберкуліном, так і з БЦЖ. Під час досліджень неодноразово виявлялися досить-таки серйозні порушення — зокрема вакцина, як жартують учені, була занадто живою. Любителі чорного гумору коментували ситуацію просто — спочатку проводимо щеплення і заражаємо, зате потім точно знаємо, від чого треба лікувати.

Голова комісії — головний дитячий фтизіатр МОЗ України Ольга Білогорцева – не схильна до жартів, але й не драматизує ситуацію. Вона оглянула всіх дітей, госпіталізованих у Хмельницькій та Вінницькій областях, зауважила, що прояви були неспецифічними, і впевнена – це не туберкульоз. Водночас Ольга Іванівна поскаржилася, що преса постійно атакує комісію, а тому було прийнято рішення: відповіді на всі запитання даватиме тільки прес-служба МОЗ.

І це після того, як за кілька днів до розмови на тій-таки колегії МОЗ прем’єр-міністр України Юрій Єхануров заявив, що міністерство повністю програло інформаційну війну: «Всі бачили на телеекранах переляканих матерів, але не бачили лікарів та фахівців, які могли б кваліфіковано щось пояснити й заспокоїти батьків. Інтерес суспільства до подій навколо реакції Манту був досить великим, а реакція міністерства – дуже запізніла, інформаційного забезпечення — ніякого, зате про пташиний грип давали стільки всього, що можна було зробити висновок — краще померти, ніж усе це колись пережити».

У свою чергу, міністерство попередило про особисту відповідальність начальників головних управлінь охорони здоров’я та головних обласних санітарних лікарів за ситуацію з проведенням проб Манту та за якість препаратів, які використовуються. Пікантний момент, якщо врахувати, хто насправді проводить закупки туберкуліну, як і вакцини БЦЖ та всього, що стосується туберкульозу. За словами начальників управлінь, туберкулін, який згодом забракували, мав усі дозвільні документи і поставлявся централізовано. То хто і за що в цій ситуації повинен нести відповідальність?..

Погляди ЗМІ автоматично повернулися у бік Харкова, звідки розійшовся по Україні горе-туберкулін. Звісна річ, у стерильні цехи фірми «Біолік» сторонніх не пускають, інформація йде досить фільтрована. На всіх телеканалах промайнула коротенька заява одного з керівників підприємства, який запевнив, що експерти простежили весь виробничий цикл і жодного порушення не виявили. Контроль за якістю тут на належному рівні. Це трохи заспокоює, однак не дає відповіді на логічне запитання: звідки ж тоді взялися неприємності? Коли керівництво МОЗ наголошує: однією з причин може бути некоректне транспортування, – то що означає це на практиці? Невже за ті години, що туберкулін везли з Харкова до Хмельницького чи Вінниці, він встиг зіпсуватися? Все ж таки не молоко в немитих цистернах серед літа перевозили. Зберігати туберкулін, відповідно до інструкції, повинні в холодильниках — це всі знають. У всіх трьох областях запевняють, що саме так і роблять.

Коло замкнулося, але епідеміологи знають, де в ньому слабка ланка. За три тижні не прозвучало жодного слова про те, який туберкулін потрапляє в ампули і чи справді він відповідає міжнародним стандартам якості, що висуваються до імунобіопрепаратів. Мабуть, легше одержати повну інформацію про золотий запас держави, ніж про те, хто насправді виробляє туберкулін, а хто – тільки розфасовує й продає. Епідеміологи стверджують, що Україна весь час закуповує цей препарат у Росії, а віднедавна, в рамках проекту, — невелику кількість завозять із Данії. Пошепки також додають, що поставки частково надходять навіть із Китаю, а тому, щоб говорити про якість та безпечність, треба перевіряти не холодильники у сільських лікарнях, а весь ланцюжок виробництва. Навіть якщо це за кордоном. Тим паче що імунобіологічні препарати — це надто серйозно, аби обмежитися тільки посиланнями на те, що із сертифікатами та дозволами все гаразд. Якщо заради безпеки споживачів закордонні фахівці вважають за потрібне перевіряти наші молокозаводи, на яких виготовляють твердий сир, – то чому відкидається такий підхід, коли йдеться про здоров’я і безпеку пацієнтів? Бояться зіпсувати відносини з партнерами? Чи за цим криється щось інше? І запитань, і припущень виявилося б набагато менше, якби інформаційна політика була відкритою, а не велася як партизанська війна.

Коли в міністерстві вже були переконані, що наказ про тимчасове призупинення виконується, в одній із областей південно-східного регіону гарячково приховували наслідки від проведення проби Манту — чи то інформація до віддаленого району вчасно не дійшла, чи то її, за звичкою, проігнорували, адже всім давно відомо, що МОЗ не має жодного впливу на місцеві кадри. Результат для місцевих ескулапів був приголомшливим — понад 90 дітей показали таку ж картину, як і в Хмельницькій та Вінницькій областях. По всіх селах району майже до ранку моталися лікарі, обстежуючи дітей, — кому надавали допомогу на місці, когось везли до лікарні. І знову пішов у хід відомий діагноз — ГРВІ. Але врешті-решт районна санепідемслужба склала правильний звіт про 98 % охоплених і передала місцевій пресі таку ж правильну інформацію. Своїх випадково «здав» молодий недосвідчений лікар, який засумнівався в тому, яке число ставити на документах, а тому зателефонував у столицю, щоб переконатися: проведення проб Манту заборонене по всій Україні – чи тільки в тих регіонах, де постраждали діти. Бо начальство веліло не дивитися на Київ, а в першу чергу виконувати місцевий план заходів профілактики туберкульозу.

Чи можна лавину проблем зупинити самим лише міністерським наказом? Боюся, що ні. Як відомо, все почалося в Херсонській області, але про тамтешні події зовсім мало говорять, навіть комісія не згадує. Чи не тому, що йдеться про школу-інтернат для дітей, позбавлених батьківського піклування, які мають проблеми зі здоров’ям — у тому числі й психічним?..