ЗА ЗАКОНОМ ЧИ ЗА ПОНЯТТЯМИ? НІ, ЗА СВАВОЛЕЮ!

Про перипетії з приводу майбутніх виборів ректора Національного медичного університету імені О.Богомольця наш тижневик розповів місяць тому («ДТ», №18, 2003 р.) у публікації «За законом чи за поняттями?» Вибори не відбулися, точніше були тишком-нишком скасовані. Чому? Ніхто не виявив бажання узяти в них участь? Ні, документи подали чотири гідні, на наш погляд, претенденти. Не будемо поки що називати їхніх імен. Офіційна ж версія Міністерства охорони здоров’я України щодо скасування оголошеного конкурсу зводиться до того, що він був оголошений неправильно, з порушенням Закону «Про вищу освіту». Зокрема не були надані рівні можливості брати участь у конкурсі на заміщення посади ректора Національного медичного університету як докторам наук, професорам-лікарям, так і не лікарям, а, скажімо, хімікам, фармацевтам, біологам, фізикам і т.д. На наш погляд, це досить абсурдний привід, тому що як в Україні, так і за її межами ще не було прецедентів, щоб у будь-яких вищих навчальних закладах немедичного профілю ректором був лікар.

Чому все-таки скасували конкурс у Національному медичному університеті? Яка закулісна, справжня причина його скасування? Як розвиватиметься інтрига виборів ректора провідного медичного університету України, коли повинен відбутися конкурс і чи відбудеться взагалі? Сподіваючись одержати відповідь на запитання, які, безумовно, цікавлять багатьох, ми вирішили звернутися до голови комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства і дитинства, члена-кореспондента АМН України, відомого нейрохірурга, доктора медичних наук, професора, просто чесної і порядної людини М.ПОЛІЩУКА. Тим більше що його прогнози, висловлені місяць тому, виявилися дуже правдивими.

— Миколо Єфремовичу, чому, на вашу думку, вибори в Національному медичному університеті імені О.Богомольця не відбулися і, очевидно, найближчим часом не відбудуться?

— Для мене тут усе ясно як Божий день. Іде велика гра. Певні, дуже високі владні сили хочуть посадити в це почесне, я б навіть сказав — елітне крісло свою поки що досить віддану людину, дарма що вона не відповідає цьому місцю: і не лікар, і не вчений. Гадаю, після публікації у вашій газеті мого попереднього інтерв’ю, та ще після подачі на оголошений конкурс заяв кількома дуже достойними претендентами на цю посаду, кандидат від влади закликав на допомогу весь наявний адміністративний потенціал, щоб, по-перше, скасувати конкурс, у якому він не мав ніяких шансів на перемогу, а по-друге, дати час вгамуватися пристрастям, забутися обнародуваним негативній інформації та прогнозам, адже вони 100-відсотково вціляли в задуманий сценарій.

Дозволю собі повторитися: жоден зі сторонніх, не причетних до університету претендентів, чи то колишній міністр, чи інші чиновники будь-якого рангу, не має ніяких шансів на перемогу в Національному медичному університеті, якщо конкурс буде чесний. Кожному з таких претендентів обов’язково необхідний адміністративний ресурс у вигляді перебування на посаді виконувача обов’язків ректора НМУ, бажано якомога довше; отримання 30% голосів виборців можна ще постаратися забезпечити адміністративними методами — батога і пряника.

Але такій сваволі колектив може і повинен у такому разі протидіяти.

Проаналізуйте вибори в Національну академію наук 2003 року. Рішенням влади щомісячну стипендію академікам підвищили до 2500 гривень пожиттєво. На конкурс подали відомі в країні люди, а не пройшли. Чому? Тому що не мають достатнього наукового рівня, не створили наукових шкіл. Так буде і в Національному медичному університеті, тому що там працюють видатні вчені, педагоги, там школи...

Вибори ректора у Запорізькому медичному університеті також багато в чому є показовими. Як відомо, претендент на цю посаду від колективу університету набрав понад 76% голосів, а претендент, котрий мав підтримку влади, набрав 20%. Колектив вибрав собі того керівника, який заслужив довіру своєю багаторічною працею в університеті.

До речі, народні депутати П.Сабошук, Я.Сухих та інші простежили, щоб вибори відбулися згідно з законом. Протягом трьох місяців не виходив наказ МОЗ України про затвердження ректора. Наш комітет та депутати від Запоріжжя були принциповими, закон не порушено — обраний колективом ректор університету розпочав виконання своїх обов’язків.

Гадаю, щось подібне відбудеться і в Києві. Навіть якщо хтось «збоку» подасть на конкурс, то він не набере 30% у першому турі виборів. Так буде, коли навіть його незаконно призначать виконувачем обов’язків до виборів. А у другому турі, якщо до нього дійде, колектив дві третини голосів віддасть одному зі своїх претендентів, і тоді «власник», тобто МОЗ України, має видати наказ про його призначення. Такий закон. А закони держави повинні виконувати всі!

— Чому не відбулися вибори в Національному медуніверситеті, зрозуміло. Але відповідь на другу частину запитання — коли вони відбудуться і чи відбудуться взагалі? — поки що не прозвучала.

— Згідно із Законом України «Про вищу освіту», вибори ректора в Національному медичному університеті вже мали б відбутися і попередній ректор повинен був би провести конференцію ради трудового колективу із виборів нового ректора, передати управління університетом у нові руки, взяти участь у новому наборі студентів як член приймальної комісії, щоб передати все необхідне новому керівникові колективу. Як, скажімо, це відбувається, коли обирають Президента. Є новообраний Президент, його попередник виконує обов’язки ще місяць, а потім, після прийняття присяги, передає владу. Точно так само й у Верховній Раді. Так повинно було відбутися і в Національному медичному університеті, але, як тепер відомо, не відбудеться. Причини ж лежать на поверхні, і кожній розумній людині вони зрозумілі.

Однак хочеться нагадати, особливо закулісним учасникам цього дійства, що 15 липня закінчується контракт у нині діючого ректора, і Міністерство охорони здоров’я України зобов’язане до цього терміну оголосити конкурс на заміщення вакантної посади ректора Національного медичного університету. І хоча це час відпусток і у вищій школі, і в парламенті, я як голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, а також члени профільного комітету ВР, гадаю, що й претенденти на цю високу посаду, — будемо уважно стежити, аби Міністерство охорони здоров’я України вчасно, дотримуючись Закону «Про вищу освіту», оголосило конкурс і своєчасно відкрито, гласно та чесно провело його.

Від імені комітету Верховної Ради вже підготовлені листи міністру охорони здоров’я А.Підаєву та міністру освіти і науки В.Кременю щодо неприпустимості чергового адміністративного зриву оголошення і проведення конкурсу на заміщення посади ректора НМУ не пізніше вересня 2003 року.

— Ви справді впевнені, що вибори ректора НМУ відбудуться у вересні 2003 року і будуть чесними, як заведено говорити — прозорими, а не буде посаджений «згори» у крісло ректора колишній міністр охорони здоров’я В.Москаленко?

— Ніякої впевненості у мене в цьому немає. Якщо зірвали вибори один раз, можуть зірвати і вдруге, і втретє, і вчетверте, щоб вибрати зручний момент, укотре надурити людей і привести до влади в медуніверситеті потрібного. Але якщо ми не чинитимемо опір цьому свавіллю, то, як мовиться, гріш нам ціна у базарний день.

Нам усім сьогодні дуже потрібна активна громадянська позиція в обстоюванні своїх прав, і я впевнений, що мої колеги з НМУ — провідної медичної установи країни — розуміють, яка відповідальність у цьому плані лежить на них, і не дозволять одурити себе.

Вчена еліта університету зробить свій вибір. Працівники Національного медичного університету — це свідомі, самодостатні люди, і вони знайдуть правильне рішення.

— Припустимо, у липні Міністерство охорони здоров’я України не оголосить конкурс на заміщення вакантної посади ректора Національного медичного університету імені О.Богомольця. Як ви зможете вплинути на таку ситуацію?

— Є Закон України «Про вищу освіту», є положення про вищу школу, є статут Національного медичного університету. Слід нагадати, що в ст. 39 Закону України «Про вищу освіту» йдеться про те, що власник призначає виконуючого обов’язки керівника вищого навчального закладу після двох турів конкурсу та повторного конкурсу, які не відбулися, але ніяк не до початку першого конкурсу. Тим більше протизаконно призначати виконуючого обов’язки ректора до початку конкурсу з-поміж сторонніх претендентів. Це поставить інших претендентів у нерівні умови. Де ж тут демократія? Якщо ж станеться так, що не буде оголошено про проведення конкурсу або ж призначать п. Москаленка в.о. ректора до проведення конкурсу, нам нічого не залишиться, як подати в суд на Міністерство охорони здоров’я і зобов’язати його зробити це оголошення, а також, відповідно до Закону, провести конкурс під егідою в.о. ректора Є.Гончарука. І я, і члени комітету Верховної Ради, і претенденти на посаду ректора, серед яких є відомі в Україні вчені та лікарі, не будемо сторонніми спостерігачами. Колектив університету повинен відстояти свої права. Впевнений, що колектив виборців підтримають не тільки члени Верховної Ради, не тільки десятитисячний колектив викладачів та студентів НМУ, а й уся медична громадськість Києва та України.

Що ж стосується самого В.Москаленка, то у медицині він відомий виключно як міністр, який, перебуваючи на цій посаді, захистив докторську дисертацію і, не маючи наукового напряму, наукових праць, учнів, став членом-кореспондентом Академії медичних наук України. Роботу міністерства, яке очолював В.Москаленко протягом майже трьох років, Верховна Рада визнала незадовільною.

Сьогодні як ніколи потрібні реформи у вищій медичній школі. Ще в 1992 році МОЗ розробило Програму розвитку медичної освіти в Україні на період 1993—2002 рр. Там усе докладно розписано, так би мовити, розкладено на полички. Що заважало панові В.Москаленку впровадити її в життя? Впровадивши цю програму в життя, ми мали б сьогодні в Україні рівень лікаря, наближений до європейських стандартів. При цьому не було б проблем і з прийняттям закону про загальнообов’язкове соціальне медичне страхування. Сьогодні вже не треба було б говорити про переваги первинної медико-санітарної допомоги і впровадження практики сімейного лікаря. Про це ще в 2000 році видав указ прем’єр В.Ющенко.

Невже після цього ви думаєте, що, нічого не зробивши в охороні здоров’я, В.Москаленко щось реформує у вищій школі? Я так не думаю.

Комітет Верховної Ради України та Міністерство охорони здоров’я на чолі з новим міністром рішуче налаштовані на реформи як у системі охорони здоров’я, так і у вищій школі. Отже, нам потрібні люди, котрі розуміють потреби сьогодення в охороні здоров’я, вищій медичній школі і можуть на них працювати.

P.S. Редакція «ДТ», у свою чергу, спостерігатиме, як будуть розвиватися події з виборами ректора провідного медичного вузу України і неодмінно поінформує про це читачів. Отже, далі буде…