Всі люди — діти Сонця, а жінки — ще й діти Місяця

Усе не просто тече і змінюється. Усе ритмічно коливається. Життя пульсує в синхронізованих ритмах, великих і малих, збагнути й опанувати які — все одно що стати Великим Ляльководом, котрий тримає ниті не тільки окремої людської долі. Вчені поки що емпірично їх намацують у своїх лабораторіях та клініках, почасти не в змозі пояснити загадкові, на рівні метафізики й навіть містики, явища циклічності існування живої матерії, підпорядковані незбагненним силам і законам. Друга міжнародна науково-практична конференція «Хронобіологія і хрономедицина: теоретичні і практичні перспективи», яка відбулася в Чернівцях на базі Буковинського державного медичного університету, засвідчила, що вже набуті науковцями досягнення в розкритті таємниць ритміки фізіологічних процесів — від молекулярних до популяційних — виводять медицину в площину нечуваних досі можливостей.

Чернівці стали місцем проведення конференції не випадково. Тут сформована хронобіологічна наукова школа, фундатором якої є професор Василь Пішак. Останні три десятиліття у Буковинському медуніверситеті вивчають структурну і функціональну організацію епіфіза мозку (його ще називають шишкоподібним тілом), механізми добових і сезонних ритмів функцій людського організму. Епіфізу присвячено чимало монографій. Під керівництвом В.Пішака захищено низку докторських та кандидатських дисертацій із дослідження хроноритмічної організації органів та систем.

Виявляється, ця невеличка залоза відіграє величезну роль у нашому житті, оскільки бере участь у регуляції добових і сезонних біоритмів, артеріального тиску, стану імунної, центральної нервової систем, забезпечуючи організмові антиоксидантний і протипухлинний захист. А головне — підтримує фізіологічні ритмічні коливання його гомеостазу. Реагуючи на зовнішні фактори, насамперед — на сонячне світло, а також на зміни геомагнітного поля, вона не просто дозволяє нам відчути час — вона його безпосередньо формує, запускаючи в нас такий собі годинниковий механізм. Саме епіфіз, образно кажучи, рухає стрілки на нашому життєвому циферблаті: велика показує добу, маленька — роки. Варто йому збитися — порушуються сон і настрій, з’являється сезонна депресія, «стрибає» тиск, загострюються хронічні болячки. Одне слово — нічого доброго.

Власне, довкола питання, як зробити хід маленької стрілки спокійним і плавним, коли вона вже пішла по другому колу, даючи змогу людині якомога довше зберігати бадьорість духу, тіла і розуму, — в основному й точилися на конференції наукові розмови та дискусії.

— Порушення внутрішньої структури біоритму, а також неузгодженість ритмів між собою призводять до так званих десинхронозів — функціональних порушень, які потім трансформуються в патологічні стани і захворювання, — розповідає академік АМН України, завідувач відділення клінічної фізіології та патології внутрішніх органів Інституту геронтології АМН України, професор Олег Коркушко, чия доповідь була присвячена функціональним станам епіфіза мозку під час старіння і шляхам корекції десинхронозів. — Актуальною проблемою є добова періодичність фатальних кардіоваскулярних випадків (інфаркт міокарда, інсульт, раптова коронарна смерть) з вираженим зростанням їх частоти в ранкові години. На жаль, як свідчить практика, традиційні лікувально-профілактичні заходи не досить ефективні для запобігання їм. Необхідно розробляти нові профілактичні стратегії, що базуються на принципах хронодіагностики, хронопрофілактики і хронотерапії.

Наріжним каменем хрономедицини, на думку Олега Коркушко, є нейрогормон мелатонін, що виробляється здебільшого якраз у шишкоподібному тілі в темний період доби. Річ у тому, що десь у третій декаді життя починається поступове зменшення вироблення мелатоніну. У літніх і старих його рівень в крові удвічі-втричі нижчий, ніж у молодих. А це, у свою чергу, призводить до порушення багатьох функцій організму, зокрема до формування вікового десинхронозу. По-суті, старіння — це зменшення амплітуди ритмів, зсув їхніх пікових точок, розбалансованість біоритмів. Що спричиняє різні вікові патології — атеросклероз, остеопороз, хворобу Альцгеймера.

Дослідження, проведені в Інституті геронтології, засвідчили: люди похилого віку зі збереженою мелатонінутворювальною функцією епіфіза старіють не так швидко і не так трагічно. Як зберегти цю функцію? Здавалося б, дуже просто — вводити в організм мелатонін. Однак експерименти професора Л.Бондаренко з Харківського інституту проблем ендокринної патології ім.Данилевського показали, що замінна терапія спрацьовує не зовсім так, як би хотілося. Застосовуючи фармакологічні дози тривалий час, можна взагалі порушити ендогенну продукцію гормону. Окрім того, медицина сьогодні не дає гарантій, що таке лікування взагалі безпечне. Хоча оголошені на конференції результати досліджень київських геронтологів засвідчили, що приймати мелатонін у певних дозах протягом двох тижнів літнім людям, котрі страждають від різноманітних хвороб, досить корисно.

Епіфіз, як і честь, треба берегти змолоду — звучало лейтмотивом на конференції. Згідно із сучасними уявленнями, його вікове ослаблення пов’язане переважно з функціональними, а не структурними змінами. Тому відновлення добових і сезонних ритмів мелатоніноутворювальої функції шишкоподібного тіла є одним із перспективних напрямів профілактики прискореного старіння.

Найкращий спосіб довго зберігати молодість, говорили поважні академіки і професори, — не збиватись із визначених природою біоритмів. Тобто все робити регулярно. Вчасно їсти (не так, між іншим, важливо — що, як — коли, бажано в один і той самий час), вчасно лягати спати, одне слово — жити в гармонії зі світом.

Все було б напрочуд просто й гарно, якби ми належали лише біології. Соціум із його зовсім не біологічними пристрастями й нескінченною боротьбою не лише за виживання, а й за визнання вносить у ритмічні синусоїди природи неймовірний хаос. Спробуй спокійно заснути, коли така розпечена політична обстановка, неадекватне зарплаті зростання житлово-комунальних тарифів, або коли тебе несправедливо принижують чи навпаки — несправедливо підносять!

Будь-які умовляння медиків вести здоровий спосіб життя за законами хронобіології, з усього видно, не дадуть бажаного і масштабного профілактичного ефекту. Суспільна аритмія стала стилем нашого існування, і навряд чи щось здатне змінити ситуацію, навіть заради того, щоб відтягнути старість. Від стресів нікуди не подітися.

До речі, так звані шкідливі професії (журналістика, між іншим, якраз серед них), із медичної точки зору, — це граничне напруження компенсаторно-пристосувальних механізмів із поступовим розвитком незворотних проявів дезадаптації, а також зниженням продукції фізіологічно активних речовин пептидної природи.

Останнє дозволило російським вченим зробити висновок про важливу роль пептидів у регуляції адаптаційних механізмів організму, продовженні тривалості життя і збереженні активного довголіття. Наступним кроком стало створення лікувальних засобів на основі пептидів, що дозволило розробити і впровадити у клінічну медицину з профілактичною та лікувальною метою пептидні регулятори генетичної стабільності і кліткового метаболізму, які нормалізували основні фізіологічні функції організму, гальмуючи, зокрема, процес його старіння.

Природа, втім, передбачаючи наш сповнений стресів спосіб життя, створила унікальний механізм тренінгу для шишкоподібного тіла, аби воно зміцнювало свій функціональний стан. Як запевняє заслужений діяч науки Російської Федерації, завідувач лабораторії «Хрономедицина і нові технології» в клініці внутрішніх хвороб Московської медичної академії ім.Сєченова професор Семен Рапопорт, це — магнітні бурі, довкола яких стільки галасу. Відроджена з попелу геобіологія останнім часом дуже зацікавилася епіфізом, а московські вчені взялися вивчати механізми впливу на нього природних магнітних хвиль і, крім усього, підтвердили гіпотезу про регулюючий вплив природних електромагнітних полів на продукування в організмі мелатоніну.

До речі, проблеми хронобіології і хрономедицини вчені, а вони майже всі — чоловіки, вивчають виключно на чоловіках. Задля чистоти експерименту. Мовляв, у жінок свої біологічні цикли і психічні ритми, незбагненних таїн яких людська думка осягнути не здатна.

* * *

Загалом, у конференції в Чернівцях взяли участь понад 70 вчених, лікарів із вищих навчальних, науково-дослідних, лікувально-профілактичних установ Росії та України.

— Організувати таку конференцію з такою різноманітною й насиченою програмою пленарних засідань тепер, — без перебільшення, є справжнім подвигом, — сказав професор Семен Рапопорт. — Тому ми всі дуже вдячні Чернівцям, Буковинському медуніверситетові та його ректору Василеві Пішаку за надану можливість наукового спілкування. Сподіваюся, відтепер українські й російські вчені об’єднають свої зусилля у вивченні питань хронобіології задля пошуку наукових істин і розвитку практичної медицини.