У чому секрет блакитної крові

…Наталя Федорівна дуже здивувалася, побачивши Світлану на прийомі. Всього тиждень тому вона направила її в обласний онкодиспансер і була впевнена, що пацієнтку госпіталізували. Консервативне лікування не зупинило зростання злоякісної пухлини, залишалася одна надія — операція. І чим швидше — тим краще.

— Хоч як я просила, лікар відмовився мене оперувати, — розповідала крізь сльози Світлана. — Подивився результати обстеження і сказав, що мені треба серйозно підлікуватися — з таким гемоглобіном про операцію навіть думати не можна, а хіміотерапія тільки погіршить ситуацію. А я боюся, що, доки підвищуватиму цей гемоглобін, підуть метастази і вже жодна операція не знадобиться. Невже немає ніякого виходу? — молода жінка благально дивилася на Наталю Федорівну. — У мене ж двоє дітей на руках…

На жаль, рік у рік збільшується кількість онкохворих. Кожен із них повинен пройти дуже тяжкий шлях лікування, який, крім оперативного втручання, обов’язково передбачає курс хіміотерапії. Відомо, що приблизно 60% таких пацієнтів страждають від анемії, яка ще більше ускладнює їхній стан, — через це значно погіршується якість життя, порушується працездатність і розумова діяльність. За словами лікарів, пацієнти з анемією частіше скаржаться не на біль, що характерно при онкозахворюванні, а на надзвичайну стомлюваність і втому. Здається, не просто тяжко, а неможливо розірвати це замкнуте коло: хіміотерапія посилює анемічно гіпоксичні процеси, спровоковані злоякісною пухлиною, а гіпоксія тканин, у свою чергу, призводить до зниження ефективності променевої і хіміотерапії. Тому практикуючим лікарям нерідко доводиться винувато відводити погляд — на жаль, ми нічим не можемо вам допомогти...

На думку завідуючої лабораторією хіміотерапії Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Кавецького АМН України Валентини Пивнюк, хіміотерапія — це один із основних методів лікування хворих, у яких виявлено злоякісні новоутворення. Сьогодні в онкології без цього не обійтися — цей метод дозволяє врятувати життя багатьом хворим, значно продовжити їхній вік. На хіміотерапію зазвичай покладають великі надії — і пацієнти, і лікарі. Її застосовують і як самостійний метод, і в поєднанні з оперативним втручанням або променевою терапією. Тим часом хіміотерапія чинить дуже складний вплив на організм, викликає дуже багато побічних явищ. Одним із найтяжчих ускладнень вважається порушення процесів кровотворення, що призводить до різкого зниження рівня гемоглобіну. Практика свідчить: ракові клітини в умовах гіпоксії стають більш резистентними до цитостатичних впливів, що в результаті призводить до швидкого зростання злоякісної пухлини.

За словами В. Пивнюк, увага практикуючих лікарів зараз прикута до вітчизняного препарату — церулоплазміну, який з успіхом застосовується у складі терапії супроводу при хіміотерапії. Цей препарат дає хороші результати в боротьбі з анемією — він бере безпосередню участь в обміні заліза і міді в організмі, внаслідок чого зменшується явище гіпоксії в тканинах і стимулюється синтез гемоглобіну.

Лікарі-практики підтверджують висновки вчених про те, що церулоплазмін — препарат комплексної дії, який зменшує явища інтоксикації й анемії і при цьому, що дуже цінне, має імунокоригуючі функції. Вже кілька років в Інституті онкології церулоплазмін застосовують у багатьох відділеннях, і, зважаючи на результати, дуже успішно.

— Цей препарат призначається як у доопераційний, так і в післяопераційний період хворим, у яких виявлено рак шлунка, стравоходу, прямої кишки, легень та інших локалізацій, — розповідає директор Інституту онкології АМН України професор С.Шалімов. — У кожному конкретному випадку доза підбирається, звісно ж, індивідуально. Наш досвід свідчить, що застосування церулоплазміну в онкологічній практиці відкриває нові можливості профілактики і корекції гнійно-септичних ускладнень, синдрому поліорганної недостатності, підтримки кровотворення, підвищення імунореактивності організму. Він також посилює антиоксидантний захист організму в умовах гіпоксії, покращує загальний стан хворого. У наш час дефіциту ліків немає — з-за кордону поставляються різні фармпрепарати, які до того ж дуже активно рекламуються і досить дорого коштують, але практика свідчить, що серед них трапляються малоефективні, з серйозними побічними діями. Тому дуже важливо підтримати розробку і створення вітчизняними вченими біотехнології виробництва цього оригінального препарату, який, до речі, використовується не лише в онкології, а й у реаніматології, нейрохірургії, кардіології.

Справді, фармацевтичний ринок України сьогодні дуже різноманітний, але української продукції на ньому набагато менше, ніж хотілося б, особливо зважаючи на той факт, що нас по праву вважають фармакологічною країною — і науковий, і виробничий потенціал у нас є. Але оригінальних вітчизняних лікарських препаратів не так уже й багато — на полицях аптек і на складах лікарень здебільшого переважають генерики. Досвід свідчить: щоб випустити нові ліки, необхідно потратити щонайменше 12—15 років кропіткої праці і, звісно ж, солідні кошти. (Набагато простіше й вигідніше випускати генерики, що, власне, і відбувається у нас повсюди.)

Історія церулоплазміну розпочалася давно — у середині минулого століття. Білок церулоплазмін, який є компонентом крові здорової людини, було виділено ще в 1944 році. Він мав дивний блакитний колір, через що й отримав свою назву — церулоплазмін, тобто «небесно-блакитний із плазми крові». До речі, у нормі його вміст у крові коливається в межах 20—40 мг на 100 мл плазми. Так сталося, що майже сорок років ніхто особливо не цікавився «блакитною кров’ю». І тільки на початку 80-х років минулого століття в Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р.Кавецького народилася ідея використовувати це відкриття для створення нового лікарського препарату. Спочатку в лабораторних умовах розробили оригінальний і водночас нескладний спосіб виділення церулоплазміну з побічних продуктів виробництва препаратів крові, що дозволяло використовувати сировину-відходи від виробництва альбуміну та імуноглобуліну. Вчені працювали самовіддано, і результат був отриманий у досить-таки стислі терміни — за дев’ять років препарат пройшов доклінічні і клінічні випробування. У 1990 році він уже був зареєстрований у СРСР і внесений у довідник «Лікарські препарати» як біогенний препарат, що регулює метаболічні процеси в організмі, а також має антиоксидантні, імуномодулюючі і гемостимулюючі властивості.

Професор Ганна Воробйова «познайомилася» з церулоплазміном ще на початку його клінічних випробувань. Тоді лабораторія імунології Інституту трансплантології і хірургії АМН України, якою вона керувала, вивчала властивості «блакитної крові» в умовах реальної хірургічної практики. Він продемонстрував свою ефективність і безпеку під час лікування захворювань підшлункової залози, патології печінки, пухлин шлунка. Лікарі відзначали, що новинка ставить на ноги пацієнтів після складних операцій і крововтрат, допомагає при гнійно-септичних станах. Експериментальні й абдомінальні хірурги після тривалих випробувань внесли вітчизняний медпрепарат у свій арсенал. Після цього на церулоплазмін звернули увагу й інші фахівці, зокрема його почали застосовувати у відділеннях Національного інституту серцево-судинної хірургії імені М.Амосова АМН України. Певний час, за словами Г.Воробйової, досить гостро стояла проблема лікування інфекційного ендокардиту, який нерідко призводив до пороку клапанів серця. При такому тяжкому захворюванні необхідно було протезувати клапани — на пацієнтів чекали складні, досить травматичні операції. Зрозуміло, відновлювальний період теж був непростим. Кардіологи ризикнули застосувати «блакитну кров» і, як засвідчила практика, не помилилися. За десять років понад 250 хворих одержали цей препарат, але при цьому не було зареєстровано жодного випадку рецидивів захворювання. Дослідження тривали й після виписки пацієнтів — через рік їм робили контрольну імунограму. На думку клініцистів, і цей іспит церулоплазмін склав на відмінно. Все це дозволило припустити, що препарат можна застосовувати і в дитячій практиці — при вроджених пороках серця. У Центрі кардіології і кардіохірургії новонароджених церулоплазмін допомагав рятувати малят, яким було всього один день від народження! Протягом останнього часу вітчизняний фармпрепарат допоміг вижити майже 150 крихітним пацієнтам, у яких були складні пороки серця.

Клініцисти також переконалися, що «блакитна кров» значно покращує стан при операціях із застосуванням штучного кровообігу, при інфаркті міокарда, а також при будь-яких запальних процесах гнійно-септичного характеру у кардіохворих.

Вивчаючи послужний список цього препарату, зайвий раз переконуєшся в тому, що майбутнє медицини справді за біотехнологіями. За свій короткий —порівняно з іншими ліками — вік церулоплазмін зумів проявити себе з найкращого боку і навіть переконати практиків у тому, що він універсальний, а можливо — навіть незамінний. За роки досліджень він далеко відійшов від онкології, де, власне, з’явився. Останнім часом його рекомендують застосовувати не лише при лікуванні інфекційних ускладнень, а й для їх профілактики, оскільки це веде до різкого зниження випадків реінфекції, зменшує кількість ускладнень, покращує якість життя хворих, істотно знижує летальність. Практикуючим лікарям добре відомо, як важко боротися з поширенням умовно-патогенної мікрофлори, яка до того ж стійка до антибактеріальних препаратів, — внутрішньолікарняні інфекції миттєво можуть перекреслити результати найуспішнішої операції. Традиційні схеми лікування в таких випадках безсилі: організм із ослабленим імунним статусом не в змозі впоратися з багатоликими ворогами. Тут важливо застосувати препарат, який зміг би активізувати імунну відповідь на клітинному рівні і стимулювати як специфічні, так і неспецифічні захисні механізми. До того ж церулоплазмін не має побічної дії і може у стислі терміни ефективно знижувати інтоксикацію організму.

— На сьогодні нагромаджено значний досвід застосування препарату в різних галузях медицини, — стверджує І. Чекман, завідуючий кафедрою фармакології Національного медичного університету ім. О.Богомольця, член-кореспондент НАН і АМН України, професор. — Церулоплазмін отримав позитивну оцінку в академічних клінічних центрах — Інституті серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова, Інституті нейрохірургії ім. А. Ромоданова, Інституті онкології, Івано-Франківській державній медичній академії, а також у Російському онкологічному науковому центрі РАМН, Московському НДІ онкології, у багатьох обласних та міських клінічних установах. Далеко не всі можливості цього препарату досліджені. Переконаний, що в нього велике майбутнє.

У розмові з клініцистами з’ясувалася ще одна цікава деталь: виявилося, що препарат із таким спектром дії зовсім не дорогий. Але застосовується не настільки широко, як міг би, — швидше за все, у клініках, віддалених від столиці, про нього мало знають. Але це вже питання формування і реалізації держпрограм в охороні здоров’я, а також набридла всім проблема тендерів. Відносна дешевизна препарату кепсько з ним пожартувала — після численних розмов про низьку якість донорської крові сформувалося недовіра і до препаратів крові — хто знає, як вони виробляються й наскільки безпечні! Погодьтеся, питання ці не надумані. Одна річ— експериментальна, невелика партія фармпрепарату, і зовсім інша — масове виробництво. Воно, звісно ж, дозволяє знизити ціну, робить препарат доступнішим, але як бути із сумнівами?

— Виробник церулоплазміну — «Біофарма» — єдине підприємство на території колишнього Радянського Союзу і Східної Європи, де у виробництво впроваджено світові стандарти вірусної безпеки препаратів крові, — з гордістю каже Костянтин Курищук, голова правління ЗАТ «Біофарма». — На превеликий жаль, плазми, яка б відповідала міжнародним стандартам якості, в Україні немає. Тому для виробництва ми використовуємо плазму з країн Євросоюзу, зокрема завозимо зі Словаччини. Ця сировина відповідає усім вимогам Європейської фармакопеї, а також пройшла процедуру реєстрації в Україні. У нас створено систему контролю якості в повній відповідності до міжнародних норм. Хроматографічні методи очищення білків плазми, використання дорогих, найефективніших діагностичних методів — ПЛР (полімеразно-ланцюгової реакції), ІФА (імунофермент­ного аналізу) — для відбору і контролю сировини, додаткова вірусна інактивація препаратів крові сольвент-детергентним методом — усе це, разом узяте, дозволяє нам досягати високої якості нашої продукції.

Інтерес до продукції «Біофарми» справді чималий. Той-таки церулоплазмін був презентований на міжнародних форумах у Росії, Словаччині, Іспанії, де дуже зацікавив фахівців. Сьогодні він широко використовується в охороні здоров’я Росії і Білорусі, у Молдові та країнах Середньої Азії. З’явилися також дані, що його властивості вивчають у лабораторіях Японії. Це цілком можна пояснити, адже «блакитна кров» підвищує стійкість організму до дії іонізуючого випромінювання і цілком може використовуватися в медзакладах, де проводять профілактику і лікують захворювання, викликані радіацією. Оскільки церулоплазмін виділений із плазми крові людини, він є природним антиоксидантом, а його фармакологічний вплив максимально наближений до фізіологічного. Власне, фундаментальні дослідження, проведені в клініках різних академічних інститутів, неодноразово підтвердили: «блакитна кров» — справді явище унікальне.

P.S. Колектив вчених Інституту експериментальної патології, онкології і радіобіології ім. Р.Кавецького НАН України у співдружності зі співробітниками Київського ЗАТ «Біофарма» подав працю «Розробка технології одержання церулоплазміну і дослідження його біологічних та фармакологічних особливостей» на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2007 рік.