Стовбурові клітини проти інфаркту

В одній із новин «ІнформНауки» вже розповідалося про те, як у Науковому центрі ім. А.Бакулєва РАМН інфаркт міокарда усувають із допомогою стовбурних клітин пацієнта, які беруть із його кісткового мозку і вводять у серце через кров. А ось учені із Санкт-Петербурга в дослідах на пацюках з’ясували, що трансплантацію розумніше проводити заздалегідь, коли стане зрозуміло, що інфаркту не уникнути.

Спеціалісти з ТОВ «Транс-Технології», міської лікарні №23 і Санкт-Петербурзького державного медичного університету вирішили вияснити, в які терміни необхідна пересадка стовбурних клітин, щоб вони відновили ушкоджену інфарктом ділянку серцевого м’яза. Виявилося, чим ближче в часі до моменту інфаркту пацієнтові ввести «запчастини», тим краще лікується поранене серце. Вчені рекомендують сердечникам потурбуватися про клітинну терапію заздалегідь, оскільки, щоб виростити достатню кількість клітин для трансплантації, потрібно не менше місяця. Після ін’єкції стовбурні клітини можуть певний час «почекати» свого часу в легенях, селезінці, печінці та кістковому мозку, а коли станеться інфаркт, вони потраплять прямісінько в серце. Тож фізіологи рекомендують зробити цю процедуру заздалегідь, не чекаючи біди.

Щоб зробити такий висновок, учені змушені були довести піддослідних пацюків до інфаркту, перетягнувши їм коронарну артерію. Експеримент полягав у тому, що трьом групам гризунів увели через вену суспензію пацючих стовбурних клітин із кісткового мозку, які заздалегідь узяли зі стегнових кісток і розмножили в колбах на живильному середовищі: одним — до операції, іншим — у момент інфаркту, а решті — через різні проміжки часу після інфаркту. Через шість тижнів звірків приспали, витягли серця й досліджували, наскільки добре заросли у них місця, де порвалися судини міокарду й відмерли м’язові волокна. Про те, коли у гризунів стався інфаркт, судили з їхніх кардіограм.

Виявилося, що коли стовбурні клітини потрапили в зону ураження відразу після крововиливу, то при створенні рубця в місці інфаркту у пацюків формується зовсім особлива еластична тканина, судини й прошарок нових м’язових волокон, які з’явилися замість тих, що загинули при розриві судин, а набряк, який супроводжує загоєння, майже не виражений. Еластичні волокна роблять рубець більш рухливим і здатним до скорочення, а отже, зменшується навантаження на м’язові клітини в пограничній із зоною інфаркту ділянці серця. Це обнадійливий результат, адже повторний інфаркт у такому разі малоймовірний. Вчені пояснюють цей ефект тим, що стовбурні клітини, потрапивши в уражену ділянку серцевого м’яза, могли під впливом наявних там стимуляторів розвинутися в м’язові волокна, а також тим, що вони самі виділяють речовини, які допомагають м’язовим клітинам вижити в умовах інфаркту.

Найкращий результат дало введення стовбурних клітин у день інфаркту, проте помітного позитивного ефекту вдалося досягти і при трансплантації, проведеній в діапазоні від двох діб до інфаркту до семи діб після. Раніше чи пізніше проводити її, на думку вчених, не варто, адже користь від цього хоч і є, однак невелика.

Зазвичай у людей інфарктові передують атеросклероз і серцева недостатність, при яких у міокарді тліють слабкі й непомітні запалення. Такі ділянки притягують стовбурні клітини, здатні запобігти чи віддалити небезпечне ураження серцевого м’яза. Дослідники вважають, що коли момент інфаркту точно вгадати неможливо, то людям зі слабким серцем є сенс заздалегідь звернутися до фахівців, щоб виділити зі свого кісткового мозку стовбурні клітини, наростити необхідну масу і превентивно трансплантувати їх через кров у той період, коли інфаркт найбільш імовірний.