Сигнал тривоги – ще не вирок

Марина, заклопотана справами на роботі і вдома, черговий візит до лікаря відкладала на невизначене «потім». Однак разом з осінніми холодами не забарилася й застуда, тож таки довелося їхати в поліклініку. Коли після обстеження вона почула діагноз, довго не йняла тому віри — яка пухлина, коли в неї нічого не боліло й не болить? Мамолог терпляче пояснював, що рак молочної залози тим і підступний, що не дає гострого болю і виявляється здебільшого випадково.

Діагноз для молодої жінки прозвучав наче вирок. Марина готувалася до операції як уві сні, замкнулася в собі, ні з ким не хотіла обговорювати свої проблеми. Навіть із мамою. До лікарні йшла попрощавшись з усім світом...

З тієї осені минуло чимало часу. Тепер Марина не відкладає візитів до лікаря — завжди знаходить час, щоб пройти обстеження, хоча роботи в неї не поменшало, та й дворічна донька потребує постійної уваги.

Так склалося, що наш менталітет не дозволяє говорити вголос про жіноче здоров’я, а тим паче коли йдеться про онкологію. На думку фахівців відділу пухлин молочної залози Інституту онкології АМН України, це породжує цілий ланцюжок проблем. Рак — справді хвороба тяжка й небезпечна, але в наш час існує чимало методів його лікування і фармацевтичних препаратів для цього. На жаль, жінки погано поінформовані, вони переважно вірять тому, що це — невиліковна хвороба, а тому й не поспішають звертатися по допомогу. В Україні щороку діагностується майже 16 тисяч випадків раку молочної залози. Прикро, що 35 — 40% жінок звертаються запізно, коли хвороба вже перейшла у ІІІ–IV стадії. Однак навіть за таких обставин зростає кількість пацієнток, яких успішно прооперували й пролікували. І це стосується не лише столичних клінік.

— Надзвичайно важливу роль відіграє час — чим раніше буде виявлено хворобу, тим більше в пацієнтки шансів одужати, — стверджує Анатолій Гонца, головний лікар Чернівецького обласного онкологічного диспансеру. — Досвід наших лікарів показує, що рак молочної залози на ранніх стадіях лікується досить успішно. Жінка повинна дбати про своє здоров’я і двічі на рік, не відкладаючи «на потім», пройти обстеження. Нині, повірте, для цього є всі умови. Тільки в мамологічному центрі вже обстежилися понад 60 тисяч пацієнток. Зазначу, що в наш час із діагностикою немає жодних проблем: в онкодиспансері діють сучасно обладнані лабораторії — біохімічна, цитологічна та імунологічна, кабінети функціональної та УЗД-діагностики. Рентген-діагностичне відділення обладнане найновішою апаратурою — комп’ютерним томографом і мамографом.

На мою думку, найгостріша проблема сьогодні — це байдужість людей до свого власного здоров’я. Їх дуже важко переконати, що регулярне обстеження допоможе врятувати і подовжити їм життя. Майже 60% пацієнтів звертаються до лікаря, коли в них І—ІІ стадії хвороби, на ІІІ стадію припадає 18%, а решта — вже IV стадія. Але навіть у таких тяжких випадках ми не залишаємо пацієнтів — проводимо паліативне лікування, яке полегшує стан хворих, подовжує їм життя, бодай на рік або навіть на два-три роки. Медикам дуже хочеться, щоб онкохворі усвідомили, що якість їхнього життя залежить від того, наскільки вчасно вони звернулися до лікаря. До речі, від цього чинника великою мірою залежить тривалість і вартість лікування.

— Анатолію Олександровичу, на Буковині багато віддалених сіл, мешканцям яких важко добиратися до обласного центру. Чи маєте ви достатню кількість пересувних діагностичних установок?

— Ми маємо лише один пересувний мамограф (харківського виробництва). На жаль, він не витримує наших доріг, часто виходить з ладу. Але це не означає, що всім жінкам для обстеження обов’язково їхати до Чернівців — у кожній районній лікарні діє кабінет скринінгу раку шийки матки і мамологічний кабінет. Звичайно, якщо потрібні додаткові обстеження чи консультації, то пацієнтку направляють до обласного онкодиспансеру.

— За підрахунками фахівців, на 100 тисяч населення потрібен один мамограф. Скільки їх треба для Чернівецької області?

— Безумовно, апаратури не вистачає. Якщо дотримуватися цих розрахунків, то для області треба закупити вісім, а то й дев’ять цих апаратів. Такої можливості, на жаль, немає. Проте виходом із ситуації може бути створення міжрайонних мамологічних центрів, і чим скоріше — тим краще. У реєстрі пацієнток, які мають показання до мамографічного обстеження, сьогодні майже 250 тисяч жінок, без додаткової апаратури обстеження розтягнуться років на десять.

— Якщо молода жінка, в якої виявили рак молочної залози, успішно пройшла курс лікування, добре почувається, перебуває в стадії ремісії, — чи зможе вона народити дитину?

— У нас є такі випадки. Рак молочної залози часто виявляють у жінок репродуктивного віку, і якщо курс лікування та реабілітації в них проходить успішно, то, природно, з’являється бажання мати дитину. Лікарі, звісно, не заперечують, але обов’язково беруть таку пацієнтку під контроль — перевіряють гормональний та імунний статус, застосовують онкомаркери, проводять УЗД-обстеження, призначають відповідну терапію для зміцнення здоров’я матері і дитини, – запевнив А.Ганца.

Звичайно, хотілося б, щоб про такі щасливі випадки дізналося якомога більше жінок, в яких діагностували злоякісні пухлини. Можливо, це допоможе їм усвідомити, що будь-який діагноз — це передусім сигнал тривоги, який спонукає діяти, боротися і за жодних обставин не опускати рук.

Жовтень у нас традиційно проходить під гаслом боротьби із раком молочної залози. Фахівці Чернівецького обласного онкодиспансеру брали участь у конференціях і засіданнях прес-клубу, у прямому ефірі відповідали на запитання телеглядачів та радіослухачів. Така форма просвітницької, профілактичної роботи теж дуже важлива і викликає жвавий інтерес — чимало молодих жінок уперше зголосилися обстежитися на мамографі, проконсультуватися у спеціалістів відділення гормонозалежних пухлин. До слова, щорічно тут проходять курс лікування майже півтори тисячі пацієнток з онкологічною патологією статевих органів та молочної залози. Лікарі відділення разом зі співробітниками кафедри онкології, променевої діагностики і променевої терапії Буковинського дер­жавного медичного університету (БДМУ) впроваджують нові методики лікування раку молочної залози та інших онкопатологій, за рік вони виконують понад 800 операцій.

Зазначу, що онкодиспансер став лікувально-діагностичним та організаційно- методичним центром — тут спеціалізуються фахівці районних і міських лікарень Буковини. За словами А.Гонци, у диспансері проходять стажування понад сто інтернів різних спеціальностей — майбутні педіатри, терапевти, хірурги, сімейні лікарі опановують тут методи ранньої діагностики, ознайомлюються з новими підходами в лікуванні та реабілітації онкохворих. До речі, цю програму підтримує Чернівецька обласна держадміністрація. Недарма ранній діагностиці раку приділяють посилену увагу — це найефективніший шлях до порятунку хворих. До того ж відомо, що лікування на І–ІІ стадіях обходиться значно дешевше — і для лікувального закладу, і для пацієнта. Запущені випадки вимагають значно більше зусиль, часу і коштів — курс лікування та реабілітації може обійтися від 40 до 200 тисяч гривень.

У палатах та операційних диспансеру постійно можна зустріти студентів — майбутніх лікарів-онкологів.

— Можна впевнено сказати, що ця спеціальність користується попитом, — стверджує Роман Сенютович, професор, завідувач кафедри онкології, променевої діагностики і променевої терапії БДМУ. — Сьогодні в нас 15 інтернів — це навіть більше, ніж у Львові і Києві. Студенти бачать, які умови створено в онкодиспансері, як організовано систему лікування, тому, сподіваюся, вибір вони роблять свідомо. Велику увагу приділяємо також майбутнім сімейним лікарям, терапевтам і хірургам, з якими дуже багато говоримо про профілактику онкозахворювань — первинну і вторинну. Студенти, працюючи в клініці, опановують конкретну методику раннього виявлення раку — вчаться проводити пальпацію молочної залози, здійснювати забір матеріалу під час обстеження пацієнтки. Вважаю, це надзвичайно важливо для тих випускників, які незабаром працюватимуть сімейними лікарями. Медичні заклади області щороку отримують нове обладнання для діагностики та лікування онкопатологій — нещодавно дільничним лікарням передали 15 кольпоскопів, які допоможуть діагностувати рак шийки матки. Ми робимо все для того, щоб студенти не лише засвоїли теорію, а й здобули практичні навички.

У наш час лікар-онколог має бути в кожній поліклініці — великій і малій, він повинен займатися скринінгом раку, раннім його виявленням. До того ж потрібна велика роз’яснювальна робота, треба вміти переконати пацієнтів у тому, що рак — це не вирок, він піддається лікуванню. І не обов’язково хворому довго лежати в лікарні — досвід денного стаціонару переконує, що така організація лікувального процесу може бути досить ефективною. Зовсім недавно, ще два-три роки тому вважалося, що хіміотерапія — досить складний процес, велике навантаження на організм пацієнта, і без госпіталізації ніяк не обійтися. Сьогодні в денному стаціонарі онкодиспансеру ми проводимо найскладніші схеми хіміотерапії, і хворі добре її переносять. Щовечора вони йдуть додому, спілкуються з рідними, відчувають їхню підтримку, турботу — це також допомагає долати недугу. За рік у денному стаціонарі пройшли курс лікування майже 1500 хворих. До речі, така організація лікувального процесу дала змогу зекономити близько 200 тисяч гривень, — підкреслив Р.Сенютович.

За словами медиків, сьогодні кожна сьома жінка може захворіти на рак молочної залози. Серед причин, які впливають на перебіг хвороби, — низький імунітет, ускладнення після травм та інфекційних хвороб, а також проблеми екології. На жаль, в Україні кількість онкозахворювань із кожним роком зростає. (Не виключено, що на показники впливає і краща, ніж дотепер, організація ранньої діагностики, і нове, сучасне обладнання, яке більше «бачить»). Особливо тривожить те, що серед хворих на рак молочної залози майже 40% — жінки працездатного віку. Нинішнього року лише в Чернівецькому онкодиспансері зареєстрували 263 випадки захворювання на рак молочної залози. Багато пацієнток, на жаль, звернулися занадто пізно. Я свідомо не називаю ні тих цифр, які свідчать про кількість успішних операцій, ні тих, які не дали очікуваного результату. Попри все, оптимізму додає той факт, що чимало пацієнток онкодиспансеру повернулися до нормального життя — займаються улюбленою роботою, дбають про своїх рідних, виховують дітей. І регулярно відвідують лікаря — для профілактичного огляду. Їм уже не треба зайвий раз про це нагадувати...