Якби вас запитали: «Що краще — один раз за життя зазнати нальоту грабіжників чи бути постійною жертвою дрібних злодюжок?», ви б напевне віддали перевагу першому...
Якби вас запитали: «Що краще — один раз за життя зазнати нальоту грабіжників чи бути постійною жертвою дрібних злодюжок?», ви б напевне віддали перевагу першому. Бо хоч би скільки взяли грабіжники, якщо це сталося лише один раз, завжди є можливість відновити втрачене. Тим часом постійні незначні крадіжки можуть заподіяти значно серйознішої шкоди. По-перше, ніколи не знаєш, що втратиш цього разу — можливо, найдорожче, та й очікування неприємностей завжди гірше, ніж вони самі...
Лукава статистика
Схожий ефект простежується і при впливі на організм різних доз іонізуючого випромінювання. Про згубність для людини постійно діючих малих доз радіації я чула ще в дитинстві — від своєї мами-фізіолога. Мене цікавило, за яку таку «шкідливість» їй видають на роботі молоко. Мама пояснила, що працює з радіоактивними ізотопами, а це дуже небезпечно. Адже навіть після серйозної атомної катастрофи, як, приміром, у Японії, людина має шанс відновити здоров’я. А постійний вплив малих доз позначається на всіх життєвих функціях, викликаючи необоротні зміни в крові, різноманітні мутації клітин, припинення їх мітозу, послаблює імунітет і призводить до раннього старіння організму.
— Спроможність людини протистояти хворобам, витримувати радіаційні навантаження значною мірою залежить від стану її імунної системи. Наскільки руйнівно діє радіація на імунну систему людей, особливо тих, що проживають на забруднених територіях?
— У тих, хто за місцем проживання чи за службовим обов’язком і раніше контактував із малими дозами радіації, виник своєрідний радіоімунітет. У раніше опромінених відносно невеликими, трохи вище фонових, дозами, більш високі дози радіації — 0,6—0,7 і навіть до 1Гр* — можуть не викликати кістково-мозкового синдрому чи гормональних захворювань. Цей ефект захищає також тих, хто пережив катастрофу і продовжує щодня зазнавати впливу іонізуючого випромінювання — якщо вони згодом матимуть контакт із високими дозами радіації, то перенесуть його набагато легше, ніж ті, хто не опромінювався. Тим часом існують і особливо радіочутливі люди, в яких навіть відносно невисокі дози в діапазоні від 0,5 до 0,8 Гр можуть викликати відхилення, характерні для гострої променевої хвороби. Як поводиться імунна система в діапазоні малих доз? Активаційно. Ті відхилення, які раніше були значними, зараз майже прийшли до норми, і десь, мабуть, відсотків у тридцяти дітей може відзначатися певна нестабільність у роботі імунної системи. Якщо таких дітей уразить інфекційна чи якась інша хвороба, то імунна система може відповісти неадекватно. До речі, до такого негативу призводять й інші несприятливі екологічні чинники.
Одне слово, у всьому винна не радіація, а екологія та індивідуальні особливості організму. А позаяк екологічно «чистих» місць у країні практично не залишилося і змінити чутливість окремо взятої людини не можна, то чи не все одно, де жити — у Криму чи Поліському районі? Певна річ, внесок несприятливих чинників в онкопатологію значний. Саме з початком застосування в агротехніці гербіцидів та пестицидів, за словами того ж таки Володимира Бебешка, крива онкозахворювань різко пішла вгору. Але саме поєднання негативних чинників довкілля з дією іонізуючого випромінювання і призвело до настільки масштабних наслідків.
При цьому лепту, внесену радіацією в зростання захворюваності населення, можна було б легко виявити, якби в нас належним чином вели статистику. Але, на жаль (або велику радість окремих чиновників), більш-менш точні цифри є тільки щодо післяаварійного періоду. (До того ж запевняють вітчизняні медики, такі порівняння були б некоректними, з огляду на постійне вдосконалення методів діагностики.) Приміром, стверджують українські меддемографи, смертність від лейкемії в країні практично не зросла і як на забруднених територіях, так і по країні становить 0,06% у загальній структурі смертності. А в Білорусі таку статистику вели, тож на вищезазначеній конференції пролунали дані стосовно деяких захворювань, які зазвичай пов’язують із впливом іонізуючого випромінювання. Білоруські вчені, проаналізувавши стан справ із гемопатіями в країні за період 1979—1997 рр., дійшли трохи інакших висновків. При порівнянні на 100 тис. населення показники захворюваності на гостру лейкемію протягом перших семи років після аварії збільшилися (28% усіх лейкемій), потім трохи знизилися, але залишилися вищими, ніж доаварійні. Захворюваність на хронічний лейкоз (71,5% усіх хворих на лейкемію) має таку саму динаміку. Загалом захворюваність на гемопатії дорослого населення Республіки Білорусь має тенденцію до зростання, при цьому захворюваність на гостру лейкемію та хронічну лейкемію, на множинну мієлому — вища фонових показників. Невже на стан здоров’я українців радіація діє інакше?
Якщо хочеш бути здоровим, посміхайся
Про особливості поведінки імунної системи ліквідаторів аварії ми вирішили поговорити з завідуючим лабораторією молекулярної біології відділення клінічної імунології НЦРМ професором Анатолієм ЧУМАКОМ.
— Аварія на Чорнобильській АЕС і ліквідація її наслідків комплексно вплинули на людський організм, — переконаний А.Чумак. — Проте нездоланна жадоба всього живого до життя зумовила реакції відновлення навіть в осіб, котрі пережили гостру променеву хворобу. В одних ці реакції пройшли протягом кількох тижнів або місяців, в інших — розтягнулися на три-п’ять років, та й рівень відновлення не завжди був стовідсотковим.
— Нині в аптеках продається багато імуностимуляторів. Невже неможливо забезпечити ними всіх потерпілих?
— Заклики стимулювати імунну систему звучать, на перший погляд, цілком переконливо, і з ними можна було б погодитися, якби стимуляції передувала оцінка імунного статусу. Наші дослідження останніх років свідчать, що дефіцитність певних ланок імунної системи людей, потерпілих унаслідок аварії, можуть зумовити хронічні інфекції, такі як цитомегавірусна, гепатит С-вірусна, герпесвірусна, токсоплазмозна, хламідійна. У таких випадках необхідно лікувати причину — хронічне захворювання. А імуностимуляція, у найкращому разі, буде просто неефективною, у найгіршому — сприятиме прогресуванню хвороби.
Крім того, десь із середини 90-х ми помітили, що в осіб, які зазнали впливу радіації, імунна система активізувалася. Сигнал «розмножуйся», поданий імуностимулятором, можуть сприйняти й ті клітини, які під впливом радіації змінилися і потенційно є злоякісними.
— Тобто вживання настоянки ехінацеї та інших імуностимуляторів, які продаються без рецепту, може спровокувати розвиток раку?
— Цілком. І не тільки онкологічну патологію, а й інші розлади, посилити алергію. Тож перш ніж застосовувати якийсь засіб, що впливає на імунну систему, проконсультуйтесь у фахівця. У нас сьогодні є все необхідне для лабораторної оцінки стану імунної системи.
— Які ж методи «загартування» імунної системи можна застосовувати без візиту до лікаря?
— Один із них — добрий настрій, позитивні емоції. Річ у тому, що нервова й імунна системи тісно взаємопов’язані. Нервова система регулює інтенсивність імунної відповіді на проникнення в організм інфекції, а імунна, у свою чергу, регулює здатність нервової долати різноманітні психотравматичні ситуації.
«У моїй смерті прошу звинувачувати...»
Мабуть, саме цим тісним взаємозв’язком обох систем пояснюється й те, що серед ліквідаторів так багато людей із психічними розладами. Виникло зачароване коло: чим більше людина хворіє, чим слабший у неї імунітет, тим гірший і психологічний стан. А постійний стрес послаблює імунітет, відкриваючи шлях різноманітним інфекціям. Кілька доповідей на конференції було присвячено саме цій проблемі — ефекту впливу радіації на психіку потерпілих унаслідок аварії.
За даними російських учених Державного наукового центру соціальної та судової психіатрії ім. В.П.Сербського, які протягом останніх п’яти років вивчали здоров’я ліквідаторів, рівень поширення серед них психічних порушень становить 84,4%! Це значно перевищує аналогічний показник у населення інших груп, що дорівнює 60,9% серед населення забруднених територій Росії та 47% серед жителів чистих територій. І якщо в усіх інших групах переважають доклінічні форми психічної декомпенсації, то майже в половини ліквідаторів виявлено клінічно виражені патології.
Приміром, випадки тимчасової амнезії. «Можу прийти додому, посваритися з дружиною, наговорити бозна-чого й піти собі. А потім нічого цього не пам’ятаю — повертаюся, наче нічого й не було, і не розумію, чому домашні «надуті», — розповідав один із учасників ліквідації аварії. Інший говорив про частий головний біль, запаморочення («боюся спускатися східцями, виходити на балкон»), про труднощі зі сприйняттям тексту («читаю примітивний детектив — і раптом ловлю себе на думці, що нічого не зрозумів»). У декого у зв’язку з появою таких симптомів з’являється невпевненість у собі, у своїй повноцінності.
До проблем зі здоров’ям додаються труднощі з соціалізацією, у сімейних стосунках. Влаштуватися на роботу «чорнобилець» може переважно лише «за знайомством»: роботодавці їх не дуже шанують, оскільки, крім зарплати, такому працівнику доведеться виплачувати ще й обіцяну державою соціальну допомогу. А прожити лише на пенсію та допомогу неможливо — практично все лікування безкоштовне лише на паперах високих чиновників, за ліки й більшість життєво необхідних медпроцедур доводиться платити (приміром, комп’ютерна томограма обходиться хворим десь у 250 грн.). Один раз на три-п’ять років потрібно пройти ЛТЕК і підтвердити наявність захворювань та їхній зв’язок з аварією — це виливається приблизно в таку саму цифру, але вже у валюті.
Низький рівень доходів, відсутність перспективи й усвідомлення того, що здоров’я не повернути, призводять до хронічного стресу та депресій. У результаті, за даними донецьких учених, у загальній структурі смертності потерпілих від аварії майже третина — насильницька смерть. Це побутові й виробничі травми, отруєння чадним газом, побутовою хімією, алкоголем, а також асфіксії внаслідок утоплення, повішення й удушення.
Такі соціальні та психологічні проблеми постають і перед хронічно опромінюваними малими дозами. У них також спостерігається загальна астенія, підвищена стомлюваність, погіршення пам’яті та концентрації уваги, коливання настрою та порушення сну. У багатьох відзначаються вегето-судинні розлади — головний біль, коливання артеріального тиску й запаморочення. Люди скаржаться на біль у кістках, тонічні судоми у м’язах, проблеми з вестибулярним апаратом, а також нервово-трофічні зміни шкіри й кісток.
А в перспективі — лише біль і страждання?
Ті, хто живе на забруднених територіях, так само, як і ліквідатори, мають серйозні проблеми з працевлаштуванням, живуть у стані постійного стресу, тривоги за здоров’я своїх дітей, близьких і своє власне. Тяжкий психологічний стан посилює те, що змінити стан речей самостійно люди не можуть і почуваються загнаними в пастку. Про те, що відбувається в їхніх родинах, можна зрозуміти, ознайомившись із результатами опитувань дітей та підлітків.
Група українських і американських вчених обстежила 35 тис. дітей, яким на час аварії не виповнилося й шести років. Приблизно в кожного шостого виявили емоційні порушення, 1,5% дітей висловлювали суїцидні ідеї. Причинами цього, на думку вчених, послужили факти постійного насильства в сім’ї, низький рівень доходів, вживання батьками алкоголю, сексуальні домагання й недостатня соціальна захищеність дітей, потерпілих від чорнобильської катастрофи.
Працівники Харківського інституту неврології одержали результати дослідження структури ціннісних орієнтацій підлітків-переселенців. У їхній шкалі цінностей домінують щасливе сімейне життя, кохання та здоров’я. Далі йдуть творчість, цікава робота й активна діяльність. Серед найменш доступних цінностей найчастіше називалося здоров’я та матеріально забезпечене життя.
Дані, одержані співробітниками Центру радіаційної медицини, свідчать і про песимістичні життєві прогнози приблизно 70% підлітків, як тих, котрі живуть на радіаційно забруднених територіях, так і переселених на «чисті». Важливими елементами своєї життєвої перспективи підлітки називають власні хвороби, недуги своїх родичів, смерть близьких, малу тривалість життя. Одне слово, все те, чого зазвичай немає у прогнозах звичайних підлітків. Ці дані, на думку вчених центру, відбивають загрозливу тенденцію розвитку в підлітків позиції жертви з притаманними їй песимізмом, життєвою пасивністю й відсутністю структурованої картини майбутнього.
Соціально-психологічні проблеми підлітків пов’язані, передусім, зі сталими негативними переживаннями, відчуттям страху й невпевненості в майбутньому, що значною мірою зумовлено специфічними моделями поведінки дорослих, зосереджених на проблемах здоров’я. Це індукує аналогічні переживання й поведінку в підлітків. Можна говорити, відзначають фахівці центру, що в умовах відсутності соціально-психологічної реабілітації підлітків формується молоде покоління, яке нестиме в собі негативні переживання, пов’язані з чорнобильською катастрофою.
Психологічна напруженість зберігається не тільки в безпосередньо потерпілих від аварії, а й практично в усього населення країни. Багато хто відчуває тривогу за власне здоров’я та майбутнє своїх дітей. У спільному дослідженні білоруські й українські вчені відзначають радіаційну тривогу, тією чи іншою мірою властиву всім жителям обох країн. Люди міцно засвоїли, що причина більшості захворювань — радіація, яка продовжує свій вплив і через п’ятнадцять років після аварії.
Хліб — то чорний, крупи — то неочищені
Єдине, чим, мабуть, можна трохи заспокоїти тих, котрі потерпають від радіофобії, — то це те, що шкоду від радіації цілком реально зменшити з допомогою раціонального харчування та різноманітних радіопротекторних харчових добавок. Розповісти про це ми попросили завідувача лабораторії радіаційної гігієни харчування професора Віталія КОРЗУНА:
— Загальновідомо: людство одержує опромінення як зовнішнє — тими нуклідами, що перебувають поза людиною, так і внутрішнє — із продуктами, що надійшли в організм, із водою та повітрям, нуклідами, які вже відклалися в якихось органах і створюють внутрішнє опромінення. Тож відразу після аварії постала проблема: як знизити дозу в основному внутрішнього опромінення. Адже воно давало 85—90% сумарної дози.
Що можна було зробити? По-перше, зменшити забруднення харчових продуктів шляхом внесення в грунт меліорантів, спеціальних добрив, вирощування радіостійких культур, особливого харчування тварин. Але ефект від усього цього незначний. Крім того, можна спробувати обмежити споживання продуктів, вирощених на забрудненій місцевості. Якщо дорослий переходить на абсолютно «чисту» їжу, то половина нагромадженого цезію виводиться за 100 днів, у 12-річної дитини — за 50 днів, а в однорічної — за 12—13.
Людині, особливо після великої дози опромінення, необхідне повноцінне харчування. Вона повинна одержувати достатню кількість білкових продуктів, солей кальцію, калію, магнію та фосфору, які знижують всмоктування й нагромадження радіонуклідів в організмі. І нарешті, ще один шлях зниження дози внутрішнього опромінення — розробка харчових продуктів, які виводять радіонукліди. Причому слово «виводять» тут цілком недоречне. Коли щось і можна вивести, то це невелику дозу, і тільки цезію. Стронцій, уже відкладений у кістках, ніяк не «вимиєш». А от зменшити всмоктування, нагромадження радіонуклідів — справді можна з допомогою спеціальних продуктів.
Це можуть бути природні харчові продукти, яких потрібно споживати більше, ніж у звичайних умовах. Аби менше відкладався в організмі стронцій, людина має ввести в раціон більше продуктів, які містять аналог стронцію — кальцій, із великим вмістом білків. Це передусім молочні продукти, м’ясо, риба. Аналог цезію — калій. Його багато в ягодах, фруктах і будь-якій рослинній їжі.
Також знижують процес усмоктування радіонуклідів клітковина й харчові продукти, що містять грубі волокна, приміром хліб із висівками. Серед грубих волокон особливо виділяють пектин. Десять років тому його вважали мало не панацеєю. Та якщо клітковини людина може без шкоди споживати 15—30 г на добу, то пектину — 3—4 г. У великих дозах він затримує усмоктування організмом інших корисних продуктів — вітамінів, калію, кальцію тощо.
Ми пішли шляхом вивчення можливостей натуральних продуктів — тих, які є в природі. З’ясувалося, що знижують усмоктування радіонуклідів і покращують їх виведення з організму червона й чорна смородина, чорноплідна і червоноплідна горобина, непросвітлений персиковий сік, бобові — горох, квасоля тощо. Нарешті, продукти моря. Ще в 60-х роках із морської капусти (ламінарії) почали виділяти полісахарид натрію, альгінат кальцію — тобто солі альгінової кислоти. Потрапляючи разом із їжею в організм, вони блокували всмоктування стронцію. Тож ми вивчили морські водорості й розробили десятка півтора продуктів з альгінатами — хліб, печиво, ковбаси, різноманітні консерви.
До речі, найнебезпечніший для організму людини саме стронцій. І хоча на забруднених Чорнобилем територіях випало більше цезію, ефект від його впливу не настільки великий. Річ у тому, що цезій практично повністю виводиться з організму. Крім того, він відкладається в м’яких тканинах, які важче пошкодити. А стронцій, відкладаючись у кістковому мозку, опромінює червоний кістковий мозок, тож ефект від його впливу значно вищий. Для цезію було розроблено хімічний препарат фероцин, у народі прозваний «Берлінська лазур», з допомогою якого можна звести всмоктування цезію до нуля. Оскільки цей порошок неприємний на смак, ми розробили півтора десятка продуктів, які мають у своєму складі 0,3—0,5% фероцину.
Ці продукти ще 1988 року ми випробували у школах найзабрудненіших сіл Рівненської області. І хоча там випало не так і багато цезію, кислі грунти й торфовища не зв’язали його, а віддали в рослини. З цієї причини тамтешні молоко, м’ясо та інші продукти харчування були найбруднішими в Україні. А в дітей, що споживали забруднену їжу з нашими добавками, радіоактивність по цезію за місяць знизилася вдвічі! На жаль, через бюрократичну тяганину і фінансові проблеми досі ніхто не випустив жодного кілограма цього препарату. Така сама доля й апарата, що дозволяє в домашніх умовах очищувати молоко від радіоактивного цезію.
— Одним із найтяжчих наслідків аварії на ЧАЕС стали захворювання щитовидної залози внаслідок ураження радіоактивним йодом. За оцінками фахівців, пік захворюваності на рак щитовидної залози очікується 2005 року. Чи розроблялися препарати, які перешкоджають нагромадженню радіоактивного йоду?
— Багато років як в СРСР, так і в інших країнах світу проблему вмісту йоду в добовому раціоні намагалися розв’язати шляхом забезпечення населення йодованою сіллю. Але повністю впоратися з проблемою запобігання захворюванню щитовидної залози таким шляхом неможливо. Сьогодні достеменно відомо, що з розв’язанням проблеми йоду не завжди нормалізується функція щитовидної залози. Потрібен ще один мікроелемент — селен. З огляду на це, ми створили рецептуру харчових продуктів, препаратів, багатих не тільки на йод, а й на комплекс мікроелементів, вітамінів, полісахаридів та інші елементи.
Далі. Численні дослідження показали, що бурі морські водорості (ламінарія, цистозира, костарія) і квіткова камка зостера, багаті на білки, полісахариди, вітаміни, макро- й мікроелементи (йод, селен, цинк, кобальт тощо), позитивно впливають на обмін речовин в організмі, знижують нагромадження цезію та стронцію. На їхній основі ми створили препарати «Еламін», «Біостар» і «Барба-йод». Їхню ефективність доведено й клінічними випробуваннями — у людей, хворих на зоб, через 1,5—2 місяці вживання зоб зменшувався.
— Як правильно харчуватися людям, які хоч і не живуть на забруднених територіях, та однак одержують свою дозу через несприятливі чинники довкілля?
— Аби вивести з організму радіонукліди, необхідна нормальна робота гормональної системи. Ця злагодженість досягається споживанням натуральних харчових продуктів. Ми сьогодні віддаємо перевагу білому хлібу, тоді як чорний, із біологічної точки зору, набагато корисніший, купуємо очищені крупи. Ясна річ, неочищені їсти неприємно, але можна з того ж вівса, ячменю пити відвари, у які потрапляють вітаміни й солі, що містяться в оболонці. Ми забули, що таке бруква, біла редька, у яких багато клітковини, органічних кислот і вітаміну С, горобина. А закордонні вітамінно-мінеральні комплекси потрібно застосовувати лише тоді, коли неможливе повноцінне харчування натуральними продуктами.
*1Гр (грей) — одиниця поглиненої дози опромінення, що дорівнює 100 берам.
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google