ПАНДЕМІЮ — У КЛІТКУ «3Х5»

За станом на кінець 2002 року у світі налічувалося 42 мільйони ВІЛ-інфікованих людей, щодня їхня армія поповнюється 14 тисячами «новобранців». Пальма першості, як і раніше, належить Африканському континенту — близько 30 млн. чоловік. Ще 10 років тому висока поширеність СНІДу відзначалася в США, Канаді та країнах Західної Європи. Проте відкриття та застосування для лікування «чуми XX століття» комплексу антиретровірусних препаратів і просвітницькі кампанії дозволили стабілізувати ситуацію в Північній Америці та Західній Європі.

Саме 10—15 років тому ВІЛ-інфекція стала інтенсивно освоювати нові території в Південній Америці, Південно-Східній Азії, країнах Східної Європи та СНД. Росія та Україна вийшли в лідери за темпами зростання захворюваності. Нині у нашій країні офіційно зареєстровано 60 тисяч ВІЛ-інфікованих людей. Від моменту перших випадків появи СНІДу (1987 р.) дотепер від цієї хвороби померло 3220 наших співвітчизників. Явно лідирують за кількістю ВІЛ-інфікованих Донецька (12684), Дніпропетровська (10845) і Одеська області (8873), у той самий час як, приміром, у Закарпатті та Івано-Франківщині вірусоносіїв відповідно 140 і 168 чоловік. Ін’єкційні наркомани становлять в Україні основну (до 80%) групу виявлених хворих на СНІД.

З огляду на те, що офіційна статистика базується на даних лабораторних досліджень, що не є загальнообов’язковими, а тому далекі від загального охоплення всього населення, є всі підстави вважати: реальні цифри інфікування набагато вищі. Щоб краще уявити масштаби епідемії СНІДу, нерідко використовують аналогію з айсбергом — виявлених хворих вважають його верхівкою. Основна глибоководна частина айсберга — люди, в яких поки що немає жодних ознак хвороби, та вони вже заражені ВІЛ і в недалекому майбутньому у них варто очікувати розвиток хвороби. За оцінками вчених і незалежних експертів, таких людей у 10—100 разів більше, ніж виявлених хворих на СНІД. Не даремно кажуть, що ВІЛ-позитивних більше там, де їх краще шукають.

Клінічні прояви СНІДу різноманітні. По-перше, для ВІЛ-інфекції характерний довгий інкубаційний період (від 0,5 до 10, а часом і 15 років), у ході якого інфікована людина почувається цілком здоровою. Це найнебезпечніша для оточуючих група, оскільки, не здогадуючись про своє захворювання, ВІЛ-інфіковані заражають інших. Виявити хворого в цей період можуть лише спеціальні аналізи.

Потрапивши в організм, вірус імунодефіциту зовсім не перебуває в сплячому стані, як спочатку здавалося вченим. Дуже швидко виникає прихована війна, переможцем у якій, зрештою, виявляється вірус. Організм стає беззахисним до інших будь-яких інфекцій, від яких людина й гине.

Найхарактерніші клінічні ознаки хвороби — збільшення лімфовузлів і втрата ваги, насамперед м’язової маси, а також слабкість і підвищена температура. Часті ураження шкіри та слизових оболонок. Найчастіше хворі на СНІД гинуть від пневмонії.

З відкриттям антиретровірусних препаратів у лікуванні хворих на СНІД намітився прогрес. Хоча ці препарати токсичні й не виліковують хворих, але при правильному застосуванні стабілізують процес на десятки років, знижуючи смертність. В антиретровірусній терапії є багато обмежень. По-перше, це дуже дороге лікування (близько 1000 дол. на місяць), по-друге, воно вимагає високого рівня професіоналізму лікарів і суворого дотримання режиму прийому лікарських засобів. В іншому випадку дуже швидко може настати лікарська стійкість вірусу і лікування для даного пацієнта буде неефективним. Перехід лікарсько-стійких штамів вірусу до інших людей таїть величезну небезпеку для тих, до кого такий мутант потрапив.

Україна займає активну позицію в справі боротьби з ВІЛ/СНІДом. Протягом багатьох років наша країна є членом правління Глобального фонду боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією, представляючи інтереси 17 країн Європи. Україна стала першою державою Східної Європи і СНД, яка отримала грантове фінансування від Глобального фонду на суму в 92 млн. дол. США. Нарешті, з ініціативи України, в червні 2001 року відбулася позачергова сесія Генеральної Асамблеї ООН, присвячена проблемам поширення ВІЛ/СНІДу у світі.

Поки ще не кожний ВІЛ-позитивний пацієнт може розраховувати на адекватне лікування, проте кожна вагітна жінка має гарантоване право на дворазове обстеження на ВІЛ. У випадку ж його виявлення жінка (таких в Україні виявляють близько 900 на рік) отримує антиретровірусну терапію для профілактики передачі вірусу від матері до дитини.

Керівник Бюро ВООЗ в Україні Юрій Суботін відзначає: завдяки новій ініціативі ВООЗ і Глобального фонду за назвою «3 х 5», розрахованій на надання до 2005 року лікувальної допомоги 3 млн. хворих на СНІД, не менше 18 тисяч українських хворих одержать адекватне лікування за рахунок виділених цими організаціями коштів. У результаті проведення запланованих заходів передбачається, що темпи зростання захворюваності та смертності від СНІДу в Україні вдасться подолати. Проте багато чого залежатиме й від готовності суспільства сприймати ініціативи авторитетних міжнародних організацій. Необхідні реформи в охороні здоров’я, готовність лікарів сприймати нові стандарти та технології в лікуванні й діагностиці як самої ВІЛ-інфекції, так і супровідних її опортуністичних інфекцій. Безумовно, слід підсилити роль ЗМІ в пропаганді здорового способу життя. Лише комплекс заходів дасть інтегральний позитивний результат у боротьбі з пандемією ВІЛ/СНІДу, що представляє національну загрозу для розвитку будь-якої держави.