На останній лінії захисту

Подолання болю турбує людство від самої його колиски. Пригадаймо покараного богами, прикутого до скелі Прометея, який зазнає мук від того, що орел клює йому печінку. Кентавр Хірон, простромлений отруєною стрілою, готовий відмовитися від безсмертя й померти... Зевс, страждаючи від головного болю, сприймає як порятунок дії Гефеста, що розколює йому голову, аби після такої «нейрохірургічної операції» народилася Афіна.

Проблема вирятування від болю стає особливо актуальною, коли йдеться про неврогенні больові синдроми. У такому разі біль уже не союзник організму, а ворог. Через травми, судинні захворювання, вірусну інфекцію нервова система, створена для попередження організму з допомогою больових відчуттів про небезпеку, починає сама активно «створювати» їх, перетворюючи людське життя на пекло. Старшому науковому співробітнику клініки відновлювальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім. Ромоданова АМН України Миколі САПОНУ та його колегам доводиться мати справу з людьми – жертвами надзвичайно сильного болю, котрим уже не допомагають стандартні методи лікування.

У таких випадках — а це невралгія трійчастого нерва, що не піддається медикаментозній терапії, наслідки травматичних ушкоджень нервової системи, постінсультні болі та ін. — не обійтися без допомоги нейрохірургів.

На думку Миколи Анатолійовича, розвиток суспільства значною мірою визначається рівнем надання медичних послуг, у тому числі розвитком протибольової служби. Жити без болю — один із девізів, яким має керуватися суспільство, котре претендує називатися гуманним. Тим паче що завдяки сучасним технічним досягненням і новим відкриттям у розумінні механізму виникнення патологічного болю створено нові технології й методи боротьби з ним. До таких розробок Микола Сапон зараховує передусім нейростимулятори.

Імплантовані в різні структури нервової системи, ці пристрої генерують імпульси за спеціально розробленими програмами. Застосовуються також так звані інфузійні системи. Їх вшивають під шкіру пацієнта, щоб адресно доставити медикаменти в потрібну точку організму. Це дозволяє застосовувати мінімальні дози препарату для досягнення максимального ефекту. Виконуються і спеціальні протибольові операції з використанням традиційних методик. Наприклад, хронічні болі в кистях рук у тих, чия робота пов’язана з постійним інтенсивним фізичним навантаженням (оператори комп’ютерів, будівельники, сільгосппрацівники), є наслідком ущемлення нерва в ділянці променезап’ясткового суглоба. Цю проблему легко усувають шляхом елементарного хірургічного втручання. Операцію проводять під місцевою анестезією, триває вона 15—20 хвилин. У країнах із розвиненою протибольовою медициною такі операції дуже поширені. А в нас лікують консервативно протягом місяців, а то й років, не лише не позбавляючи болю, а й часто доводячи пацієнта до інвалідності.

У тому й полягає мистецтво нейрохірурга, який, можна сказати, стоїть на останній лінії захисту нервової системи пацієнта, щоб обрати найефективніший засіб із усіх наявних. Розплутування таємниць больових синдромів невідомого походження — те ж саме, що розгадування детективу чи задача з багатьма невідомими. Воно не обов’язково закінчується операцією. Скажімо, пацієнтку Любу Г., яка протягом восьми років страждала від дуже сильного болю в ділянці обличчя, Микола Сапон зміг вилікувати чергуванням добору медикаментів і блокад. Молодому шахтареві Сергію Л., що відчував больовий синдром після травми, вдалося допомогти завдяки застосуванню нейростимулятора. Ще одній страждальниці полегшало після застосування методу адресної медикаментозної терапії.

Позбутися нестерпного невралгічного болю у низці випадків вдається з допомогою... низьких температур. Для цього використовується кріозонд. Це голка діаметром 1,2 мм, усередині якої міститься надзвичайно тонкий капіляр для підведення азоту, що дозволяє домогтися локального охолодження до мінус 60 °С. Нейрохірург, використовуючи для наведення «всевидючий» рентгенапарат, підводить голку до корінця трійчастого нерва і з допомогою холоду впливає на збудник болю.

Такі операції, коли максимальна мета досягається шляхом мінімального втручання, вважаються показником ефективності використання сучасних методик. Навіть у череп нейрохірурги навчилися проникати, не розкриваючи його. Саме на таких методиках (їх називають міні-інвазивними) ґрунтується сучасна відновлювальна нейрохірургія, яка повертає тяжкохворих до активного життя.

У клініці відновлювальної нейрохірургії останнім часом активно займаються лікуванням розсіяного склерозу. Застосовуючи методику адресної доставки стовбурових клітин до головного та спинного мозку, нейрохірурги часто поліпшують стан пацієнтів. Але цей метод допомагає не всім, лише у 15—20% випадків. Критерій оцінки методик у Миколи Сапона простий: «Якщо всі попередні методи виявилися безрезультатними, рухова безпомічність продовжує наростати, а після застосування нових методик досягається помітне і стійке поліпшення, що спонукає пацієнта заради збереження досягнутих результатів вдаватися до повторних курсів лікування, — це удача. Якщо ж ні – слід шукати нові підходи в лікуванні». У клініці протягом останніх місяців вдалося поставити на ноги кількох пацієнтів – хворих на розсіяний склероз, лікування яких раніше було неефективним. Адресний вплив стовбуровими клітинами на нервову систему ставить під сумнів справедливість твердження, що нервові клітини не відновлюються.

Перспективним вважають нейрохірурги клініки й лікування хвороби Паркінсона шляхом застосування електроімпульсів, створюваних із допомогою вживлених у мозок електродів. Можливо, у цього методу є й ширші можливості для застосування. Микола Сапон вважає, що в такий спосіб (із допомогою вживлених в організм електродів і утворюваних ними імпульсів) у низці випадків можна запобігти розвиткові стійких спазмів судин серця й уникнути складної операції коронарошунтування.

Успіхи сучасної нейрохірургії великою мірою залежать від технічної оснащеності. З допомогою нової апаратури можна лікувати ураження нервової системи ефективніше, ніж раніше. Скажімо, застосування операційного мікроскопа, лазерної техніки під час видалення гриж міжхребцевих дисків дозволяє хворому повернутися до активної праці через кілька тижнів після операції (раніше для цього були потрібні місяці). З допомогою нової апаратури простіше й безпечніше видаляти пухлини головного мозку, лікувати багато форм епілепсії, наслідки дитячого церебрального паралічу. А низка нейрохірургічних операцій без застосування новітніх технологій узагалі неможлива. Хоча уявлення на кшталт того, що сучасний нейрохірург, як його колега з XIX століття, може обходитися скальпелем і коловоротом, давно застаріли, їх відлуння ще зберігається. Вітчизняна промисловість майже не виробляє сучасної техніки й устаткування для нейрохірургії. Їх доводиться купувати за кордоном за високими цінами або завозити у вигляді медичного секонд-хенду. Проте Микола Сапон і його колеги відзначають позитивні тенденції. Протягом останніх років в інститут надійшли ефективні діагностичні й лікувальні комплекси: магніторезонансний томограф, стереотаксична апаратура, операційні мікроскопи. Нейростимулятори й інфузійні системи, які не поступаються ефективністю західним зразкам, але значно дешевші, співробітники клініки розробили спільно з «технарями-оборонниками».