Море за високим парканом. У дитячого санаторію «Люстдорф» відрізали-таки землю

За останні роки Одеса втратила понад 65 гектарів оздоровчих і рекреаційних земель. Більшу частину з них передано безплатно у власність громадян. Цій сумно-ганебній статистиці давно дали невтішну оцінку. Здавалося, після неї чиновники навряд чи наважаться відкрито вилучати санаторні землі. Та ще й під дачі. До того ж теперішня влада Одеси не раз клялася, що не допустить такого. Звучали гарантії й стосовно дитячого санаторію «Люстдорф», на землі якого не перестають претендувати власники тугих гаманців. І все ж зелену зону дитячої оздоровниці нині розтинають на сотки, під будівництво дач.

Проте Одеська міськрада під цим варварством не підписувалася. Мінздоров’я, у чийому підпорядкуванні перебуває санаторій, згоди на вилучення землі теж не давав.

За великим рахунком, дивуватися нічому. Брак чіткої позиції держави й МОЗ щодо вцілілих санаторних земель дозволяє головлікарям разом із комерсантами перекроювати цінні території на свій лад. Звісно ж, із благословення місцевої влади.

Наш щотижневик уже писав про те, що на землі сел. Чорноморка, що входить у межі Одеси, претендує сусідній Овідіопольський район. І він уже погосподарював у селищі так, що міськрада подала в суд на райадміністрацію і її главу Наталю Чегодар.

Нагадаємо, ще в березні 2006 року ця чиновниця підписала розпорядження про вилучення 2,5 гектара землі в санаторію «Люстдорф» нібито для проведення протизсувних і берегоукріплювальних робіт. Берег моря в цьому районі справді потребує зміцнення, але не територія оздоровниці, що до нього прилягає й розташована на відстані 150—300 метрів. Та й іншим своїм розпорядженням, підписаним раніше — 28.12.2005 року, Н.Чегодар уже віддала берег для зміцнення ТОВ «Совіньон». Ця комерційна структура збирається побудувати тут яхт-клуб і приватні пляжі. Отож вилучена в санаторію земля призначалася для інших цілей, що й підтвердилося нині.

А тоді про ці розпорядження мало хто відав. Влада Одеси дізналася про них після появи на березі моря весною нинішнього року двох парканів. Один відгороджував берег моря від Одеси, а другий — санаторій від берега. Міськрада відразу ж направила в Приморський районний суд м. Одеси два позови з проханням визнати розпорядження незаконними. Рішення досі не винесено. Але поки суд та діло, Н.Чегодар видала нове розпорядження, ще більш зухвале. Його підписали 21 червня цього року, але про нього теж стало відомо зов­сім недавно.

Отут глава району вже крутити не стала. А чітко розпорядилася передати безплатно у власність громадян земельні ділянки на вулиці Зої Космодем’янської, 1. (Це адреса санаторію «Люстдорф».) До розпорядження додавався список із 25 чоловік і дані про те, кому й скільки належить під індивідуальну дачну забудову. Кожному дісталося по 5—10 соток. Загалом понад два гектари.

Нині ця зелена зона залишилася за високим парканом і завтра може піти під сокиру. За парканом залишився й берег моря, і вільний до нього прохід.

Зрозуміло, в цій ситуації не так уже важливо, хто розпорядився землею. Важливо як! Віддати зелену зону дитячої оздоровниці жменьці багатих людей під особняки, це вже занадто. Та ще й безплатно. Сотка землі в цьому районі коштує кілька десятків тисяч доларів. Отже, і втрати бюджету наявні.

Прокуратура Київського району Одеси вже направила адміністративний позов у суд із проханням скасувати незаконні розпорядження глави райадміністрації. Власником землі є Одеська міськрада. Про це свідчить і виданий санаторію 1996 року містом держакт на право постійного користування земельною ділянкою 10,2 гектара. Зареєстровано санаторій на території Одеси. І адреса в нього теж одеська. Це, по-перше. А по-друге, земля вилучалася для берегоукріплення, а не під дачну забудову.

Обласна прокуратура доручила районній провести перевірку на предмет наявності складу злочину в діях посадових осіб райадміністрації. Адже навряд чи знайдеться людина, яка повірить, що чиновниця віддала землю зацікавленим особам тільки тому, що за Земельним кодексом громадянам, які бажають безплатно одержати ділянку у власність, достатньо подати заяву владі й зазначити бажані розміри й мету використання. І вони відразу стануть щасливими власниками ділянки на березі моря.

Важливий і моральний аспект. Чиновниця, яка так часто з екранів одеського телебачення розповідає про свої досягнення в соціальній сфері, продемонструвала зовсім інші пріоритети на чужій території. Хочеться вірити, що прокуратура доведе справу до логічного кінця. Адже протягом двох років вона разом із санаторієм відбивала землі оздоровниці від горе-інвесторів. До речі, цю епопею ще не завершено. Днями Одеський апеляційний суд відмовив у задоволенні вимог ТОВ «Вертикаль».

Ця фірма на основі інвестиційного договору, укладеного з «Люсдорфом» ще 2004 року, мала намір роздобути сім гектарів землі санаторію за три мільйони гривень, які обіцяла витратити на його ремонт. Суд цього разу відмовив комерсантам. Але рішення можуть знову оскаржити.

Є підстави вважати, що й у нинішній історії з 2,5 га не обійшлося без інвесторів. Правда, цього разу санаторій замість інвестиційного договору уклав спонсорський. Звучить він так — «Про надання доброчинної допомоги у вигляді проведення будівельних робіт». Підписаний 15 серпня 2006 року тодішнім головлікарем санаторію Ю.Шешминцевою, нині звільненою, й двома фірмами — ЗАТ «ФК «Чорноморець» і ТОВ «Санрайс-Південь».

Перша з них, чиї футбольні поля сусідять з оздоровницею, давно претендувала на землі «Люстдорфу». І навіть років зо три тому самовільно захопила три гектари, встановивши свій паркан. Прокуратура Київського району тоді звернулася в суд, проте «ФК «Чорноморець» довго блокував розгляд справи по суті, але потім несподівано відмовився від своїх претензій і сам зніс паркан. Друга фірма тісно пов’язана з ТОВ «Совіньон», яке дістало в оренду (на 49 років) берег моря, що прилягає до вже вилучених земель санаторію.

Зважаючи на договір, «Люстдорф» нічого натомість цим фірмам не обіцяв. Хоча вони взяли на себе письмові зобов’язання провести капітальний ремонт і навіть зазначили терміни. Було складено графік, із якого видно, що роботи мали розпочатися в листопаді 2006 року й завершитися у квітні 2007-го. Тобто до відкриття літнього оздоровчого сезону. Проте спонсори розгорнули такий масштабний ремонт, що він розтягся на все літо, осінь, і в окрузі почали говорити: оздоровниця в її старому статусі взагалі може не відкритися, замість неї з’явиться приватний санаторій для багатих.

Справді, важко повірити в те, що комерсанти раптом запалали великою любов’ю до чужих дітей і вирішили викинути на ремонт свої мільйони. Але за паперами виходить саме так. Адже серед громадян, які одержали земельні ділянки, відомих прізвищ немає. Правда, це ні про що не говорить. Вони можуть з’явитися згодом. Перепродаж таких ділянок — звичайна практика.

Що ж до викинутих мільйонів, то в договорі суми не зазначені. Але можу сказати, що, за інформацією одного зі спонсорів, вони нібито збиралися вкласти в ремонт 11 млн. грн. За даними санаторію, які грунтуються на наданих актах виконаних робіт, на сьогодні витрачено 2,5 млн. грн. Відремонтували фасад і дах головного корпусу, замінили вікна, двері. Побудували газову котельну, проклали газопровід, привели до ладу електромережі. Але ремонт усіх комунікацій до кінця не виконано. І санаторій самотужки латає труби.

Наприкінці серпня призначили нового головлікаря — Андрія Садовника. Попри безліч незавершених і невиконаних робіт, він доклав максимум зусиль, аби наприкінці жовтня запустити оздоровницю. Що, до речі, дуже не сподобалося спонсорам.

Повернувся на свої робочі місця колектив, а це 80 чоловік, яких, здавалося, вже не зібрати після дев’ятимісячного простою. І тепер санаторій заповнений дітьми. Лікування проходять 217 чоловік. План ліжко-місць виконано на сто відсотків, незважаючи на зимовий час.

Як повідомив А.Садовник, санаторій співробітничає з дитячим реабілітаційним центром Литвака, будинками-інтернатами, тубдиспансерами. Тому простою ліжок немає. Виявляється, Міністерство охорони здоров’я виділяло кошти на безплатні путівки, але їх чомусь батькам продавали за гроші, й чималі.

Що очікує санаторій у майбутньому, питання складне. Перебуваючи в оточенні багатих сусідів, жадібної турботи й «опіки» з боку комерсантів, вижити дитячій оздоровниці, де лікуються діти з бідних сімей, буде непросто.

На жаль, попри все, полювання на санаторні землі триває. Якщо й удасться вирвати безцінні ділянки з рук комерсантів, то їх відразу прибирають інші. До численних судових розглядів додаються нові справи. І нічого загалом не змінюється.