Медики — безголосі?

Поділитися
На сайті Київської міськдержадміністрації оприлюднено проект розпорядження київської влади «Пр...

Кілька днів тому на сайті Київської міськдержадміністрації оприлюднено проект розпорядження київської влади «Про встановлення тарифів на платні послуги, які надаються лікувально-профілактичними державними і комунальними установами охорони здоров’я». Попри те, що де-факто в наших лікарнях уже давно доводиться платити за все і вся, таке рішення викликало бурхливий суспільний резонанс. Адже якщо досі можна було розраховувати хоча б на малу дещицю медичних послуг у міських поліклініках та стаціонарах не за «живі» гроші, то вже починаючи з лютого пакет безплатної меддопомоги, вочевидь, скоротиться до мінімум-мініморум. Як заявили представники міської влади, платити доведеться всім, крім 600 тис. малозабезпечених жителів столиці.

Насамперед на платне обслуговування переводяться шість медустанов — Київський міський консультативно-діагностичний центр, Центральна поліклініка Голосіївського району, Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія», Київський міський центр судово-психіатричної експертизи, а також, що особливо дивує, Міська студентська поліклініка і Міський психоневрологічний диспансер №3. Тарифи для інших державних та комунальних медустанов перебувають поки що на стадії узгодження і стануть відомими наступного місяця. Платити доведеться за кожну консультацію й маніпуляцію, аналізи та обстеження, перебування у стаціонарі й т.п. Безплатними залишаться тільки прийом у дільничного лікаря, виписка рецепта, виклик «швидкої». Представники міськадміністрації пояснюють таке рішення кризовим становищем у країні, тим, що в бюджеті бракує грошей на виплату навіть зарплат медикам. І тому міська влада не знаходить іншого виходу, крім як укотре запустити руку в кишеню пацієнта (і платника податків). Адже нічого іншого вона запропонувати попросту нездатна.

У цій ситуації найбільше дивує реакція, точніше — її відсутність, медичної спільноти на таке рішення київської мерії. Ми спробували взяти коментар у кількох спеціалістів, які мають авторитет у громадськості. Вони чомусь не відгукнулися. Тоді вирішили звернутися до Українського медичного союзу, що задекларував себе як професійна, а не політична організація, котра гучно заявила у ЗМІ вустами своїх яскравих представників про те, що «політику в медицині мають формувати самі медики, вимагати від влади робити відповідні кроки». Проте обіцяного дзвінка так і не дочекалися. Чому — можна тільки припускати. Не відмовився дати коментар лише один із відомих людей.

— Намір київської мерії офіційно запровадити оплату медичних послуг у місті — відповідь на відсутність у країні соціальної політики і, зокрема, реформування системи охорони здоров’я. Трагічна відповідь, бо результатом буде зовсім не підвищення ефективності медичної системи міста.

Напевно, у відповідь можна вказати меру Києва на неконституційність, незаконність такої ініціативи. Але в Україні таке вже давно — не аргумент, оскільки система моноконституційного акта в країні існує формально, а реально — її немає. Натомість — вакханалія свавілля сили і псевдоправового безкраю, зокрема й судового. Якщо наруга над Конституцією — звичайна практика для президента і законодавця, то й мер не зобов’язаний діяти у правовому руслі...

Система охорони здоров’я спирається на безліч основ. Фінансова спроможність системи — лише одна з них. Наважуся запевнити: ніхто у країні не знає реальних потреб системи у фінансуванні. Ніхто й ніколи не досліджував корупційної складової цієї системи. Ніхто й ніколи не досліджував реальної потреби системи у спеціалістах.

Гірка правда полягає в тому, що велика частина киян безплатної мережі поліклінік уже не відвідує. А реально отримує допомогу у приватному секторі, як в офіційному, так і в «тіньовому». Навіть бюджетники й пенсіонери за змогою звертаються до альтернативної медичної послуги. Хоча й там, у так званій незалежній медицині, ми не гарантовані від низької кваліфікації лікаря і — особливо — від призначення нам медикаментів, «замовлених» фармацевтичною фірмою, яка фінансує конкретного лікаря і конкретно «працює» з ним...

Простих рішень у цій ситуації не буде. Не може бути. Агонізуюча система національної охорони здоров’я справді потребує серйозного системного лікування.

Чи є у країні фахівці, готові до прийняття інших рішень, ефективних і таких, що не загрожують тотальною руйнацією медичній системі? Є. І лікарі, і соціологи. І адміністратори, і юристи. І, що дуже важливо, економісти. Але... вони не затребувані. Їхня думка не цікава. Тому що — небезпечна. Зовсім недавно підірваний «невідомим зловмисником» полковник СБУ Г., який зазіхнув на дослідження корупції в системі медичних закупівель, — найяскравіший приклад цього.

Вочевидь, можна зрозуміти рішення столичної влади, яка хоче поліпшити систему охорони здоров’я в Києві. Але... не вийде! На жаль, так — не вийде. Починати потрібно з іншого: до районної поліклініки по медичну допомогу повинні звертатися наш президент із сім’єю, прем’єр-міністр з усіма домочадцями. І, зрозуміло, мер міста. Тоді корінна реформа нашої охорони здоров’я, про яку вже всі втомилися говорити, стане можливою, — вважає відомий психіатр Семен Глузман.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі