Лікарню «оздоровлять». за апробованою схемою

Кажуть, для мешканців Кіровоградщини Чорнобиль був не таким страшним, як для інших жителів України. Чому? Бо тут уже давно діють уранові шахти, і люди адаптувалися до певного рівня радіації. Цей феномен навряд чи хтось вивчав серйозно, принаймні широкому загалу про нього не відомо, але природа забезпечила і противагу підвищеному рівню радіації: радонові води, які мають колосальний лікувальний ефект. Про цілющий вплив цих вод було відомо з давніх-давен. Згідно зі стародавньою легендою, у верхів’ях межиріччя Інгульця й Тясмину жило плем’я, люди якого ніколи не знали хвороб і, завдяки чудодійному джерелу, доживали до 200 років. Медична ж наука вивчила вплив цього інертного газу у поєднанні з водою на організм людини лише у першій третині минулого століття. А вже в середині 50-х років неподалік містечка Знам’янка знайшли джерела мінеральної води із вмістом радону.

Для нашого степового краю, де в кожному селі чи містечку більшість людей - літні (наш регіон належить, на жаль, до активно старіючих), часто з задавненими хворобами, Знам’янська бальнеологічна лікарня - свого роду панацея. Хоча лікуються в цій оздоровниці, звісно ж, не тільки люди похилого віку і не тільки з Кіровоградщини. Ос­тан­­німи роками тут з’явилися ліжка для оздоровлення післяінсультних хворих, вагітних та хворих на цукровий діабет.

Саме з ними стали порівнювати бальнеологічну лікарню після того, як її відвідали керівники області. Вони були здивовані, дізнавшись, на що здатна насичена радоном вода, і визнали за надто скромні, як на нинішні мірки, можливості, що їх має лікувальний заклад. У лікарні провели виїзну нараду під керівництвом першого заступника голови обласної ради Олександра Шаталова, який дуже зацікавився унікальною радоновою водою та комплексом відновлювально-лікувальної терапії. За словами знам’янського міського голови Ігора Крижа­новського, область поставила за мету «зробити зі Знам’янки як­що не Карлові Вари, то хоча б Трускавець». Висновок був один: сюди необхідно вкладати гроші, розвивати, виходити на зовсім інший рівень. Здається, радіти треба! Нарешті роботу, яка велася роками, по крихітці (бо ж достатнього фінансування не було ніколи, а з вартості госпрозрахункових путівок на розвиток завжди залишалися копійки, в гірші часи доводилося навіть тримати підсобне господарство, щоб прогодувати хворих!), поставлять на широку ногу, лікувальний заклад модернізують, зроб­лять сучасним і зручним.

Тим часом у деяких ЗМІ з’явилися публікації, що у зневажливому, принизливому тоні відгукувалися про Знам’янську бальнеологічну лікарню. Мов­ляв, аби туди потрапити, треба дати хабара, а там же - мало не руїни, серед яких за кожну послугу треба платити і платити, та й годують у лікарні кашею з тефтелями радянського зразка. Все це викладалося доволі сумбурно, без посилання на джерела, так собі - ходять чутки. Але… після цього голов­ний лікар Ганна Шандра потрапила до районної лікарні з інфарктом.

Єдиний, на кого посилались у згаданій репліці, - Юрій Чабан, радник президента Укра­їнської SPА-асоціації, який заявив, що водолікарня (а таких усього дві в Україні) має непоганий потенціал, проте перебуває в занедбаному стані і, відповідно, недоотримує чималі кошти. Сайт kirovograd.net висловив припущення, що Українська SPA-асоціація звернула увагу на нашу бальнеологічну лікарню і професійно оцінила та підтримала плани голови облдержадміністрації Сергія Миколайовича Ларіна ще й тому, що одним із радників президента асоціації працює щонайменше однофамілець очільника області, такий собі Ігор Миколайович Ларін.

У згаданій публікації йдеться про те, що обласна бальнеологічна лікарня діятиме як санаторій, правда, не сказано, яким чином її статус буде змінено, але уточнено: над цим зараз працює обласна влада і до кінця поточного року роботу мають завершити. Можна тільки додати, що зазначена публікація з’явилася на сайті, який упритул контролює заступник голови обласної ради Олександр Шаталов. Саме він у 2006-2009 роках керував, як зазначено в персональній довідці, низкою підприємств, зокрема ТОВ «Готіс».

Сайт kirovograd.net розмістив цікаве повідомлення: виявляється, в серпні 2009 року ГоловКРУ звітувало з приводу ревізії бюджетів Закарпатської області і повідомило, зокрема, що санаторій «Гірська Тиса» з усім майном лише за три мільйони гривень перейшов з комунальної власності до приватних рук. Сайт констатує також, що передувала цьому висновку зворушлива оповідь, як спочатку санаторій «Гірська Тиса» з профспілкової установи перетворився на комунальне підприємство, потім збанкрутував і був проданий інвестору ТОВ «Готіс», яке на аукціоні представляв один із його співзасновників Василь Швардак - головний «регіонал» Мукачевого. Однак найцікавіше - що серед засновників ТОВ «Готіс», за даними «Кіровоград.Коментарі», значиться також якась Наталія Олександрівна Ларіна, за дивним збігом обставин - повна тезка дружини нинішнього голови ОДА. Достеменно ж відомо, що коли закарпатський санаторій переходив до рук ТОВ «Готіс», ним керував Олександр Шаталов - перший заступник голови облради, який найбільше говорить про необхідність «оздоровлення» Знам’янської обласної бальнеологічної лікарні.

У публікаціях про 27-річного Шаталова, уточнює сайт kirovograd.net, якого вважають головним архітектором президентської, а згодом - і місцевої виборчої кампанії на Кірово­градщині, згадується, що він отримав почесну грамоту Мініс­терства культури й туризму саме за внесок у розвиток туристичної галузі. З 2001 по 2003 рік Шаталов працював в обласному центрі підтримки дитячих громадських організацій управління у справах сім’ї, молоді та туризму Донецької обласної державної адміністрації. Саме тоді й познайомився з Сергієм Ларі­ним, а згодом став його помічником-консультантом, чотири роки пропрацювавши з ним у Києві, звідки й перебрався разом із Ларіним до Кіровограда. Між іншим, у Шаталова серед однопартійців підпільний нік - «директор санаторію».

З часу публікації минуло вже понад два місяці, але її досі ніхто не оскаржив і не заперечив. Що ж кажуть в обласному управлінні охорони здоров’я? Не так давно сюди призначено нового керівника - Олександра Клубні­кіна. Він, пославшись на зайнятість, доручив зустрітися зі мною заступникові начальника відділу лікувально-профілактичної допомоги дорослому населенню Інні Лисокінь. Вона констатувала: послуги водолікарні справді популярні у хворих, лікування дає добрий результат, і люди дуже вдячні і головному лікареві, і всьому персоналу. В області, зауважила Інна Володимирівна, на диспансерному обліку стоїть близько 600 тисяч чоловік. Мож­на сказати, що 70 відсотків їх потребують лікування в бальнеологічній лікарні. Вона ж за рік може оздоровити тільки три з половиною тисячі, а за бюджетні кошти - всього 900 чоловік… Вартість путівки (21 день), яка розраховувалася ще у 2008 році, становить 1680 гривень. Сьогод­ні, звісно, все подорожчало, але, доки не затверджена методика розрахунку нової вартості, ціна залишається старою. Про якусь можливу приватизацію, звісно, заступник начальника відділу й не чула. Знає, що шукають інвестора, який би реконструював старий корпус, але досі не знайшли.

Як повідомила виконувачка обов’язків головного лікаря Наталя Корж, сьогодні йдеться про зміну статусу закладу на комунальне підприємство. Тим часом на контрольованому Шата­ловим сайті з’явилася чергова розгромна публікація про обласну бальнеологічну лікарню, в якій недвозначно сказано, що вже у вересні сесія облради змінить її статус. Саме такий шлях до приватизації проходила й «Гірська Тиса».

Олександр Клубнікін у розмові все-таки зауважив, що в обласну бальнеологічну буде приз­начено нового керівника - ефективного менеджера. Але чи матимуть змогу лікуватися тут, як тепер, пенсіонери, інваліди, прості трударі?..