Куди прямують «чорнобильські» мільйони?

Виконання держбюджетної програми «Санаторнокурортне лікування та оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи», скидається на недоремонтовану автомагістраль. Центральні органи влади досі не визначилися, чи потрібне їй ґрунтовне асфальтове покриття. А втім, якщо є інші стимули, то навіщо завершувати ремонтні роботи?!

Населення Рівненської області від найбільшої техногенної катастрофи XX ст. постраждало особливо. Про масштаби заподіяного йому лиха «ДТ» уже розповідало (№4, 2007 р.). Але масштаби й особливості ліквідації наслідків аварії — це різні речі. Як виявилося, проблема централізованого проведення тендерів на харчування учнів із забруднених територій сама не ходить, вона за собою іншу водить.

Торік фінансування лікування та оздоровлення потерпілих громадян, у т.ч. дітей, здійснювала місцева влада, тобто облдержадміністрація, за рахунок субвенції з державного бюджету. Власне, закупівля путівок централізованим способом, яку раніше проводило МНС, обірвалася. В регіоні ніхто з цього приводу не пожалкував. Бо за державними коштами затримки не було. Вони, вже з обласної скарбниці, надходили ритмічно, відповідно до щомісячного графіка, тоді як під час централізованого фінансування гроші для перевезення груп дітей на оздоровлення з МНС область отримувала лише у травні. А це призводило до зривів заїздів у санаторії та оздоровчі табори.

У 2006 році вдалося оздоровити у півтора разу більше «чорнобильців» — 35,1 тис. (серед них — 31,3 тис. дітей), ніж у 2005-му. До речі, лікуватися в області є кому. Понад 90 відсотків дітей, які живуть на радіаційно забруднених територіях, — хворі. Чимало їх страждають від захворювань органів дихання, травлення, ендокринної системи, крові, органів зору, опорно-рухового апарату та від інших недуг. І хто б сумнівався, що підростаюче покоління має проходити не менш повноцінне лікування та оздоровлення, аніж дорослі! Але кому під силу максимально використати всі переваги літньої пори, врахувавши загальні категорії захворюваності та індивідуальні хвороби дітей, як не місцевим органам влади?!

Безперечно, коли питання організації оздоровлення чорнобильців спустили на місця і влада Рівненщини проводила тендери на оздоровлення, з’явилася можливість задіяти на повну потужність матеріальну базу дев’яти місцевих санаторіїв та цілого ряду оздоровчих таборів. Робочі місця, податки — все цілком зрозуміло. Недаремно депутати Верховної Ради постановою від 21 червня 2005 року доручили урядові внести зміни до законодавства з метою передачі функцій оздоровлення постраждалих від чорнобильської катастрофи громадян місцевим органам виконавчої влади і місцевого самоврядування. Однак відносний порядок тривав недовго.

Новий склад Кабміну пропустив це доручення повз вуха. І у держбюджеті-07 визначив нового розпорядника коштів за цією програмою — Міністерство праці та соціальної політики. Воно вже оголосило тендер на оздоровлення чорнобильців. Загальна сума досить приваблива, щоб позмагатися за неї, — 190 млн. грн.

Петро Альонов, директор дитячого санаторно-оздоровчого комплексу «Берізка», що в селі Молодаво Дубенського району, лише контурно окреслив «кухню» централізації оздоровлення дітей із радіаційно забруднених територій:

— Міністерство навмисне створює такі умови, щоб ми не змогли взяти участь у тендері. Це ж треба кожному керівникові санаторно-курортного закладу їхати в Київ, платити за тендерну документацію, що коштує п’ять тисяч гривень. А як я можу виграти конкурс, якщо в Києві мене мало хто знає? Не визначено й порядок звітності за результати оздоровлення. Зробити обласній владі це набагато легше. Обласна влада добре знає можливості тих санаторіїв та оздоровчих таборів, із якими вона працювала раніше, може враховувати індивідуальні потреби хворих…

Начальник управління у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС Рівненської облдержадміністрації Оксана Заліпська переконує:

— Ми не проти, щоб методичне забезпечення процесу оздоровлення і контроль за використанням коштів на ці потреби здійснювало міністерство. Тоді не роз­порошуватиметься виконання чорнобильських програм, яке зараз лежить на різних відомствах. Але чому ж Мінпраці не провело жодного аналізу, не вивчило досвіду обласних адміністрацій, не поцікавилося, як вони ставляться до централізованого проведення тендерів на оздоровлення?

Але тендер буде проведено в Києві, і не думайте гніватися. В перші ж дні лютого 2007-го з’явився зразок типового договору доручення, за яким «довіритель» — імовірний переможець тендеру — київське санаторно-курортне об’єднання «Едельвейс» доручає певному закладові лікування укласти одну або кілька угод на лікування та оздоровлення чорнобильців. У документі закладено премію для працьовитого «повіреного» — 15 відсотків від вартості наданих послуг. Замало? Ну й наївні!

Простий підрахунок свідчить, що у хворих чорнобильців преміальний відсоток вкраде ні мало ні багато — 28,5 млн. грн. Для порівняння: точно таку ж суму передбачено на лікування та оздоровлення громадян однієї з найбільш постраждалих від чорнобильської аварії — Житомирської області. Можна лише припустити, що вартість путівок, з урахуванням витрат на перевезення хворих до «своїх» санаторіїв, зросте як мінімум на отих 15 відсотків.

Виявляється, на одні й ті ж граблі можна наступати скільки завгодно. Урок типового з найбільш невдалих для оздоровлення 2004 року, коли відбувалася централізована закупівля путівок, в області вже проходили. Тоді й полікували на Рівненщині наполовину менше чорнобильців, та ще й «хвіст» залишився — заборгованість із виплати компенсацій у розмірі середньої вартості путівки на суму понад 14 млн. грн. Але в Києві вирішили: нехай такі хвости відростають. Централізація тендерів, та й фінансування чорнобильських програм узагалі, — така собі підказка часу. Мати справу з кількома чи з одним переможцем — міністерським чиновникам до болю просто, та й менше голова болить від клопотів. А результати — це вже як вийде.