ХТО ВИПУСТИВ ДЖИНА? І ЯКОГО?

Саме таке питання виникає після ознайомлення зі статтею Ольги Суржик «Звідкіля випущений хімічний джин?» (ДТ, №10, 9 вересня 2000 р.), побудованою на матеріалах інтерв’ю з директором Інституту екогігієни й токсикології Міністерства охорони здоров’я України, доктором медичних наук, професором Миколою Проданчуком про результати розслідування причин масового захворювання жителів у низці сіл Первомайського району Миколаївської області.

Ця стаття вигідно відрізняється від багатьох інших публікацій на цю тему своєю зваженістю, чіткістю формулювань і введенням у публіцистичний обіг деяких фактів, про які раніше медики соромилися говорити, тобто фактично приховували від загалу, таким чином дезінформуючи його, хоча, можливо, і з найкращих міркувань.

Йдеться про те, що широко відомий діагноз «токсикодермія» було поставлено ще до уточнення його критеріїв, що призвело до гіпердіагностики (кількість хворих у статті скромно не вказано), іншими словами, до перестрахувальної брехні про захворюваність в ім’я «турботи» про здоров’я людини. Те, що це призвело до психозу як серед населення й місцевих адміністративних органів, так і в засобах масової інформації, — це нібито байдуже. Не кажучи вже про те, що така гіпердіагностика, як чесно і справедливо вказує М.Проданчук, «змазує» картину розвитку масового ураження, ускладнює висновки». І далі: «Однозначно сьогодні можна говорити про сукупний вплив різних чинників, але яка головна причина, ми поки що не можемо сказати».

Застосування гіпердіагностики пов’язано й з іншим, зворотним боком медалі, непрямо розкритим у коментованій публікації: це тяжке становище медичної науки в Україні, коли провідні медичні інститути не фінансуються належним чином. А про те, що устаткування для досліджень цілком вичерпало свій моральний і фізичний ресурс, годі й говорити.

Така ситуація відповідає відомій приказці «Доки грім не прогримить, мужик не перехреститься!». Схоже, ми підходимо до такого рубежу, коли наш мужик перестане хреститися навіть тоді, коли грім гримить уже над самісінькою головою. Про це свідчить, приміром, такий кричущий факт: фінансування радіоекологічних моніторингових програм навіть у відносно благополучному МНС України цього року скорочено вдвічі. Але й за цим принизливим для науки залишковим принципом договори на проведення науково-дослідних робіт через чиновницькі бюрократичні перепони досі не укладено, фінансування досліджень не проводиться. Дожили?

А тепер про джина. Він має вітчизняне походження, ім’я йому — економічна криза і, як додаток до нього, чиновницьку некомпетентність, свавілля та нехлюйство.