Гості з мікросвіту: не чекали? Про наукову сенсацію, «колективний розум» бактерій та нову екологічну медицину

Зі словом «віруси» у нас зазвичай пов’язані небажані асоціації. Збудники інфекційних захворювань, внутрішньоклітинні паразити, підступні вороги нашого організму, і з ними ми намагаємося боротися всіма можливими засобами, якими нас «озброїли» сучасна медична наука та фармація. Проте у науковому світі вже давно побутує неоднозначна думка щодо ролі вірусів у біосфері. Обвал відкриттів у біології, що стався на перетині ХХ — ХХІ століть, і насамперед розшифровка генетичного коду та його секвенування, ще більше похитнули усталене уявлення про «гостей» із мікросвіту як виключно про наших ворогів. У ДНК людини виявлено відбитки понад двох тисяч генетичних програм вірусів та бактерій. Це дало потужний поштовх суперечкам про те, чим є мікросвіт для біосфери, і сьогодні вони вирішуються на користь прибічників тієї концепції, що віруси і мікрофлора — це «носії передового досвіду в біосфері», вони адаптують вищі організми до змінних умов довкілля, відтак є рушійною силою еволюційного процесу. На якомусь часовому відтинку вірусна частинка, вбудувавшись у ДНК, відіграє дуже важливу для життя роль. Наприклад, ретровіруси, які вважаються збудниками деяких небезпечних захворювань, виконують важливу функцію під час зачаття — не дають можливості жіночому організму відторгнути плід, генетично наполовину йому чужий. Тим часом частина вірусів, що перебуває в симбіозі з клітинами господаря, за певних умов може набути патогенних властивостей. Зрештою, сучасні досягнення біологічних наук свідчать про те, що віруси і бактерії є цілком природною складовою внутрішнього середовища організму, і їх ролі ми недооцінюємо.

Про це йшлося на Міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційно-хвильова терапія і нова медична парадигма», що відбулася у столичному Будинку вчених. Крім науковців — біологів, фізиків, екологів, — у ній взяли участь лікарі-практики, які обмінялися досвідом застосування інформаційно-хвильової терапії (ІХТ) у лікуванні та профілактиці захворювань. Зацікавлення роботою конференції виявили зарубіжні фахівці — із Австрії, Німеччини, США, Росії, Ізраїлю, Великобританії, Греції, Польщі.

Приборкання непокірної палички Коха

Справжньою сенсацією конференції стала доповідь завідувача кафедри фтизіатрії Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава), док­тора медичних наук Анатолія Ярешка про результати кількарічних клінічних досліджень застосування методу ІХТ при лікуванні хіміорезистентного туберкульозу.

Епідемія туберкульозу в Україні лютує вже понад десять років, і, незважаючи на всі намагання її подолати, кількість жертв палички Коха продовжує зростати. Особливої гостроти проблема набуває у зв’язку з тим, що останнім часом реєструється дедалі більше випадків втрати чутливості збудника до протимікобактеріальних препаратів. На сьогодні полірезистентна форма туберкульозу спостерігається майже у половини хворих, а при хронічному перебігу недуги — у 80—85 %. Саме такі хворі становлять найбільш соціально небезпечну групу — засобів їх лікування сучасна медицина практично не має.

Для приборкання хіміорезистентної палички Коха, за рекомендацією ВООЗ, передбачається застосовувати, окрім основних протитуберкульозних препаратів (ПТП), також резервні. Однак це можна назвати терапією відчаю, адже останні чинять на організм хворого більш токсичну дію, порівняно з основними ПТП.

— Кілька років тому для клінічних спостережень ми відібрали дев’ять хворих на тубер­кульоз легень, у яких сформувалася стійкість до протитуберкульозних препаратів і лікувати яких практично було нічим. Інакше кажучи, пацієнтів було відібрано за принципом «безнадійності». Вони були вкрай виснажені, і ми сподівалися з допомогою інформаційно-хвильової терапії зміцнити їхній імунітет, — розповів Анатолій Ярешко. — ІХТ застосовувалася в стаціонарних умовах у комплексі з антимікобактеріальною терапією.

Коли через два місяці ми проаналізували результати лікування, то були, відверто кажучи, здивовані. «Безнадійні» демон­стрували покращення самопочуття, збільшення фізичних сил, у них з’явився апетит, поліпшився сон, нормалізувалася температура. Майже у половини з них припинилося бактеріовиділення, у решти — значно зменшилося. Під час контрольних рентгенографій через два місяці від початку лікування з допомогою ІХТ у хворих спостерігалося виражене розсмоктування інфільтрацій у легенях, удвічі зменшилися каверни.

Але найцікавішим було те, що у 100% випадків збудник відновив чутливість до хіміотерапії. Це було настільки несподівано і вражаюче, що ми вирішили сформувати ще дві групи для досліджень: до першої ввійшли 30 осіб, які отримували ІХТ і ПТП, до другої — хворі, яких лікували лише хіміопрепаратами.

Виявилося, що вже у перший місяць лікування майже у 80% хворих першої групи припинилося бактеріовиділення, тоді як у контрольній воно почало припинятися тільки на третьому місяці лікування. У 97% спостерігалося закриття порожнин, у 100 % припинилося бактеріовиділення. І найголовніше — не було жодного випадку хіміорезистентного туберкульозу. Тоді як у контрольній групі у двох пацієнтів розвинулася така тяжка форма захворювання.

Клінічні дослідження застосування методу ІХТ у комплексному лікуванні туберкульозу проводилися також кафедрою фтизіатрії Київського національного медичного університету ім. О.Богомольця (на базі протитуберкульозного диспансеру N1 м. Києва) та Луганським обласним протитуберкульозним диспансером. За висновками лікарів, застосування ІХТ у комплексному лікуванні туберкульозу дає змогу значно скоротити терміни лікування та запобігти побічним токсичним реакціям, які виникають під час прийому антимікобактеріальних препаратів.

Але найважливіше — завдяки ІХТ відновлюється чутливість туберкульозної палички до хіміопрепаратів, а отже — відновлюється механізм впливу на хворобу. Досі досягти цього нікому і ніде не вдавалося.

Навіщо мікробам кворум?

Велике зацікавлення учасників конференції викликала доповідь заввідділом теоретичної біології НДІ інформаційно-хвильових технологій, відомого біолога і письменниці Наталі Околітенко «Хвороби як явище еволюційного процесу — нова концепція». Спробуємо у загальних рисах викласти її суть.

Початок XXI ст., яке називають століттям інформації (або ж — біології), ознаменувалося, з одного боку, шквалом теоретичних відкриттів, а з іншого — цілою низкою запитань, які ставить практика медицини. Кілька десятиліть людство прожило з надією, що не за горами той час, коли, завдяки величезному арсеналу антибіотиків, удасться подолати будь-яку інфекцію, а отже — позбутися багатьох небезпечних хвороб. Однак останніми роками учені в усьому світі б’ють на сполох із приводу того, що епідемії повертаються, мікроби беруть реванш. Більше того, виникли нові мікробні загрози. Протягом трьох останніх десятиліть з’явилося, щонайменше, 30 нових інфекційних агентів. Чи не спалахне завтра якась нова, ще не бачена епідемія?

Крім того, постає ряд запитань, на які медицина навіть не шукає відповідей. Канули у минуле епідемії чорної віспи, прокази, чуми, холери тощо, а що сталося зі збудниками цих страшних інфекцій? У що вони трансформувалися?..

Пошесті, якими лякають нас сьогодні, не виключені. Збудники хвороб або втратили чутливість до фармацевтичних препаратів, зокрема антибіотиків, або втрачають її з катастрофічною швидкістю. Чинячи потужний хімічний тиск на бактерії і віруси, часто без особливої потреби в цьому, ми забуваємо про закон заповнення екологічної ніші, сформульований В.Вернадським. Навіть якщо нам і вдасться знищити якийсь мікроорганізм, то його місце займе інший, із більш небезпечними для людини характеристиками. Відійшла у минуле проказа, але вірус герпеса набув здатності рекомбінуватися, викликаючи ракові пухлини. Давня знайома паличка Коха обернулася збудником мультирезистентного туберкульозу.

Наукові дослідження останніх років дозволяють знайти відповідь на запитання, чому так швидко збудники хвороб втрачають чутливість до ліків. Еволюція йде не тільки «по вертикалі» — шляхом появи окремих мутацій та їх відбору в поколіннях (це тривалий процес), а й «по горизонталі» — через перенесення мобільних генетичних елементів від одного організму до іншого. Причому події в мікросвіті відбуваються настільки стрімко, що можна навіть спостерігати в електронний мікроскоп, як при наближенні двох бактерій стінка однієї з них стає випуклою, і з неї виходить плазміда, яка несе генетичну інформацію, необхідну іншій бактерії. Відтак збудники, чутливі до якогось із ще недавно ефективних препаратів, «стрибком» позбуваються цієї властивості.

Ще в шістдесятих роках минулого століття було зроблено відкриття, що мікроби обмінюються інформацією. У 1994 році в науці з’явилося поняття кворум сенсінг (Quorum Sensing) — «відчуття кворуму». За цей час нагромадилося чимало спостережень, котрі свідчили, що мікроорганізми на інформаційному рівні поводяться як «колективний розум».

Уявлення про мікроорганізми як про вкрай примітивні створіння давно застаріли. Останнім часом активно досліджуються механізми комунікації у мікросвіті, і сьогодні в науці трапляються такі, на перший погляд, несподівані словосполучення, як «альтруїзм бактерій», «суспільна поведінка», «сигнали дружби» тощо. Експериментально доведений факт: голодуюча популяція кишкової палички ділиться на дві субпопуляції, одна з яких гине і автолізується, а друга використовує продукти автолізу як субстрат для продовження свого існування. Прикладів «свідомої» поведінки у мікросвіті науці відомо чимало. З’ясувалося, що в арсеналі мікроорганізму, який захищає своє право на життя, є багато засобів. Так, бактерія здатна виробляти ферменти, котрі руйнують фармпрепарат, змінювати рецептор, із яким антибіотик зв’язується на поверхні клітини, і навіть видаляти його з клітини одразу ж після того, як він туди потрапляє.

Поява ряду нових хвороб, котрі вражають імунну систему, свідчить про те, що людина необережно втрутилася в еволюційні процеси, які відбуваються на мікрорівні. Наслідком цього може стати «біологічна зброя», виготовлена самою природою.

Новітні генетичні дослідження свідчать про необхідність зміни усталеної медичної парадигми: хворобу слід сприймати як реакцію організму на чинники зовнішнього середовища, і, замість тотальної боротьби зі збудниками сильнодіючими медикаментозними засобами, необхідно шукати способів взаємодії з мікросвітом, зокрема шляхом розрегулювання кворум-залежних механізмів, що перетворюють колонію мікробів у відмінно відлагоджений надорганізм, переконана Н.Околітенко. (Теоретичне обґрунтування результатів у інформаційно-хвильовій терапії викладено в монографії Н.Околітенко та М.Колбуна «Рак — ошибка формообразования. Где? Когда? Почему? Как?» (Київ, вид-во «Гнозис», 2007 р.) До речі, про принципово нову теорію канцерогенезу йтиметься в окремій публікації в одному з найближчих номерів нашого тижневика).

Замість фармпрепаратів — електромагнітне «меню»

Однією з причин невдач сучасної медицини у боротьбі з хворобами, на думку учасників конференції, є зациклення на одній зі складових життєвої тріади — речовині. Як відомо, життя — це динамічна єдність трьох потоків: речовини, енергії та інформації, і розділити їх неможливо. Хвороба — це завжди інформаційний збій, але в боротьбі за здоров’я увага медицини впродовж тривалого часу була прикута виключно до речовинної компоненти, результатом чого стала розробка і застосування величезної кількості фармацевтичних засобів. Чи не здається парадоксом — чим більше медикаментів, тим більше хвороб? Надмірне і нераціональне застосування фармпрепаратів призводить до тяжких побічних реакцій для організму, медикаментозної інтоксикації (є такий термін), масової алергізації. Американці всерйоз занепокоєні тим фактом, що нині в сумному рейтингу причин смертності медикаменти посідають «почесне» місце в першій п’ятірці.

Цілком закономірно, що останнім часом зріс інтерес до нових медичних технологій, які пропонують лікування з допомогою природних засобів та новітніх досягнень науки. Однією з таких передових технологій є інформаційно-хвильова терапія, яка за останніх два десятиліття здобула собі багато прихильників як серед пацієнтів, так і серед лікарів. У чому її особливість?

— Інформаційно-хвильова терапія — це синтез досягнень різних галузей науки і східної медицини, — розповів директор Інституту інформаційно-хвильових технологій, президент Міжнародної асоціації лікарів інформаційно-хвильової терапії Микола Колбун. — Найважливіша характерна особливість ІХТ — нешкідливість для пацієнта. Це принципово новий напрям у медицині — співробітництва з організмом. Ми ще називаємо ІХТ «електромагнітною гомеопатією», оскільки електромагнітне випромінювання, яке ми застосовуємо, на десять порядків нижче рівня санітарно допустимих норм, що можна порівняти хіба з дозами розведення речовини в гомеопатії. Рівні потужності, на яких ми працюємо, — 10–18 — 10–21 Вт/см² — це зовсім мізерна величина.

До речі, потужні електромагнітні поля штучного походження, що застосовуються у фізіотерапії, далеко не завжди безпечні й можуть бути шкідливими для організму, тому в основу ІХТ ми поклали два головних і дуже важливих методологічних принципи. Перший я вже назвав — нешкідливість для організму.

Другий методологічний принцип і водночас характерна особливість ІХТ — розумність живого. Ми нічого не нав’язуємо організму, він сам бере те, що йому потрібно. Звідки він знає, що йому потрібно? Все дуже просто. Процеси життєдіяльності в організмі супроводжуються електромагнітними випромінюваннями. Будь-які порушення у ньому викликають збої в цих випромінюваннях. Достатньо запропонувати в проекціях зон інформаційно-хвильових взаємодій електромагнітне «меню» (наше ноу-хау), як організм безпомилково вибере корисний для себе, необхідний у даний момент електромагнітний сигнал (терапевтичну частоту). Наш головний і світовий пріоритет у тому, що ми знаємо, як кодувати ці сигнали. А вже сам організм безпомилково налаштовується на потрібний йому сигнал для відновлення порушених функцій.

До речі, цей дуже важливий принцип — розумності живого — ніхто в інших методах хвильової терапії (магнітно-резонансна, мікрохвильова резонансна та ін.) не використовує.

Доведено практикою: при застосуванні інформаційно-хвильової терапії у середньому в 90% випадків вдається обходитися без медикаментозних засобів. ІХТ — екологічно чиста медична технологія. Ми за поєднання нашої терапії з будь-якими екологічно чистими медтехнологіями, які не шкодять організмові. Ми — противники лише фармакологічного насильства над організмом, особливо при лікуванні хронічно хворих. Лікарі роблять із них фармакологічних наркоманів.

Особливо показові результати застосування ІХТ у дітей, які часто хворіють, мають ослаблений імунітет, у яких медикаментозні препарати викликають тяжкі побічні реакції. Так, під час лікування таких дітей на базі київської 16-ї лікарні ефективність досягала 98 відсотків, при цьо­му ІХТ використовувалася як монометод, тобто виключалося застосування медикаментів. Лікарі розповідали про випадки успішного лікування бронхіальної астми навіть у дітей, яким раніше ніде не змогли допомогти. У групі людей похилого віку результат терапії дещо нижчий і становив у середньому 80—90%, залежно від тяжкості патології. Добре себе зарекомендувала ІХТ при будь-яких імунодефіцитних станах, больових синдромах, лікуванні пацієнтів, яким із тих чи інших причин протипоказані медикаментозні препарати. Крім того, інформаційно-хвильова терапія може застосовуватися як простий і ефективний профілактичний засіб, зокрема в період епідемій — гострих респіраторних інфекцій, грипу та ін.

Сьогодні майже в усіх регіонах України працюють лікарі ІХТ, метод набуває поширення у країнах близького і далекого зарубіжжя. На конференції медики ділилися досвідом застосування екологічно чистої медичної технології у широкій лікувальній практиці. На думку прибічників ІХТ, уже тепер з допомогою цієї технології можна вирішити багато проблем, які гостро постали перед сучасною медициною, зекономити значні кошти, що виділяються на охорону здоров’я. Однак на офіційному рівні інформаційно-хвильова терапія досі не має належного визнання. Звичайно, ІХТ діє в рамках дозвільних документів Міністерства охорони здоров’я України, як і будь-який інший метод. Проте у переліку медичних спеціальностей досі немає лікаря інформаційно-хвильової терапії. Лікарями ІХТ сьогодні працюють педіатри, терапевти, фтизіатри, урологи та інші «вузькі» спеціалісти, які на власному досвіді переконалися у перспективності нової технології.

Насамкінець короткий екскурс до витоків методу лікування електромагнітними хвилями. Загалом це дуже цікава, сповнена творчих колізій і драматизму історія. Уперше в лікувальній практиці застосовувати хвильову терапію в Україні почали в Одесі на початку вісімдесятих років минулого століття. Це пов’язано з ім’ям лікаря В.Недзвецького. Його доля, як і долі багатьох першопрохідців, склалася трагічно. Лабораторію, в якій він працював, знищили, а сам експериментатор мусив виїхати за межі України. Вердикт високих міністерських чинів був категоричним: пред’явлені клінічні результати неможливі, бо «виразку шлунка вилікувати не можна». (На той час із допомогою нового метода було вилікувано сотні пацієнтів від виразки шлунка та дванадцятипалої кишки). Тривалий час медицина вважала: виразку вилікувати не можна, — а тому часто-густо вдавалася до радикального методу — хірургічного. Тепер уявлення змінилися, виразку шлунка лікують переважно медикаментозно, а за наявності хелікобактерної інфекції — у комплексі з антибіотикотерапією. Правда, як свідчить статистика, це захворювання, причиною якого здебільшого є злощасна бактерія Helicobacter pilori, нині має характер епідемії. Чи не тому, що стає нечутливою до антибіотиків, а тому більш агресивною? Про це спеціалісти-медики вголос поки що не говорять, як і про те, що так званий золотий стандарт лікування добре гріє руки фармфірмам та лікарям-дистриб’юторам. А тим часом альтернативні технології, із застосуванням природних засобів та новітніх досягнень науки, знаходять у суспільстві все більше прихильників.