Дитяче харчування: каша з бюрократичними добавками

Майже рік українські малюки, які з’явилися на світ зі страшним діагнозом «діабет», були позбавлені життєво важливого для них спеціального харчування. Одні батьки намагалися правдами й неправдами доставляти коробочки з харчуванням із-за кордону, а іншим нічого не залишилося, як перевести крихітку на звичайне харчування, і з кожною годівлею піддавати її здоров’я ризику.

Знадобилося особисте і вольове втручання нового головного санітарного лікаря України, щоб терміново розв’язати проблему реєстрації згаданих продуктів і вирішити гостре питання. Одне з багатьох, які накопичилися останнім часом.

Передусім мова іде про державне підприємство «Центр реєстрів державної санітарно-епідеміологічної служби України» Міністерства охорони здоров’я. Незважаючи на свою назву, організація, створена попереднім керівництвом 2003 року, відразу ж віддалилася у своїй діяльності від самої Державної санепідслужби, зайнявшись створенням нової системи реєстрації та перереєстрації спеціальних харчових продуктів. На думку підприємців, саме ця система стала бюрократичною, непрозорою і набагато витратнішою: передусім «завдяки» тому, що між державою та виробниками з’явилися посередники.

Нове керівництво Державної санітарно-епідеміологічної служби, призначене три місяці тому, відразу ініціювало розробку проекту постанови Кабміну про порядок реєстрації спеціальних харчових продуктів, який скасовує попередню громіздку схему.

— Процедура реєстрації має бути максимально чіткою, зрозумілою і прозорою, — вважає головний державний санітарний лікар, перший заступник міністра охорони здоров’я Сергій БЕРЕЖНОВ. — Наприклад, сьогодні підприємець, починаючи процедуру реєстрації, не знає, скільки часу забере цей процес, які пороги йому доведеться оббити і в яку суму все виллється. Ми зобов’язані прибрати всяких посередників і встановити принцип «єдиного вікна», як того вимагають президент, уряд України та й просто здоровий глузд: людина приходить в одну організацію, здає всі необхідні документи, оплачує за визначеними Кабміном тарифами вартість проведення експертизи (при цьому, зауважте, вимоги до неї анітрохи не знижуються), і через чітко визначений час дістає обгрунтовану відповідь — «так» або «ні». Якщо «так», то протягом двох-трьох днів її заносять до державного реєстру з присвоєнням реєстраційного номера.

До невідкладного вжиття таких рішучих заходів санслужбу підштовхнули численні звернення підприємців, які скаржаться на громіздкий процес легалізації на ринку. Нерідко одні й ті ж самі документи доводиться подавати в кілька структур, витрачати масу часу і грошей.

То у чому ж річ? Вирішили, скасували, виправили... Ба ні. Структура, а точніше ті, хто стояв і стоїть за нею досі, не збираються поступатися позиціями без бою. На керівництво служби посипалися скарги в різні інстанції, а підприємцям спорудили бар’єр ще суворіший. Щоб не кортіло виявляти невдоволення.

— Уже понад три місяці оператори ринку харчових продуктів — а це більш як 400 вітчизняних підприємств — не можуть нормально працювати, зазнають величезних збитків, а багато хто й зовсім перебуває на межі банкрутства, — розповідає президент Міжнародної асоціації виробників, розробників і операторів ринку спеціальних харчових продуктів Олена ШЕВЧУК. — Попри те, що за законом проведенням санітарно-епідеміологічних експертиз, реєстрацією та веденням реєстру спеціальних харчових продуктів має займатися Державна санітарно-епідеміологічна служба, 2003 року ці повноваження було передано Центру реєстрів.

— За ідеєю, для підприємців практично нічого не повинно було змінитися.

— Тільки за ідеєю. Вартість і строки одержання дозвільних документів збільшилися на порядок. Сьогодні на це може піти п’ять-шість місяців, тоді як раніше ця ж процедура проводилися за 30—45 днів. А вартість реєстрації одного найменування продукції зросла до восьми тисяч і вище. Мало того, за старого керівництва Державної санітарно-епідеміологічної служби були прийняті документи, згідно з якими спеціальні продукти харчування повинні проходити практично ту ж процедуру реєстрації, що і лікарські засоби. Такої практики немає в жодній країні світу.

На перший погляд, справді, може видатися: що більше контролю, то краще. Особливо, коли мова йде про спеціальне харчування — дитяче, лікувальне, спортивне чи дієтичне. Реально ж усе якраз навпаки: саме величезна кількість етапів реєстрації призвела до того, що на нашому ринку практично немає вітчизняного дитячого харчування, удень із свічкою не знайти лікувально-профілактичного, а більшість із легально продаваного в аптеках і магазинах — неймовірно дороге.

— Якщо виробник заявляє про лікувальні властивості свого товару, то він мусить проходити реєстрацію як лікарський препарат, — переконана колишній головний державний санітарний лікар Ольга БОБИЛЄВА. — Все інше, що є добавкою до дієтичного раціону, продуктом харчування спеціального призначення, має пройти серйозну наукову експертизу (за її проведенням завжди дуже суворо стежили). Для цього досить, щоб якась авторитетна наукова організація проаналізувала все, що надано, провела ті дослідження, які вона вважає необхідними, і видала експертний висновок. У ньому повинно бути зазначено, що продукт має властивості спеціального харчового продукту певної спрямованості і може бути зареєстрований в офіційному порядку. Отримавши цей висновок, виробник повинен заплатити, скільки належить, а точніше, за затвердженими Кабінетом міністрів України тарифами і все. Більше ніякі процедури не потрібні.

— Спеціальні харчові продукти, безсумнівно, потребують особливої уваги держави, — коментує відомий фахівець у галузі гігієни харчування, кандидат медичних наук Анатолій ПОДРУШНЯК. — Їхня реєстрація необхідна передусім для того, щоб визначити показники якості та безпеки кожного продукту, підтвердити його специфічність. Крім того, необхідно про кожен такий продукт мати узагальнену інформацію, за якою він легко відстежувався б на території країни, і будь-яка людина могла б, звернувшись до вказаного під час реєстрації органу, проконсультуватися щодо особливостей продукту, дістати рекомендації стосовно його правильного споживання, всі наявні застереження тощо.

Інша річ, як ця реєстрація має здійснюватися. Певний час, коли головним держсанлікарем була та ж Ольга Бобилєва, все зводилося до проведення державної санітарно-гігієнічної експертизи. Це, як мені здається, найрозумніший і раціональний шлях, який, до речі, підтримується всіма без винятку, включаючи і спеціалістів, і виробників.

— Кажуть, що, проводячи дослідження, експертні комісії не залучають до роботи профільних спеціалістів, наприклад, педіатрів під час експертизи дитячого харчування.

— Ви бачили хоча б раз, який на вигляд експертний висновок і хто його підписує? До складу експертної комісії, як правило, входять солідні вчені, авторитетні у своїй галузі, досвідчені спеціалісти високої кваліфікації. Така комісія має все необхідне методичне й технічне забезпечення і тому може самостійно вирішити, видати документ про державну реєстрацію чи ні. Ніяких додаткових органів для видачі такого висновку не потрібно.

Усупереч здоровому глузду, були створені якісь додаткові комісії, що повторювали зроблене під час проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

— Тобто, приміром, певний інститут проводить експертизу, віддає результати до центру реєстрації, а той починає перевіряти ще раз?

— Розповім дуже показовий щодо цього випадок. До нас в Інститут екогігієни і токсикології ім.Л.Медведя привезли з-за кордону дитячу кашу. Вона пройшла тестування на базі нашого «Охматдиту», продукт дослідили клініцисти з погляду складу, було вивчено звіти двох закордонних клінічних установ, у нашому інституті провели випробування всіх її заявлених властивостей, специфікацію на безпеку та клінічне випробування, державну експертизу на наявність небезпечних забруднювачів — пестицидів, важких металів, радіонуклідів та ін. Розробили етикетку, підготували рекомендації щодо застосування — з якого місяця, як вводити в раціон дитини. У висновку написали, що ця каша належить до спеціальних продуктів, а саме, дитячого харчування, і може бути зареєстрована на території України. Під цим підписалися головний дитячий дієтолог України, 15 спеціалістів — докторів наук із клінічної медицини, хіміків, токсикологів.

Після цього всі документи направили в центр на реєстрацію. Там пораділи гарно складеному документу, і сказали: оскільки у вас тут вісім каш (а була насправді одна, але з різними добавками — яблуком, полуницею та ін.), заплатіть у касу 463 грн., принесіть ще три примірники документа, ми їх віддамо для вивчення трьом спеціалістам, вони за двадцять днів пророблять матеріали і дадуть висновок про те, що цей продукт є продуктом дитячого харчування (!).

Потім ці три папки ми дамо наступним трьом нашим спеціалістам з іншої комісії (за це знову потрібно доплатити 463 грн.), вони ще раз розглянуть документи і приймуть рішення, чи можна цей продукт зареєструвати. На все це їм теж знадобиться не більш ніж (!) двадцять днів. За реєстрацію кожного виду однієї й тієї ж каші довелося заплатити по 1843 грн. У результаті виклали 20 тисяч грн. за вже виконану роботу, фактично тільки за те, що експерти центру просто почитали (а може, й не читали?) підготовлені документи! Навряд чи вони змогли б за 20 днів провести власне дослідження.

Добре, що вже був готовий документ із результатами експертизи. Зазвичай же пропонують принести всі наявні на товар документи, які подивляться спеціалісти і вирішать, в якій установі слід проводити експертизу. Зрозуміло, за таку «пораду» теж необхідно заплатити. Після цього бідолашного підприємця починають направляти в найрізноманітніші установи: в одній повинні перевірити товар на наявність важких металів, у другій — на пестициди, а в третій — провести клінічні випробування.

Щоразу потрібно готувати новий набір документів, укладати договір, платити величезні суми. І триває все це три-п’ять місяців. Коли ж усі роботи проведено, і підприємець сподівається, що нарешті одержить свідоцтво про реєстрацію, його, як і в нашому разі, просять підготувати документи в трьох примірниках, заплатити 463 грн., почекати двадцять днів...

— За законом експертиза має тривати близько місяця.

— Це якщо йдеться про звичайну експертизу. У центрі запровадили новий строк — 90 днів, і ще 120 — якщо виникають запитання. Як правило, запитання виникають завжди.

* * *

Документи, що скасовують настільки забюрократизовану й корупційну систему, тепер проходять узгодження в інших міністерствах і найближчим часом будуть подані на розгляд до Кабміну.

Тож, цілком можливо, уже зовсім скоро ринок спеціальних харчових продуктів зітхне з полегшенням...