Біогенетичні культури в торговельній війні

Рішення СОТ стосовно того, що заборона на ввезення генетично модифікованих рослин на територію Євросоюзу є незаконною, офіційно ще не оприлюднене. Та й набути чинності воно може тільки наприкінці нинішнього року. Проте США, Канада та Аргентина вже щосили святкують свою перемогу в шестирічній трансатлантичній торговельній війні.

Позов у Женевський суд адміністрація Буша на вимогу американських біотехнологічних компаній подала ще 2003 року. Рішення спеціальної комісії, про яке минулого тижня повідомили анонімні джерела, не є остаточним. Крім того, не зовсім зрозуміло, до яких практичних результатів воно може призвести навіть у разі остаточного затвердження. Адже ставлення європейських споживачів до продуктів харчування, в яких містяться ГМО, різко негативне. І коли такі товари з’являться на європейських прилавках із відповідним маркіруванням, їх може очікувати бойкот із боку споживачів. А вимогу європейських держав щодо обов’язковості такого маркірування заокеанські виробники хоча й гостро критикують, але в суді поки ще не оскаржували.

На американському ринку ГМ-продукти вперше з’явилися в середині 1990-х років. Виробництво більшості з них закінчилося комерційним провалом, проте останні «моделі» пшениці, сої, бавовни й конопель досить успішно просуваються на ринку. 1998 року продукцію масово почали завозити й до Європи. Проте тут це викликало акції протесту і вирішено було оголосити шестирічний мораторій на ГМ-продукти — до 2004 року. Однак європейські представники не поспішають давати «зелене світло» ГМО. З усіх європейських країн вирощує їх наразі лише Іспанія. Численні запевняння американських учених у цілковитій безпеці цих продуктів для здоров’я людини й у «мінімальних екологічних ризиках» не справляють враження на європейську публіку — у її пам’яті ще свіжі скандали навколо «скаженої яловичини» і «діоксинової курятини», про безпеку яких свого часу теж було сказано чимало.