Живими грошима - Фінанси - dt.ua

Живими грошима

22 вересня, 12:16 Роздрукувати Випуск №35, 22 вересня-28 вересня

На якому етапі перебуває монетизація субсидій, і чого чекати споживачам наступного року.

Реформа системи субсидій дуже важлива. У період різкого підвищення житлово-комунальних тарифів вона допомогла згладити удар по гаманцях українців, які стрімко убожіють у кризовий період. 

Але тарифи продовжували зростати швидше, ніж зарплати українців, а спрощена система призначення давала змогу одержувати держдопомогу навіть тим, хто насправді її не потребував. Видатки держбюджету на субсидії зростали щороку й цього року сягнули 71 мільярда гривень. При цьому система не стимулювала енергозбереження, не була адресною, не гарантувала прозорості розрахунків, не стимулювала розвитку житлово-комунальної сфери. Її реформування — не стільки вимога західних партнерів України, у тому числі й МВФ, скільки вимога здорового глузду.

DT.UA організувало тематичний круглий стіл, бажаючи зрозуміти, на якому етапі зараз перебуває реформа системи субсидій, коли її буде завершено, а головне, чи зуміє уряд не тільки стимулювати енергозбереження та скоротити бюджетні видатки на цей вид державної допомоги, а й забезпечити належний соціальний захист тим родинам, які її справді потребують.

Монетизація пільг — це заміна натуральних пільг грошовими компенсаціями. Надання безплатного проїзду в транспорті пенсіонерові — це натуральна пільга. Надання пенсіонерові певної суми грошей на оплату проїзду — монетизована пільга. Монетизація субсидій передбачає виплату грошима допомоги на оплату комунальних рахунків. Монетизована допомога, як правило, є цільовою, тобто витратити її можна лише на конкретні потреби. Але заради стимулювання енергозбереження, при монетизації субсидій людям нерідко дозволяють витрачати залишок зекономлених коштів на власний розсуд.

Виходячи із заявлених цілей реформи — підвищення адресності виплат і стимулювання енергозбереження громадян, було прийняте рішення монетизувати субсидії. На нинішньому етапі всі розрахунки за субсидіями відбуваються на рівні держбюджету, місцевих бюджетів і постачальників. 

Для пересічної української сім'ї субсидія — це частина суми в платіжці, яку за сім'ю зобов'язалася оплатити держава. Ні одержати, ні використати ці кошти родина не може. Видати їх одразу людям на руки теж було б складно через велику кількість одержувачів, значні суми, які необхідно монетизувати, відсутність достовірних даних про споживання, а головне, через те, що розрахунки на рівні держбюджету й постачальників послуг теж не було монетизовано. У підсумку впровадження простої на перший погляд реформи потребувало чималих трансформацій як у сфері ЖКП, так і в сфері соцзахисту.

На шляху до монетизації

"Основна стратегічна мета реформи — монетизація. Це розповсюджений інструмент у розвинених країнах. Ми обговорювали цю модель із різними зацікавленими сторонами й технічними фахівцями, щоб знайти компромісне збалансоване рішення. Хоч би яку модель ми вибрали, ми мали досягти низки практичних цілей — захистити малозабезпечені родини, забезпечити фіскальну дисципліну, прозорість і зручність для користувачів, і виключити можливі зловживання", — розповів під час круглого стола заступник міністра фінансів Юрій Джигир.

За його словами, під час дискусій було обрано модель поетапного переходу до монетизації. На першому етапі, протягом цього року, відбувається монетизація субсидій на рівні підприємств, які надають житлово-комунальні послуги. Раніше система оплати проходила на рівні клірингових розрахунків і з допомогою підписання спільних протоколів. Живих грошей ніхто не бачив (див. рис. 1), усе — у рахунок податків та інших платежів. Монетизація на цьому рівні, на думку Мінфіну, суттєво полегшила життя всім учасникам процесу. Субсидії нараховуються вже виходячи не з узагальнених норм споживання, а за фактом спожитих ресурсів, і нібито вже тільки це дало відчутну економію державних коштів. За даними Мінфіну, перехід на оплату "за фактом споживання" за вісім місяців цього року заощадив близько 8,2 млрд грн держкоштів. Але найважливіший, на думку Мінфіну, елемент реформи — автоматичне перерахування коштів субсидій і унеможливлення ручного втручання в систему розрахунків.

Щоправда, самі постачальники послуг не вважають перший етап монетизації таким уже безболісним. Вони не помітили автоматизації розрахунків і сумніваються в тому, що уряд оплачує фактично спожиті кожною конкретною родиною ресурси, а не усереднені нормативи (див. рис. 2).

"Цього року мало що змінилося, фінансування видатків з держбюджету на субсидії, як і раніше, відбувається із затримками. Більш того, ми не можемо сказати, що фінансування здійснюється за фактом споживання, тому що в остаточному підсумку ми не бачимо, скільки споживають люди, і не маємо доступу до цієї інформації, — розповів на круглому столі заступник начальника департаменту енергоефективності НАК "Нафтогаз України" Олексій Хабатюк. — Наскільки нам відомо, основна ідея монетизації полягала в наданні звітів постачальниками про персоніфікований облік обсягів споживання кожним домогосподарством. Ці дані подавалися Мінфіну, він їх аналізував. Ми цією інформацією не володіємо. Чи справді її було надано, чи була дійсно персоніфікована, і чи проаналізували цю інформацію і як? Для розуміння, йдеться про щомісячні дані про п'ять мільйони споживачів. Це величезний масив інформації".

За словами представника "Нафтогазу", компанія поставляє газ для потреб населення, практично не розуміючи, що відбувається з ним далі. Обліком, за ідеєю, займаються приватні постачальники газу, але до НАК ці дані не доходять. Враховуючи, що вартість газу для населення, так званий соціальний тариф, удвічі нижча від ринкової ціни, газ може поставлятися, наприклад, не цільовим групам або може перепродаватися за комерційною ціною. Про цю проблему свого часу було написано чимало, схема дозволила вирости не одному олігархові, і саме заради її усунення Україна прийняла рішення про перехід до ринкового тарифоутворення.

Про проблеми обміну даними між різними учасниками реформи говорять й інші постачальники, зазначаючи, що усунення технічних помилок і налагодження роботи самої системи — справа часу, а от забезпечення наскрізного обміну інформацією між усіма учасниками процесу, по суті, є основою успішності цієї реформи, і курирувати цей процес має безпосередньо уряд.

"Ми підтримуємо цю реформу, але не можу сказати, що все пройшло гладко. Були певні складнощі у зв'язку з переналаштуванням програмного забезпечення, через що наші споживачі кілька місяців субсидій не одержували взагалі. Спочатку їх не призначали, потім доводилося робити перерахунок. Ми, звичайно, намагалися бути насамперед клієнтоорієнтованими, заспокоювали споживачів як могли. Програми для ведення обліку переналаштували. Але певні ризики збереглися, — поділився думкою директор розрахункового департаменту "Київводоканалу" Валерій Люлін. — Коли споживачі почнуть одержувати гроші прямо на свої рахунки, виграють усі — і постачальники, і споживачі. Але чи витрачатимуться ці гроші за призначенням, тобто безпосередньо на оплату рахунків і саме тих послуг, на які їм надано субсидію? Наприклад, витрати родини на оплату тепла більші, ніж витрати на водопостачання, і субсидії "на воду" цілком можуть бути витрачені на оплату рахунків за опалення. Щоб виключити такі варіанти, важливо вже зараз налагодити систему та обмін інформацією про наявність заборгованостей між усіма учасниками процесу. Поки що цього немає".

Постачальники також бачать сенс у продовженні реформи монетизації як основного стимулу підвищення енергоефективності. Наприклад, за даними "Київводоканалу", 25% квартир у столиці не обладнані лічильниками води, що значно ускладнює облік споживання. З погляду постачальників, субсидія може бути непоганим стимулом. Наприклад, її розмір може підвищуватися для тих споживачів, які вже встановили лічильники. А за наявності лічильника зацікавленість людей в економії зросте автоматично. Втім, говорити про те, що монетизація на рівні постачальників якось вплинула на зниження споживання енергоресурсів, поки що зарано.

"Реформа, що розпочалася цього року, на споживанні ресурсів не позначилася ніяк. Одержувачі субсидій продовжують споживати значно більше, ніж родини, які оплачують свої рахунки самостійно, — зазначає Олексій Хабатюк. — За нашими даними (аналізувалася інформація з Кіровоградської області), споживачі-субсидіанти, які проживають у квартирах з індивідуальним опаленням, а це близько 40–50 тис. квартир, споживають газу в 1,6 разу більше, ніж ті, хто субсидій не отримує. А субсидіанти, що проживають у будинках, споживають газу удвічі більше, ніж сім'ї, що не одержують держдопомоги.

Нас це турбує. Незважаючи на переконання багатьох, що "Нафтогаз" заробляє на субсидіях, ми як ніхто зацікавлені в тому, щоб люди заощаджували. "Нафтогаз" зобов'язаний поставляти газ за регульованою ціною й за певних умов. Що таке регульована ціна? Сьогодні ми продаємо газ по 4,94 грн за кубометр постачальникам при його ціні на ринку близько 9,5–10 грн за кубометр. Різниця фактично у два рази. Виходить, нам треба купити товар дорожче, ніж продати. Тому кожен зекономлений населенням кубометр — це скорочення наших втрат".

Поки що говорити про фактичне зниження обсягів використовуваних енергоресурсів зарано. Регулярно скорочуються лише нормативи споживання. Заощаджують, як правило, родини, які повною мірою оплачують свої рахунки. А от одержувачі допомоги від держави в економії не зацікавлені. Більш того, багато родин щиро вірять, що якщо споживатимуть менше, то втратять субсидії. Значною мірою причина цього — у невмінні уряду вибудовувати комунікації як з відомствами і підприємствами, так і зі споживачем. Часто люди не розуміють, як працює система субсидій, як вона трансформуватиметься, і чого їм чекати через кілька років.

Монетизація залишків субсидій, своєрідний пілотний проект справжньої монетизації, — яскравий тому приклад. Одержувачі держдопомоги, які зуміли заощадити її частину, могли отримати ці гроші на руки, звернувшись до органів соцзахисту з відповідними заявами. Модель працює два роки, але в перший рік ажіотажу не викликала: одні просто не знали про таку можливість, інші злякалися паперової тяганини. Другий рік показав ті самі результати. Або у субсидіантів заощадити не виходить, або державі так і не вдалося донести до громадян суть реформи.

"За результатами минулого опалювального сезону було прийняте рішення про монетизацію невикористаних сум субсидій на електроенергію й природний газ, що використовується для опалення. Торік субсидії було монетизовано для 1,5 млн одержувачів на загальну суму
1,1 млрд грн. Цього року заяви про монетизацію залишків були отримані від 1,2 млн домогосподарств, — розповів директор департаменту державної соціальної допомоги Мінсоцполітики Віталій Музиченко. — Монетизація залишків, з одного боку, дає людям можливість, заощаджуючи енергоресурси, одержати грошову стимулюючу допомогу від держави, з іншого — дозволяє державі визначити реальні обсяги споживання енергоресурсів населенням. Але механізм, який стимулював би енергозбереження, ще необхідно доопрацьовувати. Ми розуміємо, що люди, які одержують субсидії, найчастіше не мають коштів для встановлення ощадливих котлів, заміни вікон, утеплення жител. Для цього їм потрібно надати різні механізми. Один з елементів цієї системи — "теплі" кредити — уже показав свою ефективність. Попит на подібні програми у населення є. Ці можливості для споживачів треба розширювати, у тому числі і з допомогою монетизації субсидій на рівні споживачів".

Та щоб люди захотіли заощаджувати, вони повинні мати можливість планувати можливі витрати на енергомодернізацію, чітко розуміти, якими будуть ціна й умови надання допомоги, чи будуть вони її одержувати, якщо почнуть заощаджувати. Треба чесно визнати, що в країні є люди, і їх немало, які свідомо готові одержувати офіційно мінімальну зарплату лише тому, що бояться втратити субсидію. Вони мають чітко розуміти, якою буде реформа, які етапи вона передбачає, і до чого їм готуватися. На жаль, на сьогодні у країні немає розуміння щодо всіх цих пунктів, починаючи з вартості основного енергоресурсу — газу. А його ціна має величезний вплив на обсяг субсидій і кількість субсидіантів наступного року.

Незважаючи на наближення жовтня, ми не знаємо, якою буде вартість газу, чи буде підвищення його ціни одноразовим чи поступовим. Але ж від цього безпосередньо залежатиме сума в рахунках домогосподарств і, відповідно, кількість домогосподарств-субсидіантів. Причому наслідки прорахунків у плануванні відчують не тільки споживачі.

"Теплокомуненерго, що формують тарифи на теплопостачання, від ціни газу були залежними завжди. Але раніше тариф установлювався на рівні НКРЕКП. Нині більша частина теплокомуненерго віддані на місця, тобто вони встановлюють тарифи на рівні місцевого самоврядування. За існуючою процедурою, це має робитися з попередньою публікацією, збором пропозицій, зауважень, проведенням громадських слухань тощо. Цей процес триває близько двох місяців. Якщо новий тариф буде встановлено з 1 жовтня, більшість теплокомуненерго до встановлення нового тарифу приступлять уже під кінець листопада, коли опалювальний сезон триватиме мінімум півтора місяця. До цього моменту вони купуватимуть газ за новою ціною, а продаватимуть — за старою. І ми знову отримаємо касовий розрив у мільярди, що ляже на органи місцевого самоврядування", — пояснює незалежний експерт із енергозбереження Святослав Павлюк.

Якщо озирнутися на проміжний етап реформи житлових субсидій — монетизацію на рівні постачальників, в очі кидаються неспроможність уряду налагодити грамотні комунікації з іншими учасниками процесу, небажання доносити до кінцевого споживача суть змін і неспроможність планувати подальші етапи реформи. Але ж із наступного року має розпочатися монетизація субсидій на рівні споживачів — основний і головний етап реформи. До його старту було б непогано, щоб усі зацікавлені сторони слухали та чули одне одного.

Монетизація на рівні споживача-2019: за й проти

Модель монетизації на рівні споживача присутні на круглому столі експерти як від держави, так і від постачальників послуг загалом підтримують, вважаючи, що в цьому разі кожен споживач буде особисто зацікавлений заощаджувати ресурси та одержувати реальну, відчутну, вигоду від цієї економії. Побоювання викликають терміни та механізми реалізації.

"Наприкінці минулого опалювального періоду ми мали 6,9 млн домогосподарств-субсидіантів та інформацію про те, що в системі відбуваються певні маніпуляції; соціальні норми не відповідали фактичному споживанню (це показувало повернення до бюджету невикористаних сум субсидій). За таких умов говорити про монетизацію було передчасно, — вважає Віталій Музиченко. — На сьогодні ми провели детальний аналіз одержувачів субсидій, склали їхній умовний портрет, визначили лазівки, що дозволяють домогосподарствам отримувати субсидії, не маючи на те підстав, і з травня цього року посилили порядок надання субсидій, мета якого — не скорочення кількості одержувачів, а підвищення адресності держдопомоги".

Крім того, постійно коригуються й соціальні нормативи. За словами чиновника, в опалювальний період 2015–2016 років до держбюджету повернулося близько 15 млрд грн невикористаних субсидій, наданих у попередній період. Після коригування соціальних норм у 2016–2017 роках сума "залишків" була близько 8 млрд грн, а минулого опалювального сезону — майже 5 млрд. Тобто, на думку Мінсоцполітики, соціальні нормативи наближаються до показників фактичного споживання, що дає можливість говорити про продовження реформи монетизації.

Однак, за словами Музиченка, є кілька аспектів, які потрібно ретельно продумати та підготувати при переході до наступного етапу. "Перший — це те, що поки ми не знаємо точної кількості одержувачів субсидій. Нині, у неопалювальний період, їх отримують 3,2 млн домогосподарств. Декому субсидії було перепризначено автоматично, частина звернулася за ними вже за новими правилами, починаючи з травня. Яка частина з тих 2,5 млн домогосподарств, що одержували субсидії раніше, все-таки виявить бажання їх відновити? Точну кількість ми дізнаємося в листопаді-грудні цього року, коли громадяни зіставлять суми оплати за житлово-комунальні послуги та свою спроможність їх оплачувати.

Другий аспект — нинішній механізм надання субсидій не гарантує одержання в повному обсязі цих коштів із держбюджету конкретним постачальником послуг. Це питання адресного підходу до фінансування відповідних субсидій. Якщо ми кажемо про монетизацію на рівні споживача послуг, і держава надаватиме відповідну підтримку в готівковій формі, то виникає запитання: чи всі домогосподарства поставляться до цього відповідально та оплатять свої рахунки? Такий запобіжник має бути. Інакше монетизація матиме негативні наслідки", — зазначив представник Мінсоцполітики.

Експерти акцентують, що монетизація пільги — це не тільки зміна механізму її надання та способу виплати, а й трансформація світогляду самого пільговика. У цьому суть реформи. Але подібні зміни потребують часу, саме тому дотепер багатьох мучать сумніви в тому, що монетизовані субсидії пільговики витрачатимуть за призначенням, а енергоресурси почнуть заощаджувати.

"Люди енергії ніколи не заощаджують, вони заощаджують гроші, — кажеСвятослав Павлюк. — Коли в них є гроші, і вони можуть вирішувати, на що їх витратити, це приводить до зовсім іншої поведінки споживача. Ті самі лічильники не заощаджують, а змінюють поведінку споживача. Як і монетизація. У цьому процесі дуже важливо повідомити людей про середньострокові плани, щоб вони могли прийняти якусь свою стратегію поведінки. Ми маємо дати людям зрозуміти: субсидії не видаватимуться вічно, і якщо ваше житло енерговитратне, то його енергетичні характеристики потрібно змінити, а не просто витрачати субсидії. Знання про те, що субсидія щорічно зменшуватиметься, наприклад, на 10%, підштовхуватиме споживача щось робити. Звичайно, він завжди зможе витратити отримані гроші на оплату газу, тепла та електроенергії або ж купити, наприклад, за ці гроші нові черевики, не заплативши за комунальні послуги, одержати борг, пеню та після двох місяців несплати рахунків втратити субсидію".

Якщо ж люди ці гроші заощадять, вважає експерт, знизивши обсяги споживання, то доведеться змиритися з тим, що якась частина грошей залишиться в людей і буде витрачена на інші потреби. Це, імовірно, неоднозначно сприйматиметься суспільством, — мало того, що їм платять субсидію, то в них ще й гроші залишаються. Водночас, якщо мета реформи — скоротити залежність від імпорту газу, видатки бюджету та обсяги споживання, то виплата субсидій грошима — найбільш правильний шлях.

Також, за словами Святослава Павлюка, важливо дати людям можливість використовувати субсидію на модернізацію свого житла, витрачати ці гроші на утеплення будинку та засоби енергоефективності. При цьому важливо не забути, що субсидіанти — це люди двох категорій: малозабезпечені працездатного віку та літні. Самотня бабуся, навіть якщо дати їй гроші, самостійно процесу енергомодернізації своєї квартири не організує. Має бути продуманий механізм, який допомагає людям похилого віку в таких ситуаціях.

На думку Віталія Музиченка, впровадити монетизацію одночасно серед такої кількості споживачів буде досить складно через те, що "кожному домогосподарству потрібно буде відкрити якийсь банківський рахунок, куди ці кошти будуть зараховуватися, а провести таку операцію за досить невеликий проміжок часу, не створивши дискомфорту, складно". Тут, звичайно, чиновник лукавить, адже відкриття банківського рахунку в сучасному світі — питання кількох хвилин, а з огляду на те, що реформа проводиться два останні роки, часу для цієї роботи в Мінсоцполітики було в надлишку. Небажання проводити монетизацію для всіх споживачів одразу набагато простіше пояснити елементарним незнанням на сьогодні ні кількості тих, хто претендуватиме на пільгу в новому опалювальному сезоні, ні тарифів, ні суми коштів, необхідних для монетизації. На неготовність уряду до монетизації для споживача з 2019 року натякає й колега Музиченка з Мінфіну.

"На другому етапі реформи передбачається, що кошти перераховуватимуться безпосередньо на особисті рахунки споживача, і він буде розраховуватися ними за комунальні послуги, — пояснює Юрій Джигир. — Необхідною умовою для цього є створення певного реєстру з регулярно наповнюваною базою даних субсидіантів-домогосподарств, їхньою верифікацією та можливістю повної перевірки доходів одержувачів субсидій". Це тільки плани, і встигнути їх реалізувати до початку 2019-го — виклик, особливо для неквапливого урядового апарату.

В ефективності монетизації, а також у тому, що система нарахування субсидій стала справді адресною, сумнівається експерт із питань соціальної підтримки населення Центру Разумкова Ольга Пищуліна: "Насправді субсидії — це дуже важливо. Вони справді допомагають вирішити проблеми людям малозабезпеченим, які не в змозі впоратися з ними самостійно.

У західних країнах субсидії надаються незаможним, і кількість субсидіантів варіюється до 10%. В Україні ж у категорію "малозабезпечені" сьогодні потрапляє близько 50% населення. Нинішня кількість одержувачів субсидій — це не проблема, не катастрофа, а вирок.

У попередні роки всі казали про нестабільність державної системи фінансів як наслідок дефіциту бюджету "Нафтогазу", і всі зусилля було спрямовано на те, щоб цей дефіцит ліквідувати. До 2014 року проблему було вирішено. На сьогодні бюджет "Нафтогазу" є профіцитним. Дефіцит було ліквідовано за рахунок кратного підвищення тарифів. Відповідно, за фактом ми маємо кратне збільшення кількості субсидіантів і кратне збільшення коштів, які необхідно виділяти з держбюджету на покриття субсидій: 2015-го — 17 млрд грн, 2016-го — 40 млрд, 2017-го — 47 млрд,
2018-го — 71 млрд. Проект держбюджету на 2019 рік передбачає скорочення на 15,9 млрд грн (22,4%), однак розрахунки було проведено за старими тарифами та без розуміння точної кількості субсидіантів. Запитання до Мінфіну: що ми виграли з погляду балансу державних фінансів?".

На думку Ольги Пищуліної, у центрі реформи дві проблеми: те, що субсидії отримують далеко не всі, хто цього потребує; і те, що сама система нарахування субсидій не стимулює споживача до енергозбереження. Розв'язуючи ці проблеми, важливо досягти вирішення двох завдань: підвищити енергоефективність і при цьому не нашкодити, зберегти функцію соціального захисту. Однак побіжний погляд на постанову Кабміну №329, яка пропонує нові правила призначення субсидій і, як наслідок, скорочення кількості пільговиків, не переконує нас у тому, що система субсидій стане справедливішою (див. рис. 3).

"Однозначно позитивно можна оцінювати той факт, що тепер при призначенні субсидій видно елемент оцінки майнового стану. Фактично з'являється можливість відсікти людей, які не мають права на одержання субсидій. Але критерії не завжди чітко та зрозуміло сформульовані, — пояснює Ольга Пищуліна. — Наприклад, рішення відсікти громадян, які володіють житлоплощею понад 100 кв. м, не сильно змінює ситуацію. Таких небагато. Викликають питання й великі купівлі. Наприклад, людина купила машину, а через короткий час її матеріальне становище змінилося, і тепер перед нею постає запитання: продати машину чи одержувати субсидії? Знову-таки, як рахувати "євробляхи", власниками яких є понад мільйон громадян? Також не знайшло в постанові чіткого згадування питання про те, що якщо людина володіє більш як однією квартирою, то вона втрачає право на субсидію. Лазівки, які дозволять людям небідним отримувати субсидію, все одно залишаються. Документ потрібно доопрацьовувати".

Експерт також висловила деякі сумніви в тому, що перехід до монетизації в принципі необхідний. По-перше, на її думку, монетизація не зможе поставити хрест на корупції в тарифах, адже насправді монетизація до тарифів жодного стосунку не має, тому що субсидії — похідні від існуючого тарифу. По-друге, з великою ймовірністю під час реалізації проекту виникнуть проблеми з перерахуванням коштів. Наприклад, подібні проблеми були при поверненні монетизованих залишків, — Мінфін рапортував про те, що гроші пішли на рахунки, і одержувачі можуть їх отримати, соцслужби сповіщали населення, люди йшли на пошту, а там їм казали — грошей немає. У підсумку реалізація будь-якої реформи впирається в людський фактор і ситуацію на місцях, від цього теж нікуди не подінешся. По-третє, видно, що сам механізм монетизації на рівні споживача не готовий, не опрацьований.

"Навряд чи система запрацює з 2019 року. Сьогодні, за кілька місяців до старту цього етапу реформи, існують щонайменше три її варіанти: індивідуальні рахунки; цільові картки, з яких гроші можна буде витрачати тільки на комуналку; картки, з яких кошти можна буде витрачати на утеплення та цільовий кредит. І зовсім не вирішена головна проблема — ліквідність казначейства, готовність держави профінансувати ці мільярдні виплати реальними грошима. У минулі місяці в пенсіонерів були проблеми з одержанням пенсій, тому що не було грошей на казначейських рахунках. При великій кількості споживачів субсидій, на мою думку, нас очікують великі складнощі", — резюмує Пищуліна.

При нинішньому стані справ — недостатньо розроблених механізмах із підвищення адресності субсидій, стимулювання споживача оплачувати комунальні рахунки та заощаджувати енергоресурси, у тому числі утеплюючи свої будинки, непродуманості процесів верифікації, обміну інформацією між постачальниками послуг і державою, а також відсутності єдиного інструменту перерахування коштів споживачам, — повноцінне впровадження монетизації у 2019 році, схоже, під великим сумнівом.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
  • Ivan Ivan 4 жовтня, 11:18 "і якщо ваше житло енерговитратне, то його енергетичні характеристики потрібно змінити", - кардинально це не змінить ситуації. Субсидія потрібна як перехідний період до заможного життя... монетизація - це щоб в черговий раз уникнути щось робити для цього. згоден 0 не згоден 0 Відповісти Цитувати ДякуємоПоскаржитись
Випуск №47, 8 грудня-14 грудня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво