Стратегія випередження: без заліза і крові

"Ніколи стільки не брешуть, як під час війни, після полювання і перед виборами", - цей знаменитий вислів "залізного канцлера" - об'єднувача Німеччини Отто фон Бісмарка, сказаний ним ще у XIX столітті, на жаль, актуальний для України XXI століття в багатьох аспектах і значеннях.

Наша країна пережила черговий передвиборний цикл і тепер знову з надією дивиться в майбутнє - чи скористаються політичні сили, які пройшли до парламенту, шансом на якісне відновлення, чи візьметься нова коаліція і сформований на її основі уряд за реалізацію нагальних економічних реформ?

Низькі соціальні стандарти при різкому зростанні цін, втрата роботи і відсутність видимої перспективи поліпшення ситуації при стрімкому падінні рівня життя - ці та інші фактори зростаючої соціальної напруженості вже запустили зворотний відлік суспільної довіри. І якщо відразу не розпочати обіцяних реформ, хоч би якими болісними вони були, немає сенсу розраховувати на поліпшення дуже близьких до критичної маси настроїв українців: економічних, соціальних, протестних. Від самого початку Майдану українці заявили про бажання наблизитися до європейських цінностей і стандартів. Але як "Україна в Європі", так і "Європа в Україні" неможливі без докорінних реформ і всеосяжної модернізації економіки.

Тривала часова фора до наступних виборів дає унікальний шанс втілювачам сьогоднішніх непопулярних реформ усе ж таки скористатися майбутніми їх результатами, відновивши і навіть примножити електоральні рейтинги. І важкість воєнного стану і відповідної кризи в економіці в цьому сенсі - найпотужніший стимул, адже фарбуванням парканів уже не обійтися, хоч би якими патріотичними були кольори і гасла.

Від початку роботи має йтися про реформи, спрямовані на макроекономічну стабільність - забезпечення енергетичної незалежності країни, поліпшення інвестиційного клімату, запровадження адресної соціальної політики тощо. З перших днів реформи мають стати збалансованими складовими стратегії розвитку країни. Причому стратегії випередження, окремі елементи якої покликані сформувати синергію її прориву.

Чому така важлива саме стратегія випередження? Оскільки важливо вирішувати не лише нагальні проблеми, в їхньому перебігу напевно потонуть найпрогресивніші починання. Можна, наприклад, довго філософствувати з приводу часу закінчення АТО, початку процесу відновлення економіки тощо. А можна починати діяти, уважно проаналізувавши навіть спонтанно виниклу ідею, тому що сьогодні важливі не інновації, а сьогоднішнє, актуальне. Важливі ідеї, натхнення й ентузіазм, внесок кожного в спільну справу, хоч би як пафосно це звучало. Необхідно вміти перетворювати проблеми на можливості, забезпечуючи зону відповідальності. При цьому архіважливо не давати привілеїв тим чи іншим політичним партіям, блокам формувати або гальмувати економічні процеси з погляду власної вигоди. Тільки стратегія випередження, що дбайливо вкладає в ефективність своїх дій реальні кроки з виходу із кризи, підтримання добробуту і підвищення рівня зайнятості населення, допоможе поліпшити економічну ситуацію в країні та розпочати її еволюційний розвиток.

Банківська система України сьогодні переймається здебільшого проблемами виживання. Ситуація справді важка: за даними НБУ, відплив депозитів становить уже понад 100 млрд грн, валютний ринок продовжує лихоманити, хоча планований приплив валютної виручки має знак "плюс". Підсумки трьох кварталів поточного року поки що невтішні. За оперативним даними НБУ, обсяги кредитів у гривні знизилися майже на 50 млрд (8,3%), а банківський капітал - на 21,4 млрд (за підсумками восьми місяців з початку року). При цьому загальний збиток банків перевищив 5 млрд грн. Разом з тим, незважаючи на всі труднощі, банківська система на більшій частині території країни (поза зоною АТО) продовжує практично безперебійно виконувати одну з ключових функцій - забезпечення грошового обігу (тобто кровоносна система економіки працює нормально).

Сьогодні на порядку денному: подальша капіталізація банків, пошук джерел і інструментів відновлення кредитування та дохідності і найголовніше - відновлення довіри. Довіри не тільки людей до банківської системи загалом, а й до всієї влади та її здатності реально реформувати країну. Довіри, яка створюється вмінням доступно говорити про складні речі в непрості для країни часи, як це робив у своїх радіорозмовах біля каміна 32-й президент США Франклін Рузвельт. Саме його спічі вибудували міст взаєморозуміння між народом Америки та її владою в роки Другої світової війни. І тут надзвичайно важливо сформулювати і реалізувати ту саму стратегію випередження: як не просто виживати, а жити і розвиватися в нових реаліях ринку, скориставшись можливостями, які виникають у черзі викликів кризи.

Сьогодні багато колег і акціонерів банків запитують себе: за рахунок яких джерел та інструментів після настання стабілізації заробляти? Як, крім переманювання клієнтів у колег по цеху, нарощувати ринкову частку? Саме від вирішення цих питань значною мірою залежатиме їхня готовність шукати і нарощувати капітали установ, що їм належать. Деякі з відповідей має сформулювати держава, створивши умови і передумови для зростання ринку в цілому і забезпечивши чесні й прозорі правила гри. Деякі з можливостей уже лежать на поверхні. Так, навіть у період нинішнього спаду багато хто відзначає динамічне зростання безготівкових платежів та інтересу клієнтів до електронних сервісів. За нинішнього засилля інформтехнологій попит на послуги інтернет-банкінгу зростає в рази. А надалі ще не те буде - підростаюче в цьому інформаційному середовищі покоління вже сьогодні охоче опановує подібні сервіси, а завтра стане їхнім основним споживачем.

Та все ж таки в нашу пронизану IТ-технологіями епоху не можна забувати, що головним активом залишається капітал людський. Досвід керівників в українській банківській системі безцінний, оскільки за роки становлення банківської системи країни і кризових часів наші фахівці надобули такий антикризовий досвід управління, що навіть складно уявити, де ще можна пройти таке "стажування"! І як важливо сьогодні не розгубити цей досвід, а використовувати його на благо розвитку країни загалом і фінансової системи зокрема, капіталізувавши стратегію випередження інноваційними управлінськими технологіями і творчим потенціалом.

***

Виступаючи 1862 р. на бюджетній комісії палати депутатів німецького парламенту, Бісмарк сказав ще один знаменитий вислів: "Не промовами і постановами більшості вирішуються великі сучасні питання… а залізом і кров'ю". Реалії XIX століття, можливо, і були такими, але через півтора століття в розвинених демократичних суспільствах і суспільствах, які розвиваються, вирішувати питання подібними методами неприйнятно. Тому такими жахливими здаються зрощені хворобливою уявою неоімперіалістів плани відродження держав-карателів, держав-диктаторів. Але й вирішуватися вже всім набридлими промовами ці питання не повинні в жодному разі, тому що словесний популізм - пряма дорога до прірви. І тут із "залізним канцлером" не посперечаєшся.