Пенсії залізничників: як не "зійти з колії"

Уряд таки наважився на пенсійну реформу і передав до парламенту законопроект про запровадження накопичувальної пенсійної системи. Крім іншого, документ передбачає, що роботодавці - приватні або державні -вноситимуть кошти на особисті рахунки людей, які працюють на особливо важких і шкідливих роботах, держслужбовців, суддів, прокурорів та інших так званих спецпенсіонерів. Схожа система насправді вже існує - недержавний пенсійний фонд залізничників, що охоплює близько 300 тис. чоловік. Аналіз його роботи показує, що локомотивом пенсійної реформи він, на жаль, не став, заїхавши в глухий кут. Чи зможе нинішній уряд уникнути вже допущених помилок на шляху пенсійного реформування? Досвід пенсійного фонду залізничників має стати корисним уроком для урядовців.

Кому на пенсії буде добре?

У сучасному світі забезпечити гідні виплати пенсіонерам тільки за рахунок коштів державних фондів і бюджету не в змозі навіть країни з розвиненою економікою. Вихід уряди таких держав вбачають у запровадженні додаткових до існуючих джерел пенсійних виплат, кошти для яких акумулюються, як правило, недержавними (неурядовими) пенсійними фондами. На жаль, в Україні це джерело, за деякими винятками, практично не використовується, хоча необхідні для цього правові, економічні та організаційні засади визначено законом ще у 2003 р.

Поки кожен наступний уряд України з 2004 р. складає концепції та стратегії реформування пенсійної системи, вивчає світовий досвід і роздумує над запровадженням обов'язкової накопичувальної системи, нам доводиться спостерігати, як погіршується життя пенсіонерів і втрачають надію ті, хто ще не виїхав у пошуках кращої долі. До цього часу пенсійна реформа зводиться лише до застосування таких "рецептів лікування" системи державного пенсійного страхування, як підвищення віку і страхового стажу, що дає право виходу на пенсію. Отже, українцям доводиться працювати більше, а жити на пенсії й отримувати виплат із державних фондів - менше. До того ж уряд постійно ініціює зміни до законів щодо обмеження розмірів пенсійних виплат та "модернізації" формули їхнього розрахунку. На практиці це означає: хоч би яку високу зарплату ви отримували та хоч би які суми внесків до Пенсійного фонду України (ПФУ) сплачували, розмір вашої пенсії з цього фонду не буде вищим за встановлений урядом (законом) рівень.

Оскільки максимальний розмір пенсій із ПФУ вже обмежений законом на рівні 10740 грн, то далекоглядні фінансисти починають використовувати інші законні можливості для додаткового пенсійного забезпечення. Вважається, що для цього найбільше підходять недержавні пенсійні фонди (НПФ), що створюються і працюють з 2004 р. згідно із Законом України "Про недержавне пенсійне забезпечення". Щоб сформувати власні пенсійні накопичення впродовж діяльності на займаних ними високооплачуваних посадах, керівництво НБУ та інших фінустанов (Укрексімбанку, Приватбанку та ін.) свого часу ініціювало заснування відповідних НПФ, які, на відміну від багатьох банків, доволі успішно функціонують навіть в умовах нинішньої кризи.

Сьогодні тільки лінивий не обговорює сум пенсій, що їх отримують колишні чиновники, депутати, прокурори, банкіри та інші "небожителі". Особливо дискутується розмір пенсії колишнього голови НБУ Стельмаха, що, за деякими даними, сягає 130 тис. грн. Проте не всі, мабуть, здогадуються, що пенсія цього високопосадовця складається не тільки з виплат, які надходять із ПФУ (за даними колишнього голови ПФУ - близько 10 тис. грн), а й більшою частиною - з Корпоративного недержавного пенсійного фонду (КНПФ) НБУ. Цей приклад надихає і його наступників. Як видно з декларацій про доходи нинішньої голови НБУ, у 2014 р. її зарплата становила понад 1,5 млн грн на рік (у 2015 р. - 1,753 млн). Водночас на користь учасника КНПФ НБУ пані Гонтаревої роботодавцем (НБУ) сплачено пенсійні внески у сумі 32249 грн (у 2015 р. - 48432 грн.). Це свідчить про те, що фінансово грамотна людина у вирішенні пенсійного питання розраховує не стільки на державу, скільки на власні пенсійні накопичення, сформовані впродовж перебування на посаді.

Офіційна звітність найбільших корпоративних НПФ переконливо свідчить про те, що першими в Україні про свою майбутню пенсію потурбувалися банкіри саме держбанків.

Слід зазначити, що до честі окремих керівників банків вони подбали не тільки про власну пенсію, а й про формування пенсійних накопичень для своїх підлеглих. Адже близько 99% сум внесків, що надходять на рахунки учасників цих НПФ, сплачуються саме роботодавцями (у КНПФ Укрексімбанку - 100%).

"Пенсійний мінімум" залізничників

Та залишимо банкірів. А може, краще працювати на держпідприємстві? Наприклад, залізничником, який перебуває на службі за будь-якої погоди, незалежно від пори року та часу доби? Проте середній розмір зарплат на залізницях ледь перевищує 5000 грн на місяць, а пенсій - не дотягує до 3000 грн, що аж ніяк не відповідає втратам сил і здоров'я впродовж трудової діяльності.

Для реалізації прав членів Профспілки залізничників і транспортних будівельників України на гідне пенсійне забезпечення та на виконання п. 3.6.20 чинної галузевої угоди її сторонами затверджено Програму недержавного пенсійного забезпечення залізничників, яка вже реалізується Професійним недержавним пенсійним фондом "Магістраль". Фонд заснований профспілкою у 2006 р. і залишається найбільшим в Україні за кількістю учасників.

Здавалося б, фонд мав би набирати обертів, щоб стати не тільки інструментом соціального захисту і довгострокової мотивації працівників, а й потужним внутрішнім інвестором галузі та економіки держави. Зрештою, така кількість учасників мала би зробити цей фонд локомотивом пенсійної реформи. На жаль, цього поки ще не сталося. А якщо порівняти питомі показники фонду з лідерами серед банківських НПФ, то пенсійне майбутнє залізничників виглядає досить примарним. Адже суми їх пенсійних накопичень у фонді в сотні (тисячі) разів менші від тих, що належать банківським працівникам.

Хто винен?

Спробуємо розібратися, чому так відбувається. Пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника НПФ, є власністю такого учасника та використовуються для здійснення йому пенсійних виплат. Сума пенсійних коштів усіх учасників НПФ дорівнює чистій вартості активів (ЧВА). На зміну ЧВА впливають суми пенсійних внесків, що надходять від вкладників у грошовій формі, та дохід, що генерується інвестиційними інструментами, придбаними фондом за рахунок цих внесків та інших доходів. Не будуть надходити внески від вкладників - не буде і відчутного зростання активів для виплат учасникам, зокрема залізничникам.

Як показують дослідження пенсійних систем держав - членів ОЕСР, у країнах з добровільними пенсійними програмами (подібними до недержавного пенсійного забезпечення в Україні) ймовірність участі працівників із низькими доходами (а це більшість персоналу ПАТ "Укрзалізниця") мінімальна. Це означає, що без участі роботодавців у сплаті пенсійних внесків суми пенсійних накопичень, а відтак, і пенсійних виплат залізничникам, та і не тільки їм, будуть мізерними.

У банківській сфері, на відміну від залізничної галузі, роботодавці при вирішенні питань пенсійного забезпечення та мотивації персоналу до довгострокової праці приділяють значну увагу сплаті внесків і формуванню пенсійних накопичень працівників у НПФ.

Про це свідчить як спрямування державними банками частини отриманого доходу (від 1%) на сплату пенсійних внесків до НПФ, так і співвідношення відрахувань до обов'язкової системи державного пенсійного страхування (ПФУ) і недержавного пенсійного забезпечення (НПФ). Таке співвідношення внесків (3:1 або 2:1) загалом відображає тенденцію передових країн, де близько 30–50% сум виплат пенсіонерам становлять кошти НПФ, які формуються внесками роботодавця на користь працівника впродовж його трудової діяльності. При цьому ніхто з роботодавців-вкладників банківських НПФ не обумовлює сплату внесків сплатою внеску самим працівником!

На жаль, серед роботодавців залізничної галузі додаткове (недержавне) пенсійне забезпечення працівників так і не набуло поширення. Видається дивним, що галузь, доходи якої порівнянні з доходами банківської системи країни (а то й перевищують доходи найбільших банків), до цього часу не приділяє належної уваги фінансуванню майбутніх пенсій своїм працівникам.

У 2014–2015 рр. суми на сплату пенсійних внесків до фонду за укладеними роботодавцями пенсійними контрактами було визначено фінансовими планами залізниць на рівні 2013 р. Відповідно до ч. 7 ст. 20 Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення" участь або неучасть працівників у сплаті пенсійних внесків до пенсійного фонду не може бути умовою здійснення роботодавцем відрахування пенсійних внесків на користь цих працівників до фонду. Тобто внески мають сплачуватися роботодавцями, які уклали пенсійні контракти на користь усіх працівників - учасників фонду, у повному обсязі в межах сум, передбачених фінансовим планом, незалежно від сплати внесків працівниками. Та не так сталося, як гадалося. На пенсійні рахунки залізничників - учасників фонду роботодавцями було перераховано менш як 1% запланованих коштів.

Колишнє керівництво, попри законодавчу заборону, вважало за необхідне сплачувати пенсійні внески тільки на користь тих працівників, які здійснюють відрахування з власної зарплати. Тому за підсумками 2015 р. до НПФ на рахунки 51 працівника - вкладника фонду сплачено лише 43,4 тис. грн, та й то 2016-го. Інші сотні тисяч учасників у 2014–2015 рр. не отримали нічого!

Такі дії керівництва ПАТ лише дискредитують фонд та Програму недержавного пенсійного забезпечення залізничників.

Оскільки майбутня пенсія заміщує працівнику втрачений заробіток, то необґрунтовані відмови від сплати пенсійних внесків, які вже мали місце у минулі роки та спостерігається нині, слід розцінювати як невиконання зобов'язань на суму несплачених внесків перед працівниками, подібне до невиплат заробітної плати. Кошти, передбачені фінансовими планами в минулі роки на сплату внесків до фонду, не можуть бути витрачені на інші цілі, крім недержавного пенсійного забезпечення залізничників, які є учасниками фонду.

Як вийти з "пенсійного тупика"?

Попри суттєву економію коштів, що залишатимуться в розпорядженні ПАТ "Укрзалізниця" завдяки зміні ставки ЄСВ з 41 до 22% (за деякими оцінками, до 3,5 млрд грн у 2016 р.), це також не викликало у роботодавців - вкладників фонду зустрічних зобов'язань і стимулів щодо сплати внесків на пенсійне забезпечення працівників - учасників Фонду. Натомість наслідком цього стало скорочення надходжень до ПФУ з основного джерела (ЄСВ) майже на третину. Це означає, що відповідно до існуючої методики нарахування пенсій "нові" пенсіонери отримуватимуть значно менші виплати відносно сум пенсійних (страхових) внесків, сплачених на їхню користь упродовж трудової діяльності.

З метою запобігання погіршенню умов пенсійного забезпечення залізничників у майбутньому та припинення дискредитації фонду як важливого чинника реформування пенсійної системи України новому керівництву ПАТ необхідно терміново виправляти ситуацію, що склалась у минулі роки, та надалі на 100% використовувати кошти, передбачені фінансовими планами, на сплату пенсійних внесків до фонду.

Попередні розрахунки свідчать, що для забезпечення залізничників гідною пенсією з НПФ роботодавцям достатньо щороку сплачувати суми, що не перевищують 10% економії, отриманої ними від зменшення ставки ЄСВ, та менш як 1% доходу ПАТ "Укрзалізниця".

Для цього необхідно щомісяця, після нарахування зарплати, сплачувати пенсійні внески на користь працівників, що уклали індивідуальні пенсійні контракти та є вкладниками фонду. За підсумками кожного року слід також сплачувати згідно з відомостями персоніфікації пенсійні внески на користь працівників-учасників, які ще не стали вкладниками фонду. Поступово останні усвідомлять переваги паритетного фінансування, коли на кожну сплачену ними гривню роботодавець гарантовано сплатить ще одну гривню до фонду, та укладуть пенсійні контракти і стануть його вкладниками.

Доцільно також розробити і затвердити спільним рішенням правління ПАТ і профспілки компенсаційну пенсійну програму для працівників керівної ланки і апарату ПАТ, які уклали пенсійні контракти та/або на користь яких укладено пенсійні контракти підприємством (в особі його керівника). Статтею 141.7 ПКУ визначено, що платник податку, який здійснює виплати на користь своїх працівників як внески до недержавних пенсійних фондів відповідно до укладених договорів, має право включити до складу витрат кожного податкового (звітного) періоду (наростаючим підсумком) суму таких внесків у повному обсязі. Це означає, що підприємство має право сплачувати на індивідуальний пенсійний рахунок будь-якого працівника (незалежно від посади) будь-яку суму без обмежень. Сума щомісячного внеску, що не перевищує п'яти мінімальних зарплат, узагалі не підлягає оподаткуванню ПДФО, а перевищення цієї суми оподатковується за ставкою 18%. Проте, на відміну від зарплати та інших подібних виплат, на суми таких внесків не здійснюються нарахування ЄСВ. Така пенсійна програма фонду може стати ефективним засобом мотивації та закріплення кадрів, зокрема ключового управлінського персоналу ПАТ, поряд з гідною заробітною платою, надбавками, преміями тощо.

Як показує світовий досвід недержавного пенсійного забезпечення, участь підприємств і керівного складу у фонді може стати важливим інструментом мотивації працівників і залучення довгострокових інвестиційних ресурсів для вирішення завдань реформування і розвитку ПАТ.

Це зовсім не складно для нових керівників - сплачувати внески до НПФ собі і найманим працівникам. Потрібно лише замислитися над своєю майбутньою пенсією та діяти як соціально відповідальний роботодавець. І тоді гарантіями гідного пенсійного забезпечення залізничників стануть не примарні обіцянки чергового уряду здійснити пенсійну реформу в майбутньому, а реальні пенсійні накопичення, що почнуть формуватися вже сьогодні. Адже для цього вже створено всі необхідні передумови і механізми на базі діючого Професійного пенсійного фонду "Магістраль".