Павло Шеремета: Діагноз: подвійна хронічна дефіцитозалежність - Фінанси - dt.ua

Павло Шеремета: "Діагноз: подвійна хронічна дефіцитозалежність"

11 квітня, 2014, 19:55 Роздрукувати Випуск №13, 11 квітня-18 квітня

Про програму реформ, національну ідею "Крим-2020", податок на депозити, спротив співробітників міністерства, корекцію особистого бюджету після поради жінки, трудоголізм та про те, чому до Павала Шеремета безглуздо звертатися по преференції

З Павлом Шереметою, одним із тих міністрів, кого делегував до уряду Майдан, говорити і легко, і складно водночас. Він захоплюється мріями, проводить паралелі з іншими країнами, поринає в свій досвід роботи в Азії, хитро мружиться і відповідає жартом на незручні запитання, деінде сам себе ставить у позицію журналіста, після чого його майже силоміць доводиться повертати до грішної роботи міністра економічного розвитку та торгівлі.

Це перше інтерв'ю Шеремети, де ми вже починаємо питати не тільки про плани, а й про виконану роботу. Цікаво, що з уряду, хоч би яким найдемократичнішим він себе називав, не зникає наліт утаємниченості — конкретики умов меморандуму з МВФ, сценаріїв розвитку чи то торгівлі, чи то торговельної війни з Росією міністр так і не наважився розкрити. Однак Павло Шеремета відверто поговорив з DT.UA про програму реформ, національну ідею "Крим-2020", податок на депозити, спротив співробітників міністерства, корекцію особистого бюджету після поради жінки, трудоголізм та про те, чому до нього безглуздо звертатися по преференції.

— Павло Михайлович, маємо перший гучний скандал у новому уряді. Мова йде про оподаткування доходів від депозитів, що раптово виникло згідно з Законом "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні"…

— …чому, власне, це скандал?

— Тому що ніхто не очікував, що оподаткування доходів від депозитів з'явиться у 2014 р.! Тим більше одразу, з моменту публікації закону. А це дуже чутлива річ для громадян, до того ж і самі банки переймаються запитанням, а як саме оподатковувати? Хоча це і 1 квітня було, але якось не до жартів.

— Я назвав би це робочим моментом. На засіданні Кабміну 5 квітня ми вирішили цю проблему, залишити в майбутньому податок на депозити, але за прогресивною школою: процентна ставка змінюватиметься залежно від суми.

Моя особиста позиція полягає в тому, що процентний дохід по депозиту, як і будь-який дохід, є предметом оподаткування. Так у всьому цивілізованому світі, куди ми прагнемо. Але справді, зважаючи на ту складну ситуацію, яка є в країні, час для запровадження цього податку є не найкращим.

— В парламенті 27 березня прем'єр Арсеній Яценюк обіцяв, що такого податку цього року взагалі не буде. Голова НБУ Степан Кубів вважає, що він можливий, але не зараз, оскільки "за девальвації люди вже заплатили своїми гривневими вкладами, профінансувавши державу". От і ви кажете… Окремі члени фінансово-економічного блоку уряду зазначають, що податок не на часі, але він з'являється. Поясніть, чому таке відбувається? Хто ж у підсумку приймає рішення на макрорівні?

— Розглядалися різні варіанти. Обговорювалося навіть питання, що і в липні цього податку поки що не буде. Але все ж таки уряд прийняв рішення. Точкою відліку за податком на депозити названо дату 1 липня 2014 р. Ставки — 15, 20 і 25% залежно від суми: 15%, якщо дохід не перевищує 204 прожиткові мінімуми; 20% — від 204 до 396 прожиткових мінімумів; 25% — понад 396 прожиткових мінімумів.

— Уряд неодноразово говорив про те, що фінансова допомога світової спільноти повинна надійти терміново. Чому ж тоді Міжнародний валютний фонд планує розглянути питання про початок нової програми для України тільки наприкінці квітня?

— Це технічне питання, з маленькою виноскою. Чиновникам МВФ потрібно пройти стандартні процедури, включаючи слухання цього питання на раді фонду. Це потребує часу. Якщо ми хочемо, аби організація працювала за правильною системою корпоративного управління, всі процедури мають бути дотримані.

Виноска полягає у тому, що, на жаль, в України є історія взаємовідносин з Міжнародним валютним фондом. І це не завжди є історія успіху. Це не та історія, яка відразу надихає на безумовну довіру.

— Думаєте, фонд має сумніви, давати чи ні?

— Скажіть, ви кошти комусь у борг давали?

— Так, звичайно. Але Україна являє собою добрий кейз по історії кредитування від МВФ у 1990-х роках. Усі борги повернуто.

— Кредитор мусить мати сумніви. Суть у тому, як країна живе і працює. Ми проголосили, скажімо, боротьбу з корупцією. Проголосити мало, від цього корупція не зникне, цій гідрі треба позрізати голови, причому не один раз, бо відразу на порожньому місці росте нова голова. Я вже зараз бачу, як це відбувається. Ця хвороба настільки сильно проникла в соціальну тканину країни, вона вже в нашій культурі, що МВФ має запитання, як країна реально боротиметься з такою корупцією.

— Ви хочете сказати, що зменшення корупції цього разу є критерієм, під який МВФ готовий виділити Україні 14–18 млрд дол.?

— Корупція згадується в проекті меморандуму, зокрема прийняття закону про чисті й прозорі державні закупівлі.

— Це — умова першого траншу?

— Ні, там записано, що швидке прийняття такого якісного законодавства буде добрим сигналом.

— Які є умови початку кредитування від МВФ: плаваючий обмінний курс, прийняття нового бюджету на реалістичній основі, проведення переговорів з іншими кредиторами, прийняття рішення про скорочення рівня дотацій в економіці?

— Ви шлейфом назвали умови попередньої програми. Не треба робити копі-пейст. Чого вимагає звичайний кредитор? Доказів, що боржник зможе такі борги потім повернути. В даному випадку це здатність країни повернутися до нормального управління. А корупція є свідченням ненормального управління країною. Так само, як і дефіцит бюджету, що сягає двозначного числа. В меморандумі прописані всі ці умови.

Сто кроків

— Повернімося до Закону "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" і держбюджету. Враження таке, що уряд обклав додатковими податками заощадження та споживання — себто те, що успадковане з більш ситих років, — аби звести кінці з кінцями. А про стимули до нового якісного економічного зростання де можна в законодавстві почитати?

— Є так званий плюсовий пакет, який саме і націлений на зростання. Всього розроблено два десятки законопроектів. Ключове — полегшення і здешевлення ведення бізнесу.

Вже ухвалений 9 квітня Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" (реєстр. №2436а). На черзі — "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу" (№2258а), "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (№2011-1), "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів" (№2013а) та інші законопроекти.

— Коли вони будуть розглядатися в парламенті?

— Можу сказати, що 14 уже зареєстровані. Плюс законопроект про державні закупівлі. Скільки це буде тягнутися, не знаю, оскільки в парламенті є коаліція, і від уряду тут не все залежить. Сподіваюся, що в цілому всі необхідні для реформ закони ми матимемо за кілька місяців.

— Може, варто поспішати, бо що далі, то важче? Адже революційний ентузіазм швидко спадатиме…

— Революційний ентузіазм якраз зростатиме! Але довіра до цього уряду точно буде спадати, якщо він не буде діяти швидко Це логічно. І це природно.

— З яких ще програмних документів ми зрозуміємо, що уряд планує зробити в сфері економіки? Чи буде якась програма соціально-економічного розвитку?

— Так. Буде програма дерегуляції.

— Це програма вашого уряду?

— Так. Нам усім потрібно розуміти одну річ. Програма "Сто кроків…", перегляд бюджету, антикризовий закон — не тому, що тут є місія МВФ, і не тому що міжнародні кредитори вимагають цього. Це тому, що наша економіка дуже хвора. Діагноз: подвійна хронічна дефіцитозалежність. Дефіцит внутрішній, фіскальний, і дефіцит зовнішній — платіжного балансу. І очевидно, що це потрібно лікувати, з МВФ чи без.

От чому ми критикували сочинські та московські домовленості? Гроші ж приблизно ті самі. Але вони проблеми не вирішували. А нам потрібна програма виходу з цього дефіциту. МВФ її підтримує.

— Ви вже визначили, що мета — потрапляння України в десятку країн за рейтингом Світового банку Doing Business. Але, погодьтеся, потрібні конкретні ідеї, аби потрапити навіть не в десятку, а хоча б в число перших 50 країн.

— Суттю не є увійти в десятку. Це важливий фактор, але не вирішальний. Не всюди присутність у десятці є реальним стимулом економіки. Треба не просто спростити ведення бізнесу, а здешевити цей процес.

— Transparency International ставить нас на 154-те місце за сприйняттям корупції… Ось вона — суть витрат!

— Я кажу про корупцію, яка виражається у витратах, передусім у відсотковій ставці. У відсотковій ставці є ще дві складові, які дуже впливають на вартість ведення бізнесу в Україні. Перша — корупція. Друга складова — дефіцит ресурсу, бо держава виходить на ринок, відтягує гроші на себе, і, відповідно, злітають процентні ставки. Це здорожує ведення бізнесу в Україні.

Ще має бути відповідний настрій. В окремих країнах є відчуття, що в ній хочеться робити бізнес, там пахне успішним бізнесом.

— Хоч куди палицю встромиш — вона заквітне грошима. Ви про це?

— У нас ще треба встромити цю палицю! Місце треба вибрати, погодити, сертифікувати, ліцензувати… І одразу знайдеться багато бажаючих подивитися, чи правильно ти все це робиш. От палиця і не квітне, хоча ми знаємо, що земля абсолютно придатна!

— Цим інтерв'ю ми фактично виписуємо ключові критерії ефективності (KPI) вашої роботи. Скажімо, у програмі Януковича, хоч би яким супостатом він виглядав, такі критерії були досить чіткими — це індикатори Doing Business. Колись ви казали про таку мету, як валовий продукт на особу на рівні 10 тис. дол. Що може, врешті-решт, бути вашим критерієм ефективності?

— Doing Business є одним із критеріїв. Але мені хотілося б, щоб українці не місце в рейтингу показували, а могли в ресторан запросити, подарунки купити, будинок чи машину показати. Я розумію, на що ви натякаєте… "Є мрія". Але має бути баланс між мрією та скепсисом.

Важко жити на голому патріотизмі. З Польщею ми маємо вже гігантський розрив щодо ВВП на особу, а у 1991 р. у нас була подібна ситуація. Це є чинник нестабільності. І ти себе запитуєш: чому там втричі більше? Точка відліку з Польщею — 1991-й, з Росією — 2000-й, коли ми пішли не в унісон. І показник України виглядає неприродно низьким. Він показує те, що країною неправильно керували.

Час стресового тестування

— Російська Федерація заявила про одностороннє розірвання харківських домовленостей "газ в обмін на флот". Унаслідок цього з 3 квітня ціна природного газу становитиме 485 дол. за тисячу кубометрів на кордоні України. Якщо враховувати ціну транспортування й ПДВ, то виходить, що для промисловості енергоресурс коштуватиме близько 600 дол. Яка вітчизняна галузь потягне таку ціну? Може, варто думати про єдину ціну на газ у країні, тобто коли промислові гіганти не платять більше, ніж роздрібні споживачі? Середньозважена ціна по всіх споживачах, з урахуванням газу власного видобутку, реверсу й плати від Росії за транзит, не сягатиме навіть 300 дол.

— Молдовські споживачі вже платять 540 дол. за тисячу кубометрів. Не погоджуєтеся, бо там нема потужної промисловості? А в Грузії чи Польщі — теж нема? Там ціни сягають такого рівня вже не перший рік, і економіки явно не деградують.

— Може, ви якийсь стрес-тест робили?

— Ні, якщо чесно казати, за цей місяць не встигли. Але треба подивитися: може, раніше робили стрес-тест? Це, до речі, слушна ідея — варто таке зробити!

У будь-якому разі не треба фатальних діагнозів ставити. Я би працював і з чисельником, і зі знаменником. У знаменнику я попробував би працювати далі над енергоефективністю, а також докладати креативних зусиль щодо пошуку альтернативного дешевшого газу. "Нафтогаз", як я розумію, темою реверсу вже давно опікується.

Тепер чисельник. Настрої, які є в традиційних колах підприємців і промисловців, є такими, що держава повинна захистити, держава повинна підтримати, держава повинна робити імпортозаміщення, закон про держзакупівлі повинен працювати насамперед для вітчизняних компаній. Ми в нашому уряді говоримо про зовсім інше: з травня буде відкритий європейський ринок — будь ласка, тільки продавайте. Так, це важче, аніж сподіватися, що держава допоможе, але це добрий шанс. Загалом ситуація така, що треба ставити не крапку, а крапку з комою та думати далі, як збільшити чисельник і як зменшити знаменник. Тобто треба розмірковувати аналогічно тій ситуації, коли витягуєш свій бізнес.

— Ще один стрес-тест. Торік експорт товарів до Росії впав на 14,6% і становив 15 млрд дол. З цією країною Україна фактично перебуває у стані війни. Чи є в міністерстві обрахунки, наскільки стиснеться для нас російський ринок у 2014 р.?

— У нас були розрахунки, ми розглядали різні варіанти. Зараз наше завдання — мінімізувати ризики з урахуванням усіх можливих сценаріїв розвитку подій. Ось я відвідав Донецьку й Харківську області. В них частка Росії в експорті становить 40 і 46% відповідно.

— Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій Продан заявив, що Україна готова взяти у Російської Федерації двохмільярдний кредит у рамках раніше обіцяного обсягу в 15 млрд дол. І цей транш одразу дозволить погасити газовий борг. Виходить, що ставлення до Москви в нинішнього уряду вже не як до окупанта, а знову як до джерела фінансування?

— Позиція українського уряду однозначна: ситуація з Кримом — це анексія.

Я, звичайно, мріяв би повернутися до нормальних умов, мова навіть не про кредити, а про торгівлю, про обмін досвідом, як вирішувати подібні проблеми двох країн, як подолати залежність від сировинних галузей, як полегшити умови ведення бізнесу, як збільшити кількість людей, які бачать себе підприємцями. Список можна продовжувати.

Однак сьогодні політичний діалог дуже ускладнено. Наша позиція чітка: все, що відбувається наразі в Криму, нам не подобається. Крим — український!

До речі, МЕРТ зробило обрахунки, що означає для України втрата півострову. Там матриця. Для економіки є і плюси, і мінуси. Але в цілому це звичайно мінус, бо Крим — безцінний. Фахова розмова повинна бути й патріотичною. Тут я хочу погодитися з позицією журналу The Economist, яка звучить так: Україна зможе повернути собі Крим, якщо вона стане процвітаючою демократією. Там було ще додано, після коми: з допомогою Заходу.

— Як ви ставитеся до нової національної ідеї України "Крим-2020"? Тобто у найближчі роки кожен чиновник і громадянин повинен щодня думати, що він сьогодні зробив, аби наблизити півострів до материкової України, щоб до 2020 р. Крим знову став українським, причому кримчани це щиро хотіли зробити. 

— Це хороша ідея. "Крим-2020" виглядає вже одним із кінцевих продуктів такого мислення. Я національну ідею прописав би так: як зробити Україну процвітаючою демократією — і тоді ми станемо магнітом і для Криму також!

— Ваше міністерство є ключовим органом у створенні мобілізаційних резервів для підготовки функціонування економіки в умовах особливого періоду. Як ви оцінюєте сьогоднішню ситуацію?

— Це питання дуже об'ємне. Це і мобілізація, і Збройні сили, і багато інших речей. Наш матеріально-технічний резерв суттєво не відрізняється від того, як виглядають інші елементи і складові. Тут є над чим працювати. Треба швидко діяти. Уряд збільшив видатки на оборону в десять разів на цей рік.

— Чи ставили ви питання щодо того, який узагалі стан державного матеріального резерву?

— У першу ж годину. Перше, що я зробив, навіть до того, як представився колективу, — дізнався, що у нас із держрезервом. Це питання постійно в радарі вищих керівників країни.

Економіка привітності

Ми знаємо, як у нашій країні урядовці звикли використовувати бюджетні кошти. Чи з'явилися чіткі процедури й алгоритми? Або країна в небезпеці, отже, "дайош ручне управління"?

— Перш за все я абсолютно поділяю вашу тривогу. Хочу зберегти відчуття, що я людина з вулиці, а не чиновник. Якщо втрачу це відчуття, то це буде сигналом, що мені треба повертатися на вулицю.

Наступним пріоритетом, після того, як ми з'ясували, в якому стані у нас держрезерв, було запитання: що нам робити з державними закупівлями? Робоча група розробила новий законопроект про державні закупівлі. Це відбувалося під пильним оком громадськості, із залученням громадських активістів, з якими ми тримали постійний контакт. Тобто це не проформа. Дуже добре, що Майдан стоїть. Бо це є дуже важливий фактор. Майдан є завжди для нас нагадуванням саме про ці речі.

Одного законодавства замало. Це є необхідна умова, але недостатня. Важливо, як впроваджуються закони, як застосовуються. Тому пильне око громадськості в цьому законі ми мали максимально посилити. Існує тендерний портал. Ми вибороли, щоб його повністю відкрити. Всі 100 відсотків. Раніше на цьому порталі були різні рівні реєстрації, і, відповідно, лише просунутий рівень реєстрації давав доступ.

— 100 відсотків від усіх державних закупівель?

— 100 відсотків від того, що робоча група вважала, що це має бути відкрита інформація. Але це виключає, звісно, ту групу товарів, інформація про яку є обмеженою. Це все, що стосується оборони.

— Наприклад, ви закуповуєте пальне для Кабінету міністрів. Чи може будь-яка компанія, з будь-яким статутним капіталом, ліцензіями подати заявку? Чи, може, існує обмеження на вхід?

— Наша ідеологія — максимально відкритий доступ. Одна з останніх правок, яку ми зробили, — зниження порога. Там було по роботах, товарах і послугах — 1 і 5%. А знизилось до 0,5 і 3%. Ідеологія наша така: по-перше, суттєво знизити кількість вимог; по-друге, максимально відкрити доступ і збільшити конкуренцію; по-третє, збільшити конкурентність і прозорість процесів. Вносиш заставу — береш участь.

— Коли наш Кабмін перейде на естонський варіант електронного уряду?

— Ми працюємо. Це один із проектів. Мої колеги дуже активні в цьому. Віце-прем'єр Гройсман, міністр Квіт…

— Стільки ж паперу йде…

— У мене за це реально болить серце. Я бачив вирубані ліси в Карпатах.

— Яка ідеологія податкової політики нової влади?

— Мова зараз значно більше йде про розширення бази оподаткування, ніж про підвищення ставок.

— Тобто це скорочення випадків уникнення?

— Так.

— Що буде з Кіпром та іншими офшорними зонами? Коли бізнес не зможе ховати там ренту, яку він має на напівприродних монополіях?

— Чому гроші йдуть на Кіпр та в інші офшори? Тому що інвестиційна привабливість України не є достатньо висока. Ідеологічний підхід полягає в тому, що ми можемо шукати, намагатися обрізати ці потоки в адміністративний спосіб. Але причини того, що ці гроші утікають, не є адміністративними. Вони економічні, й долати їх теж треба економічно. І тому велике значення мають такі речі, як дерегуляція, точки зростання.

Можливо, в червні у нас з'явиться більший ентузіазм. Нам у системі влади не вистачає дуже важливої складової. Нам не вистачає всенародно обраного президента. Його роль є важливою.

— Здається, не вистачає нормальних інститутів влади.

— Так. Але починати треба з голови держави.

— Напевне, ви виступаєте за міжнародний поділ праці, щоб кожна країна виробляла те, де у неї дійсно є можливості та ресурси. Чи триватимуть у нас надалі автопромівські та інші експерименти? Може, варто припинити підтримку машин, які здатен виробляти пан Васадзе? Де взагалі будуть точки зростання?

— У нашій індустріальній економіці потрібно переходити на вищий рівень — адже відомі технології, відомі методи: інші країни це робили, відомо, як це робити. Це робота менеджменту. Потрібно випускати ті види продукції, які дають більшу додану вартість.

— А що держава може зробити?

— Відкриття нових ринків. Адже як країна досягає конкурентоспроможності? Один із ключових параметрів — це якість попиту. Якщо в тебе є вимогливий попит, він витягує тебе до вищого рівня. Ті ринки, що нам зараз відкриваються, — це добре, бо вони більші демографічно та фінансово. Але вони вимогливіші. Це хороший потенціал. Ним потрібно скористатися.

Нам потрібно навчитися продавати туди. І це стосується навіть таких базових речей, як мова. Мова упаковки, мова брошур, мова сайту, мова переговорів. Культура. Коли ти розумієш своїх глобальних клієнтів. Ці всі речі стосуються не лише традиційного індустріального сектора, а й, скажімо, туризму — там треба вибудовувати не просто галузь "туризм", там потрібно вибудовувати галузь привітності.

Взагалі нова економіка дорівнює ІТ. У мене була зустріч з асоціацією "ІТ-Україна". Я з ними працював раніше і знаю проблематику галузі, що там можна зробити. У нас була хороша дискусія про те, як можна просувати галузь і в середині, і поза межами України, як галузь може давати свій результат і для країни, і для уряду.

— ІТ-шники напевно просили залишити їм пільги?

— Вони згадували про це. Але я сказав: не йдіть до мене за жодними преференціями, ані за галузевими, ані за регіональними.

— Ви кажете, що треба створювати виробництво, яке давало б більшу додану вартість. Потрібна, як мінімум, модернізація, а краще — нові технології. Промисловці кажуть, що їм тоді треба пільги на амортизацію. Але це пільги, про ліквідацію яких зараз говориться. Замкнене коло?

— Зараз про це не говориться. Головний пріоритет — треба дати преференції всій країні в цілому. 112-те місце в легкості ведення бізнесу — це соромно. Рівень корупції, який у нас є, це дуже соромно. Я не думаю, що підприємців і промисловців цікавить передусім амортизація. Це не те, що вивело таку велику кількість людей на Майдан. Корупція, неможливість ведення чесного і прозорого бізнесу та неможливість захистити свою власність — так. То давайте візьмемося насамперед за ці речі, які країні нічого не коштують. Будь-яка людина з бізнесу вам скаже, що давайте спочатку зробимо ті речі, які дають велику віддачу і мало коштують.

В п'ять разів скоротити, втричі підняти

— Ваша відповідь в інтерв'ю одному з тижневиків набула неабиякого розголосу, коли ви сказали, що ваша сім'я харчується лише на 600 грн на тиждень. Ви у жінки перепитали?

— Так, моя жінка була дуже схвильована, коли це побачила, і тепер жартує, що якщо хтось хоче семінар про те, як витрачати на тиждень 600 грн, вони мають спитати у мене. Тоді я лише подивився на витрати по картці. Є ще й готівкові витрати. Виходить десь 800–900 грн на їжу на тиждень на сім'ю з чотирьох осіб. Але це не змінює картини кардинально.

— На експертному рівні ви дуже багато говорили про те, що треба покласти край довжелезним фієстам, зокрема, на початку січня й травня…

— …а ще й пів-серпня.

— Чи має уряд плани щодо обмеження святкування одним днем або взагалі скасування частини свят, адже це автоматично підніме ВВП?

— Я не думаю, що це повинно бути рішення уряду. Хоча нинішній Кабмін працює і по суботах, і по неділях. Якщо ми хочемо повернути собі свої території, якщо ми бажаємо бути процвітаючою демократією, треба працювати без вихідних. Ви, напевне, читали мій блог про підхід до роботи в Південній Кореї — це, мабуть, єдине місце в північній півкулі, де у багатьох людей майже нема ані вихідних, ані свят. Треба розуміти, що жодні великі результати не даються без таких надзусиль.

Коли я зустрічаюся із студентами, на моєму першому слайді в презентації — Ян Кум (іммігрант з України, який став одним з ключових розробників мобільного месенджеру WhatsApp, за який Facebook заплатив 19 млрд дол. — Ред.). "Я хочу, аби ви досягли такого успіху", — кажу студентам. І додаю: "Для вас повинно бути неважливо, де ви це робите, в Каліфорнії чи Європі. Але український уряд повинен робити все, аби це відбувалося в Україні". Ані у Кума, ані у Цукерберга не було канікул по півмісяця.

— Після помаранчевої революції, у 2005 р., талановита освічена молодь проявила високий інтерес до роботи в немовби оновлених держструктурах. Цей рух навіть мав свою назву — "ющенківський призов". Нинішній Майдан такої ідеології не несе, хоча дуже багато розмов про люстрацію й оновлення. Чи є ознаки на рівні МЕРТу, що ви це робитимете?

— Ми це робимо. Один з моїх заступників (Роман Качур. — Ред.) є випускником Київської школи економіки, Києво-Могилянської академії, західних університетів. Виконуюча обов'язки керівника патронатної служби — випускниця Гарвардського університету, школи державного управління імені Джона Кеннеді.

Ми зараз шукаємо керівників на ряд департаментів, включаючи технічне регулювання. Щойно я про це сказав на зібранні випускників міжнародних університетів, до мене після зустрічі підішли кілька людей, які запропонували свої послуги, а пізніше — надіслали резюме. До речі, до мене особисто надходять по десять резюме на день.

— А на що вони розраховують? Хіба на дві-три тисячі гривень на місяць чи все ж таки на той зиск, що дає висока посада в міністерстві?

— Сподіваюся, не на останнє. Є попит на ідею допомогти країні. Зрозуміло, що не на дуже тривалий час. Такі люди мають заощадження плюс зараз у бізнесі не найкращі часи, тому робота державним службовцем для багатьох — це вихід. Навіть якщо такі кадри відпрацюють 5–6 місяців — для держави це буде велика користь.

— Може, люди йдуть на посади заради того, аби зробити новий стрибок у кар'єрі? Як, наприклад, людям, що працювали в Національному банку, набагато легше потім стати топами комерційного банку.

— Це нормально, цей процес називається give and take.

— По оплаті праці змін немає?

— Поки що, на жаль, нема. Але це нам фатально треба робити, оскільки є опір існуючого апарату, з яким однозначно щось треба робити. Після місяця роботи в Міністерстві економічного розвитку та торгівлі дедалі більше погоджуюся з радикальними рецептами Кахи Бендукідзе. Половинчасті заходи не працюють!

— Може, вихід простий: утричі скоротити кількість чиновників і втричі підняти заробітну плату? Ви прибічник такого підходу?

— Я теж так думаю. Тільки пропорцію змінив би. Це потрібно робити по всьому державному апарату. В п'ять разів потрібно скоротити і втричі підняти зарплату. Три на три — нічого не дає. Чи втричі скоротити, а вдвічі підняти. Я прихильник суттєвого скорочення.

— Головний спеціаліст одного з департаментів Запорізької облдержадміністрації Олена Остапчак заявила таке: "Нам уже зачитували проект постанови Кабміну про те, що віднині в нас буде лише один голий оклад. І от дивіться: у мене 22 роки стажу держслужби, мій оклад — 1218 грн. Плюс у мене є надбавка за ранг — 70, за вислугу років — 365, надбавка за інтенсивність праці — 487 грн і премія в 645 грн. Разом виходить 2785 грн. А коли постанова набуде чинності, я отримуватиму лише 1218 грн". "Як мені жити на ці гроші?" — запитує держслужбовець та каже, що її давно кличуть йти в приватний дитячий садок, де можна отримувати 4,5 тис. Прокоментуйте, будь ласка, що робити пані Остапчак?

— Я розумію біль пані Остапчак. Що їй робити, повинна вирішувати вона сама. А от державний апарат, за відсутності достатніх ресурсів у казначействі, напевно, все ж доведеться сильно скорочувати, піднімаючи зарплати тим, хто залишається. Якщо не нашому уряду, то наступному.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво