Королівство кривих податків: новенькі ще не розсілися? - Фінанси - dt.ua

Королівство кривих податків: новенькі ще не розсілися?

21 березня, 2014, 19:25 Роздрукувати Випуск №10, 21 березня-28 березня

Те, що і державі, і бізнесу вигідно, — під постійною загрозою знищення, зате те, що їм обом на шкоду, — поділ Міндоходів, зниження податкових ставок — це будь ласка!

Рішення доручити податковий напрям фахівцеві російської компанії в розпал війни з Росією стало, звичайно, трохи несподіваним. Але можна згадати, приміром, як кузени Микола II і кайзер Вільгельм обнялися, розцілувалися, та й пішли воювати один проти одного: якщо вже родинність не завадила, то колишня служба — тим більше.

Призначення нового податкового начальства відбулося напрочуд пізно, хоч і швидше, ніж оновлення Держпідприємництва. І поки хтось розсідається, а хтось переспрямовує фінансові потоки, розберемося з першими податковими кроками (або просто маніфестами) нової (не дуже добре забутої старої) влади.

"Мінздох здох" — звучить красиво, навіть чудово, однак суть події викликає великі запитання. Головне з яких: навіщо? Так, колишнє відомство працювало не на державу, а на Сім'ю, але ніхто ж на цій підставі не розформовує Кабміну, Мінфіну або інших міністерств! Повернути фіскальну потужність органу в потрібне русло — це було б зрозуміло, але розділяти його на шматки — це зовсім інше.

Посад не вистачало? Не всі ревквоти було задоволено? Державі знову знадобилася споконвічна інформаційна та інша міжвідомча конкуренція податкової й митниці?

Чи бізнес так уже наполягав на цьому поділі, через який на нього тиснутиме не один орган, а кілька, та й "вирішувати питання" доведеться з кожним окремо?

Заради чого зробили те, від чого погано і державі, і підприємництву водночас?

Аналогічно — з обіцянкою надалі (хоч і, слава Богу, пізніше!) таки знижувати податкові ставки. Хто просив?

У той час як податкові плани постійно зростають, зниження ставок означатиме неминуче посилення адміністрування, тобто перенесення податкового тиску із законного русла в русло сваволі, коли держава почне викручувати не лише руки, а й усе інше.

Зменшення ставки ПДВ з
20 до 17% означатиме зниження не на 3%, а на 3 процентні пункти, у відсотках же воно становитиме (20 – 17) : 20 х 100% = 15%!

Бізнес усе це чудово розуміє і ніколи не хотів загнати податкову в кут, де вона буде особливо страшна, а тому не порушує питання про зниження ставок.

Спрощення — так, це й бізнесу зручно, і державі: в обмін на простоту підприємці готові навіть більше платити, ніж на заплутаній і штрафонебезпечній загальній системі. Але якраз гарантій щодо збереження — всупереч установкам МВФ — єдиного податку поки що не чутно. Але ж ЄП в Україні — це й спрощення, тобто реальна боротьба з корупцією, і податкові надходження, що перевищують загальносистемні, за якими "податкове навантаження", що його неофіційно вимагають, не перевищує 1–1,6%, і реальна зайнятість, і можливість виробляти дешеві товари.

Однак те, що і державі, і бізнесу вигідно, — під постійною загрозою знищення, зате те, що їм обом на шкоду, — поділ Міндоходів, зниження податкових ставок — це будь ласка!

Як заслані!

Абсолютно незрозуміла також обіцянка знизити удвічі пенсії тим злиденним пенсіонерам, які — незважаючи на вік — ще змушені підробляти. (А щоб молодь не ображалася на відсутність уваги, покарати заодно й молодих фахівців!)

І це при тому, що суми доходів понад 20706 грн на місяць узагалі не обкладаються пенсійно-безробітно-непрацездатно-нещасним ЄСВ!

У країні, по суті, діє регресивне оподаткування: коли врахувати, що "зовнішній" соцстрах зменшує можливість реальних виплат так само, як і "внутрішній" податок з доходів, бомж платить у нас більше, ніж олігарх! Так, понад 12180 грн діє ставка прибуткового не 15%, а — страшно подумати — цілих 17%! На
2 процентні пункти більше! Зате немає ЄСВ, що набагато перевищує 30%!

Заробив олігарх чесною працею мільйон за місяць — під ЄСВ у нього підпало тільки 20706 грн! Решта 979294 грн підпадають (якщо ще підпадають!) лише під ПДФО — без ЄСВ!

От і оформляють кругом і всюди всі зарплати на шефа, який ЄСВ усе одно не платить, а він уже потім роздає її в конвертах. Ділячись, зрозуміло, податковою економією. Так і звільнити йому будь-кого нічого не варто: досить просто сказати, що той одержуватиме стільки, за скільки розписується (зазвичай 1220 грн), і він піде сам, без усілякого КЗпП.

Пояснюють же збереження такого дикого порядку тим, що якщо на всю суму доходу без обмежень нараховувати ЄСВ, то тоді й пенсії доведеться платити виходячи з повного заробітку!

Це, цікаво, чому?

Хазяїн — пан. Законодавець має право встановити, що пенсії будуть розраховуватися виходячи з повного доходу, але — понад певну суму — з понижувальним коефіцієнтом. От де регресивна шкала буде насправді доречна!

Однак скривдити олігархів — навіть у майбутньому, коли вони доживуть до своїх пенсій — усі бояться, а от урізати відразу удвічі пенсії працюючим пенсіонерам, причому вже зараз, хоча вони ж, бідні, усі платили до ПФУ повністю, — цього не бояться, це на здоров'я, у держави немає грошей.

Боротьбу ж з депозитами зрозуміти взагалі важко:

їх і обкладати зібралися — понад 50 тис. грн (коли одержали високий дохід — додаткового оподаткування немає, про що було вище, а от коли поклали в банк — воно з'являється!), і достроково повертати вкладникам, якщо вони у ВКВ (поки не виріс курс), та при цьому ще й агітують депозити в гривнях не забирати — у Багдаді, мовляв, усе спокійно!

На традиційно проголошуваній попсі — амністії капіталу і боротьбі з офшорами не буду навіть докладно зупинятися. Це декларувала кожна нова влада, хоча реально починала не з цього, а з боротьби з єдиним податком. Подивимося на практичні кроки.

Поки що найефективніше "поборовся з Кіпром" сам Кіпр, коли не віддав офшоролюбивим грошовиводителям значну частину їхніх коштів.

Що ж до амністій, то досвід і Кучми, і Саакашвілі вже показав їхню фантастичну неефективність. Але поживемо — побачимо (як сказав один відомий режисер одній відомій актрисі у відповідь на запитання про головну роль).

Значно небезпечніше і реалістичніше ув'язування амністії з наступним втіленням у життя старої азаровської "євроідеї" про непрямі методи. Саме по собі "За які грошики купив?" — цілком правильна й антикорупційна постановка питання. Але чи вистачить при цьому кваліфікації та обачності, щоб при рубанні такого лісу не полетіли тріски? Люди не від хорошого життя оформляли свої зарплати на щедро звільнене від ЄСВ начальство — от дещо й встигли нажити, акуратніше б з ними. Загалом, тут теж "будемо подивитися".

На тлі поспіхом проголошених реформ не зовсім, до речі, зрозуміле мовчання щодо території особливого податково-інвестиційного режиму в Криму. Свого часу ідея українського Гонконгу на півострові активно пропагувалася. Але коли вона реально знадобилася — мовчання.

Ще не розсілися?

А от у Криму розсілися швидко і з усілякими проголошеннями поквапилися. Але це вже просто до слова.

"Якби директором був я", то податкові руки, які чухаються, зайняв би іншим. Не деклараціями в китайському стилі (план КНР щодо врегулювання українського питання: потрібен ОРГАН; необхідне УТРИМАННЯ; корисна також ПІДТРИМКА), а двома-трьома реальними кроками:

— треба ініціювати якнайшвидше видалення з Податкового кодексу цілком неймовірних і украй корупційних пунктів
52.2 і 53.1, які прямо встановлюють єзуїтський принцип: "Не ви роз'яснення купували — не вам його й танцювати" — про дію індивідуальних роз'яснень податківців виключно для їхніх адресатів, а не для всіх (тобто одним можна, а на решту це не поширюється!);

— терміново необхідна переорієнтація кодексних пільг на діючий класифікатор ДК 009:2010, тому що старий уже не працює, а новий не названий у Податковому кодексі, через що багато його пільг просто обнулилися;

— слід пожвавити вирішення питання з відшкодуванням ПДВ — хоча б через затихлий механізм казначейських фінансових векселів, тому що дестимулювання експорту, настільки необхідного країні для відновлення "кислотно-лужного" експортно-імпортного балансу, дійшло вже до тієї стадії, за якої експорт став абсолютно невигідним, а експортери з їхніми законними вимогами відшкодування вхідного ПДВ опинилися для податкових органів у становищі ворогів народу.

Я вже не кажу про реформи глобальні — їх черга настане, коли виберуть "справжнього" президента, і він[вона] уже призначить податкове керівництво всерйоз і надовго.

Та навіть поки не розсілися — щось хороше робити все одно треба. Бо ж можуть і не того [не ту] обрати. Народ до податкової політики досить чутливий.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво