Гроші просять тиші

Практично для всіх міжнародних фінансових структур, які зайшли в Україну, останні чотири роки ознаменувалися кардинальним переглядом ставлення до бізнесу в нашій країні. А за останні 12 місяців своїх місцевих "дочок" позбулися кілька європейських фінустанов (німецький Commerzbank, австрійський Erste Group Bank, шведські Swedbank та SEB, чеський PPF Credit). І все ж таки, незважаючи на високі ризики та все ще похмурі перспективи, український ринок поки що не втратив залишків привабливості для іноземного банківського капіталу. Найбільші інвестори у фінансовий сектор країни з Італії, Франції та Австрії торік не скорочували своїх вкладень у дочірні структури. Більш того, заявляють про плани збільшити їх 2013-го.

Водночас, вважають експерти, потреба банків у зовнішньому фінансуванні, а також частка іноземного капіталу в українській банківській системі продовжать скорочуватися. Насамперед за рахунок фінкорпорацій, змушених латати дірки в балансах на своїх домашніх ринках, а також за рахунок невеликих банків, які приходили в Україну для швидких заробітків на зростаючому ринку й не розраховували зіштовхнутися із жорсткою конкуренцією, слабким захистом прав кредиторів і повсюдною корупцією.

Стратегічно ж найбільші європейські банки бачать в економіці України потенціал 4-відсоткового зростання ВВП на найближчі чотири роки, що при маржі в 6–7% робить місцевий ринок одним із найпривабливіших у Центральній та Східній Європі.

Однак реалізація цього потенціалу залежатиме від здатності фінансової влади впоратися з ризиками девальвації гривні та відпливу боргового фінансування. А також від спроможності забезпечити належний захист прав кредиторів, які сьогодні просто бояться видавати позики новим клієнтам.

За такої ситуації на перший план виходять банки з українським і російським капіталом, які вміють - нехай і не завжди коректно - працювати з місцевою клієнтурою та можуть використати адміністративний ресурс на свою користь.

Торішні результати

Підсумки 2012 р. показали, що банківська система продовжує знижувати оберти разом із економічною активністю. Правда, якщо в попередні роки баланси банків були одним із драйверів скорочення економічної активності, то нині спостерігається зворотна ситуація - падіння економічної активності змушує фінустанови зменшувати обсяги кредитування.

Торік обсяг кредитів, виданих в економіку, скоротився майже вчетверо - трохи більше 17 млрд грн у 2012 р. проти майже 70 млрд у 2011-му. Примітно, що на цьому самому тлі відбулося збільшення монетарної бази на 6%, також спостерігалося подальше зростання вкладів - на 15,8% відносно 2011 р.

Таке скорочення кредитної активності - наслідок завершення державного "Євро"-будівництва, а також досить істотного відпливу валютних ресурсів, що їх виводять з української економіки банки з іноземним капіталом. Ситуацію в банківській системі добре ілюструє коефіцієнт співвідношення кредитів і депозитів (LTD ratio). Якщо у 2011 р. він становив 160%, то до 1 січня 2013 р. упав до 143%. Виходячи з методології банківського нагляду, співвідношення LTD вище 100% свідчить про те, що банки активно позичають гроші один у одного, а потім перепозичають своїм клієнтам уже за вищими ставками.

Причому очевидно, що передусім об'єктом для таких спекуляцій були гривневі ресурси, дефіцит яких через досить жорстку монетарну політику Національного банку вилився в стрибки ставок на міжбанківському кредитному ринку та призвів до збільшення середньомісячної ставки кредитування майже на 6% - з 17,2 до 23,4% річних (за розрахунками НБУ).

"Ринок угод на міжбанку в період із 2010-го по 2012 р. за обсягами виріс майже тричі. Це свідчить про те, що за умов низької активності банківського сектора на ринку кредитування він перейшов у сферу спекулятивних угод на валютному ринку", - зазначає директор аналітичної групи DaVinci Анатолій Баронін.

"Банки не зможуть вічно існувати за умов високих відсоткових ставок, тому що немає бізнесів, які могли б тривалий час генерувати такі відсотки. Відповідно, якийсь час банки можуть існувати за рахунок спекулятивних операцій та проїдання власного капіталу, але надалі економічна політика щодо вартості грошей потребуватиме зміни. Тобто всі ці три питання взаємопов'язані однією відповіддю - необхідно переглядати економічну політику, створювати умови для бізнесів і впевненість для інвесторів, а банківська система автоматично виконає свою роль, трансформуючи кошти, що з'явилися, у кредити суб'єктам господарювання", - каже радник голови правління "Стандарт-банку" Руслан Гриценко.

Багато експертів уже поспішили звинуватити центробанк у тому, що в результаті саме його дій на грошово-кредитному ринку та обмеження ліквідності банків ми спостерігаємо сьогодні стиснення банківських балансів і скорочення економічної активності. Однак це не зовсім так. "Самі українські банки намагаються знизити свої ризики, поліпшуючи баланс між виданими кредитами та залученими депозитами (оптимально 1:1), поступово виплачуючи зовнішній борг. Поки що українським фінустановам немає сенсу значно збільшувати зовнішнє фінансування, тому що апетит локальних позичальників до нового кредитування залишається слабким", - вважає старший аналітик ІК Dragon Capital Анастасія Туюкова.

При цьому відносно стабільний курс, який вдалося утримати чиновникам із Інститутської, зробив помірним процес так званого делевериджу - скорочення частки позикових коштів від іноземних банків у пасивах їх "дочок" в Україні. Нацбанк поки що не оприлюднив розгорнутої інформації про стан зовнішнього боргу фінансових корпорацій, але приблизне уявлення про відплив можна скласти, виходячи зі скорочення обсягу валютних кредитів в економіці, яких стало менше майже на 3 млрд дол. Ще близько 4 млрд дол за 2012 р. принесло в банки населення (близько 60% від викупленої в банків валюти).

При цьому банки видали нові валютні кредити юрособам (кредитування фізосіб дозволене тільки в гривні) лише на 70 млн дол., що дає можливість оцінити обсяги повернення коштів із України в Європу - від дочірніх банків до материнських - на рівні близько 5–6 млрд дол.

Європа, криза та периферія

Відплив капіталу європейських банків із ринків так званої периферійної Європи та країн, що межують із Євросоюзом, - наслідок розвитку боргової кризи в єврозоні та величезних резервів місцевих банків, які вони змушені формувати через падіння цін на активи в ЄС і боргові папери.

Пакет наглядових вимог "Базель III" глобальної реформи банківського сектора створює перешкоди для транскордонного фінансування. І хоча Базельський комітет із банківського нагляду нещодавно прийняв рішення про перенесення строків впровадження вимог до капіталу банків ще на чотири роки, а самі умови було пом'якшено, нові правила серйозно обмежують ліміти нових членів ЄС і країн-кандидатів з боку банків "старої Європи". Зокрема, відповідно до вимог "Базель III", банківську гарантію можна видати тільки на основі ресурсів дочірньої фінустанови, без підтримки материнської компанії.

Відплив коштів із ринків, що розвиваються, підштовхує й триваюче в ЄС падіння вартості активів, передусім нерухомості. Погані корпоративні фінансові результати за 2012 р. ще більше підриватимуть кредитні рейтинги позичальників, і дедалі менше компаній відповідатимуть основним критеріям ризику. У той час як уряди можуть пропонувати привабливі умови по суверенних бондах, банки не зможуть фондувати свої дочірні структури.

"Справді, деякі західні фінансові групи розглядають частковий або повний вихід зі Східної Європи - без чіткої стратегії таких дій. Потенціал системної кризи загрожує прискорити скорочення частки позикових коштів у подальшому, з серйозними наслідками для ринків Європи, що розвиваються", - вважає головний економіст ЄБРР Ерік Берглоф.

З України вже вийшли німецький Commerzbank, чеський PPF Credit, шведські SEB та Swedbank, французька Societe Generale, а також австрійські Erste та Volksbank. "Перші кандидати на подальший "вихід" - це грецькі банки. Щодо інших великих банків із західним іноземним капіталом ситуація дуже незрозуміла. З одного боку, мало хто із західних материнських компаній задоволений розвитком українського банківського ринку. І, ймовірно, хотів би звідси піти, залишивши присутність в інших країнах Східної Європи та у Росії. З іншого - продати банк за хорошою ціною, не кажучи вже про те, щоб повернути вкладені гроші та фондування, буде складно. Найшвидше, питання з виходом вирішуватиметься ситуативно, за цим не стоятимуть якісь конкретні стратегічні рішення, як це виглядає у випадку банків із грецьким капіталом", - аналізує існуючу ситуацію директор українського офісу міжнародної консалтингової компанії zeb/ Олександр Нефьодов.

Претензії до України та її переваги

Скорочуючи інвестиції в ринки, що розвиваються, банки намагаються зміцнити свої позиції на "домашніх" і пріоритетних ринках, до яких Україна через усе ще низький рівень захисту прав кредиторів і повсюдну корупцію поки що не належить. "Дуже ймовірно, що частка іноземного капіталу в Україні не зростатиме. І для цього є дві однаково важливі причини. По-перше, песимістичні настрої інвесторів переважають сьогодні в усьому світі, особливо в Європі. По-друге, Україна справляє враження країни, яка, швидше, втратила орієнтири та не знає, чого вона хоче та куди рухатиметься надалі, в якій декларації, на жаль, часто розходяться з діями. Це стосується і роботи судової системи, і захисту прав кредиторів, і т.ін.", - зазначає голова правління "Ерсте Банку" Павло Цетковський.

"Делеверидж відбувається також через проведення банками чистки активів, тобто продаж і списання поганих активів, через що частка капіталу в пасивах формально зростає (у разі списання активів зменшуються активи, відповідно, зобов'язання і частка капіталу збільшуються). Цей процес делевериджу дає змогу банкам відновити кредитування нових позичальників, тому що, не проводячи такої "чистки", вони упираються в ліміт співвідношення активи/капітал і не можуть кредитувати нових позичальників, тоді як старі вже не завжди здатні платити відсотки, - говорить Руслан Гриценко. - Це як вдих-видих, видихнули відпрацьований вуглекислий газ, вдихнули кисень - і система знову працює. У звичайних умовах процес списання теж відбувається, але в значно менших масштабах, а в кризовий час обсяги списань істотно зростають".

Разом із тим фінансовий ринок нашої країни пропонує найвищу маржу від кредитних операцій, що для великих банків може становити близько 5–7% річних. Це майже в десять разів вище, ніж головні офіси цих банків можуть заробити вдома. Це поки що й утримує багато європейських банків від виходу з України. "По суті, нині в Україні єдиний масовий дохідний продукт - розвинений, технологічний, високомаржинальний бізнес у сегменті споживчого кредитування, що може "перетравити" високі гривневі відсоткові ставки. Банки, не представлені в цьому сегменті, будуть, імовірно, розформовувати резерви за кредитним портфелем і тим самим показувати прибуток", - вважає Олександр Нефьодов.

Курс гривні відіграє в цьому далеко не останню роль - капітали будь-якого банку в Україні номіновані в гривні, тоді як у міжнародній фінансовій звітності материнської групи вони фіксуються в євро. Тож девальвація гривні проти євро або долара означатиме серйозне скорочення таких капіталів. І як наслідок - необхідність вкладати нові ресурси в Україну. А робити це іноземці і не готові, і не мають економічних підстав через обмеження на використання валюти при кредитуванні.

"Ми не йдемо, тому що заробляємо в Східній Європі великі гроші.Українському Нацбанку вдалося утримати стабільність курсу гривні, і це багато важить для стабільності та інвестицій, - говорить глава Raiffeisen Bank International Герберт Степіч. - НБУ інвестував у захист курсу гривні багато коштів, але ми, на жаль, поки що не знаємо, як довго він зберігатиме цю позицію".

"Треба віддати належне фінансовій владі України за вміння тримати ситуацію під контролем, який забезпечив стабільний курс і дав можливість банкам наростити обсяги кредитування в економіку", - підтримує його Ауреліо Маккаріо, голова департаменту стратегічного планування групи UniCredit.

За словами пана Маккаріо, це допомогло дочірній структурі групи UniCredit - UniCredit Bank - залишатися прибутковою фінустановою (втім, як і сектору в цілому). За результатами дев'яти місяців 2012 р. банки України спрацювали з прибутком у 2,79 млрд грн (за аналогічний торішній період збитки становили 5,64 млрд грн).

Стратегічно ж найбільші європейські банки бачать в економіці України потенціал 4-відсоткового зростання ВВП на найближчі чотири роки, що при маржі в 6–7% робить місцевий ринок одним із найпривабливіших у Центральній і Східній Європі. При цьому спостерігатиметься поступове поліпшення стану фінансового ринку. Так, група UniCredit очікує, що за підсумками 2013 р. рівень проблемної заборгованості в портфелях банків знизиться з 33 до 30%. При цьому український банківський ринок усе ще перебуватиме серед найбільш низькодохідних для банків через високе співвідношення рівня сформованих резервів до активів.

Прогнози
на найближчий рік і далі

"При цьому ми очікуємо досить швидкого відновлення ринку на тлі загального пожвавлення кредитної активності в Європі і завдяки діям фінансової влади, які змогли забезпечити 2,2-відсоткове зростання кредитів, попри складні економічні умови", - говорить глава бізнесу UniCredit у регіоні Центральної і Східної Європи Джанні Франко Папа. За його словами, ключовим викликом і для українських, і для більшості інших банків у регіоні буде робота із заміщення зовнішнього фондування внутрішніми ресурсами, що є наслідком заборон на кредитування у валюті бізнесу і приватних клієнтів у багатьох країнах ЦСЄ.

Однак реалізація цього потенціалу залежатиме від здатності фінансової влади впоратися з ризиками девальвації гривні (потенціал якої на поточний рік Світовий банк оцінює в 10%) і відпливу боргового фінансування. А також від спроможності забезпечити належний захист прав кредиторів, які сьогодні просто бояться кредитувати нових клієнтів. "Маржа - це тільки один чинник, що впливає на рішення зберегти і розвивати бізнес. В Україні основна складність для банківської системи - це передбачати, якою буде якість обслуговування виданих кредитів. До того ж працювати з проблемними кредитами цивілізованими методами досить складно через часто неефективну українську судову систему, низький рівень захисту прав кредиторів, високий рівень корупції, кумівство тощо. На додачу до цього умови для ведення бізнесу порівняно з європейськими країнами досить погані, - говорить Павло Цетковський. - У таких умовах темпи економічного зростання країни більше не компенсують ризиків ведення бізнесу в Україні".

У цій ситуації на перший план виходять банки з українським і російським капіталом, які вміють, нехай і не завжди коректно, працювати з місцевою клієнтурою і можуть повернути адміністративний ресурс на свою користь. "Як показує ситуація останніх кількох років, найвищі темпи зростання демонструють приватні українські банки. Також активні і деякі російські фінустанови, але загалом ринкова частка цієї групи в останні два роки практично не зросла. Що стосується держбанків, то вони, зважаючи на все, активно залучені в кредитування "Нафтогазу", а також фінансування дефіциту бюджету, тому не мають у своєму розпорядженні значних ресурсів для кредитування на ринкових умовах", - говорить начальник відділу аналізу і досліджень "Райффайзен Банку Аваль" Дмитро Сологуб.

Серед покупців активів європейських банків, які можуть піти з українського ринку, експерти називають структури "Смарт-Холдингу", "Альфа-банку", Всеукраїнського банку розвитку, Олександра Адарича (в інтересах Олександра Януковича) і Миколи Лагуна в партнерстві з американцями з Cargill.

Лідерами в гонці за спадщину європейців уже стали "Смарт-Холдинг", що закрив угоду з купівлі банку "Форум", який належав раніше Commerzbank (хоча у Новинського, схоже, поки що не дуже добре розуміють, що робити з цим активом), а також Микола Лагун, котрому торік вдалося зарахувати до своїх активів Кредитпромбанк і Сведбанк (у найближчому майбутньому до них може додатися і "дочка" грецької групи EFG - "Універсал Банк"). Якщо всі ці структури буде об'єднано під брендом "Дельта Банку", чого прагне М.Лагун, йому вдасться створити четвертий за розмірами банк в Україні з активами близько 60 млрд грн, який зможе конкурувати за обсягами бізнесу з Приватбанком.

Експерти також не виключають підвищення інтересу до українських фінансових активів з боку росіян і бізнесменів із Близького Сходу. "Відплив європейських інвестицій триватиме, але ми очікуємо певного збільшення припливу капіталу з азіатського регіону, що, втім, навряд чи змінить загальний тренд у сфері інвестицій", - говорить Анатолій Баронін. За оцінками аналітиків, банки довнесуть 4–7 млрд грн у свої капітали у 2013 р., однак ці ресурси припадатимуть насамперед на найбільші установи (тільки Лагун і Cargill збираються збільшити капітал "Дельта Банку" одразу на 1,6 млрд грн). "Зараз розрив у комфортності роботи великих, відносно надійних банків з напрацьованою клієнтською базою і дрібніших установ істотно збільшився. Конкуренція за депозити і надійних позичальників гостріше відчувається саме невеликими установами. Великі банки, швидше за все, зможуть пережити цей період відсутності зростання і дорогих ресурсів, "перетравити" зрослий проблемний портфель, знайти оптимальну модель бізнесу (наприклад, як торік, коли в дорогому гривневому сегменті зростали переважно споживчі кредити, певне фінансування держпроектів, а у валюті тривала конкуренція за експортерів). Перспективи дрібних установ у найближчі роки виглядають не так однозначно", - зазначає Анастасія Туюкова.

Насамперед через обмеженість гривневого ресурсу, доступ до якого нині є головним джерелом кредитування. Сьогодні такий доступ мають банки, що активно кредитують держпроекти і підтримують НАК "Нафтогаз України" (держбанки, а також "Дельта Банк" і Фідобанк). "Обмеження у використанні валюти вестиме до скорочення інвестицій і зменшення припливу ліквідності в регіон, тому для багатьох країн стає дуже актуальним питання формування довгострокових кредитних ресурсів. А це і пенсійна реформа, і більш активне підживлення фінансової системи власними (емісійними. - О. Д.) ресурсами", - говорить Пірошка Нагі, директор країнової стратегії та політики ЄБРР.

Ключовим завданням для фінансової влади на цей період керівники найбільших європейських банків вважають збереження фінансової стабільності і залучення інвестиційних ресурсів, які дадуть поштовх для відновлення кредитування і зростання економіки. "Скорочення дефіциту поточного рахунку і рефінансування зовнішніх боргів - це стане поштовхом для приходу нових грошей", - упевнений Герберт Степіч з Raiffeisen Bank International.

"Країни СНД і Туреччина у 2013–2017 рр. зростуть на 4%, що значно вище показника ЄС-27, тому ми розглядаємо цей регіон як пріоритетний. Однак ми потребуємо підтримки влади - у діях щодо відновлення довіри інвесторів, підвищення прозорості рішень у судовій системі", - підтримує його Джанні Франко Папа з групи UniCredit.