Доступні авто в кожен дім! А що далі?

Торік продажі нових автомобілів повернулися до посткризового рівня, досягнувши понад 80 тис., але це далеко не увесь приріст українського автопарку. Тільки за офіційною статистикою, в Україну було ввезено близько 383,3 тис. авто на європейських номерах. Реальна кількість "євроблях" може бути ще більшою - майже один мільйон лише за 2017 р. І попри обіцянки уряду, правовий статус власників цих автомобілів досі не врегульований. Держава не дає чіткої відповіді, що робити власникам авто з іноземною реєстрацією.

Продажі нових автомобілів зростають

Попри високий споживчий попит на дешеві авто "на литовських номерах", продажі нових автомобілів також зростають. За підсумками року, майже всі автовиробники показали збільшення продажів. Так, найпопулярнішою маркою в Україні стала Toyota: було реалізовано 9,5 тис. авто. Друге місце у Renault з 8,6 тис. проданих машин, а третє - Volkswagen, на рахунку якого понад 6 тис. реалізованих автомобілів. Також до першої десятки автовиробників увійшли Skoda, Kia, Hyundai, Nissan, Ford, Mazda і BMW.

Цікавою є ситуація з преміальним сегментом, зокрема німецькою трійкою. Лише три бренди змогли реалізувати близько 8 тис. автомобілів на національному ринку, з яких майже 2,7 тис. припало на частку Audi, стільки ж продано BMW, і машин на 30 відстали Mercedes-Benz. У відсотках результат 2017 р. порівняно з 2016-м закінчився додатним приростом для Audi (+67%) і Mercedes (+17%), тоді як BMW продали трохи менше автомобілів (-11%).

Що стосується моделей, то лідером вітчизняного ринку став Kia Sportage - 3,7 тис. реалізованих авто. За ним з результатом близько 3 тис. іде Renault Duster. Трохи більше 2,8 тис. продали Renault Logan. На четвертому місці опинився Toyota Rav4, яких було продано близько 2750 шт. у 2017 р.

Звичайно, у більшості той факт, що майже 10% загальних продажів припали на преміальні бренди, викликає подив. Як мінімум тому, що це не відображає структури українського суспільства, в якому відсоток заможних громадян, принаймні за офіційними даними, навпаки, щороку зменшується.

Пояснення досить просте: люди з високим рівнем доходу звикли міняти автомобілі набагато частіше, ніж ті, хто має середні та низькі заробітки. Саме тому дорогий сегмент страждає в кризу найменше. Але й продажі у цьому сегменті не так активно збільшуються у фазу економічного зростання, як мас-маркет. Принаймні в абсолютних показниках.

Хоча навіть у преміум-сегменті можна відзначити деякі зрушення. Наприклад, дуже часто клієнт "розвивається" в рамках одного бренду. Тобто молодому хлопцеві батьки дарують базовий Audi A1. Закінчуючи інститут, він уже купує драйвовішу Audi A3, після чергового підвищення на роботі - A4, а ставши менеджером, пересідає на A6. Трохи пізніше, плануючи завести другу чи третю дитину, він переключається на кросовери, і так далі.

Звичайно, з настанням кризи ситуація змінилася, люди стали не так часто змінювати моделі "вгору" і просто купують автомобілі наступного покоління. З одного боку, продажі залишаються стабільними або навіть зростають. З іншого - зменшення ступеня "розвитку" автолюбителів відображає ситуацію, що навіть у небідних українців справи стали йти не так добре, як раніше. І очікування у споживачів залишаються негативними.

Що стосується масового сегмента, то також бачимо збільшення продажів, причому не найдешевших моделей. Хоча на будь-який кросовер вартістю 40 тис. дол. навіть із середньою столичною зарплатою збирати кошти доведеться близько 8–10 років у режимі "студент", коли всі інші витрати зведено до оплати ліжка в гуртожитку і "мівіни".

"Євробляхи", або Добросусідська допомога в утилізації

При аналізі автомобільного ринку йшлося про продажі нових автомобілів, офіційно ввезених у нашу країну. Але є ще один величезний сегмент, який активно розвивався минулого 2017 р. Йдеться про так звані євробляхи - автомобілі з іноземною реєстрацією.

За офіційною статистикою, в Україну у 2017 р. в'їхало близько 383,3 тис. таких авто. Ще майже 600 тис. потрапило в країну транзитом. Тобто сумарно на українських дорогах уже близько одного мільйона вживаних авто з Європи.

Для порівняння, в пікових для автомобільної галузі 2007-му і 2008 р. продажі становили 542 і 623 тис. машин, відповідно. Виходить, що зараз люди придбали майже вдвічі більше авто, ніж у кращі, з точки зору макроекономічної ситуації, часи. Чому?

По-перше, допомогла неврегульованість законодавства із ввезення автомобілів із іноземною реєстрацією. Загальна схема досить проста і полягає в тому, що людина, яка працює в іноземній фірмі (реально або фіктивно), може в'їхати на машині в Україну і залишитися тут на період до одного року. При цьому грошові умови перетину схожі із транзитом - ніхто ж не платить за розмитнення, якщо збирається просто їхати територією іншої країни.

На чому також варто акцентувати увагу, то це на логіці, за якою в Україну потрапляють автомобілі з Литви, Естонії та Польщі, а вже потім - Болгарії та Німеччини. В останні роки середній вік авто в ЄС стрімко зростав. Наприклад, якщо станом на 2008 р. він становив 8 років, то вже у 2015-му - 10,5 року. Однак у багатьох країнах ЄС володіти старим авто набагато дорожче, ніж новим. По-перше, оподаткування у ЄС враховує шкідливість впливу авто на екологію. Для машин одного бренду, випущених сьогодні і 20 років тому, різниця щорічних виплат може відрізнятися в рази. По-друге, ощадливі європейці звертають увагу і на показники витрати палива. Взяти ту ж Німеччину з її трасовими пробігами на швидкостях 150 км/год. і вище. Приїжджаючи в такому режимі по 25–30 тис. км на рік, власник на власному гаманці відчуває кожні +/-3 л на сотню кілометрів, не кажучи вже про +/-7 л.

Додамо, що у багатьох країнах Європи дедалі популярнішим стає лізинг, а не купівля авто, бо витрати на лізинг можна списувати прямо з податків. Крім того, там широко популяризуються електрокари, які взагалі звільняються від зборів і навіть можуть заощаджувати 2,5–3 євро, оскільки таким авто надається безплатна парковка в центральних частинах міст. Але куди ж їхати старим машинам?

Спочатку вони потрапляли в східноєвропейські країни ЄС, серед яких саме Литва і Польща. Але загальні екологічні норми і єдиний ринок енергоресурсів змушують тепер уже і наших безпосередніх сусідів позбавлятися п'ятнадцятирічних моделей Audi, Mercedes або BMW. І горе тому, хто в Європі буде останнім власником машини - йому тоді доведеться займатися питаннями утилізації транспорту, витрачати на це час, платити гроші. От чому в цих країнах чудово відреагували на можливість збувати своїх залізних коней в Україні. По суті, краще отримати за автомобіль 2 тис. євро, ніж віддати цю ж або більшу суму за його утилізацію.

Україна і "євробляхи" - мовчазна згода

Звичайно, вся ця ситуація знайшла відгук у серцях українців. І справа зовсім не у прагненні допомогти сусідам позбутися чотириколісного мотлоху. Українці, яких роками обмежували у доступі до дешевших і кращих авто заради підтримки вітчизняного виробника, просто скористалися можливістю зробити своє життя комфортнішим. Важко сперечатися з тим, що навіть старий салон преміального "німця" виглядає краще, ніж у нового "китайця" або "Ланоса".

Який сегмент відкусили євробляхі? По суті, вони забрали хліб у продавців нових бюджетних автомобілів, включаючи моделі, які складали в Україні. Купівля будь-якого авто - це інвестиція. У авто з іноземною реєстрацією інвестують ті, хто досі не довіряє банкам і не назбирав достатньо коштів для інвестування у нерухомість. І важливо розуміти, що йдеться про колосальні суми. Наприклад, якщо таке авто в середньому коштує близько 3 тис. євро, а послуги з його купівлі і вибору - ще тисячу, то за кордон мало піти щонайменше 3 млрд євро, і ще 1 млрд - у кишені посередників. Причому цілком можливо, що у 2018 р. тенденція триватиме, і сума, що дорівнює кільком траншам від МВФ, укотре залишить нашу економіку в обмін на металобрухт із двигунами.

З іншого боку, не варто забувати, що автомобілі, а тим паче старі, підживлюють економіку. Вони споживають багато палива, половину акцизу на яке в 2018 р. буде спрямовано безпосередньо в Дорожній фонд. Також такі машини потребують постійного сервісного обслуговування, яке надаватиметься українцями всередині країни. А головне, для багатьох авто - це можливість пожвавити та зробити більш продуктивним власний бізнес, розпочати власну справу або знайти роботу у службі таксі, більше подорожувати країною, витрачаючи кошти на внутрішньому ринку. Якщо розглядати питання з цього боку, важко сказати, що переважить - негатив від банального витікання за кордон коштів у розмірі профіциту торговельного балансу з Азією або Африкою або подальший ефект мультиплікатора, що генерується автомобільним раритетом.

До речі, сьогодні наші співвітчизники купують у Європі не тільки машини по 2–3 тис. євро, а й майже нові преміальні седани F-класу. Наприклад, у Німеччині є закон, за яким дилер не може продавати новий автомобіль за кордон. Він повинен не менш як шість місяців простояти на реєстрації в Німеччині. Але перед кінцем року дилери часто ставлять авто на облік, щоб отримати бонуси від виробників. Через півроку така машина, по суті - нова, а за документами - вживана, часто з нульовим пробігом або формальними 2–3 тис., йде на продаж із втратою вартості в 30–40%. Причому її новий власник найчастіше навіть не порушує законів і реально проводить в Україні до року, періодично виїжджаючи на своєму авто в Європу. Або навіть офіційно ставить його на облік в Україні.

Продажі нових авто в нашій країні зростають з року в рік. І якщо високий сегмент майже не відчуває тиску, крім як від загальної економічної нестабільності, то мас-маркет зіткнувся з навалою вживаних "європейців". Чи зберігатиметься темп їх приросту, сказати важко, але очевидно, що влада повинна знайти прийнятний спосіб для врегулювання ситуації, що складається. Адже власників таких авто їхнє напівлегальне становище також не влаштовує. Бо будь-яка невизначеність - це маніпуляції та тиск, з якими вже стикаються такі автовласники.