Бійся китайців, які приносять дарунки - Фінанси - бізнес, економіка, гроші, курси валют - dt.ua

Бійся китайців, які приносять дарунки

31 серпня, 16:36 Роздрукувати Випуск №32, 1 вересня-7 вересня

Китайці, прийшовши в нову країну, просто "освоюють" її як ресурс.

© bsn.by

Складається враження, що Україна готова на все, аби лише потік інвестицій хлинув у країну. 

Але досвід сусідньої Білорусі в черговий раз доводить, що за все треба платити, навіть за такий бажаний інтерес інвесторів. Білорусь отримує від Китаю дуже великі обсяги інвестицій і дешевих кредитів. Однак у країні вже давно не мають ілюзій: на практиці виходить так, що китайські гроші швидше руйнують білоруську економіку, а не стимулюють її зростання.

Ця новина з'явилася буквально днями, 24 серпня. ТОВ "Білкалій-Мігао" розпочало будівництво першого в Білорусі заводу з виробництва нітрату калію потужністю 160 тис. тонн на рік. Обсяг інвестицій у завод — 130 млн дол. США, які вкладе китайський інвестор, компанія Migao Corporation, що отримала в проекті 51%. Частка його білоруського партнера, ВАТ "Білоруськалій", становить 49%.

Уперше білоруська держава допустила іноземців із контрольним пакетом у свята святих державних доходів Білорусі — калійну галузь. Так виглядає повільне, але впевнене захоплення китайцями білоруської економіки. Вони не кваплячись, але невідворотно скуповують пострадянську республіку.

Інший приклад, про який було оголошено на початку цього року: велика китайська корпорація з провінції Ганьсу "Сігікоп" розпочинає будівництво на білорусько-польському кордоні власного транспортно-логістичного комплексу. У Гродно, прямо біля прикордонного переходу "Брузгі". Сума інвестицій не афішувалася, але, за оцінками експертів, йдеться не менш як про сотню мільйонів доларів. І це не перший подібний китайський логістичний майданчик у Білорусі.

Ці два приклади окреслюють дві сфери інтересів Китаю в Білорусі. Перша — створення власних китайських підприємств, промислових та аграрних. Промислові працюють для пострадянського і європейського ринків, аграрні — в інтересах китайського. Друга сфера — транспортно-логістична. Китайські бізнесмени дедалі впевненіше перетворюють Білорусь на мегасклад свого ширвжитку, який поставляється в Європейський Союз. З погляду логістики, їм це дуже зручно, адже Білорусь — найбільший транзитний вузол на стику ЄС і ЄАЕС, Європи та Азії.

Звідси випливає й третя сфера інтересів — нерухомість і будівництво, адже китайцям, які масово переїжджають у Білорусь, треба десь жити. У Мінську місцева влада беззаперечно звільняє для китайських інвесторів указані ними майданчики, закриваючи працюючі підприємства та виселяючи місцевих жителів, що викликає дедалі сильніше обурення в білоруському суспільстві.

У міру того, як прямий економічний вплив Росії в Білорусі слабшає, зростає вплив Китаю. Піднебесна вже давно випередила Росію, зокрема, за обсягами інвестиційних і кредитних уливань у білоруську економіку.

Зростання товарообігу між Білоруссю й Китаєм становить 10–20% на рік, при цьому наявний колосальний перекіс на користь Китаю. За підсумками першого кварталу 2018-го товарообіг становив 1,335 млрд дол., з яких білоруський експорт — лише 158,3 млн, китайський імпорт — 1,176 млрд. За результатами 2017 р. експорт із Білорусі в Китай становив 362,7 млн дол., або 1,2% від загального обсягу товарного експорту країни. А от імпорт товарів у Білорусь із Китаю — 2743,74 млн дол., або 8% загального обсягу білоруського товарного імпорту.

Простіше кажучи, Китай купує в Білорусі майже виключно калійну сіль, зате у величезних кількостях завозить свій дешевий ширвжиток, тим самим упевнено вбиваючи легку промисловість самої Білорусі. Цим зумовлений і відплив валюти з країни. За останні п'ять років із Білорусі в Китай надходило в середньому понад 2 млрд дол. на рік.

Новий Шовковий шлях, або Історія китайських інвестицій

Років десять тому Олександр Лукашенко в пошуках грошей і противаги російському впливу почав розвивати співробітництво з Китаєм. Спочатку особливого відгуку в Піднебесній білоруські ініціативи не знаходили. Але все змінилося у вересні 2013-го, коли голова КНР Сі Цзіньпін уперше озвучив ідею створення "Економічного поясу Нового Великого Шовкового шляху".

Новий Великий Шовковий шлях — це грандіозний сухопутний транспортний маршрут із Китаю до Європи, єдиний логістичний коридор від Китаю до Євросоюзу (другого за величиною ринку китайських товарів). Китай вирішив не розмінюватися на дрібниці та створити одну з наймасштабніших інфраструктурних мереж у світі — від Тихого океану до Балтійського моря. Для реалізації проекту в Китаї заснували Фонд Шовкового шляху з бюджетом у 40 млрд дол. Проект передбачає створення кількох сотень інфраструктурних проектів на пострадянському просторі: логістичних хабів, залізниць, автотрас та індустріальних парків.

У Мінську відразу зрозуміли, що на маршруті Нового Шовкового шляху Білорусь опинилася в ролі пляшкового горлечка — найвужчого місця, що з'єднує Євразійський союз із Європейським Союзом. Грубо кажучи, в обмін на щедрі китайські інвестиції та дешеві кредити офіційний Мінськ погодився на створення китайського анклаву в Східній Європі. За деякими оцінками, коли Шовковий шлях запрацює, через Білорусь може піти 10% товарообігу між ЄС і КНР. Це величезна цифра: сьогодні товарообіг Китай—ЄС становить близько 600 млрд дол., тобто  "білоруський транзит" становитиме 60 млрд і надалі зростатиме.

Україна тут свідомо не була конкурентом Білорусі. По-перше, конфлікт на Сході країни, який одразу закрив можливість транзиту з території Росії до Європи; по-друге, велика географічна протяжність України; по-третє, Білорусь, на відміну від України, має чудові дороги та розвинену транспортну й митну інфраструктуру прямо на кордоні з ЄС — міста Брест і Гродно ще за радянських часів називали західними воротами СРСР.

Тож недивно, що білоруси відразу підписалися під проектом відродження Великого Шовкового шляху. Уже у 2014 р. білоруське Міністерство економіки почало відповідні консультації, підписавши офіційний протокол із Міністерством комерції КНР.

За останні п'ять років зростання транзиту китайських вантажів через територію Білорусі становило 250%. Придбання Білоруссю (на китайські кредити) 30 вантажних електровозів типу БКГ-1 і БКГ-2 значно підвищило можливості Білоруської залізниці (БЗ). Поїзди можуть перевозити состави масою до 9 тис. тонн. Для забезпечення китайського товарного трафіку білоруський уряд із 2011-го по 2017 р. інвестував у розвиток залізничного господарства близько 2,5 млрд дол., з яких 700 млн — безпосередньо в маршрути Шовкового шляху.

Щодня територією Білорусі проходять вісім контейнерних поїздів сполученням Китай—Європа—Китай на 80–100 вагонів кожен. У 2017 р. білоруським маршрутом пройшло понад 2,7 тис. поїздів, на 2018-й заплановано понад 4 тис., до 2020-го — до 5 тис. на рік. У 2011 р. Білоруською залізницею поїзди перевезли 2,5 тис. контейнерів у сполученні Китай—Європа—Китай, за підсумками 2017-го — 257 тис.

Того ж року під Мінськом почав будуватися на китайські гроші індустріальний парк "Великий камінь" (80 кв. км) — лише за кілька років китайські корпорації вклали в нього понад мільярд доларів інвестицій, загальна ж сума має становити 5,5 млрд. Там будуються й заводи, і житло, але головний об'єкт — величезний логістичний центр, а по суті склад із під'їзними коліями. Хоча у "Великому камені" зареєстровано вже півтора десятка компаній-резидентів, насправді його повністю контролює китайська логістична фірма China Merchants Group.

Проте 2014-го, коли все розпочиналося, білоруська влада розраховувала, що у "Великому камені" китайці почнуть будувати найсучасніші підприємства. Обіцянок китайці справді давали багато, від початку технопарк замислювався як податкова гавань і вільна митна зона, в якій розмістяться китайські високотехнологічні виробництва — від мікроелектронних до біо- і нанотехнологічних. І справді, першими резидентами нової вільної економічної зони (китайці пробили собі право не платити податків і навіть не дотримуватися білоруських законів на території технопарку) стали корпорації ZTE і Huawei.

Вони мали розпочати будівництво своїх заводів ще 2015-го, але… Жодних високотехнологічних підприємств на білоруській землі китайці так і не побудували, а у "Великому камені" обладнали грандіозний торговельно-логістичний майданчик. Після чого Олександру Лукашенко довелося, не особливо це афішуючи, змінити статус "Каменю", — тепер це не технопарк, а просто китайська безподаткова зона зі своїми законами та правилами. Працює там теж привезений з Китаю персонал, жодного робочого місця для білорусів не створено, хоча обіцяли.

У підсумку китайські бізнесмени отримали в Білорусі те, що хотіли: величезний склад, непідконтрольний жодним перевіркам логістичний центр на самому кордоні з Євросоюзом. А білоруській владі просто заткнули рота інвестиціями. І тепер білоруси, кажучи про китайський технопарк, додають до назви "Великий камінь" слова "на шиї Білорусі".

У травні 2017-го "Великий камінь" під обіцянки китайських інвестицій отримав неймовірні пільги. Причому найрізноманітніші — від безвізового в'їзду для китайських робітників до звільнення від податку на прибуток упродовж десяти років, від сплати податку на нерухомість і земельного податку на 50 років, звільнення товарів від ПДВ і ввізних мит, зарплати — від прибуткового податку та ін.

Китайські кредити

На відміну від МВФ, ЄБРР та інших міжнародних структур, китайська влада видає своїм діловим партнерам кредити, ніяк не узгоджуючи їх ні з політичними питаннями, ні з економічними реформами в країні-одержувачі. Білоруському керівництву це здалося дуже вигідним, адже воно регулярно опиняється під західними санкціями за політичні репресії. І не може отримати новий кредит від МВФ через небажання реформувати економіку.

Однак і сам Лукашенко швидко зрозумів, що це кредити з каверзою. Уже в жовтні 2015-го він заявив: "Це хороші кредити. Деякі під 1,5–2% лише. Вважай, дешеві гроші, безплатні. Але це пов'язані кредити. Ось тобі гроші — 50 або 70% ви робите своїми матеріалами, а на 30–50% з Китаю будуть привезені робітники, техніка, обладнання тощо".

Справді, це були дивні кредити: самі гроші залишалися в Пекіні, білоруська влада могла їх витрачати тільки на закупівлю китайського промислового обладнання та китайських же товарів. А от віддавати потрібно було вже живою валютою або власністю.

У Білорусі спробували за рахунок таких китайських кредитів провести модернізацію різних держпідприємств, насамперед деревообробних і цементних. Але ця модернізація провалилася: сьогодні всі до єдиного підприємства, модернізовані за китайські гроші, або збиткові, або взагалі не працюють. Одна з причин — за китайський кредит можна найняти тільки китайського ж підрядника з китайською технологією. А вони, м'яко кажучи, не завжди підходять для білоруських умов.

Інвестиції в промисловість

Факт: завдяки китайським інвестиціям і дешевим кредитам, білоруська промисловість за останні кілька років значно видозмінилася. Це десятки проектів, найяскравіші з яких — у машинобудуванні та агропромисловому комплексі. Наприклад, цього року створюється велике складальне виробництво китайських електромобілів. А роком раніше в країні було запущено ще більш масштабне виробництво традиційних легковиків — теж китайських.

8 червня в китайському Ціндао, саме напередодні саміту ШОС, білорусько-британське підприємство "Юнісон" і китайська компанія Zotye International Automobile Trading підписали масштабну угоду про організацію в Білорусі виробництва китайських електромобілів. За планом, на білоруському заводі до 2022 р. мають скласти 30 тис. електромобілів марки ZOTYE. Сума контракту — 560 млн дол.; також він передбачає високу локалізацію виробництва, тобто багато комплектуючих для машин мають випускатися на білоруських і російських підприємствах. Електромобілі з білоруського підприємства поставлятимуться на ринки країн СНД, насамперед до Росії.

Ще в лютому в Мінську журналістам показали два електромобілі Zotye — їх складатимуть із машинокомплектів на заводі "Юнісон" в Обчаку (селище під Мінськом). Це машини Zotye E200 й Z500EV вартістю 17 тис. і 22 тис. дол. відповідно. На одній зарядці білоруська версія Zotye може проїхати до 280 км у звичайних умовах і до 130 км при температурі -20 градусів (тобто взимку). До кінця 2018 р. в "Юнісон" обіцяють налагодити складання п'яти моделей електромобілів Zotye.

А 2017-го Китай запустив у Білорусі інший великий проект зі складання легковиків марки Geely. У листопаді Олександр Лукашенко відкрив у Борисові завод білорусько-китайської компанії "БілДжі", того ж дня з його конвеєра зійшов перший серійний білоруський кросовер Geely Atlas NL3. "Наші китайські друзі відгукнулися на моє прохання та допомогли створити цей прекрасний завод. Більш того, ще й прокредитували", — сказав глава Білорусі й зізнався, що допомогти відкрити завод він просив особисто голову КНР Сі Цзіньпіна.

Випуск легковиків під маркою Geely став одним із наймасштабніших проектів китайського бізнесу в Білорусі. Акціонерами білорусько-китайського СЗАТ "БілДжі" стали ВАТ "БілАЗ" (51,49%), Zhejang Jirun Automobile Co., Ltd (33,47%), СЗАТ "Союзавтотехнології" (9,01%) і CITIC International Investment Limited (6,03%). З 2013 р. це було невелике викруткове виробництво: легковики складали з великовузлових китайських машинокомплектів, причому це були ті моделі, які в самому Китаї вже було знято з виробництва. Наприкінці березня 2015-го розпочалося будівництво заводу дрібновузлового складання повного циклу. Підприємство розташоване між Борисовом і Жодіно на площі близько 120 га. Проектна потужність на першому етапі становить 60 тис. машин на рік, це будуть кросовери NL3, NL4 і седан FE3. 2018-го і 2019 р. обсяг виробництва повинен становити 25 тис. і 35 тис. одиниць, як основний ринок збуту розглядається Росія.

Випуск китайських автомобілів — яскравий, але навіть не наймасштабніший приклад того, який інтерес у Пекіні виявляють до Білорусі. Разом із Китаєм планується реалізувати 160 проектів у машинобудуванні, електроніці, оптиці та фотоніці, мікробіологічній і фармацевтичній промисловості, виробництві медичного обладнання.

Серед великих промислових "китайських" проектів у Білорусі — Вітебська гідроелектростанція (введена в експлуатацію 30 червня 2017 р.), яка стала найпотужнішою в Білорусі; завод із виробництва сульфатної біленої целюлози на базі целюлозно-картонного комбінату у Світлогорську та інші.

Також китайські бізнесмени в Білорусі активні на аграрному напрямі. 2017-го китайські корпорації DRex Food Group й Xinrongji Holding Group оголосили про інвестиції в розмірі 1 млрд дол. у білоруський АПК, — вони орендували 20 тис. га землі під будівництво молочно-товарних ферм на 40 тис. голів. Також бізнесменів з Піднебесної зацікавили Оршанський м'ясоконсервний комбінат, підприємства "Молочний гостинець" і "Здравушка мілк". А для фінансового забезпечення своїх операцій у Білорусі керівники китайських компаній Xinrongji Holding Group і DRex Food Group вирішили купити в Мінську банк "Москва-Мінськ" (зараз його готують до приватизації).

Крім того, великі китайські інвестиції в сільське господарство допомагають піднятися білоруському сільськогосподарському машинобудуванню. Одне з найбільших підприємств цієї сфери в усьому колишньому СРСР — концерн "Гомсільмаш" — сьогодні одне із найзбитковіших підприємств Білорусі. Білоруський уряд із виділених раніше китайських кредитів вклав у розвиток "Гомсільмашу" 645 млн дол. Вони підуть на створення всієї лінійки техніки для вирощування сільгосппродукції та обробітку землі. А попит на цю техніку забезпечуватимуть китайські ж інвестори, що вклалися в АПК країни.

Аналогічна ситуація з Мінським тракторним заводом — одним із найбільших у світі (близько 10% світового виробництва тракторів). У нього з китайських грошей Міністерство промисловості вклало 1,1 млрд дол. Нарешті, під Мінськом будують завод із випуску дизельних двигунів — прямого конкурента Ярославського моторного заводу.

Та далеко не завжди ці промислові проекти успішні. Будівництво у Світлогорську заводу з виробництва сульфатної біленої целюлози стало притчею во язицех: китайський підрядник порушив абсолютно всі умови контракту, і завод непридатний до роботи. Аналогічна ситуація — з картонним заводом у Добруші, який китайці просто не змогли ввести в експлуатацію.

Китайці заселяють Мінськ

Останніми роками саме китайський бізнес веде всі найбільші девелоперські проекти в Мінську. Це житловий комплекс "Променад" (інвестор — будівельна компанія "Б'юСіСі", сума інвестицій 250 млн дол.), готельно-діловий комплекс "Шантер Хілл" у Мінську (компанія CiticGroup, 120 млн), студентський гуртожиток (25-та компанія Китайської корпорації із залізничного будівництва, 40 млн), готель "Пекін" (держкомпанії "Пекін Юні-Констракшн", Пекінська столична туристична корпорація, інвесткомпанія "Чендун", Пекінська столична корпорація з розвитку нерухомості, сума інвестицій 100 млн дол.).

7 червня Олександр Лукашенко підписав указ про підготовку територій для будівництва басейну міжнародного стандарту на Кальварійській та Національного футбольного стадіону на Ванєєва. Об'єкти зведуть за китайські гроші. Документом визначено, в який термін і за чий рахунок потрібно знести наявні будівлі на цих земельних ділянках. Зокрема, басейн збираються будувати на місці друкарні "Червона зірка" і житлових двоповерхівок біля "Молодіжної". Це місце вибране за рішенням китайської сторони. З нового указу випливає, що роботи з підготовки обох майданчиків і з відшкодування збитків землекористувачам фінансуються з бюджету Мінська. Дерева на цих ділянках можна видаляти без компенсаційних посадок і виплат.

Чисто суб'єктивне враження: на вулицях Мінська китайців дедалі більше, ніж усіх інших іноземців, разом узятих. З Китаєм укладено угоду про "безвіз", і тепер китайські компанії відкривають китайські ресторани та школи, масово завозять у Білорусь своїх працівників, для яких будують житло. З одного боку, білоруська столиця зростає й розвивається багато в чому завдяки китайським грошам. З іншого — самі мінчани дедалі негативніше сприймають китайську експансію, вони відчувають, що для них самих у місті залишається дедалі менше місця.

***

Останні років п'ять офіційний Мінськ отримує стільки китайських інвестицій і дешевих кредитів, скільки просить. Лукашенко на нарадах регулярно дорікає чиновникам уряду: "У нас лежить 15 млрд дол. китайських, а гідні проекти під ці гроші ви все запропонувати не можете!". Нібито й підприємства будуються, і бізнес іде. Однак реальної віддачі для білоруської економіки поки що немає, — побудовані китайцями підприємства найчастіше так і не виходять на прибутковість.

Загальну суму китайських уливань у білоруську економіку підрахувати не може ніхто. Це й міждержавні кредити, і приватні інвестиції, і урядові гарантії, й інші форми. Але, на думку експертів, у сукупності можна говорити про 20–25 млрд дол. за останні п'ять років.

Ті, хто давно веде справи з Китаєм, знають: для китайців є тільки їхній власний інтерес, інтересу партнерів для них не існує. Китайці, прийшовши в нову країну, просто "освоюють" її як ресурс, і щедрі інвестиції — лише один з інструментів для цього.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №35, 22 вересня-28 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво