Як захистити себе від інших і самого себе? - Сімейне коло - dt.ua

Як захистити себе від інших і самого себе?

6 березня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №8, 6 березня-13 березня

Інколи нам доводиться захищатися не лише від чужих людей та їхніх вчинків, — часом нам доводиться боротися і з самими собою, щоб продовжувати жити спокійно... Для цього наша підсвідомість вигадала способи психологічного захисту, про які далі й піде мова.

 

 

"Не варто хвилюватися. У світі немає нічого страшнішого за нас самих", — писала Туве Янссон у своїй книжці про Мумі-троля ...

Досі дивуюся, як у дитячій книжці можуть бути думки, яких навіть не всі дорослі годні зрозуміти. Адже фінська письменниця мала рацію: інколи нам доводиться захищатися не лише від чужих людей та їхніх вчинків, — часом нам доводиться боротися і з самими собою, щоб продовжувати жити спокійно... Для цього наша підсвідомість вигадала способи психологічного захисту, про які далі й піде мова.

Витіснення — це універсальний спосіб позбутися внутрішнього конфлікту шляхом активного витіснення зі свідомості негативної інформації або неприйнятного мотиву. Чогось такого, з чим "жити неможливо". Витіснення було відкрите і детально описане Зиґмундом Фрейдом. Простий приклад: психіка дівчинки, яка пережила в дитинстві зґвалтування з боку родича, витісняє цю інформацію. Дитина не розуміє, що сталося і чому близька людина зробила їй боляче. Ці переживання для дитини настільки травматичні, що для того, аби спокійно жити далі, інформація про них переноситься глибоко в підсвідомість. Інколи підсвідомість може подавати сигнали про те, що сталося, у вигляді снів, неясних і задушливих спогадів...

"Чому ти уникаєш дядька?" — запитує мама своє дорослу доньку, а та ніяк не може зрозуміти, чому в присутності старіючого родича її починає нудити ...Як правило, для того, щоб "згадати все" й загладити психологічну травму, потрібно звернутися по допомогу до психоаналітика або психотерапевта.

Німецький філософ XIX ст. Артур Шопенгауер описує витіснення так: "Неприємне ми не любимо згадувати, особливо коли постраждало наше марнославство, що трапляється якраз найчастіше; дуже мало таких нещасть, у яких ми самі абсолютно не винні; тому й забувається так багато неприємного".

Так, людьми витісняються такі особисті якості як жадібність, дурість, недалекоглядність, ворожість до близьких, любов до влади, власні комплекси... Витісняються деякі факти особистого життя, в яких ми проявили себе не з найкращого боку. Тому, коли хтось вам каже, що ви зробили щось таке, а ви "нічого такого" не пам'ятаєте, замисліться: може, цей прикрий факт ви просто "витіснили" зі своєї свідомості?

Чоловік розмовляє з колишньою дружиною. Час від часу нагороджуючи її компліментами — "ти що, повна дурепа?", "с...ка"!. Жінка в легкому шоці, але на образи не відповідає. Наприкінці розмови колишній чоловік додає: "Як ти взагалі смієш зі мною так по-хамському розмовляти!" Завіса!.. Тут задіяний механізм психологічного захисту під назвою проекція. Проекція дозволяє людині сприймати власні неприйнятні бажання, почуття, мотиви, ідеї, дії — як чужі і, як наслідок, не відчувати за них відповідальності. Герой вищеописаного діалогу відчуває агресію до своєї колишньої дружини, намагається її принизити, хоча б словесно, але при цьому себе вважає дуже добрим та порядним чоловіком, тому свою хамську поведінку він "приписує" жінці, вважаючи "хамовитою особою" саме її, а не себе.

Заміщення — це механізм психологічного захисту від неприємної ситуації, в основі якого лежить перенесення реакції з недоступного об'єкта на доступний або заміна неприйнятної дії прийнятною. Заміщення об'єкта відбувається тоді, коли людина не здатна впоратися зі своїми негативними емоціями і виміщає свою злість на предметах, які не мають для неї особливого значення. Так, діти, ображені на своїх батьків, можуть ламати свої іграшки. Або школярі, що гніваються на свого вчителя, можуть рвати зошити або підручники. 

Типова ситуація, знайома кожному з нас, — підлеглий потрапляє під гарячу руку начальства: "Звіт не підготовлено вчасно. Ледар! Безвідповідальна особа!" Навіть якщо ці слова необґрунтовані, відповісти тією ж самою монетою підлеглий не може. Але згодом усе-таки знаходиться потрібний об'єкт, на якому можна вимістити свою образу на начальника.

Це може бути дружина, дитина або собака — зазвичай покірливий і безмовний об'єкт. "Ледар!", "Нездара!" — кричить батько на свою дитину, відважуючи йому запотиличник, замість того щоб сісти разом із першокласником за стіл і допомогти йому зробити домашнє завдання. Або зі злістю штовхає собаку, який радісно кинувся назустріч. Або кричить дружині, яка годує малюка: "Ледащо! За весь день — навіть не прибрала!" Не спрямована вчасно на справжнього винуватця агресія переноситься на того, хто перебуває ще нижче на східцях соціальної ієрархії, на того, хто ще слабший...

Інколи цей вид психологічного захисту може проявлятися в появі нових цінностей. Так, деякі чоловіки більше уваги приділяють своєму автомобілю, ніж дружині. Чоловік ретельно дбає про свій транспортний засіб, автівці даються пестливі імена, вона ніби стає об'єктом любові.

Іноді при заміщенні одні почуття змінюються на протилежні при тому самому об'єкті. Так, недарма в народі кажуть, що "від любові до ненависті — один крок". 

 

Знаєш, іноді, коли все добре, мені стає жах як нудно.

Туве Янссон

 

Існує дуже корисний тип психологічного захисту під назвою сублімація. Це перехід сексуальної енергії людини, її внутрішніх конфліктів, незадоволених потреб — у творчу активність.

Фрейд вважав, що в процесі своєї діяльності homo sapiens керується принципом задоволення. Якщо просто відмовлятися від сексуальних потягів і задоволень, то людині й захворіти недовго. Тому наша психіка "переводить" пристрасть у більш прийнятні види діяльності — у творчість або науку. На думку Фрейда, сублімація є джерелом художньої творчості, дослідницького інтересу і наукового пізнання. 

Можливо, ви самі вже помітили, що багато людей, коли зазнають поразки в коханні — розлучаються з партнером або втрачають його, — починають активно рухатися вгору кар'єрними східцями. Нереалізована пристрасть ніби штовхає їх до дій. І щойно особисте життя в них налагоджується — починається "штиль" на роботі.

Відома американська телеведуча Опра Вінфрі описує сублімацію так: "Пристрасть — це енергія! Відчуйте силу, яка надходить до вас від концентрації на тому, що вас хвилює. Пристрасть приходить, коли ви робите те, що ви любите. Коли ви відчуваєте пристрасть, ви можете працювати безперервно. Пристрасть — це сила, це пальне, яке необхідно вам для успіху. Знайдіть свою пристрасть і присвятіть своє життя її реалізації, і насправді неважливо, скільки часу це займе".

Нерідко людина може використовувати лише частину інформації, яку сприймає, і на підставі цього робить висновки, — такий вид психологічного захисту називається раціоналізацією. З допомогою раціоналізації людина створює власну реальність, встановлює гармонію між бажаним та реальним станом речей.

Більшість наших читачів пам'ятають байку українського письменника, поета і байкаря Леоніда Глібова, в якій лисиця не змогла дістати виноградні грона, тому сказала, що виноград: "Кислючий-прекислючий —оскома нападе!". Це типовий приклад раціоналізації. І з якою психологічною точністю робить висновок сам байкар: 

Так завидющий чоловік 

На брехні верне свій язик; 

Чого не втне чи не достане —

Усе погане.

Євген — симпатичний молодий чоловік, з хорошої й заможної родини. Ще студентом він організував кілька інтернет-клубів і вже за кілька років самостійно купив собі квартиру та машину. Крім того, він займався спортом і був одним із найкращих студентів університету. Тож дівчата за ним сохнули. А Євгену сподобалася Надія — вродлива й розумна дівчина, яка приїхала в столицю з глибокої провінції. Євген проявляв увагу до дівчини, та вона його ніби не помічала. Нарешті юнак прямо сказав Надії про свою симпатію й запропонував зустрічатися. Дівчина відповіла, що це дуже мило, і... відмовила. Хлопець навіть не сподівався, що йому хтось може сказати "ні", і був цим прикро вражений. За кілька днів Євген сидів зі своїм другом у кафе. Сюди ж зайшла Надія з однокурсницями. Євгенів друг провів дівчину мрійливим поглядом і сказав: "Яка ж усе-таки гарна дівчина!" На що Євген відповів: "Надя? Таку непривабливу дівчину ще треба пошукати. Та й селючка вона..." І тихенько додав: "Яке щастя, що вона не сприйняла моїх слів усерйоз!" 

Ще один приклад раціоналізації. Чоловік хоче залишити свою наречену, з якою прожив багато років, напередодні весілля. Але його моральні установки не дозволяють піти від жінки "просто так", тому він раціонально пояснює свій вчинок, намагаючиcь при цьому виглядати шляхетно: "Люба, ти така чудова, чуйна, ніжна, добра, я просто — недостойний твого кохання. Сподіваюся, ти знайдеш когось кращого".

Перенесення (синонім: трансфер) — захисний механізм що полягає в несвідомому перенесенні пережитих раніше (швидше за все, в дитинстві) почуттів та ставлення, що проявлялися до однієї людини, — на іншу особу. Зиґмунд Фрейд вважав цей феномен дуже важливим для розуміння пацієнта (клієнта) у процесі психоаналізу. 

Володимир працював в офісі кілька років. Несподівано їм змінили шефа. Тепер керівником стала жінка середнього віку, розумна, доглянута. І у Володимира відразу почалися конфлікти з новим керівництвом, хоча він ніколи раніше не був скандалістом. Чоловікові здавалося, що керівник недооцінює його, дуже прискіпливо ставиться тощо... Одного разу, коли Володимир у присутності всіх підвищив голос на Ольгу Петрівну, та запросила його в кабінет на розмову віч-на-віч. "Я не знаю, що з вами діється, Володимире, але рекомендую звернутися до психотерапевта. Якщо така ситуація триватиме, то один із нас має залишити цей колектив". Володимир вирішив звернутися до спеціаліста. Під час розмови з психотерапевтом несподівано згадав, що в дитячому садочку в нього була дуже лиха вихователька старшого віку, яка принижувала й не любила дітей. І... теперішня керівничка підсвідомо нагадувала молодому чоловікові про нещасливі дні, проведені в дитячому садочку. Тому неадекватна реакція Володимира була результатом перенесення його негативних емоцій від виховательки на Ольгу Петрівну. У процесі терапії молодий чоловік зумів осмислити свої емоції та зрозуміти свої вчинки, відтак — зміг вирівняти свої стосунки з керівником. На щастя, його керівник буда мудрою жінкою, тому дала йому час на зміни. 

А для чого нам цей психологічний захист? Справа в тому, що якщо закони психологічного захисту не спрацьовують, тоді в дію вступають патологічні механізми і у людини починається або невротичне захворювання, або депресія або "втеча у хворобу".

Отже, намагайтеся краще розбиратися й аналізувати справжні мотиви своїх вчинків та інших людей. Тоді, можливо, ви зможете змінити або навіть поліпши щось у собі.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №22-23, 15 червня-21 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво