У гості до чоловіка

Особливості гостьового шлюбу

Замолоду була в моєї мами просто-таки фантастична подруга. По-перше, казкова красуня, по-друге, кулінарна чарівниця й чудова господиня, по-третє, мала величезний успіх у чоловіків.

Я познайомилася з нею, коли було їй десь під сорок, і дивувало мене те, що ця прекрасна (за моїми мірками) пані геть не вживалася під одним дахом із чоловіками. Ні, не те щоб вона не хотіла заміж - вона двічі там побувала, але шлюби були короткими і… гостьовими, що в радянський час вважалося жахливим гріхом. При цьому вона легко заводила романи і з одруженими, і з вільними чоловіками, досить вдало маніпулювала ними, але припиняла найменші спроби жонатих кавалерів розлучитися з дружиною і побратися з нею. Уже будучи психологом, я нерідко зустрічала жінок, вибір яких - свобода або життя на краю чужого гнізда.

Більшість жінок у нашій країні хочуть "вдало вийти заміж". Не здобути освіту, хорошу роботу, зробити кар'єру, а саме сісти на шию чоловікові, який візьме на себе всі турботи із забезпечення дружини й дітей. Вона ретельно "сканує" чоловіків на здатність бути турботливим добувачем, який зможе задовольнити всі її дівочі потреби, при цьому до вимог додаються банальні зріст-інтелект, відсутність шкідливих звичок і чоловічих захоплень, як-от: пиво по п'ятницях, риболовля по суботах і телевізор по неділях.

Так, абсолютно споживацьке ставлення. Але сучасний молодий чоловік досить інфантильний і, по суті, теж шукає "мамулю", яка пере, готує, обслуговує і сидить вдома, - так спокійніше. При такому взаємному підході - мінімально вкладаючись, отримувати максимальний результат - спільне життя стає суцільним скандалом. Такі стосунки приречені, чим, власне, й пояснюється зросла кількість саме ранніх розлучень - на другому-п'ятому році спільного життя.

На цьому тлі жінка, яка нічого не вимагає або хоча б не декларує своїх вимог явно, виглядає дуже вигідно. До певного віку така жінка набуває ще однієї здатності - "за порухом брови" чоловіка емоційно вмикатися і вимикатися, тобто "робити настрій" під ситуацію, а отже, приховувати поганий настрій або реалізовувати свою потребу здорової агресії в іншій обстановці - на роботі, наприклад, або в сексі. Привабливим, хоч як дивно, в такому союзі для чоловіка є те, що жінка в ролі коханки любить себе більше, ніж чоловіка-партнера. Ризикована гра з громадською думкою дає їй приплив адреналіну крутіший, ніж чоловікові мотоспорт, і стимулює завжди бути у формі. Такі стосунки можуть існувати роками, навіть якщо чоловік не одружений. Бо в одруженому чоловікові таку жінку приваблює саме те, що він не покличе заміж, бо, хоч як дивно, вона не страждає від самотності. Саме тому й дозволяє собі "гостьовий шлюб", який дає їй достатню свободу вибору - як господарювати, що їсти на обід, куди їхати відпочивати і що робити ввечері. І при цьому її коханець може бути абсолютно вільним.

Так, такі стосунки потребують від жінки повної фінансової самостійності, незалежності в питаннях ведення господарства і здатності обслуговувати техніку - від електролічильника і крана до автомобіля, що в сучасних умовах не так уже й важко. А що робить законна дружина, якщо в її авто пробите колесо? Вона телефонує чоловікові, навіть якщо він у далекому відрядженні або на серйозній нараді, а якщо він не відповідає, ображається і влаштовує істерику. Чоловік у бізнесі і так у постійному стресі, а тут іще колесо… Бути ідеальним коханцем, турботливим батьком, чуйним чоловіком і класним бізнесменом, напевно, можливо, але неймовірно важко. І чоловік шукає спосіб відпочити. А всі ці розмови про чоловічу полігамію - це всього лише зручна теорія, яка виправдовує чоловічу потребу відволіктися й розслабитися там, де його ніщо не напружує.

Однак спостереження з моєї практики підтверджують гіпотезу про те, що чоловік рідко йде з сім'ї "в нікуди". Найчастіше, якщо він вирішив піти, в нього вже є на прикметі або реально існує інша жінка, яка готова його прийняти "таким, який він є". Жінка ж, навпаки, легко йде ВІД чоловіка, а не ДО іншого чоловіка. Їй значно важливіше "перетравити" розставання, а не "замилити" новими стосунками, як це часто роблять чоловіки. У ситуації вимушеної самотності жінка, знову ж таки частіше, ніж чоловік, знаходить свої принади й новий зміст у своєму становищі, вона реально здатна усвідомити і прийняти свій новий стан, зрозуміти себе і знайти душевний спокій, хоча на це потрібен час, якого чоловік для себе не знаходить. Чоловік шукає розраду в реальних відносинах, нехай навіть тимчасових. Чоловіки частіше, ніж жінки, одружуються повторно саме офіційно, можливо тому, що з віком тривоги чоловіка про власне здоров'я посилюються, і йому спокійніше мати поруч людину, яка про нього потурбується. У жінки в цій ролі можуть виступати діти, бо в нашій країні при розлученні батьків вони частіше залишаються з матір'ю.

Чоловіки і жінки по-різному долають страх самотності, вирішують матеріальні проблеми і задовольняють сексуальні потреби. При різних мотивах та обставинах часто виходом з ситуації для коханців є так званий гостьовий шлюб.

На перший погляд, вибір на користь гостьового шлюбу вигідний чоловікам, але це не зовсім так. Бо саме жінка знаходить свободу, оскільки значно менше займається побутом. Обираючи гостьовий шлюб, чоловік і жінка домовляються про якісь правила - це схоже на контракт, де кожен знає, що і за яких умов стає можливим. Через те що чоловік і жінка можуть не жити під одним дахом, не слід плутати гостьовий шлюб із життям утриманки, стосунками коханців, громадянським або фіктивним шлюбом, адже це союз людей, матеріально незалежних одне від одного, здатних нести повну фінансову відповідальність за своє життя. Навряд чи це спосіб уникати відповідальності чи проявляти інфантильність, адже інфантильна людина скоріше хоче максимально покласти відповідальність за себе і своє життя на іншого. Може, це нездатність шукати компроміси живучи на одній території? А хіба гостьовий шлюб - це не найжорсткіший компроміс? Може, бояться вести побут спільно? А чи багато сімей господарюють спільно, не перетворюючи це на ексклюзивний обов'язок дружини, яка при такому ж, як і в чоловіка, навантаженні на роботі зобов'язана приготувати вечерю, випрати, обслужити його і дітей?

Цілком припустимо, що в такому шлюбі можлива поява дітей, але в цьому випадку їхнє життя все-таки ускладнюється і буде схоже на життя дітей розлучених батьків, якщо до цього часу потреба бути батьками не перетворить гостьовий шлюб на звичайний. Хоча розлучення батьків у такій сім'ї дитина переживає значно легше. І все-таки часто гостьовий шлюб - це шлюб людей, що вже мають дорослих дітей і не планують спільних. Гостьовий шлюб можуть обирати й літні пари: є бажання все-таки мати близьку людину, але через вік не хочеться міняти звички і свій спосіб життя.

Так, гостьовий шлюб може бути й способом уникати відповідальності, проявляти інфантилізм.

Одним з недоліків такої форми співіснування є відсутність щоденної емоційної підтримки, але тут варто запитати: а чи часто ми бачимо пари, де щоденна емоційна підтримка - норма? Де чоловік не ігнорує потреб дружини, бачить і реагує на всі перепади її настрою? Де жінка здатна взяти на себе відповідальність за матеріальні труднощі сім'ї й активно вирішувати їх?

Іншим недоліком стане те, що турботи про дітей і їх догляд покладаються на одного з подружжя. Але ж і в звичайних шлюбах діти здебільшого спілкуються з матір'ю, виховує їх мати, а батька вони бачать тільки пізно ввечері і спілкуються по вихідних.

Проте гостьовий шлюб у нас суспільство не визнає як норму. Близькі й друзі картають, намагаються видати заміж або оженити: нехай буде як в усіх, ну чого виділятися? Щасливі? Та ну, це ненадовго!

Упевнена, вибір, як і з ким жити, може зробити кожен, але, на жаль, не кожен здатен боротися за свій вибір у свідомості тих, хто вас оточує, хто вважає за можливе вирішувати за вас, як вам жити, обираючи за вас форми вашого щастя. У нас укоренилося горезвісне "а що скажуть люди", і ми звикаємо ґрунтувати свій вибір на стандартах "жити разом заради дітей", "стерпиться-злюбиться", "ліпше з алкоголіком, ніж самій" і "це твій хрест", геть ігноруючи особисте бажання бути просто щасливою людиною.