Співліжники: паритет чи гладіаторські бої? - Сімейне коло - dt.ua

Співліжники: паритет чи "гладіаторські бої"?

20 червня, 2014, 18:00 Роздрукувати Випуск №22, 20 червня-27 червня

Якими методами чоловіки й жінки намагаються завойовувати увагу протилежної статі. По-простонародному кажучи, це т.зв. замолодки: вони не передбачають довгограючої цікавості, зате ефектні й швидкострільні.

Будь-яка людина завжди перебуває в пошуку: або любові (гармонії зі світом), або ж смерті (саморуйнування). Любов дає нам силу, коли всі речі наближаються до своєї суті і значать рівно стільки, скільки й повинні, без перебільшення і уявних страхів. І стосунки між чоловіком і жінкою — це не його почуття до неї й не її відчуття від нього, а силове поле, що живе своїм життям між ними, і при його надриві однаково боляче обом. Та настає час, коли ця тканина з пластичного шовку робиться грубою дірчастою рогожкою, і "зшивати" або "заварювати" розриви можна тільки жвавим інтересом одне до одного: а от на особистісний розвиток здатні далеко не всі, так само як і на обов'язкове дотримання дистанції між партнерами. Тому перед катастрофою шлюбів і виникають "відмазки-шоу" на кшталт "заїв побут", "стали як близькі родичі"… 

Колись мені довелося почути від 20-річного коханця через два місяці спільного життя: "Я люблю тебе, як тато любить маму", — і я тікала від нього не озираючись. А коли знайомий якось видав: "Дружина в декреті схожа на предмет повсякденних меблів і взагалі стала мені як сестра", — мене обдало пекельним холодом: "О жах, це ж інцест!".

Але ж чоловік у стосунках з жінкою шукає, по суті, дистанції, хоча й ладен втягуватися в чудову й шармовиту логіку, як у наркоту, — але він не хоче бути рідним, він хоче бути коханим. Наскільки надовго — вирішувати саме йому. Потуги жінок "організовувати" собі чоловіків, подекуди жорстко, яскраво й наполегливо проявляючи ініціативу, — це приречення себе на швидке докучання, емоційне "недоїдання", коли тебе й не чекали і, тим більше, не добивалися, а ти от трапилася — і тепер це тільки твої проблеми. 

Але ж перший смертний гріх на світі — гріх фамільярності: ось ти в думках дозволив собі "принизити планку" іншої людини, і від цього вже недалеко до наступного смертного гріха — того ж таки вбивства… Навіть якщо йдеться про вбивство душі або вашого спільного з партнером силового поля.

А повертатися до колишніх стосунків, так само як і займатися "оживляжем" стосунків, що давно набридли й вичерпали себе, — це все одно, що намагатися приготувати піцу з умісту відра для сміття. Якщо зі стосунків зникла цікавість, не шукайте там новизни, особливо якщо кожен спільно прожитий день не дає вам нічого, крім присмаку "виварених нутрощів" у самісінькому осередді душі…

Цікаво розглянути, якими методами чоловіки й жінки намагаються завойовувати увагу протилежної статі. По-простонародному кажучи, це т.зв. замолодки: вони не передбачають довгограючої цікавості, зате ефектні й швидкострільні.

Жіночі "замолодки": концентроване кокетство

"Ти — абсолютний чоловік". Можна припустити, що всі інші чоловіки — "відносні". І коли щось піде не так, завжди можна, лагідно потупившись і приховуючи в душі лють "до цього жлоба", сказати: "Любий, як ти далеко відійшов від свого абсолюту"… До речі, ніколи не докоряйте чоловікам! По-перше, почуття провини у самців людини не прищеплюється, по-друге, докори зобов'язують, а уникати зобов'язань — хресний шлях навіть найкращих з чоловіків. 

Ще можна видати партнерові тираду: "Який трудівник — такий коханець", — це як натяк і на масштаб особистості, і на постільну захопливість.

Можна зобразити з себе жінку-вамп, жертву іміджу "непорочної Мессаліни": "Я завжди називала своїх чоловіків "мій поточний", а ти наче справжній…". Отут реально марити віршами і називати, приміром, простирадло "виповзиною пристрасті"... Ще добре протяжно тягти: "Ти мене надиха-а-єш", — це вже натяк, що ти — творча людина, і якісь зрушення у твоїй підсвідомості партнер здійснює, а отже, він — значущий… 

Можна пронизливо нав'язатися, як підстаркуваті Барбі, котрі до 40 років були просто молоді, а після стали "сліпуче молодими". Ці жінки, виховані на комсомольських ідеалах, замолоду могли б бути зразковими тюремними наглядачками, а в "зрілій молодості" стали некерованими богемними персонажами (багато з них навіть у 90-ті минулого століття виступали за офіційні "потрійні" шлюби, приміром, між двома бісексуалами і жінкою тощо). Отож споважнівши, але залишившись обтяженими свободою, вони намагаються інакомовно натякнути: "Скажи, любий, ти пам'ятаєш, був фільм "У бій ідуть самі старики", і там був льотчик Серьога, який боявся підніматися в небо, а потім раптом злетів, горів і щось там героїчно таранив, — так ось, ти пам'ятаєш, що він при цьому кричав?". Чоловік без зусилля згадує: "Будемо жити!". Жінка радіє і повторює питально: "То будемо жити?". Видно, мій ідеал стосунків — "амбулаторні", а не "стаціонарні" — їй не підходить. Годяться тільки спільне життя, палання й таран…  

Досить ефектні "замолодки" — "Моє кохання ні до чого тебе не зобов'язує". Тобто передбачається, що візаві сам накладе на себе зобов'язання, які захоче. А захоче, ймовірно, з почуття вдячності за свободу вибору, накласти широкі зобов'язання. Поглиблено ці "замолодки" звучать за мотивами старої пісні Мадонни Express yourself — don't repress yourself, що у вільному перекладі означає "відпусти й не стримуй себе". Жінка присягається чоловікові, що покликана розкріпачувати його, давати йому свободи більше, ніж він навіть може собі уявити і ніж йому самому потрібно — для самовираження, самореалізації та інших відчуттів повноти й інтересу до життя. По суті, заради взаємного розкріпачення і варто затівати стосунки. Але тут головне — не перегнути з якоюсь власною відстороненістю, що супроводжує особисту автономію. Якось один з моїх коханців, який казав мені, що я йому "чисто по тязі, без взаємних зобов'язань", а я йому заперечувала, що він "шукає віддушину не там", раптом підвівся й закричав: "Ти просто використовуєш мужиків!". Хоча й у думках не було… І це недоліки "замолодок", спрямованих на волелюбність: намагаючись розуміти чоловіків на їхньому рівні, заглиблюючись у їхню психологію "до коріння мізків", рятуючи їх від зайвих зобов'язань на користь взаємних задоволень, — але обопільних притім! — ми часто нариваємося на яскраву чоловічу істерику: "У мене відчуття, що я живу з іншим таким самим мужиком!".

Ще кумедна жіноча спекуляція: "Чоловік має бути живим". Хлопці на це, звісно, ведуться. Однак потім рамки жіночої цікавості стають жорсткішими: "щоб дивував" (якщо ідеалістка), "щоб допомагав" (якщо прагматична).

Захоплююча обіцянка: "У мене неймовірно легкий характер". І тут спадає на думку Еллочка-Людоїдка з таким самим легким характером, як у мене: вона ще й без суму позаздрила інженеру Щукіну, коли той ішов від неї зі стільцем: "Хо-хо, парніша, поїдеш на таксо!". 

А моя проблема в тому, що я люблю сама хотіти, а не щоб від мене хотіли, тому тривалість стосунків дорівнює обсягу, насамперед, мого, і навіть не обопільного, інтересу до них.

Чоловічі "замолодки" не бувають напіврозжареними

Завжди, у будь-якому віці, мають успіх чоловіки, в яких на озброєнні браві босяцькі "замолодки" — така собі шампанська хвацькість, відчайдушність, безпосередність, адже босяки — це останні дворові лицарі. 

Ось, наприклад, чоловічий типаж: 40-річний чоловік творить "перекинуте" чтиво про смакові уподобання могильних хробаків — і читає його дівчатам біля бару, а ті мліють: оригінально! Нещодавно в компанії такі-от "творчі люди" посперечалися, хто називав себе "президентом усієї земної кулі" — Ігор Сєверянин чи Велимир Хлєбников. Зрештою, похапали зі столу, накритого до щедрої пиятики, усі колючо-ріжучі предмети, включаючи відкривачку, схожу на серп і молот, і завдали один одному серйозних травм — від переломів ключиць і ніг до вивихів плеча й різаних ран… У лікарні швидкої допомоги вони лежали в одній палаті, а дівчата приходили до них ойкати і захоплюватися їхньою чоловічою послідовністю, приносячи у тендітних ручках банки з непрозорим бульйоном… 

 Ще з розряду дуже конкретних чоловічих "замолодок" — "розуміння й "відчування" жінки на її рівні". Наприклад, такий персонаж каже, що "дуже хоче тепла". І тут слід дати йому відповідь, мовляв, обігрівачами не торгую. Оскільки явно персонаж проблемний: або він сам виховує дитину, або йому дорого платити за орендовану квартиру, або в нього просто не йдуть справи і йому потрібен перепочинок і відігрівання на жіночій території. Особливий ефект подібних "замолодок" — спонтанність: такий чоловік тут-таки робить офіційну пропозицію, чим, як йому здається, жінка повинна бути несказанно потішена й відразу кинутися "відпрацьовувати аванс".

Таке "поглиблене розуміння жінки" майстерно використовують кримінальники, що сидять на "зонах". Вони пишуть "заочницям" вельми стильні листи, а іноді й цілі еротичні повісті. І увесь час щось просять: "Пані, у нас на зоні легше знайти пістолет, ніж конверт, — вишліть", "Приїдьте на побачення, привозьте "київський торт" і доларів 200", "Щоб ви знали: найкраще про властивості електрики знає той, у кого била блискавка". Якщо поштова співбесідниця виходить з-під контролю, не їде і не везе передачі, то невдовзі отримує відповідь: "А ти лохівка! Чоловіків не зобов'язуєш — а це дешево, чоловікам простіше за щось платити й щось за це отримувати… Якщо проблеми з мужиками — пиши, розберемо всім бараком і дамо відповідь. І взагалі — ти живеш тільки так, як живеш, і з собою не злукавиш. Ти візьмеш тільки те, що зрозумієш, а зрозумієш тільки те, що виправиш".

Ще "замолодний персо-наж" — зарозумний "перетворювач світу": милий, непрактичний, напівсліпий від ніжності до всіх жінок. Зазвичай він ударений під дих першим коханням, і всім його наступним нянькам доводиться доводити, що вони не блякла пляма на її яскравому тлі, і в цих потугах — довести весь кураж млявоперебіжних стосунків. Зазвичай ідеї перетворення суспільства у таких чоловіків зводяться, приміром, до проведення гладіаторських боїв на стадіоні "Олімпійський" у Києві — на арену мають виходити злочинці, відпрацьовуючи своє життя у двобої із собі подібними, а хто переможе всіх і стане найголовнішим убивцею, перейде в розряд тренерів… По вразливих студентках подібні виверти інтелекту б'ють навідліг. А одружуються такі "перетворювачі" здебільшого на комірницях, сприймаючи як екзотику хліб із цибулею і застільні бесіди про сусідів.

Цікавий розряд "замолодок" — "замолодки" майже відомих людей. Так, 50-річний кінобухий режисер з парфюмом коньячного придиху (зачепи його в "мирній" розмові, так йому не коханка потрібна, а медсестра) приндиться: от він, мовляв, у Москві бачив, як відомий режисер у ресторані Будинку кіно витирав — довгими вертикальними рухами — масні від сосисок пальці об довгу й уже присмуглену млявістю шию відомої акторки. А вона чекала ролі і смиренно, по-жираф'ячи, схиляла голову… І нашому місцевому кінобухому режисерові так само хотілося — щоб схиляли голови й смиренно… Оскільки роботи немає, хисту немає, а амбіції є, і приправою до амбіцій може стати тільки покірність партнерки, яка живитиметься вторинними навколокіношними байками. 

Є чоловіки, що полюбляють театралізовані "замолодки". І методика тут у всякого Додика — кидати жінку з вогню та в полум'я: такий самець людини готує зі своєю співліжницею борщ, притискаючись до неї всім тілом біля плити, та ще й на сонечку, разом куштуючи томат з ложки, — і це просто медитація або ж імітація прелюдії ситого сімейного життя. То він діє подібно персонажу з "Сонячного удару" Буніна — поводиться приречено, трепетно й наче востаннє — так і хочеться вірити, що після вдячного й обережного сексу він піде й застрелиться. А то він увесь на брутальній манері, і на все помешкання лунає його бас: "Куме, ти спав з Нелькою, бо вона хороша людина?! То ти з жінкою спав чи з людиною, виродку?". І це стимулює свою жінку випростатися і провести вододіл між своєю реальною сексуальністю, яку треба всіляко укрупнювати, і рваниною жіночих почуттів, які треба прибрати "в нуль".

Є традиційні "замолодки", такі як "домашній тиран". Він вважає: "Мати в мене одна — а жінок можуть бути тисячі", і при цьому може поєднувати природну брутальність стосовно партнерок з такою собі галантною солодкуватістю. Часом він поводиться, як маніяк на кшталт "Ходімо, дівчинко, щось покажу". Здебільшого його жертвами стають інфантильні жінки, і цей типаж дратує його найбільше. Але саме такі жіночі особини вважають справою свого життя перевиховати хама.

Ще "замолодки" — "з обмеженою відповідальністю". Зрілий чоловік, зазвичай невисокий на зріст, зазвичай з догом і джипом, ховається від стабільних стосунків з жінками… за мамину суворість. Мама обслуговує його — як дитину, дога, як щеня і машину, просто як іграшку. Мама контролює, мама вимагає звіту і звела вже двох його дружин. А насправді мужичок просто не афішує, що не хоче відповідальності, і йому навіть ліньки прокидатися з черговою людською особиною в одному ліжку…

"У рассвета 
всегда чужие глаза"

Але ж це страшна проблема — разом прокидатися. Якщо це зв'язок випадковий, то краще над ранок упіймати таксі й гайнути додому, інакше дивитимешся вранці у дзеркало порожніми очима й відчуватимеш нездоланне бажання стерти вираз вульгарної спустошеності чи то рушником зі свого обличчя, чи то ганчіркою — з самого дзеркала… Іноді й з постійними начебто коханцями настільки "нема про що спати", що, прокинувшись на одній подушці за 15 хвилин до сигналу будильника, думаєш: "Ой, хто це?". Ковтаєш свою каву, як розплавлений бітум, і подумки скандуєш: "Вся я стала полостью — полностью". Причому вистеленою сірою шорсткою повстю.

Чоловіки, більшість з яких звикли справляти постільну потребу з різномастими партнерками, міняють постійних співліжниць у міру забруднення — чи то своїми фантазіями чи то їх цілковитою вихолощеністю. Жінки змінюють партнерів так само — у міру забруднення мізків, засиджених ними, як настирливими мухами. Чого спав на думку Швейк? Коли його "пов'язали" в ресторації — перед ним саме висів портрет імператора, нахабно засиджений мухами. Отаку картинку має побачити доведена до розпачу жінка, перш ніж відпустити з обридлих стосунків себе, а вже після — й осоружного партнера. Жінки реагують на необхідність змінити "постільні декорації" глибше й хворобливіше — якби сексуальний рефлекс проходив у них через колінну чашечку, їм жилося б легше, а так він проходить у когось — через мозок, у когось — аж через серце, а в цих органів — свої принципові уподобання. Навіть в "Еммануелі" написано: "Найкращі пози для сексу — це звивини вашого мозку".

І тут настає час збирати розкидане каміння собі в пазуху: або вас, якщо ви особливо чутлива жінка, чекає пересичення, і ви довгі роки проживете без чоловіка, або ж… вас відвідає нездоланне бажання переспати з двома партнерами, звісно одночасно, після чого повернення до стандартного одного співавтора оргазму вже не буде.

Жертви іміджу, 
а не чоловіків

Украй лякає чоловіків жіноча жертовність — рафінована, оголена до нервів, до ключиць-кочетів. 

Одну знайому актрису ще 30 років тому запросили на роботу до Москви, у мюзик-хол. Там вона познайомилася з відомим письменником-сатириком, котрий жив на той час самітником і навіть інтимофобом. Він запропонував їй пожити "не разом, але поруч" — у будинках навпроти, відвідуючи одне одного з візитами й розходячись по своїх "творчих лабораторіях". Вона вперлася: "Або сім'я — або ніколи". Він підтвердив: "Ніколи". Вона їхала до Києва у дикому душевному потрясінні, а на прощання він приніс їй пакетик підгорілого печива, спеченого його мамою. Вона із вдячністю зберегла одне печеннячко, зшивши для нього шкіряний чохольчик, і завжди носила його на шиї. Але одного разу забула мішечок у кухонній шафі, а коли згадала — хробаки його вже майже доїли… "Ось що стало з моїм коханням!" — зі слізливим надривом у голосі казала актриса навіть через 
30 років, зовсім забувши про те, що сам "у-мріях-коханий" не давав про себе знати всі ці роки…

Чомусь усі чоловіки, яким я розповідаю цю історію, плюються й пересмикуються, як від електричного розряду, але ж ідеться просто про жіночу жертовність, яка, щоправда, майже завжди нудотна… І чого домоглася сердешна жінка? Ну погодилася б на умови партнера, може, він і звик би до неї, і поселилися б вони разом, а якби й ні, то вражень від зв'язку було б усе ж таки більше. Але ж нетерплячі жінки не хочуть знати, що мало фокус навести, треба витримку поставити… 

О секс, ти — спорт, 
о спорт, ти — мир! 
Мир — не війна…

Зворотний бік спустошення після сексуальних стосунків, не скаламучених зайвою духовністю, — пошук горезвісного "прекрасного незбутнього": це обопільний страх партнерів бути надто відвертими вночі, зайво розкритися. Затупити повторенням яскраві враження одне від одного, включаючи пориви, позиви й душевні порухи. Тому найкращі й знаючі собі ціну партнери найчастіше добровільно переходять у нас у розряд "прекрасного незбутнього". Якось сусід, який довго й марно ходив до мене з дешевим вином і залежалим шоколадом, а ще захоплено розповідав, для яких поз пристосована його машина, обурився: "Тобі потрібен сексі-бой? То сиди й чекай, поки він тебе відвідає, обслуживши по дорозі всіх охочих. А тобі постійно потрібен сімейний лох, типу домашньої аптечки!". Але ж під рутинною, хоч і постільною, анестезією жити зовсім не хочеться, хоч і горезвісний "лох" може трапитися з м'якою, одруженою пуповиною…

До речі, вічні "сексі" згодом переходять у розряд "сексонд-хенд": чоловіки западають на їхню, як у метелика, яскравість, часто щоб порівнювати зі своїми дружинами, з якими в них давно безпристрасна асептика, і вони роблять вибір у будь-який комфортний для себе бік, за днями тижня, а ти, "сексонд-хенд", повинна постійно тримати себе в тонусі… 

На виправдання "сексонд-хендівського" образу, для таких жінок до сивин секс — це символ свіжості, загострених почуттів, сплаву близькості з новизною. Я завжди вважала вірність і ніжність пережитками амурної сталінщини, а порядну людину — нудною, як риб'яче око. І не те що всього цього стало бракувати, просто цікаво на якийсь час спробувати: може, можна жити й так? Адже з розумними людьми стосунки багатошарові, за одним особистісним планом — другий і наступні…

Кажуть, жінці не можна бути самодостатньою: постійний чоловік потрібен бодай для того, щоб було з ким вечорами пити каву. Самодостатність — сама по собі непогана риса і означає всебічну наповненість людини життям. З іншого боку, самодостатніми — до омозоління і броньованості душ — нас робить горезвісний секс по-дружньому (аби не по-ворожому), коли бездушні ночі клепаються, як на ксероксі, і ви встаєте з ліжка ще більш чужими, ніж коли в нього вкладалися. 

Для того щоб "полегшитися по-постільному", є свої правила пристойності: дізнатися у партнера, "чи не відчую я, мовляв, себе завтра викуреною тобою?". (А чи не все одно, що він там про мене думає?!) І тут працює той самий смертний гріх — гріх фамільярності, що вбиває, крім інших почуттів, ще й почуття реальності. А відраза до реальності приходить відразу ж після грози оргазму. Хоча намагаєшся переконати себе, що це "мої пороки люблять його пороки". 

Взагалі-то, вільні люди можуть погано скінчити тільки тоді, коли вони… недостатньо вільні. І стосунки можуть бути тривалими й у міру сил щасливими, якщо до невичерпної цікавості додається масштаб особистості партнерів і оригінальна життєва філософія кожного з них.

А в мене просто немає звички — ні з ким жити довго. Тому й будуть у мене і чоловік, і коханець — і ростиму я в них сиротиною… 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №18, 18 травня-24 травня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво