Рецепти егоїзму - Сімейне коло - dt.ua

Рецепти егоїзму

1 грудня, 2017, 16:26 Роздрукувати Випуск №46, 2 грудня-8 грудня

Часта ситуація, коли ми плутаємо свої потреби і потреби інших людей. 

Егоїзм як самолюбування і самозакоханість властивий кожній людині. 

Уся річ в інтенсивності цього стану. Ми приходимо в цей світ з уже готовою здатністю (а головне — потребою) діставати задоволення від самих себе, насолоджуватися своїми можливостями, підзаряджатися від позитивної і активної уваги до нас. Але якщо в дитинстві щось із цією потребою пішло не так, вона залишається "інфантильною" і спричиняє як внутрішньоособистісні, так і соціальні проблеми. 

Тоді дорослі вже люди стають здатними значно перевершити дітей в умінні використовувати навколишній світ для задоволення свого природного бажання самолюбування та самоповаги. 

Якщо для маляти це обов'язкова потреба: відчувати свою "хорошість", свою особливість, цінність і правоможність, то для багатьох дорослих це стає не просто потребою, а вже самою суттю їхнього життя і поведінки. Як домогтися досконалості у використанні цього світу для власних потреб, коли ви вже, на жаль, не дитина? 

До мене як до психолога звернувся чоловік із питанням: "Як привчити дочку слухатися дорослих і прибирати за собою іграшки?"

У всіх знайомих цього тата слухняні й акуратні діти, що їм сказали — те вони й роблять, завжди спокійні і старанні у прибиранні й гігієні. А в нього дочка чомусь уперта, криклива, геть некерована і недисциплінована. 

— А скільки вашій дочці? — поцікавилася я.

— Уже п'ять років! І від самого народження вона така, все робить тільки наперекір!

— Навіщо вам потрібно, щоб вона прибирала за собою іграшки і була слухняною? 

Тато розгубився від мого запитання — для нього відповідь була очевидною.

— Щоб виросла нормальною людиною.

— Тобто виходить, ті, хто виростає у нормальних людей, були в дитинстві слухняними, робили те, що їм казали, були акуратними і старанними? Ви переконані, що слухняність у п'ять років — це гарантія перетворення на нормальну людину?

— До чого ви ведете? 

Мій співрозмовник став сухим і похмурим.

— Я до того веду, що мені не дуже зрозуміла ваша мотивація як батька бачити дочку слухняною.

— А що тут незрозумілого? Я хочу, щоб вона нормально росла і розвивалася.

Проте я як нудний психолог і далі тиснула в болючу точку:

— Ось ви кажете: "Я хочу, щоб вона..." — ви впевнені, що основним вашим мотивом є турбота про дочку? Адже ви кажете "Я хочу, щоб вона...", а маєте на увазі — "Я".

На обличчі співрозмовника прочиталося явне роздратування, демонстрування мені того, що психолог не хоче зрозуміти, що насправді тато хоче дочці як краще, що з його дитиною щось не так, дитина "неправильна" і своєю поведінкою заважає татові робити "як краще".

Дитина заважає татові бути гарним батьком...

Це, на думку батька, проблема дитини. 

І це часта ситуація. Коли ми плутаємо свої потреби і потреби інших людей. 

Ми думаємо, що хочемо "як краще їм", але насправді не дуже-то їх бачимо. І насправді через свої добрі наміри задовольняємо власну потребу. А підноситься це як користь іншим. Усе тому, що не виходить бути "просто хорошим". Потрібно щось таке витворити з близькими, щоб відчути себе хорошим. І це — внутрішня проблема. 

Проблема у стосунках починається тоді, коли ми, щиро вірячи, що творимо благо ближньому, злимося на нього за те, що він такий невдячний чи неслухняний. Чому не дає йому допомогти? Чому не хоче бути кращим? Відкидає дбайливу руку...

І ось перший рецепт егоїзму

Не визнавайте факту своїх потреб. Почніть піклуватися про інших, зовсім не розуміючи (і не бажаючи зрозуміти) їхні потреби. Приписуйте оточуючим власні потреби й активно їх задовольняйте. Це буде абсолютно егоїстична поведінка. Адже насправді ви будете піклуватися про власне самопочуття. Вимагаючи від інших такої поведінки, щоб усім ставало очевидно: ви — хороший, турботливий, правильний.

* * *

Жінка похилого віку в м'ясному магазині з ходу заявляє, що їй потрібне найсвіжіше м'ясо, бо це для дитини. І вчорашнього м'яса вона для дитини не візьме. Відтіснивши інших (їм, мабуть, не так потрібно, адже в них немає дітей) вона прискіпливо вибирає індичку. Потім просить зважити їй два (два!) кілограми, ще кілька разів повторивши, що це для дитини й несвіже їй не підсовуй. Потім вона вимагає свіжого кролика. Але оскільки кролятину щойно привезли і поки що не можуть продавати, турботлива дама привертає до себе увагу всього магазину тим, як терміново їй потрібен цілий кролик для дитини, і як вона втомилася чекати. 

Я уявила собі розміри малюка, який з'їсть два кіло індички й цілого кролика. Явно Гаргантюа, не менше. 

І це теж часта ситуація, коли реалістичність, раціоналізм, правдоподібність — відходять на другий план. А на перший виходять міфічні величезні Батьки й величезна Дитина, жадібна, яка поглинає весь батьківський час, сили і гроші. Яка потребує постійних жертв і самовитрат. І не приведи Господи хтось засумнівається в масштабах потреб цієї дитини, якій такі самі грандіозні батьки все жертвують і жертвують. 

Другий рецепт егоїзму

Перебільшуйте звичайні потреби, роздувайте їх, створюйте проблеми й дефіцити. Адже що більше потребуватимуть ваші близькі, то більш ненаситними, примхливими, неслухняними і невдячними вони будуть, тим яскравішим буде ваш світлий, героїчний образ. Використовуйте своїх близьких для подвигу у вашому житті — і ви обов'язково відчуєте на собі захоплені погляди оточуючих.

* * *

З розповіді однієї жінки. 

Чоловік, з яким вона познайомилася всього два дні тому, уже встиг її здивувати своєю люб'язністю і увагою до неї. Його цікавило все. Що вона любить, чим зайнята, як хоче провести вихідні, де вигідніше й швидше провести техогляд її машини. Він буквально був готовий присвячувати їй 24 години на добу. 

Вона, як жінка вже немолода, благополучна й вільна, просто не могла не прийняти такого шикарного подарунка. Вона відчувала себе з ним розслабленою, безтурботною, яку щиро люблять. У стані земного раю минув перший місяць їхнього знайомства. Другий місяць став потроху потьмарюватися. Вона раптом зрозуміла, що жодного разу не з'їздила до своїх батьків, не зустрілася з жодною зі своїх подруг, а її дзвінки й нечасті відвідування вже дорослих дітей, які жили окремо зі своїми сім'ями, викликали в чоловіка напади ревнощів. На третій місяць напади ревнощів перетворилися на вибухи гніву, і жінка відчувала, що буквально не має права приділяти свою увагу ще комусь, крім нього. 

Згодом вона описала це так: 

"Коли я зрозуміла, що в мене немає права на жоден крок без його контролю, я відразу ж вирішила, що досить. Це було чудово, але тепер перестало радувати. Треба потихеньку розставатися. Ми не підходили одне одному. Я ясно тоді зрозуміла, як насправді ціную свою самостійність. Захотілося свободи від нього. Ця прекрасна близькість не варта була такого поневолення".

Та ба. 

Почувши про розлуку, як ви думаєте, що зробив цей прекрасний, турботливий чоловік?

Він обікрав свою кохану! Прихопив гроші, техніку, якийсь одяг. 

Його тепло і турбота вимагали оплати. І потім, при з'ясуванні в міліції, він зовсім не почувався винним. Він так і казав, що оскільки він на неї "витратив стільки сил і часу", то вимагав компенсації. 

Ми всі маємо бути уважними і трактувати такі речі однозначно, як "любов за плату". Чи любов це? Турбота за власним бажанням несумісна з вимогою "відшкодувати її".

Настільки ж жахливо, коли дорослі примушують власних дітей "оплачувати" те, що на них витрачено. "Ми тебе навчали, ночей недосипали, недоїдали, а ти чим нас порадував? Чого ти досяг? Як висловив нам свою подяку?"

І, нарешті, третій рецепт егоїзму 

Намагайтеся прислужитися тим, хто володіє чимось цінним для вас (талантом, молодістю, благами) — з метою потім привласнити це частково, а краще — повністю. Старайтеся щосили задля великої подяки, яка неодмінно має бути вам надана, адже ви "виклалися на повну". Щиро вірте в те, що ваші позитивні якості, ваша краса, ваш швидкий розум, запопадливість і вміння "будувати стосунки" мають бути віддяченими. 

Отже, щоб стати неперевершеним егоїстом:

— активно звинувачуйте в егоїзмі й капосності всіх, хто вам заважатиме почуватися "прекрасною, чистою і світлою людиною" — не слухатиметься ваших порад, не висловлюватиме вам вдячності, не шануватиме вас як особистість скромну, але видатну;

— знищуйте тих, хто засумнівається у ваших чудових якостях, не приведи Господи — покаже вам на ваші помилки або невміння;

— називайте егоїстами тих, хто не повірить у вашу тотальну безкорисливість, поставивши вам це безглузде запитання: "А тобі це навіщо?";

— тавруйте егоїзмом усіх, хто не погодиться прийняти ваші добрі наміри. Прийняти їх практично даром, за стабільно похвальні відгуки й постійне захоплення;

— звинувачуйте в хамстві й невдячності всіх байдужих до вашої самопожертви;

— презирливо відвертайте свій героїчний лик від тих, хто спокійно (і явно ж невдало!) займається власним життям, чим дозволяє своїм близьким робити те саме.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №44, 17 листопада-23 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво