Найважливіше для успішного навчання в школі

1 квітня в Україні стартує конкурсний відбір першокласників до школи.

Вступ до школи за шкалою стресів має 26 балів зі 100 можливих і входить у двадцятку найбільших. Конкурсний відбір - це випробування не тільки для дитини, а й для всіх членів сім'ї, іспит на вміння співвіднести свої амбіції та бажання з можливостями свого малюка. На жаль, не кожен з батьків може тверезо оцінити фізичні й інтелектуальні здібності своєї дитини, що врешті-решт призводить до серйозних проблем зі здоров'ям, мотивацією до навчання і загалом до розчарування в школі.

Важливо знати, що право на конкурсний відбір мають тільки спеціалізовані школи, ліцеї та гімназії. До звичайної районної школи дитину зобов'язані прийняти за заявою батьків без жодних співбесід. Що ж до шкіл, які мають право на конкурсний відбір, то правила конкурсного відбору мають бути доступні публічно, мати чіткі межі й бути зрозумілими. У такому конкурсному відборі бере участь і шкільний психолог, у завдання якого не входить перевіряти знання. Психолог вивчає мотивацію до навчання, увагу, пам'ять, соціальну компетентність дитини (вміння вибудовувати свою поведінку, співвідносячи її з очікуваннями та уявленнями інших людей), тобто наявність елементарних уявлень про навколишній світ, стосунки людей, здатність діяти так, як заведено в суспільстві, вміння управляти своїми почуттями й емоціями. Психолог також повинен знати норми фізичного розвитку дитини й ураховувати їх при вступі дітей у школу.

На жаль, багато шкіл не мають чітких рамок і критеріїв оцінювання готовності дитини до навчання, а в деяких просто немає фахівців-психологів. Багато завдань подаються розпливчасто, неточно, деякі не відповідають віку малюка. А з огляду на те, що дитина може розгубитися, не виспатися, бути не в настрої, результати часто виявляються далекими від очікувань батьків і їхнього особистого знання про власну дитину. Тому важливо розуміти, що вести дитину на співбесіду слід не замість сну й не відразу після сну. Пам'ятайте, що дитина, щойно поївши, не здатна на інтелектуальні подвиги, оскільки всі сили організму йдуть на перетравлювання їжі, а отже, після її прийому має минути не менше години. Перед тестуванням дитину не можна залякувати: "от не здаси - начувайся!", соромити - "зганьбишся!", ставити в залежність від результатів тесту. Краще перед співбесідою прогулятися з нею пішки. Підтримка й любов батьків обов'язкова! Дитині буде приємно, якщо ви особисто будете присутні при її першому випробуванні, а не довірите його нянькам чи бабусям. До речі, школа не має права заборонити вам бути поруч з малюком під час співбесіди, але важливо при цьому не втручатися у процес, бо замість підтримати ви можете зробити ведмежу послугу: дитина, розуміючи, що сказала щось не те, замкнеться й перестане відповідати.

Іноді педагогам або психологам, щоб розговорити малюка, може знадобитися трохи більше часу. Не квапте дитину, навіть якщо вам здається, що вона готова і просто впирається. У відповідь на ваше втручання вона може впиратися ще більше.

На співбесіді дитині важливо зуміти проявити свої таланти. Тому, якщо ваш малюк уже вміє читати або лічити, нехай почитає або порахує, навіть якщо це не було потрібно. Похвала додасть йому сил, і в усьому іншому він також зможе проявити свої вміння.

За законом, конкурсний відбір до першого класу можуть проводити тільки ліцеї, гімназії й спеціалізовані школи. Але, згідно з Інструкцією про порядок конкурсного прийому, це має бути не перевірка знань, а діагностика рівня загального розвитку дитини, її готовності до навчання і здатності до вивчення дисциплін відповідно до спеціалізації школи. Але, на жаль, іноді на співбесідах усе-таки перевіряють рівень актуальних знань. Безперечно, знання важливі, але важливі знання про навколишній світ, людські стосунки, про встановлення причинно-наслідкових зв'язків, важливі пам'ять і логіка. Все це дитина може пізнати в побуті, грі, спілкуванні з батьками й однолітками. Самі по собі тести - це стрес і для дитини, і для батьків. Оскільки вже понад 10 років я проводжу співбесіди при вступі дітей до школи, поділюся тим, що, як на мене, справді важливо врахувати батькам.

1. Здоров'я. Саме його слід поставити на перше місце. Важливо розуміти, що маленька людина так улаштована, що для оволодіння знаннями їй потрібні сили, і ці сили йдуть не тільки на навчання, а й на зростання і фізичний розвиток. І якщо десь витрачається енергія на інтелектуальне зростання, то її може забракнути для здоров'я. Раз зовнішнє середовище вимагає виконання певного завдання, мозок його виконуватиме, але за рахунок якихось інших структур психіки. Я часто стикаюся з тим, що батьки поспішають віддати дитину до школи. Їхній аргумент простий: мовляв, дивіться яка дитина розумна, інтелектуально розвинена і до школи дуже хоче. Але, на жаль, уже до кінця першої чверті цей малюк мало не лежить під партою, виходить "у туалет" за будь-якої можливості, бо реально дуже стомлюється, попри попередній запас знань. Часом узагалі не хоче йти до школи і починає хворіти. Школа вимагає від дитини стійкої концентрації уваги, якої незрілий організм просто не може забезпечити. Має значення навіть зріст і довжина кінцівок дитини! Одним із тестів на фізичну готовність до шкільного навчання є "філіппінський тест". Дитина має доторкнутися правою рукою до лівого вуха, провівши руку над головою. Малюк чотирьох-п'яти років не може цього зробити - руки ще закороткі. Результат цього тесту досить точно характеризує саме біологічний вік дитини, тому що відображає не просто характеристику розвитку кістяка, а щось набагато важливіше - ступінь морфофункціональної зрілості організму. Передусім це пов'язано з рівнем дозрівання нервової системи і здатністю головного мозку сприймати та обробляти інформацію.

Якщо дитина видається вам незграбною - весь час щось зачіпає, не вписується у проходи, падає зі стільця, сходів і не може пройти бровкою більше двох кроків, також варто замислитися: адже не тільки дрібна, а й загальна моторика свідчить про загальне здоров'я й здібності до навчання вашого малюка. Загальна моторика - база для розвитку просторового мислення, орієнтації у просторі, відчуття відстані. Насамперед, діти повинні багато рухатися, гратися в рухливі ігри, розвивати координацію рухів. Дитина має оком відчувати відстань, рукою - вагу, відчувати напругу м'язів, щоб кинути якийсь предмет з певною силою, докинути його на потрібну відстань, влучити в ціль. Вона має відчувати: якщо робить великі кроки, то їх треба менше, щоб дійти до певного місця. А якщо маленькі - то більше. До шкільного віку малюк уже має орієнтуватися, де праворуч і ліворуч, мати основні навички самообслуговування.

Також слід звернути увагу на зміну молочних зубів - до шкільного віку має помінятися від двох до шести зубів. Не зайвим буде не для довідки, а реально перевірити слух і зір, відвідати логопеда.

У Німеччині, наприклад, питаннями готовності дітей до шкільного навчання опікуються організації, що не пов'язані безпосередньо зі школою. Такий спецзаклад, де тестують усіх першокласників, більше схожа на поліклініку, ніж на школу. А одним з учасників відбору є лікар, який перевіряє зір, слух, моторику, координацію рухів, цікавиться скаргами на фізичне здоров'я й динамікою розвитку дитини.

2. Перша вчителька. Особисто я вважаю, що дитині треба вибирати не школу, а вчителя. Особистість першого вчителя надзвичайно важлива для формування як позитивної мотивації до навчання, так і для позитивного сприйняття школи. Звичайно, ті, в кого саме перша вчителька була мудрою і терплячою, зберігають приємні спогади про школу на все життя. Хороший учитель здатен притлумити всі негативні нюанси вступу в шкільне життя, у чому, власне, і полягає професіоналізм. Завдання першого вчителя - навчити не тільки читати й писати, а й любити школу, ставитися з повагою до її правил і традицій, роблячи це тактовно й ненав'язливо. Слід розуміти, що це - перша людина, яка вносить оцінність ужиття дитини (її однаково не уникнути), і важливо, щоб дитина відчувала справедливість цієї оцінки. А батькам, за будь-якого розкладу, раджу не піддавати особистість учителя критиці, осуду. Авторитет учителя, якого критикують батьки, дитина не відновить уже ніколи. Ба більше, навіть перейшовши до іншої школи, така дитина може і далі відгукуватися про всіх учителів погано. Слід також зберігати з учителем субординацію, не переходити на "ти", навіть якщо сам учитель неначебто не проти. Дотримуймося важливого правила: лікарі і вчителі - завжди на "ви" і завжди на ім'я й по батькові.

3. Психологічна готовність, мотивація. Звичайно, психологічна готовність визначається бажанням або небажанням малюка йти до школи. На жаль, але більшість сучасних дітей дуже швидко розуміють, що не мають вибору - ходити чи не ходити до школи, вони просто мусять. І це відчуття - "я повинен, у мене тепер немає вибору" - само по собі здатне вбити будь-яке бажання. Тому важливо відрізняти власне бажання дитини від бажань його батьків, яким дитина намагається догодити і слідом за ними повторює: "Так. Дуже хочу до школи!" Ураховуйте, що своє бажання або небажання дитина вже може мотивувати. Для цього запитайте: "Чому ти хочеш до школи?" Якщо вона відповідає "тому що треба", "мама так хоче" або "тому що портфель гарний", то, можливо, в дитини ще немає розуміння того, чого вона справді хоче. Правильна мотивація - наприклад, "тому що там цікаво". Але мотивація може бути й негативною - "щоб батьки не сварили, не засмучувалися", "щоб з мене не сміялися, що я такий великий, а до школи не ходжу". Мотивувати дитину слід не штовханням у спину, а, скоріше, показуючи перспективи, пробуджуючи інтерес.

Важливо розуміти, що естетика шкільного приміщення, відсоток вступу випускників до вишів та інші чинники, що здаються вкрай важливими, мають значення, але почуватися комфортно в класі для учня початкової школи - ключовий чинник у прищепленні йому любові до навчання, і цей комфорт батьки в силах дитині надати.

Як пройти співбесіду і не зненавидіти школу?

Попри те що всілякі навколошкільні видавництва друкують різноманітні методички, що містять норми готовності до школи дітей шести-семи років, сьогодні немає уніфікованих правил прийому до школи. Кожна школа самостійно затверджує свої правила прийому в районному управлінні освіти, і, в погоні за обдарованими першокласниками, школи модифікують тестові завдання на свій розсуд - на свій страх і ризик. Батьки малят, які вступили, охоче діляться запитаннями й завданнями, які давали їхньому чаду на співбесіді, з тими, хто вступає після них, а школи намагаються по можливості їх змінювати. Серед батьків ходять легенди про складність і доречність запитань. Найбільш незвичним запитанням, про яке мені розповідали батьки, було: "Хто такий Ленін?" Не дивуйтеся, запитання ставили першокласникові в 2012 р., і його батьки теж вагалися з відповіддю. Складно зрозуміти зміст запитання. Які знання намагалися перевірити в школі? І чи захочуть батьки віддати дитину до школи, де це запитання досі актуальне?

Головне правило співбесіди - вона має відповідати віку дитини, тобто шести рокам.

У шість років дитина має свої особливості сприйняття, пам'яті, уваги, загальної і дрібної моторики, логіки, здатності до систематизації.

У цьому віці дитина має знати своє ім'я, прізвище (по батькові - не обов'язково!), як звуть батьків. Має назвати місто, в якому живе, свою адресу, хоча багато батьків справедливо вчать дітей не називати чужим людям свою адресу, а незнайомі люди на співбесіді - потенційно чужі. Зазвичай діти цього віку непогано орієнтуються у професіях і знають, чим люди певних професій займаються на роботі (наприклад, лікар або листоноша). Про те, ким працюють батьки, в деяких ситуаціях запитувати некоректно, бо в більшості це може викликати підозру, що школа цікавиться соціальним статусом сім'ї. Та й багато дітей не завжди втаємничені в тонкощі роботи батьків із тих чи інших причин, що зовсім не свідчить про їхню неспроможність у ролі першокласників. Найчастіше діти відповідають, що їхні тато і мама працюють "на комп'ютері", що, по суті, буде чистою правдою.

Дитина має орієнтуватися у порах року, називати їхні прикмети, розуміти, чим вони відрізняються одна від одної, упізнавати їх на картинках. Знати назви місяців дитина не зобов'язана! Втім, як і порядок днів тижня. Ці знання їй досить швидко прищепить школа, коли навчить користуватися щоденником.

Першокласник має знати домашніх і диких тварин, птахів, приблизно знати, де вони живуть, але розуміти, хто такий пінгвін - птах чи тварина, і якщо птах, чому не літає, а якщо тварина, то навіщо йому крила - НЕ мусить! А якщо знає, то це просто приємний бонус школі, не більше.

Можливо, дитині дадуть завдання узагальнити назви предметів (наприклад стіл, стілець, диван, шафа) або виділити зайвий предмет серед чотирьох схожих. Із такими завданнями діти впораються легко, попри побоювання батьків.

На співбесіді дитині можуть дати завдання на увагу, наприклад "Переплетені лінії" - щось подібне до лабіринту. З лабіринтами малюк має розібратися без допомоги пальців і ручки. Можуть дати аркуш із низкою аналогічних картинок - набір кружечків і трикутників, які треба якось позначити, наприклад закреслити всі кружечки. Можливо, замість цього буде завдання знайти відмінності на двох картинках. Ці завдання можуть виконуватися на час. Двох завдань на перевірку однакових навичок не повинно бути.

Можуть бути комплексні завдання, що перевіряють кілька навичок - увагу, знання фігур, уміння систематизувати. До таких належать картинки, де треба знайти відсутній елемент.

Завдання на перевірку пам'яті включає шість слів на слух, і дев'ять предметів малюка попросять запам'ятати зорово. Це вікова норма. Невеликий вірш напам'ять у шість років має знати будь-яка дитина. У дитячому садку без заучування віршів ніяк не обходиться, та й удома маляті турботливі батьки часто читають вірші вголос.

У шість років дитина вільно розрізняє кольори, фігури (не об'ємні!), може скласти невелику розповідь за картинками. Ці завдання є практично на всіх співбесідах.

Малюка можуть попросити намалювати людину. Зазвичай хлопчик малює хлопчика, дівчинка - дівчинку. Цей малюнок визначає соціальну зрілість, і що більше на ньому деталей, то краще. Малювати чоловічка з дитиною - нормальне дозвілля турботливих батьків, тож маля цілком упорається, якщо ви з ним удома малювали.

Можуть попросити просто перемалювати нескладні фігури або скопіювати текст. Саме скопіювати, а не переписати. Читати цей текст не обов'язково. У цьому завданні педагога цікавить володіння дитини рукою і готовність до письма.

Перешкодою до вступу в мовні школи можуть стати логопедичні проблеми, і їх важливо вирішувати з фахівцем-логопедом, оскільки навіть при навчанні рідною мовою в дитини можуть виникнути складнощі, якщо вона неправильно чує або ідентифікує звуки, що призводить до помилок при письмі. А логопед знає, як собі цьому зарадити.

Пам'ятаймо, що "нафарширувати" малюка інформацією вам, можливо, і вдасться, але запам'ятати він може тільки те, що розуміє.

А найважливішим у цьому невеликому випробуванні є налаштування ваше й дитини, віра у власні сили і ваша дбайлива підтримка.

У школі навчатимуться всі!