Мистецтво спілкування — з собою та іншими - Сімейне коло - dt.ua

Мистецтво спілкування — з собою та іншими

22 серпня, 14:10 Роздрукувати Випуск №31, 23 серпня-31 серпня

Щоб бути по-справжньому щасливою людиною, треба позначити свої особисті межі.

© Василь Артюшенко, DT.UA

Повноцінне спілкування — розкіш у всі часи. 

Нині, через брак часу або великі відстані, ми дедалі більше спілкуємося віртуально, за допомогою гаджетів, у соціальних мережах. Знаходимо собі нових друзів, листуємося з абсолютно незнайомими людьми, про щось сперечаємося. Те, як людина викладає свої думки, як уміє дискутувати, скаже багато про що. Але при цьому ми не бачимо виразу її обличчя, не чуємо, яким тоном вона говорить, з якими емоціями і жестами. Саме тому часто виникають непорозуміння й агресія. У реальному житті не менш важко знайти спільну мову з близькими, колегами по роботі, клієнтами, сусідами й друзями.

Спілкування — це взаємодія, спільність інтересів, обмін інформацією, комунікація, чуттєве пізнання предметів навколишнього світу. Як відомо, спілкування буває вербальним, невербальним і внутрішнім. До вербального належать мова, лист (тепер есемески і повідомлення), до невербального — жести, міміка, тембр голосу, поза. Внутрішнє спілкування — це наш діалог із собою. Дві третини інформації про людину ми отримуємо спостерігаючи за її поведінкою, тобто ми спочатку бачимо і чуємо людину, і тільки потім у нас формується уявлення про неї. Учені виявили і зареєстрували понад тисячу невербальних знаків і сигналів. Також відомо, що словами передається тільки 7% інформації, звуковими засобами (включаючи тон голосу, інтонацію звуку) — 38, а невербальними — 55%. Тому навіть коли ми мовчимо, можна зчитати наші почуття й емоції.

Вербальне спілкування — словесне. І слово має величезну силу. Кожну фразу можна сказати по-різному. Все залежить від того, яким тоном ми говоримо, на чому наголошуємо. Це і є вербальна маніпуляція. Але маніпуляцією є тільки той вплив, який залишає його мету за межами переданої інформації. Тобто співрозмовник залишається в невіданні про реальні мотиви впливу на нього. Тому відкрита вимога бажаного, шантаж і їм подібні методи не є маніпуляцією. 

Люди постійно маніпулюють свідомістю одне одного. Найчастіше всі наші проблеми від того, що ми не можемо проговорити ситуацію, не можемо почути одне одного і домовитися. Ми не вміємо висловлювати те, що відчуваємо, не вміємо вимовляти слова подяки або просити пробачення. Звикли говорити напівнатяками, розраховуючи на те, що нас і так зрозуміють. Повинні зрозуміти! Тому дуже важливо навчитися проговорювати свої бажання і почуття. Для цього я, наприклад, пишу листи. Але не відсилаю їх. Це допомагає мені сформулювати те, про що важко сказати. Адже написати набагато простіше. Написане можна перечитати, виправити, дописати або порвати й викинути. 

У конфліктних ситуаціях психологи використовують таку техніку. Чоловікові й дружині дають аркуш паперу, на якому вони повинні написати позитивні й негативні риси характеру одне одного і три основні причини конфлікту. Потім вони обмінюються написаним. Таким чином може з'ясуватися те, про що подружжя навіть не підозрювало. Наприклад, що чоловік ревнує дружину до роботи, бо вона вічно зайнята і не відповідає на його дзвінки, а дружина не готує чоловікові сніданків, бо він ніколи її й не просив. І стає зрозуміло, що нерозв'язної проблеми немає, є непроговорена. 

Найцікавіше і найпотужніше спілкування — це наш діалог із собою, наш внутрішній світ. Про що ми думаємо? Які настанови собі даємо? З якими думками засинаємо і прокидаємося? Які претензії висуваємо до себе й інших? Про що турбуємося і чого боїмося? Здається, ми не перестаємо думати навіть у сні. І добре, якщо діалог позитивний. Якщо ці емоції негативні, вони з'їдають нас ізсередини. Як наслідок — отримуємо психосоматичні захворювання.

Якось до стоматолога звернулася жінка з тим, що в неї почали кришитися передні зуби. Вона було подумала про дефіцит кальцію і слабку потріскану емаль. Але лікар неочікувано сказав: "Проблема у вашій голові. Ваш мозок не відпочиває навіть уночі. Ви спите зі зціпленими зубами. Від напруги скрегочете ними, руйнуючи нижній ряд зубів. Я зроблю вам захисну капу, надівайте її на ніч. Але ліпше зверніться до психотерапевта, щоб розібратися, з ким ви там боретеся і чому не розслабляєтеся навіть уві сні". 

При знайомстві ми за лічені секунди оцінюємо людину, ніби скануємо її. Передусім визначаємо вік, зовнішній вигляд, вираз обличчя й очей. Оцінюємо її жести, тембр голосу, вловлюємо запах (не дай боже, з рота або з-під пахв). Це і є невербальне спілкування, що передає образний зміст і емоційну суть інформації. 

Зазвичай уже на першому побаченні, після хвилини спілкування, обом стає ясно, чи буде продовження. Жінки швидше сканують співрозмовника, оцінюючи його відразу з голови до ніг, а потім зупиняючись на конкретних деталях. І деталі ці дуже важливі! Чоловіків менше цікавить одяг, зачіска або манікюр. Для них набагато важливіша ваша сексуальність, легкість у спілкуванні (усмішка, зацікавленість), запах, а потім інтелект. Звертайте увагу на запахи. Вони дуже впливають на підсвідомість. Не варто використовувати сильні, нудотні парфуми ні для ділових зустрічей, ні для побачень. Легкий, свіжий аромат універсальний і доречний у будь-яких випадках. 

Ділова зустріч — зовсім інше. Тут передусім мусите продемонструвати свій професіоналізм, уміння укладати угоди, вести переговори, працювати в команді, здатність домовлятися. Правила гри змінюються — і використовуються інші вербальні й невербальні маніпуляції.

Усі жести можна поділити на жести відкритості, підозрілості, конфлікту або оборони, розмислів та обмірковування, невпевненості й сумніву. Наприклад, розстібання піджака або зменшення дистанції між партнерами-переговорниками є жестом відкритості. До жестів конфлікту або оборони відносять схрещені або стиснуті в кулак руки. Вважається, що всі жести, які говорять про брехню, пов'язані з обличчям: потирання носа, прикривання рукою рота, перебігливий погляд. Але оцінюйте невербальні сигнали в контексті, звертаючи увагу не тільки на жести, а й на міміку, позу співрозмовника в цей момент. 

Деякі люди мають звичку ходити з високо піднятою головою, виставленим підборіддям і з закладеними за спину руками. Це вважається ознакою упевненої в собі людини з почуттям переваги над іншими. Закладання рук за спину або тримання їх у замку на рівні паху говорить про те, що співрозмовник намагається опанувати себе. 

Закидання ноги на ногу може свідчити про стриману або захисну позицію. Якщо закидають ногу на ногу з утворенням кута, це говорить про суперництво і внутрішнє протиріччя. Мене ця поза дратує, особливо коли співрозмовник сидить у безпосередній близькості й торкається взуттям мого одягу. Така поза популярна в чоловіків із вибуховим характером. 

Людина, яку дуже важко переконати в суперечці, часто сидить закинувши ногу на ногу, охопивши ногу руками. Вона жорстка, вперта, до неї потрібен спеціальний підхід.

Руки в замок на грудях говорять про спробу сховатися від несприятливої ситуації. Типове схрещування рук є універсальним жестом, що означає оборонний або негативний стан людини.

Куріння сигарети — це один зі способів заспокоїтися, потягнути час перш ніж щось вирішити. Постійне скидання попелу з кінця сигарети свідчить про високе внутрішнє напруження людини. Якщо курець запалює сигарету і раптом гасить її, не докуривши навіть до половини, він виявляє бажання закінчити розмову.

До невербального спілкування також належать зони спілкування: інтимна, особистісна, соціальна й публічна. Інтимна зона — це відстань до 45 см. До неї ми пускаємо тільки рідних і близьких. І якщо чужа людина несподівано сюди вторгається, бере за руку і наполегливо кудись тягне, така безцеремонність вводить у ступор, тому нам дуже важко відмовити їй. 

Особистісна зона — до 120 см, це зона простягнутої руки. Для бесіди з друзями і колегами. Соціальна — до трьох метрів, це межа договорів. Зазвичай її дотримуються під час офіційних зустрічей. І публічна — понад три метри. Йдеться про спілкування з великою групою людей — на лекціях, зборах тощо.

Щоб бути по-справжньому щасливою людиною, треба позначити свої особисті межі і почати заявляти про їх існування оточенню. Звісно, охочих порушити ваш особистий простір ніколи не бракуватиме, але мусите стати непохитними, незважаючи на особу (батьків, чоловіка, дружини, дітей, керівників, близьких подруг). Інакше завжди почуватиметеся як вичавлений лимон, житимете з відчуттям, що вас просто використовують, і ви проживаєте не своє життя.

Думки матеріальні. Яку картину у своїй уяві ми намалюємо, таку й отримаємо. Важливо знати, чого конкретно ви хочете, і уявляти це якнайдетальніше. Важливо з дитинства, вже років з трьох, формувати позитивне мислення в дитини. Тоді дорослій їй буде набагато легше давати собі раду в складних життєвих ситуаціях. Вона не зациклюватиметься на негативі, зможе рухатися далі. Важливо навчитися обстоювати свої особисті межі й уміти казати "ні". Спілкуватися тільки з тими, в кого можна чогось повчитися, з тими, з ким ви зможете стати кращим, з тими, з ким вам комфортно й добре. І якщо нам вдасться гармонізувати всі три види спілкування, ми будемо так само гармонійними в стосунках із зовнішнім світом.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №42-43, 10 листопада-16 листопада Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво