Коли спроба стає мукою

Найголовніші помилки, які ми робимо в пошуках супутника життя

Сорокарічний рубіж - це своєрідний рубікон. У цьому віці у чоловіків і жінок відбувається ревізія всього минулого життя: невдач, досягнень і перемог.

Комусь вдалося побудувати будинок, а хтось досі живе з батьками. Хтось уже виростив дітей, а хтось іще тільки сподівається їх народити. Хтось тричі виходив заміж, а хтось досі тільки збирається або точно вирішив для себе, що це зовсім необов'язково. Але до багатьох приходить нещадне усвідомлення того, що в минулому залишилося велике майбутнє, сьогодення чомусь не тішить, а попереду маячить старість, і вона цілком може стати самотньою. І це один з головних наших страхів.

Люди по-різному ставляться до цього відкриття. Хтось не хоче визнавати владу часу й відчайдушно пручається, починаючи бігати по салонах краси, пластичних хірургах, міняючи партнерів як рукавички; у чоловіків, зокрема, кожна нова "модель" молодша й досконаліша за попередню (байдуже, жінка це чи автомобіль). Хтось здається, втомлено махає рукою і каже: "Ну що ж, мій час минув". Або, зрештою, усвідомлює свою самотність, перестає її боятися і насолоджується тим, що належить сам собі, не несе ні за кого відповідальності, абсолютно вільний і може робити що хоче. Непарна, але по-своєму щаслива людина. Так теж буває.

Хтось же вирішує змінити себе і якість свого життя, спробувати знайти того, з ким буде комфортно й цікаво його проживати. І жінки, і чоловіки в цьому віці значно більше потребують теплих, близьких, тривалих стосунків, ніж просто свіжих сексуальних вражень. І ті, й інші прямо говорять про своє бажання, активно знайомляться, зустрічаються, але щасливі пари утворюються вкрай рідко. І це дивно. Та тільки на перший погляд. Якщо розібратися, можна помітити низку типових помилок, які роблять потенційні закохані.

Помилка номер один: завищені очікування

Вони притаманні не тільки 40-річним, але саме в цьому віці стають серйозною перешкодою для стосунків. Бо в 20 років можна дозволити собі чекати принца або принцесу, тому що попереду ціле життя. Але в 40 більша його частина вже позаду, і час летить дедалі швидше. Не секрет, що в Україні 40-річна наречена сприймається як уже "підтоптана", засмикана, часто з дітьми від першого шлюбу, з купою матеріальних і психологічних проблем. А навіщо потенційному нареченому такий набір, якщо в нього є свій, та й вибір на "ярмарку самотніх наречених" несказанно великий, конкуренція шалена. А головне - потрібна ідеальна жінка, без вад!

І жінок теж кидає в крайнощі. Навіть якщо ви значно молодша на вигляд, не втрачайте почуття реальності, тому що запит "красивий, сексуальний, розумний, добрий, спортивний, успішний чоловік не старший за 45, без дітей, забезпечений житлом і матеріально, щоб любив мене і мою дитину" - не більше ніж фантазія, і до реального життя не має жодного стосунку. До сорока років такі чоловіки або давно й щасливо одружені, або шукають дружину значно молодшу, оскільки хочуть спадкоємців, або ніколи не були в шлюбі, і це взагалі не входить у їхні плани, або нещодавно розлучені і до нових стосунків, як правило, не готові. Але якщо вже й наважуються, то шукають свій ідеал: "молоду, вродливу, спортивну, сексуальну, бажано без дітей, з житлоплощею, без матеріальних проблем і щоб добре готувала".

То що ж тепер, кидатися в обійми першому ліпшому чи одружуватися заплющивши очі, бо часу мало? У жодному разі! Якщо вже ви прожили стільки років чекаючи дива, варто витратити ще кілька місяців на те, щоб розібратися у своїх бажаннях, потребах і створити реалістичний портрет майбутнього кохання. Складання такого портрета слід почати з позначення власних цінностей. Адже ці цінності ви захочете побачити у своєму партнері. Це надзвичайно важливо, бо ми вибираємо одне одного за схожістю поглядів і переконань. Протилежності притягуються тільки в романах, а в реальності кардинальна різниця поглядів на життя призводить до нескінченної боротьби й хронічних спроб перевиховати одне одного. Цінності можуть змінюватися протягом життя, але це тривалий процес, і краще не сподіватися, що одного чудового дня ваш обранець/обраниця стане таким, яким ви хочете його бачити.

Також не варто очікувати, що невисокий чоловік раптом виросте у двометрового Тарзана, або дитина вашої обраниці кудись зникне, і вам не доведеться бачити її щодня. Тобто відокремлюйте істотні для вас і не підвладні змінам критерії від тих, які наживні, наприклад колір волосся, вага, манера вдягатися тощо. При обопільному бажанні це можна виправити.

Але навіть з реалістичними очікуваннями і чоловіки, і жінки можуть роками ходити на зустрічі безрезультатно. Чому? Тому що надто критично й швидко оцінюють нового знайомого/знайому. З віком побачення дедалі більше нагадують співбесіди, а у випадку з чоловіками - ще й тестові завдання. Зустрілися один раз, пробіглися за списком запитань, поцілувалися (а може, й не тільки), але кохання з першого разу не прийшло. І не прийде. Воно залишилося там, у нашій вируючій енергією і гормонами юності. Ви ж не хочете знову розчаровуватися? Тоді не шукайте знову і знову осліплення й зачарування.

Якщо перше побачення вас не вбило наповал, а просто залишило приємні враження, це прекрасно. Здається, ви отримали можливість побачити реально іншу людину, а не відображення ваших ілюзій. Ідіть на друге побачення з цією ж людиною, на третє. Пізнавайте одне одного поступово. Немає гарантій, що це буде роман на все життя. Але ви точно будете впевнені, що в поспіху й ілюзії багатого вибору не проґавили свого щастя.

Помилка номер два: очікування не тільки завищені, а ще й не за адресою

У моїй практиці часто трапляються такі випадки. Ось типовий жіночий запит щодо стосунків: "Хочу, щоб він любив мене просто так (читайте - щоб не треба було напружуватися і стежити за зовнішністю, фізичною формою), щоб піклувався, втішав, нічого від мене не вимагав (у тому числі сексу), щоб я могла сховатися за його широкою спиною від життєвих труднощів". З одного боку, зрозумілі бажання сильної і самодостатньої жінки, яка багато працює, усього домагається сама, постійно перебуває в контролі й напрузі і страшенно від цього стомилася. Тільки це запит насправді до тата, а не до чоловіка. Це батьки люблять нас просто так, якщо люблять. Тільки мама приймає нас такими, якими ми є, і рада самому факту нашого існування. А малознайомий чоловік на першому побаченні може в найкращому разі запалати до вас сексуальним бажанням…

У гіршому разі жінка отримує чоловіка із зустрічним запитом: "Хочу, щоб вона мене любила і приймала таким, який я є. Щоб не критикувала, підтримувала і надихала, була самостійною (читай - не очікувала від мене грошей та інших матеріальних благ), не навантажувала проблемами". Коротше, здрастуй, мамо!

Я неспроста об'єднала ці дві дзеркальні ситуації. Практично не буває, щоб інфантильна жінка привернула увагу особистісно зрілого чоловіка, а інфантильний чоловік геть не цікавий дорослій успішній жінці. Якщо такі різні люди й зустрічаються, то ненадовго. А двоє "дітей" у тілі дорослих людей незбагненним чином знаходять одне одного і починають перетягувати канат: хто у нас буде мамою, а хто - її улюбленим малям?

Закінчується це зазвичай погано. І знову два самотні кораблі вирушають у плавання бурхливими водами житейського моря, стенаючи: "Немає справжніх чоловіків/жінок!".

Що ж робити? Насамперед - визнати, що у ваших історіях з протилежною статтю щоразу все повторюється, і закінчуються вони однаково. Візьміть на себе відповідальність за власний вибір. Це не "погані" чоловіки чи жінки раз у раз трапляються на вашому життєвому шляху. Це ви із завзяттям приреченого щоразу вибираєте одних і тих самих, виходячи зі своїх глибоко прихованих потреб. Зрозуміти свої потреби у стосунках із протилежною статтю, досліджувати деструктивні поведінкові патерни й змінити їх - цілком посильне завдання. Психологи всіх шкіл і напрямів вам у допомогу.

У 100% випадків при роботі над "проблемами стосунків" ми з клієнтом добираємося до мами. Іноді я чую: "Ну при чому тут мама, якщо йдеться про чоловіка?". Зв'язок прямий: коли жінка усвідомлює, чого вона хоче від мами, а чого - від чоловіка, то вона просить за адресою. Материнської підтримки - від інших жінок, а від чоловіків - того, що може дати тільки чоловік.

Із чоловіками те саме. Щоправда, їм і по материнське, і по жіноче треба йти до жінок, тут можна заплутатися. Орієнтир такий: якщо борщ у вас буває значно частіше, ніж секс, значить, ви знайшли маму. Якщо ж навпаки, то, швидше за все, ви подорослішали.

Помилка номер три: "я сама"

Іноді мені здається, що світ охопила епідемія "самодостатності", а Україна перебуває в її епіцентрі. Не злічити інструкцій на тему: "Як стати самодостатньою, і чому це добре". Стати самодостатньою, тобто організувати своє життя так, щоб самій себе було достатньо, - це вкрай погано. Це означає, що людина настільки зневірилася в тому, що отримає від інших людей близькість, тепло і любов, що закрилася від світу й перетворилася на "людину у футлярі". При цьому потреба в інших нікуди не зникла, вона лише фрустрована.

Одного разу я спостерігала роботу з клієнткою психотерапевта-чоловіка. Запит звучав так: "Чому я сама, що зі мною не так?". Симпатична дама приблизно 40 років, розумна, талановита, з блискучою освітою, творча особистість. Вона чудово проаналізувала й описала свою проблему та її можливі причини, психолог лише кивав головою і підтакував. Наприкінці сесії він раптом запитав у неї: "Скажи, а навіщо я тобі тут, поруч? Ти сама все проаналізувала, сама зробила висновки, словом, чудово впоралася. Я не розумію, навіщо я тобі потрібен".

40-річні жінки, як правило, вміють багато чого: заробляти гроші, вирішувати проблеми різного масштабу, давати собі раду зі стресами. У битві з життям вони навчилися бути сильними, стійкими, непохитними, тримати обличчя і не здаватися. А найголовніше - вони навчилися робити все це самостійно, без допомоги. "Я сама" - це міцна звичка, і її нелегко не те що "відключити" поруч з чоловіком, а навіть помітити й усвідомити. На це світло роєм злітаються інфантильні чоловіки, які не бажають напружуватися. Але такі женихи й задарма не потрібні. А дорослий чоловік поруч з цією жінкою почуватиметься зайвим. У нього немає шансів показати свою силу, бо жінка робить усе для того, щоб його не напружувати.

Самостійність - це чудово, але треба стежити, щоб вона не перетворилася на самодостатність. Відчуваєте різницю? Самостійна - сама стою, і це нормально для дорослих людей. Але не обов'язково весь час самій стояти, можна час від часу сідати на міцні чоловічі коліна. Шукайте баланс, вчіться просити й показувати свою слабкість.

Помилка номер чотири: надмірне самовдосконалення

Само по собі отримання нових знань, умінь і навичок, розкриття свого творчого потенціалу нічим поганим не загрожує.

Але в такому здоровому вигляді розвиток зустрічається вкрай рідко. Саме слово "удосконалюватися" означає, що існує щось недосконале (наприклад наша особистість, зовнішність), і його необхідно поліпшувати, причому нескінченно.

Багато чоловіків і жінок досягають у цьому запаморочливих висот і думають: ну от тепер, коли я настільки прекрасний/прекрасна, прийде щастя. Не прийде, бо ми стаємо ближчими одне одному, коли відкриваємося в нашій недосконалості і вразливості. А не тоді, коли засліплюємо і вражаємо інших яскравим блиском і перфекціонізмом.

Розвивайтеся на здоров'я, тільки пам'ятайте: надто досконалий (на наш погляд) інший швидше лякає, ніж приваблює. Такими людьми захоплюються здалеку, бо наблизитися до них неможливо. Якщо ви впізнаєте себе в описі й захочете щось змінити, запитайте себе: що я приховую сама від себе? Які свої слабкі місця ігнорую і не визнаю? Навіщо мені бути аж такою бездоганною і прекрасною?

Я позначила основні причини, які заважають щасливій зустрічі двох дорослих чудових людей. Жодна з них не є фатальною і непереборною.

У новорічні свята всі ми, незалежно від віку, очікуємо подарунків і чудес. Але ж ми й самі трішки чарівники! Задумайтеся над тим, що відбувається у вашому житті не так, що би ви хотіли змінити в собі і своєму оточенні. Слід лише точно зрозуміти, чого ви хочете, і звільнити місце для нової людини, яку ви так чекаєте. Головне - щиро захотіти й почати рухатися в наміченому напрямку. І диво станеться!