Формальний підхід, або Шкільна форма: за і проти - Сімейне коло - dt.ua

Формальний підхід, або Шкільна форма: "за" і "проти"

26 травня, 2017, 17:05 Роздрукувати Випуск №20, 27 травня-2 червня

Історія стандартизованого шкільного одягу розпочалася у Великій Британії в ХVI столітті, і досі люди, далекі від шкільного життя, при слові "шкільна форма" уявляють собі охайних і стильних британських школярів у солом'яних капелюшках і светрах із вишитими емблемами навчального закладу. Українська реальність відрізняється від такої картинки, як відрізняється й підхід до одягу учнів у різних країнах.

"Бееее" — дівчинка років дванадцяти з огидою крутить у руках бордовий велюровий жакет, щойно поданий мамою до примірочної. 

Мама зітхає, без зайвих запитань забирає невподобане вбрання і йде шукати іншу модель: не надто дорогу, не надто синтетичну і — зовсім фантастична вимога — таку, щоб припала до смаку юній дамі раннього пубертатного віку. Мамі теж хочеться висловити своє "фе", але не стільки в бік конкретної вдяганки, скільки в бік шкільної форми як такої. 

Історія стандартизованого шкільного одягу розпочалася у Великій Британії в ХVI столітті, і досі люди, далекі від шкільного життя, при слові "шкільна форма" уявляють собі охайних і стильних британських школярів у солом'яних капелюшках і светрах із вишитими емблемами навчального закладу. Українська реальність відрізняється від такої картинки, як відрізняється й підхід до одягу учнів у різних країнах. Не думаймо, що в більшості західних держав однаково вдягнені учні — це норма: в Європі форму носять переважно учні окремих приватних шкіл, а з п'ятірки лідерів минулорічного рейтингу країн із найкращою шкільною освітою форму зобов'язані носити лише учні з Сінгапуру. 

В Україні обов'язкова шкільна форма з'явилася двадцять один рік тому, після підписання президентом відповідного указу "на підтримку ініціативи громадськості та пропозиції Міністерства освіти". Тепер же громадськість розпочала зворотний процес і просить президента той указ скасувати. Але проблема з формою не нова — у багатьох школах питання її необхідності чи бодай лібералізації (тобто дозволити темні джинси й світлі сорочки-светри) порушується ледь не щороку. 

Охайні й дисципліновані

Головні прихильники шкільної форми — це вчителі, що з жахом пригадують, який вигляд мали школярі на початку 1990-х. Їхнє око й справді тішать більш-менш однаково вбрані учні, такі ділові й дорослі у піджаках і сорочках. І навіть якщо магічний заспокійливий вплив форми складно помітити у сповнених енергії молодших класах, суто візуальний порядок — це вже дещо. Утім, аргумент "форма дисциплінує", поки що не витримав наукової перевірки: одразу кілька американських дослідників отримали "змішані результати": в одних школах після запровадження форми випадків поганої поведінки учнів поменшало, в інших, навпаки, побільшало, в третіх — найцікавіший ефект — керівництво шкіл запевняло, що поведінка учнів поліпшилася, хоча кількість доган і покарань не змінилася порівняно з "безформеним" періодом. У схожій ситуації опинилися й ті, хто шукав зв'язок між успішністю учнів і наявністю шкільної форми, яка буцімто допомагає концентруватися на навчанні. "Отримані результати не показують жодного значимого зв'язку між політикою школи щодо форми й успішністю учнів", — написав Раян Юнг, дослідник з Сіракузького університету, проаналізувавши кілька лонгітюдних освітніх досліджень.

Однак в освітян є й цілком переконливі аргументи. Наявність форми справді впливає на шкільну безпеку: у юрбі однаково вбраних учнів легше помітити "чужинця", який не повинен перебувати в навчальному закладі. А це своєю чергою зменшує ймовірність крадіжок і конфліктів, до яких причетні діти з інших шкіл або дорослі, що маскуються під старшокласників. Ще один безперечний плюс — форма допомагає вчителям стежити за учнями під час екскурсій за межами школи. "Звичайно" вдягнену дитину простіше загубити в метро чи не помітити, що вона відійшла подивитися на вітрину кіоску, доки вчитель і весь клас чекають тролейбуса. Ну й, зрештою, шкільна форма певною мірою втримує дітей від прогулів, принаймні в тих країнах, де поліція і дорослі обов'язково поцікавляться в школяра, чому це він не на уроках.

Та не лише школи виступають за шкільну форму — свої причини і в батьків. "Ви не уявляєте, як довго Настя вдягається у вихідні й на канікулах, — каже пані Світлана, мама вибагливої семикласниці. — Це не підходить, це не пасує, це не випрасуване. Тут і сльози, і крики, і жбурляння речей. А до школи — п'ять хвилин і готова. Та й у мене голова не болить, що їй носити". Для декого форма може виявитися й дешевшим варіантом одягу — п'ятикласникові Олегу форму замовляють в інтернет-магазині за кордоном. "Мені це вигідніше, ніж купувати "фірмовий" одяг у недорогих магазинах, який не витримує навіть однієї гри в футбол, а що вже казати про зимові катання на гірках після школи, — переконана мама Олега. — А ще, коли я вчилася у старших класах, то в нас постійно були змагання, хто модніше й дорожче вдягнеться, і дітей з бідних сімей відверто цькували то за старі штани, то за бабусині светри. Як на мене, зараз такого в школах менше".

Вільні й самобутні

Що ж протиставляють позитивному впливу форми її противники? Тих батьків, які вчилися ще в радянські часи, часто дратує вимушена однаковість, бо діти не мають можливості виразити себе за допомогою одягу. Нині в суспільстві, принаймні в тій його частині, що зважає на зовнішній вигляд, найбільше цінують не просто модних, а унікально і стильно вдягнених людей. Про це свідчить, окрім тенденцій у модних виданнях та соціальних мережах, розквіт далеких від класичного стилю українських дизайнерських марок одягу. Але як навчитися стильно вдягатися, якщо день у день перед очима зелені жакети й картаті спідниці в кращому випадку, або білий верх і чорний низ — у гіршому? І не забуваймо, що бажання виділитися не пропаде у підлітка лише тому, що одну з форм самовираження йому обмежили. Це не означає, що всі, на кого надягнуть форму, відразу підуть робити пірсинг чи татуювання, голити скроні чи фарбувати волосся в синє, але шанси, що особистість дитини шукатиме інших способів демонстрації, досить високі.

Аналогічно відбувається і з соціальною рівністю, якій має сприяти однаковий одяг. Оскільки форму закуповує не навчальний заклад, а самі батьки, рівень достатку в сім'ї помітний навіть тоді, коли всі учні вдягнуті в однакові кольори. Просто в когось червоний жакет буде синтетичний і закороткий, бо дитина росте швидко, а зарплатня в батьків — не дуже, а в когось буде зручний і допасований до фігури піджак з натуральної тканини. Додайте до цього телефони й сумки, взуття і канцелярське приладдя, машини, на яких дітей привозять до школи, або, навпаки, не надто заможну бабусю, яка зустрічає онука після уроків, місце проведення канікул — і стане очевидно, що ні бідності, ні достатку дрес-кодом не приховаєш. 

Утім, родинам із середнім достатком теж непросто підібрати хороший варіант. "Той костюм, який ми купили на початку шкільного року за порівняно невеликі гроші, виявився неякісним, — скаржиться пані Оксана, мама третьокласника Артема. — А дорогий купувати немає сенсу — молодші школярі бруднять форму ледь не щодня, прати її доводиться часто. А ще й вибрати форму ціла морока: постава в сина нестандартна, тому нам потрібні штани і піджак різних розмірів, а розпаровувати костюми в більшості магазинів не дають". Дитина росте — і проблем лише додається. "Для мене купувати форму синові дуже невигідно, — каже пані Єлизавета, мама дев'ятикласника Данила. — Він за півроку підростає на 11 сантиметрів, і новий комплект мушу купувати мінімум двічі на рік. А форму ж, крім школи, більше нікуди не вдягнеш. Самій дитині все це не подобається ще більше: щоранку збори до школи — це боротьба із собою і зіпсований настрій".

Ще один момент, який непокоїть батьків — зручність форми. Будьмо відверті, піджак і сорочка — не найкращий вибір для фізично активної дитини. Який активний рух може бути в школі? Власне, він повинен там бути — хоча б у вигляді біганини на перервах, бо як інакше молодшим школярам випустити енергію і з радістю повернутися до навчання? А пограти в м'яча після уроків або повисіти на турніку? Саме тому за кордоном до комплекту шкільної форми часто входять футболки-поло, трикотажні кофти, джемпери, бавовняні світшоти, адже підлітки теж хочуть час від часу вдягнутися не офіційно, а комфортно. 

Питання необхідності шкільної форми лишається контроверсійним у багатьох країнах, навіть у тій-таки Великій Британії. І більшість батьків, які виступають проти форми в Україні, протестують не проти самого явища, а проти того, як проблема шкільного одягу вирішується у нашій державі. Всі розуміють необхідність дрес-коду в навчальних закладах, але хотіли б, щоб і батьки, і самі учні мали можливість вибору — і залежно від фінансових можливостей сім'ї, і від настрою дитини, і від її планів на день.

Як на мене, розумний вихід — передати повний контроль за одягом учнів на рівень шкіл, де керівництво разом із батьками й учнями могло би досягти компромісу. І тоді ті, хто проти примусовості у зовнішньому вигляді, могли б обрати інший навчальний заклад. А далі, хто знає, можливо, стильна й зручна форма якоїсь школи стане предметом гордості для учнів і змусить їх слідкувати за своєю поведінкою і репутацією альма-матер?

А якщо ви все ще виступаєте за обов'язковість форми для всіх дітей, запитайте себе, чи згодні ви протягом дванадцяти років носити однаковий одяг п'ять днів на тиждень? 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво