Емоційне вигорання після народження дитини - Сімейне коло - dt.ua

Емоційне вигорання після народження дитини

14 грудня, 2018, 16:46 Роздрукувати Випуск №48, 15 грудня-20 грудня

Поняття "емоційне вигорання" пов'язуємо зазвичай із професійною діяльністю людей, робота яких передбачає велику відповідальність, регулярне й інтенсивне спілкування, сильну емоційну причетність.

Сучасна ж мама в декреті — це просто-таки квінтесенція відповідальності, емоційної причетності й нон-стоп-комунікації з немовлям. І хоча материнство — не професія, жінки в декреті справді перебувають у групі ризику емоційного вигорання. 

Ознаки емоційного вигорання у мами в декреті

Ейфорія й тривоги перших місяців життя з малюком поступово змінюються звичною рутиною. Мама вже призвичаїлася до нового статусу й нового способу життя, і її будні стають схожими на "день бабака": режим, готування, прибирання, цілодобове пильнування —сну, апетиту, здоров'я, безпеки дитини. Без перерв і вихідних, дні зливаються в один великий рутинний процес без кінця і краю. Жінка починає відчувати втому, дедалі виразніше даються взнаки власні незадоволені потреби (сну, відпочинку, комунікації), і тоді можуть з'явитися перші ознаки виснаження. Більшість мам у декреті, які не мають допомоги з дитиною й підтримки чоловіка, до шести-восьми місяців перебувають у першій фазі емоційного вигорання — стенічній (напруга, стадія витримування). Вони відчувають втому, роздратування, невдоволення, часом безвихідь або агресію, але ще вистачає сил опанувати себе й доглядати за малюком. У цей період настає усвідомлення, що материнство — це зовсім не так, як вона собі уявляла, можуть з'являтися думки "чи не поспішила я?", жінка може почати зриватися на дитині.

Якщо ситуація погіршується, ресурси мами вичерпуються і не поповнюються, виникає ризик переходу на наступну стадію — астенічну (стадія невитримування), коли з'являються відчуття бігу замкнутим колом, думки "я не даю собі із цим ради", "я більше не можу", бажання все кинути і втекти. У жінки в астенічній стадії вигорання може зникнути апетит, порушується сон (неможливо прокинутися зранку і мучить безсоння вночі), можуть виникнути проблеми зі здоров'ям, знижується імунітет, зникає сексуальне бажання, часом навіть виникає відраза від самої лише думки про фізичну близькість, агресію змінюють апатія і часті сльози. Мама стає "холодною", не виявляє емоцій до своєї дитини, дитяче лепетання й нові досягнення вже не зворушують і не тішать, догляд за малюком здійснюється автоматично, байдужно.

В особливій групі ризику розвитку емоційного вигорання в декреті опиняються жінки у великих містах, які живуть далеко від батьків, звикли до активного способу життя, опинилися в ізоляції від друзів та звичного кола спілкування, більшість часу проводять наодинці з дитиною. Особливо нелегко жінкам, діяльність яких була пов'язана з інтенсивним спілкуванням, ефективністю, досягненнями, конкретними результатами. У групі підвищеного ризику розвитку емоційного вигорання також мами діток, які мають проблеми зі здоров'ям, і ті, хто переживає конфлікти й нерозуміння у стосунках із чоловіком.

Емоційне вигорання — "нова хвороба"?

Часто можна почути, що емоційне вигорання мам у декреті (втім, як і післяпологова депресія) — це така новомодна хандра сучасних жінок, розпещених благами цивілізації. Безперечно, як порівняти з нашими бабусями-прабабусями, нам живеться помітно легше, комфортніше й безпечніше (як полегшили нам життя самі лише підгузки й пральні машини!). Та водночас прогрес має й зворотній бік медалі — більшість нинішніх мам після пологового будинку опиняються у своїй окремій квартирі наодинці з немовлям, цілком і повністю відповідаючи за його здоров'я, безпеку й нормальний розвиток (часто — за рахунок власних потреб). А такого не було ніколи за час існування людства — люди завжди жили великими родинами, громадами, допомагаючи й підтримуючи, розподіляючи відповідальність за виховання дітей. Сьогодні ж левова частка відповідальності — на мамі. Це вона обирає пологовий будинок, лікаря, чи робити щеплення, які речі купувати, до якого садочка й коли віддавати, у скільки років до школи вести. І це ще один "бонус" цивілізації — право вибору і, власне, сам вибір. Це, безперечно, чудово, коли є можливість обрати те, що підходить саме тобі, а не погоджуватися на єдиний можливий варіант, але ж після вибору завжди настає відповідальність. І виникає почуття провини як наслідок "неправильного" вибору, а ще — почуття відповідальності й страх зробити щось не так.

До того ж ми живемо в часи яскраво вираженого дитиноцентризму — коли життя і здоров'я дитини є великою цінністю. Сучасні знання про те, як період раннього дитинства впливає на подальше життя людини, покладають на маму відповідальність вже й за її психологічне благополуччя. І в такому ритмі навантаження, особливо коли немає фізичної допомоги, емоційне перенапруження і вигорання практично неминучі.

Профілактика емоційного вигорання 

Усім відомо, що профілактика ліпша за найкраще лікування. А тому сучасні мами (а також їхні сім'ї!) мусять пам'ятати, що ризик емоційного вигорання справді існує, тому необхідно вживати заходів, аби не допустити цього. Що важливо робити, аби не опинитися в групі ризику?

1. Розподіляти відповідальність. Ще в період вагітності долучайте майбутнього тата до ухвалення рішень — обговорюйте разом, у якому пологовому будинку народжувати, якого візочка купувати, спільно вивчайте інформацію про малюка, відвідуйте курси майбутніх батьків. Також подбайте про те, щоб знайти фахівців (педіатрів, неврологів, психологів, консультантів з грудного вигодовування), до яких ви зможете звертатися, якщо вас щось турбує стосовно дитини, — так ви зможете розділити відповідальність і трохи зменшити напругу. 

2. Просити про допомогу. У період після народження дитини відбувається перерозподіл функцій та обов'язків членів сім'ї, і перш ніж вони стануть звичними для всіх, важливо говорити про те, чого б вам хотілося, а не очікувати за замовчанням. Обговоріть можливі варіанти допомоги з боку бабусь і дідусів, тіток і хрещених, подруг і сусідок — немає нічого поганого в тому, щоб покладатися на своє найближче оточення в такий особливий і вразливий період. Головне — чітко проговорити, в чому ця допомога може полягати, щоб це було комфортно всім учасникам процесу.

3. Пам'ятати про свої потреби. Не забувайте задовольняти свої базові потреби: в їжі, сні, гігієні, відпочинку. Нехай це буде звичайна каша замість обіду з трьох страв, п'ятихвилинний душ, а не година у ванні, сон із дитиною в незручній позі, а не окреме ліжко, але буде. Всі ці обмеження — не назавжди, але в перший рік материнства часом доводиться жертвувати вже звичним комфортним життям, проте не основними своїми потребами.

4. Розподіляти пріоритети. Одна з причин, з якої в мам розвивається вигорання, — це прагнення жити так само, як до народження малюка. Все встигати, виглядати як раніше, бути в курсі всіх подій — неможливо, і це треба прийняти. Тепер на перший план виходить материнство, тому пріоритети зміщуються. У когось — тимчасово, у когось — назавжди. І маємо пам'ятати, що в перші рік-два після народження дитини найважливіше — це здоров'я малюка і його мами, решта може почекати.

5. Дбати про своє тіло. Вагітність, пологи і перший рік материнства — це дуже велике навантаження для організму жінки: ми виношуємо, вигодовуємо, у нас багато тілесного контакту. Не вимагайте від себе одразу після пологового будинку повернення до колишніх форм і не занадто навантажуйте себе фізично. Краще, якщо це буде посильне навантаження у вигляді басейну, танців або пілатесу. Якщо немає можливості кудись ходити, танцюйте вдома разом із малюком, робіть вправи з дитиною замість гантелей, влаштовуйте пробіжки з візочком. Також не забувайте щодня присвячувати собі 10—15 хвилин часу в тиші й на самоті — без гаджетів і зайвого шуму.

6. Спілкуватися. Один з дефіцитів, який відчуває мама в декреті, — комунікативний: часто жінка, йдучи в декрет, втрачає звичне коло спілкування, тим більше якщо близькі подруги ще не стали мамами. А спілкування — це теж важлива жіноча потреба, тому намагайтеся шукати нові знайомства: зареєструйтеся на форумах для мам, відвідуйте заходи для жінок у декреті (на щастя, у великих містах це вже не рідкість), знайомтеся на дитячих майданчиках з іншими мамами, запрошуйте в гості подруг.

7. Вносити розмаїття. Багато жінок у декреті зізнаються, що в їхньому житті не відбувається нічого цікавого — все рутинне й передбачуване. Намагайтеся самостійно створювати для себе події й новини: обирайте різні маршрути для прогулянок, обов'язково організовуйте бодай раз на тиждень виїзд за межі свого мікрорайону, проводьте заходи спільно з іншими мамами, експериментуйте з новими стравами. Головне — не знецінювати свій новий досвід, не порівнювати своє життя з картинками із соцмереж і шукати сенс у тому, що відбувається тут і тепер.

Декрет — чудовий час для перезавантаження, переоцінки цінностей і навіть виявлення в собі нових здібностей. Проте все це стане можливим, лише якщо дотримуватися "правил безпеки" й пам'ятати про те, що турбота про дитину починається з турботи про себе.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1277, 11 січня-17 січня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво