Адаптація до дитячого садка - Сімейне коло - dt.ua

Адаптація до дитячого садка

7 вересня, 17:01 Роздрукувати Випуск №33, 8 вересня-14 вересня

Як зробити процес максимально м'яким.

Тема дитячого садка дуже турбує більшість батьків, і це не дивно, адже дитина, по суті, робить свої перші кроки до самостійності. І майже всі переймаються питанням адаптації, тобто звикання малюка до нової обстановки. 

Адаптація — процес зміни людини під мінливі умови (а також результат цього процесу), і вона в будь-якому разі передбачає стрес. Стрес — це не щось страшне й неодмінно травматичне, це всього лише мобілізація організму, щоб упоратися з новими умовами. Тривалість адаптації завжди індивідуальна, тому не орієнтуйтеся на загальноприйняті норми. Ваші завищені очікування щодо того, коли ж нарешті малюк звикне до садка, лише підкладатимуть дрова в багаття — засмучуватимуть вас, злитимуть, змушуватимуть відчувати свою неспроможність.

Важливо відрізняти справжню адаптацію від несправжньої. Зазвичай батьки думають, що дитина адаптувалася, якщо йде в садок без істерик, без проблем там їсть і спить, не кривдить інших дітей і не плаче прощаючись. Але слід розуміти, що садок дворічному малюкові не потрібен, він потрібен батькам, а отже, очікувати від дитини бажання й радості від ідеї його відвідувати нерозумно. Справжня адаптація до дошкільного закладу — це коли дитина віддає перевагу спілкуванню з мамою, але вміє давати собі раду з негативними емоціями (з допомогою вихователів), коли батьки йдуть. При цьому не порушується її психологічний комфорт (не з'являються невротичні звички, проблеми з туалетом тощо). 

З чого починається адаптація? Перший крок до успішної адаптації — це прийняти остаточне рішення його відвідувати. Поки мама сумнівається і планує діяти за ситуацією, дитина відчуватиме її невпевненість, а отже не зможе змиритися з думкою про необхідність ходити в дитячий садок. Друга умова сприятливої адаптації — це розібратися батькам (мамі насамперед) зі своїми емоціями. Якщо у вас надто багато почуттів — тривоги, хвилювання, провини, страху, то малоймовірно, що ви зможете бути стійким дорослим, якого малюк так потребує на даний момент.

Щоб адаптація відбувалася якомога м'якіше, треба дотримуватися певних умов.

Готуйте дитину заздалегідь

Починайте розповідати, що малюк муситиме відвідувати дитячий садок іще задовго до того, коли він почне ходити туди регулярно. Читайте книжки, в яких малята ходять у дитячий садок, діліться своїм власним дитячим досвідом — показуйте фото, розповідайте історії. Будьте чесні — готуйте дитину не тільки до приємних сторін життя в садочку ("будеш гратися з дітками", "там багато нових іграшок"), а й до неприємних переживань, які неодмінно будуть ("може так трапитися, що ти засмутишся й плакатимеш, коли я буду змушена піти", "можливо, ти сумуватимеш, поки я буду на роботі").

Знайомте із садочком поступово, не залишайте одразу на весь день

Важливо розуміти, що для дитини початок перебування в дитячому садку — це великий стрес, і потрібно, щоб процес звикання відбувався поступово. Для початку познайомтеся з вихователем, покажіть групу. Потім нехай вихователь запропонує малюку погратися з іншими дітьми. Дайте достатньо часу для звикання, будьте поруч, поки ваш син або донька не звикне до нової обстановки. Залишайте дитину, тільки коли переконаєтеся, що вона вже не відчуває тривоги.

Обов'язково встановіть контакт з вихователем

Звикання дитини до дитячого садка насамперед залежить від того, які взаємини складуться в неї з вихователем. Адже в дошкільному віці малюк для здорового розвитку потребує міцної і надійної прихильності до дорослих, які про нього дбають. Тому вашим першочерговим завданням має стати встановлення довірливих стосунків з вихователями, а також сприяння тому, щоб такі самі стосунки вибудовувалися з новим дорослим і у вашої дитини. 

Завжди прощайтеся перш ніж піти

Одна з найбільших помилок, яких припускаються батьки під час адаптації дитини до садка, — це раптово зникати, коли малюк загрався. Безумовно, такий спосіб істотно полегшує долю мами або тата (адже тоді не доведеться слухати несамовиті крики дитини), але для дитини це найтяжчий досвід. Дворічна і навіть трирічна дитина ще не здатна усвідомити, що мама неодмінно повернеться за нею через якийсь час, вони сприймають раптове зникнення батьків як втрату. Їх кинули! Такий досвід загрожує тим, що дитина не відчуватиме впевненості, що мама завжди поруч, і в неї виникне потреба в буквальному значенні триматися за маму, щоб переконатися, що вона нікуди раптом не зникне, а це означає, що з великою ймовірністю малюк перестане відпускати її навіть у сусідню кімнату. 

Тому будьте готові до слізних прощань, адже це так природно, коли, розстаючись із найближчою людиною, дитина плаче. Навпаки, насторожити має той факт, що дитина двох-трьох років, прощаючись або при зустрічі, перестає звертати увагу на батьків, а повністю сфокусована, наприклад, на дітях. Це може бути сигналом про т.зв. захисне емоційне відчуження, коли малюк начебто починає вірити, що батьки не так уже йому й потрібні, намагаючись упоратися з почуттями туги і тривоги. 

Створіть якомога спокійнішу обстановку вдома 

Адаптація до садка — це процес, який відбувається не тільки й не стільки в садку, а й поза його стінами: вдома, з батьками, у звичній для нього обстановці. Тому так важливо створити максимально спокійний режим удома, уникати відвідування людних місць, мінімізувати контакти з іншими дітьми, звести до мінімуму використання гаджетів (телевізор, планшет, телефон з іграми й мультиками). Нервова система і мозок дитини і так витрачають багато ресурсів на звикання до нового способу життя, тому важливо давати відпочивати всім аналізаторам дитини, не збуджувати її ще більше. Краще проводьте час у сімейному колі, грайтеся в ігри, оточіть дитину турботою і увагою.

Переконайтеся, що дитина справді адаптувалася 

Малюк встановив контакт з вихователем і, коли ви йдете, може втішитися в нього на руках; він почувається в безпеці у приміщенні садка. Характер взаємодії з іншими дітьми має не тільки агресивний характер (водночас очікувати дружби від дитини двох-трьох років не варто, вона ще замала для цього). У малюка не з'явилося невротичних звичок (смоктати палець, гризти нігті, висмикувати волосся) або проблем з туалетом (почала впісюватися вночі, з'явилися закрепи), немає інших поведінкових проявів, що насторожують (істерики аж до блювоти, нічні страхи, агресивна поведінка з іншими дітьми або батьками); не загострюються хронічні захворювання (якщо такі є). 

Якщо ви помітили щось із переліченого вище, це має стати для вас сигналом того, що малюк і його психіка не можуть впоратися з проблемами, а отже мусите вживати відповідних заходів — за можливості відкласти відвідування садка або звернутися до дитячого психолога, щоб отримати рекомендації, як допомогти малюкові в цей непростий період. 

Важливо розуміти, що адаптація — це індивідуальний процес. Наскільки швидко й легко все відбудеться, залежить від безлічі факторів: віку (є колосальна різниця між адаптацією дворічної і чотирирічної дитини), умов садка (вихователів, кількості дітей у групі, правил у кожному конкретному дошкільному закладі). Також багато чого залежить від індивідуальних особливостей дитини й стосунків у родині. Та найголовніше — бути стійкими батьками в цей період, які не поринають у власні тривоги, а продовжують бути надійною опорою і захистом для своєї дитини.

Залишайтеся в курсі останніх подій! Підписуйтесь на наш канал в Telegram
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №35, 22 вересня-28 вересня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво