В Україні назрів водоподіл

Про це заявляють учені та фахівці, посилаючись, зокрема,
на результати дослідження вітчизняного ринку бутильованих вод, проведеного за міжнародними нормативами

Літо, спека, спрага... Під дахом павільйону з прохолодними напоями очі розбігаються від назв на пляшках різноманітної ємності. Хочеться просто чистої води — в уяві спливає приваблива картинка: дзюрчить джерело в тіні дерев із холодною кришталево прозорою водою. «Беріть цю, у неї сім ступенів очищення...», — радить продавець.

…Вода тепер товар

Те, що ще недавно вважалося даром природи, як повітря, і діставалося теж задарма, — варто лише опустити відро до криниці або підставити долоню під джерельний струмінь, — нині доступне не кожному. Сьогодні в багатьох країнах високоякісна вода є цінним продуктом і вартість її досить висока. Розфасована (бутильована) питна вода стає дедалі більш поширеним товаром і на вітчизняному ринку. Як кажуть, вода вже не дар — вода нині товар. Її виробництво рік у рік збільшується, асортимент стає ширшим, проте обсяги споживання поки що помітно поступаються середньоєвропейським. Так, за даними Beverage Marketing Corporation, італієць на рік випиває в середньому 190 літрів упакованої води, француз — 138 л, німець — 127 л, іспанець — 146 л, мексиканець — 178 л, американець — майже 100 л, чех — 90 л і т.д. Що ж до України, то, за під­рахунками вітчизняних фахівців, рівень споживання бутильованої води становить трохи більш як 30 літрів на людину (у рік).

Тим часом, якщо ринок упакованих вод у європейських країнах залишається практично незмінним, то в Україні стрімко розвивається — тільки в 2006 році зростання його обсягу становило 17% порівняно з 2005 роком, а, за прогнозами, за поточний рік він зросте ще на 16%. Підвищення попиту населення на бутильовану питну воду, як вважають фахівці, зумовлене кількома причинами. Це, по-перше, екологічний чинник, збільшення кількості екстремальних ситуацій, зокрема з пошкодженням систем централізованого водопостачання; по-друге, зміна способу життя населення — дедалі більше людей харчуються поза домом (відрядження, туристичні поїздки тощо), це призводить до підвищення ризику захворювань, викликаних уживанням недоброякісної води; по-третє, розширення знань про наслідки захворювань, викликаних «водним чинником», а також про вимоги до безпеки питної води.

Бурхливий розвиток ринку диктує потребу нових підходів до класифікації цієї продукції. Сьогодні під загальною назвою «питна вода» об’єднані дуже різноманітні за складом і призначенням продукти. Не всі бутильовані води придатні для щоденного вживання. У нашій країні є дуже жорсткі обмеження з хімічних компонентів для такої води, і водночас набагато менше уваги приділяється її походженню. У цьому криється одна з причин того, що, на відміну від інших європейців, в Україні не розрізняють просто очищену питну воду і природну. Тим часом саме з розмежування цих двох видів упакованих вод розпочинається визначення її (тобто води) у Codex Alimentarius — головному харчовому стандарті ООН, якого мусить дотримуватися й Україна після вступу до СОТ.

У світі вже давно існує чітка класифікація бутильованих вод, що, на думку фахівців, доцільно ввести й в Україні. Відповідно до цієї міжнародної класифікації, вони діляться на дві основні категорії — природні та підготовлені (оброблені). Існує низка критеріїв, за якими визначають приналежність до однієї з цих категорій.

Так, природними (натуральними) вважають води, які добувають із природних джерел, підземних родовищ із дотриманням усіх запобіжних заходів, щоб зберегти їхній початковий склад. Річ у тім, що оптимальним хімічним складом може похвалитися не кожне джерело, такі родовища — рідкість і являють собою справжній природний скарб. Підготовлені упаковані води можуть походити з будь-якого типу водних ресурсів як поверхневих, так і підземних, містити спеціально додані мінеральні речовини. Як відомо, новітні технології дозволяють довести до питної кондиції навіть дуже забруднену воду: її піддають механічній фільтрації та хімічному очищенню, демінералізації, штучній мінералізації, зворотному осмосу, обробляють ультрафіолетом тощо. Внаслідок такого технологічного «насильства» на виході маємо нехай і безпечну, придатну для пиття, однак, штучну воду.

Відповідно до вимог Федерації виробників бутильованих вод Європи, на етикетці обов’язково має бути позначене походження води. У нас же маркірування на пляшці спроможне ввести в оману не тільки споживача, а й фахівця.

Тестування показало...

Нещодавно Науково-дослідний центр незалежних споживчих експертиз «Тест» провів анкетування виробників репрезентативних торговельних марок питних вод, у ході якого попросив їх відповісти на запитання про походження їхньої продукції та про застосовування технології очищення. Води оцінювалися не за критеріями хімічного складу, чистоти чи смакових якостей, а з погляду збереження їхніх природних властивостей. Опитуваним пропонували дати відповіді на кілька запитань, зокрема: місце розливу, транспортування від джерела до місця розливу, тип водозабору, а також застосовувані методи очищення та знезаражування води. Як зазначали експерти, далеко не всі виробники, які одержали анкету, погодилися її заповнити, деякі, посилаючись на комерційну таємницю, відмовилися брати участь у цьому опитуванні.

Результати першого дослідження вітчизняного ринку упакованих питних вод були оприлюднені на прес-конференції «Питна вода: на шляху до євростандартів». Як виявилося, тільки два найменування бутильованої води відомих виробників (із 16, які заповнили анкету) належать до першої категорії, тобто природних вод, решта — до другої (підготовлена, оброблена вода). (На сайті центру — www.test.org.ua — є докладніша інформація про це дослідження).

Експерти дійшли однозначного висновку: головний «водоподіл» проходить між категоріями «природні» та «підготовлені» води.

«Незалежно від того, як швидко наша країна приєднається до СОТ, наш споживач має право на інформацію про розбіжності в продуктах першої життєвої необхідності, — зазначив президент Науково-дослідного центру незалежних споживчих експертиз «Тест» Валентин Безрукий. — У цьому дослідженні ми не ставили на меті визначення якості упакованих вод. Просто йдеться про різні категорії продуктів. Це те саме, що говорити про свіжий сік і штучний вітамінний комплекс. Обидва продукти є якісними, проте не можна не зважати на те, що їхній вплив на організм є не однаковий.

З огляду на міжнародні й європейські вимоги, більшість бутильованих вод на українському ринку слід віднести до категорії «підготовлені упаковані води». Водночас підходити з одною міркою до досить різних продуктів (наприклад, одна вода має цілком змінений хімічний склад, а інша була піддана лише знезаражуванню) теж не можна, тому в категорії «підготовлені упаковані води» логічно виділити підгрупи. Це буде наступним кроком на шляху до створення класифікації бутильованої води».

Декрет для джерела

Чому Європа робить особливий акцент на поділі вод на природні і підготовлені? Передусім позначаються традиції. Один із перших документів, розроблених із метою збереження якості води в природних джерелах, що використовуються для її розливу в ємності, був декрет французького уряду 1856 року. Цікаво, що принципові положення цього декрету стали базовими для директив ЄС і документів Codex Alimentarius, розроблених для бутильованих питних вод і чинних нині. 95% бутильованих вод у Європі — природного походження, тоді як, наприклад, в Азії, — близько 25%. Бережне ставлення до своїх джерел, культура водоспоживання — це істинно європейська традиція.

«Така класифікація, безумовно, потрібна — і державі, і виробникам, і споживачам, — вважає доктор медичних наук, професор Тетяна Стрикаленко. — Не лише тому, що ми прагнемо до СОТ, де дотримання вимог Codex Alimentarius є абеткою, його вимоги обов’язкові для всіх країн, які вступають до цієї організації. Просто гріх Україні, яка має кращі в Європі запаси підземних вод — а це весь карпатський регіон, — і досі дотримуватися вимог тих країн, де зовсім немає доброякісних джерел підземної води. Це ж неповага до власної країни, її природних багатств, зрештою, до її експортного потенціалу.

Глибоко переконана, що така класифікація потрібна також виробникам. Підземні води розливати набагато важче, ніж підготовлені. Слід дотримуватися суворих вимог до водного джерела, його захисту. Тому на таку воду ціна скрізь вища. Ми не вміємо шанувати себе, свої підземні води.

Уже кілька років триває дискусія — чи є різниця у впливі на організм десятки разів оброблених, очищених-переочищених вод і природних, первозданних. Багато учених вважають, що природна вода більш корисна для організму, є вже багато наукових фактів на користь такого погляду. Я кажу про природні питні води, не торкаючись мінеральних, з особливими властивостями. Тому в прийнятті такої класифікації зацікавлені всі».

На думку заступника директора Інституту екогігієни та токсикології ім.Л. Медведя Анатолія Подрушняка, класифікація упакованих вод має з’явитися якомога швидше. Сьогодні, купуючи пляшку води, споживач не в змозі розібратися, за що він платить гроші. Багаторазово очищена, і киснем оброблена, і УФ-променями... Та однаково це вода підготовлена, оброблена. Останнім часом дедалі більше з’являється даних про те, що все-таки більш здоровою для організму, біологічно активною та корисною є природна вода.

«Закон про захист прав споживачів каже про те, що інформація для споживача має бути достовірною, повною та своєчасною. Майже єдиним джерелом інформації про фасовану воду є етикетка. Проте в нас утворилася практика, що вона (етикетка) використовується як реклама. На ній багато місця відведено назві торговельної марки, картинці й зовсім мало — інформації для покупця. Це порушення прав споживача, — обурюється Наталя Бородачова, експерт проекту ООН і Євросоюзу «Споживче товариство і громадські об’єднання». — Інформація, адресована споживачеві, навіть на продукції дуже популярних торговельних марок, для нього фактично недоступна, оскільки подана дрібним шрифтом, багато хто не може прочитати, що там написано, навіть в окулярах. Це і неповага до споживача, і порушення законодавства. Іноді на етикетці можна побачити: негазована мінеральна природна столова натуральна вода. Що з цього може зрозуміти споживач?»

«Справді, сьогодні, прочитавши етикетку, споживач мало що зрозуміє, — доповнює Т.Стрикаленко. — Понад те, наляканий інформацією з газет про те, яка в нас погана водопровідна вода, він віддаватиме перевагу тій, яка пройшла шість чи сім ступенів очищення та ще з додаванням срібла в концентраціях, припустимих хіба що для космонавтів (тобто для екстремальних умов і нетривалого вживання)».

Є й інша небезпека — підроблена продукція. У тому, що ринок бутильованої води заповнений фальсифікатом, можна не сумніватися. Ніхто систематично та серйозно не проводить його моніторинг, не підвищує планку вимог до якості продукції. За кордоном існують асоціації виробників бутильованих питних вод, що об’єднують більшість компаній-виробників і, з огляду на конкуренцію на ринку, приймають додаткові вимоги і до якості продукції, і до її виробництва — починаючи від захисту джерела і закінчуючи заходами щодо захисту навколишнього природного середовища. На жаль, в Україні немає такої асоціації, попри те, що про потребу її створення питання порушувалося ще кілька років тому. Чомусь не поспішають наші виробники об’єднуватися. Утім, неважко здогадатися, чому. Можливо, прийняття класифікації упакованих питних вод змусить їх відірватися від своєї свердловини (чи труби?), визначити своє місце в ринковій водній стихії та розпочати посилено «гребти». Ні, не під себе — до берега цивілізованих вимог і стандартів. Інакше «на плаву» довго не протриматися.