Одеський припортовий завод: спрагу втамує море. Прогресивні технології визволяють чотири мільйони кубометрів питної води для Одеси

Вода — надзвичайно цінний природний ресурс, дефіцит якого, як і дефіцит енергоносіїв, неухильно зростає. Проте якщо альтернативу основним джерелам енергії — нафті й газу — хоч і важко, але можливо знайти, то, як стверджував один із персонажів фільму «Волга-Волга», «без води і ні туди, і ні сюди». Глобальні кліматичні зміни і техногенний вплив на природу стрімко загострюють попит на питну воду.

В Україні це особливо відчувається у південно-східних регіонах. Успадкована з радянських часів система комунального водопостачання вкрай зношена й безнадійно відстає у технічному оснащенні. Так, близько 70% жителів Одеської області одержують воду з єдиної водогінної станції, розміщеної на річці Дністер.

Для регіонів, які не мають надійних джерел прісної води, стабільність і достатність водопостачання є історичною проблемою. Кожен вирішує її по-своєму. В Європі, наприклад, широко практикується накопичення й подальше використання атмосферних опадів. Багато країн вдаються до опріснення морської й океанічної води. Для посушливого півдня України перспективний останній спосіб розв’язання проблеми, бо чорноморську воду, завдяки порівняно низькій концентрації солей, опріснювати набагато простіше, ніж океанічну. Але, на жаль, не настільки, як хотілося б із технічних і економічних причин.

Свого часу грецький судновласник-мільярдер Арістід Онассіс придбав в Егейському морі мальовничий острів і вибудував на ньому розкішний палац. Єдина вада острова полягала у відсутності прісноводного джерела. І хоча у світі є понад 30 технологій опріснення морської води, жодною з них багатій не скористався, вирішивши, що простіше й дешевше доставляти воду танкерами. Добре, що в його розпорядженні їх було предосить.

Складне завдання реконструкції системи водопостачання в Одеській області планує вирішити Одеський припортовий завод (ОПЗ). Це велике підприєм­ство з виробництва аміаку й карбаміду є лідером у застосуванні новітніх енергозберігаючих технологій у своїй галузі. На ОПЗ створено унікальний водоочисний комплекс, на якому очищаються не тільки промислові заводські стоки, а й міські каналізаційні на рівні, що перевищує вимоги вітчизняних санітарно-гігієнічних норм і відповідає сучасним європейським стандартам.

Посушливе літо 2007 року, коли в Одесі були серйозні перебої з подачею питної води, продемонструвало уразливість промислових підприємств регіону. У третій декаді серпня через нестабільну подачу води на ОПЗ навіть думали про припинення всього виробничого процесу, що неминуче призвело б до непоправних фінансових втрат, які можна порівняти із затратами на проведення будь-якої, найдорожчої реконструкції системи водопостачання. Що вже казати про інші підприємства регіону!

Про те, як Одеський припортовий завод вирішує проблему водопостачання, розповідає начальник цеху водообробки Володимир Левшин.

— На жаль, ситуація з водопостачанням, що склалася минулого літа, не є винятком. Це проблема кожного сезону. До поривів водогонів у осінньо-зимовий період давно звикли не тільки підприємства — споживачі води, а й організації, що експлуатують водоводи. Проблема стосується як ОПЗ, так і інших підприємств регіону. Зазвичай анонсування програм рекон­струкції системи комунального водопостачання завершується підвищенням тарифів на надавані послуги. Але за останні три роки ціна на воду господарсько-питного призначення в Одеському регіоні для підприємств зросла у два з половиною рази й становить близько одного долара США за кубічний метр.

Усвідомлюючи гостроту проблеми, керівництво ОПЗ заздалегідь поставило перед спеціалістами заводу завдання — розробити систему автономного виробничого водопостачання, що базувалося б на використанні альтернативних джерел, таких як очищені стічні води й морська вода, із застосуванням найсучасніших енергозберігаючих і екологічно чистих технологій.

Зрозуміло, що реалізація такого масштабного завдання забере не один рік. Розробили і планомірно втілювали в життя програму модернізації наявних систем водопідготовки, водопостачання й каналізації. Протягом останніх п’яти років провели низку комплексних заходів із модернізації й реконструкції наявних очисних споруд, що дозволило довести рівень очистки стічних вод до найжорсткіших європейських вимог і почати їх використовувати як надійне альтернативне джерело водопостачання.

Але й цього не досить. Однак є сучасні мембранні технології очистки, які дозволяють використовувати як забруднену, так і солону морську воду без застосування агресивних хімічних реагентів. Спеціалісти ОПЗ старанно вивчили світовий досвід експлуатації таких джерел водопостачання. З безлічі варіантів найперспективнішою визнали пропозицію компанії Water&Process Technologies, яка входить у корпорацію General Electric (США) і є великим виробником сучасного водоочисного устаткування на основі мембранних технологій. «Одеський припортовий завод — ідеальний приклад ефективного поєднання виробництва і технології, якого досягла GE», — каже президент і виконавчий директор GE Water&Process Technologies Джеф Гарвул. — Недавно куплена нами фірма з виробництва ультрафільтраційних мембран ZENON дала змогу вдосконалити продукцію GE, зробивши можливою високоякісну попередню очистку з використанням ультрафільтрації (UF). Це дозволяє GE поставляти закінчені рішення зі знесолення і повторного використання стічної води для виробництв, які потребують високої чистоти, а також інші рішення щодо води та стічних вод для промислових муніципальних підприємств будь-яких розмірів». Нині компанія Water&Process Technologies уже виготовляє устаткування для ОПЗ.

Реалізація проекту дозволить визволити чотири мільйони кубічних метрів питної води на рік для потреб Одеської області. Цього цілком достатньо, щоб забезпечити водопостачання міста з населенням 50 тисяч чоловік. Крім того, завод отримає локальне джерело виробничого водопостачання, тим самим істотно знизивши ризик залежності від зовнішніх чинників, а також зможе поліпшити умови праці, вилучивши з виробничого процесу багато агресивних хімічних реагентів. Проект передбачає використання новітніх досягнень сучасних технологій, і після його втілення та апробації на ОПЗ нагромаджений досвід можна буде використовувати в усіх регіонах України, які переживають труднощі з водопостачанням.

А реалізація проекту Одеського припортового заводу стане ще одним кроком на шляху України до рівня високорозвинених європейських країн.