Кринице, де води напиться?

Поділитися
Хто бодай один раз побував на славному Сорочинському ярмарку, той неминуче зупинявся біля криниці «з журавлем» при миргородській трасі, щоб скуштувати цілющої води...

Хто бодай один раз побував на славному Сорочинському ярмарку, той неминуче зупинявся біля криниці «з журавлем» при миргородській трасі, щоб скуштувати цілющої води. І хоча вода в ній не має якихось надзвичайних властивостей і, мабуть, в інших місцевих криницях навіть смачніша, але завдяки художній вигадливості народних майстрів криниця з дерев’яним журавлем (точнісінько як справжній птах, тільки величезних розмірів) приваблює кожного мандрівника. Біля місцевої пам’ятки часто можна побачити весільний кортеж — за традицією, молоді мають напитися води з цієї криниці під побажання «з роси та води». Над глибинним значенням цих слів ми навіть не замислюємося, хоча розуміємо, що вони символізують здоров’я і довголіття. Помічено: здавна люди селилися біля джерел із доброю водою, що значною мірою визначало якість їхнього життя.

На жаль, сьогодні далеко не кожен житель України знає (чи хоча б пам’ятає) смак справжньої природної води. Головна водна артерія — річка Дніпро постачає живлющу вологу у дві третини населених пунктів, або 35 мільйонам населення країни. Як відомо, на басейн Дніпра лягає колосальне техногенне навантаження. На думку фахівців, дніпровська вода відповідає третьому-четвертому класу якості, тобто класифікується як «забруднена», а то й четвертому-п’ятому (брудна). Найгостріша ситуація у басейнах нижньої частини Дніпра, Сіверського Дінця, на річках Приазов’я, окремих притоках Дністра і Західного Бугу, де вода належить до категорії «дуже брудна» (шостий клас). При такій якості вихідної води можна тільки уявити, який хімічний «коктейль» тече з кранів, — наявні очисні споруди, технології очищення і знезараження питної води не в змозі довести її хоча б до рівня показників безпеки. (Технології водопідготовки, які в нас використовуються, розраховані на доведення природної (вихідної) води до рівня питної лише в тому випадку, якщо вихідна відповідає вимогам першої категорії). Постійне вживання недоброякісної води згубно позначається на здоров’ї, вкорочує життя.

Ще третина населення країни п’є воду з місцевих джерел — криниць і неглибоких свердловин. У багатьох регіонах поверхневі джерела настільки забруднені, що брати з них воду для пиття просто небезпечно. Понад 1200 населених пунктів у південних областях України та АР Крим використовують привізну воду.

Останніми роками в Україні стан джерел водопостачання різко погіршився — б’ють на сполох фахівці. Почастішали випадки спалахів інфекційних захворювань через вживання забрудненої води — вірусного гепатиту А, дизентерії та інших кишкових інфекцій. Загалом, ситуація з водопостачанням, особливо в окремих регіонах, склалася вкрай критична. Багато вчених-екологів вважають, що це проблема номер один для країни.

За запасами водних ресурсів Україна належить до маловодних країн. При цьому дивно, що ставлення до цього найціннішого дарунку природи збереглося в нас дуже споживацьке, недбайливе. Переважна більшість рік і водойм, із яких забезпечується потреба держави в цьому життєво важливому ресурсі, екологічно небезпечні — відхилення в якості води від норми сягає 70—80 відсотків. На жаль, похідні нашого господарювання — промислові стоки — вже досягли навіть підземних горизонтів. Далеко не в усіх регіонах підземні води відповідають вимогам до питної води через підвищений вміст хімічних сполук, нітратів та бактеріологічного забруднення. Тут час перейнятися запитанням: чи можна в нас сьогодні пити воду, не боячись за своє здоров’я?

Всеукраїнська екологічна ліга випустила карту «Екологічна ситуація і стан питних вод в Україні», що дає уявлення про те, яку воду споживають жителі різних регіонів України. Як відзначила на презентації видання перший заступник голови Всеукраїнської екологічної ліги (ВЕЛ) Тетяна Тимочко, карту випущено з метою «поінформувати споживачів про небезпеку, пов’язану з питною водою, привернути увагу громадськості до проблем водних ресурсів і допомогти людям вибрати воду, безпечну для життя».

Слід зазначити, що така карта побачила світ уперше. В її розробку вклали чимало зусиль працівники кількох відомих наукових установ країни — Українського державного НДІ «Укрводгео», Інституту гідротехніки та меліорації, Інституту географії НАН України.

— Ми спробували показати на картографічному матеріалі взаємозв’язок між обсягами промислового виробництва, забруднюючих речовин, що потрапляють у навколишнє середовище (ґрунт, повітря) і станом поверхневих та підземних вод, — пояснив директор інституту «Укрводгео», кандидат юридичних наук Сергій Разметаєв. — Для цього було розроблено спеціальну методику, свого роду ноу-хау.

Дивлячись на цю карту, територію України умовно можна поділити на чотири частини. Передовсім упадає в око пляма в центральній частині країни, яка охоплює Київську, Черкаську, а потім Миколаївську і Херсонську області. Тут налічується відразу кілька несприятливих екологічних чинників, які вплинули як на поверхневі водні джерела, так і на води неглибокого залягання. Як свідчить аналіз криничної води в Київській області, наприклад у с. Халеп’є, м. Васильків, за багатьма параметрами вона не відповідає стандартам, а простіша кажучи — непридатна для споживання.

Порівняно з цим регіоном, ситуація з водними ресурсами в Полтавській, Сумській і Чернігівській областях видається благополучною.

Чого аж ніяк не скажеш про Східну Україну. Найкатастрофічніший стан справ із водними ресурсами в Донецькій, Луганській та Дніпропетровській областях, де обсяги промислового виробництва величезні, а запасів води дуже мало. Якщо в середньому по Україні викиди стічних вод (не очищених) становлять 30—35%, то в Дніпропетровській області в поверхневі водойми і підземні горизонти скидають 65%, у Донецькій— 55% промислових вод без будь-якого очищення.

Дуже складна ситуація в Одеській, Миколаївській, Херсонській областях і на континентальній частині Кримського півострова. При цьому не можна не звернути уваги на велике забруднення морського узбережжя в районі Одеси, Скадовська, Севастополя, Керчі та Ялти.

Що ж стосується західного регіону країни, то тут зберігається найсприятливіша ситуація щодо запасів питних вод та їх якості. Це Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Житомирська області. Єдина територія на заході країни, де підземні водоносні ресурси забруднені і використовувати їх без попереднього очищення не можна, — м.Львів і прилеглі місцевості, на яких розташовані складні промислові об’єкти.

Повністю очистити забруднену воду, а тим паче дуже забруднену, неможливо. «Слід» техногенного навантаження остаточно стерти не вдається навіть із допомогою найсучасніших очисних технологій. Тому в країнах, які заведено називати цивілізованими, думають насамперед про те, як не забруднювати водних джерел, і найбільше цінують природну воду. Вчені вважають, що така вода — найкраща для пиття.

Турбуючись про своє здоров’я, багато українців стали віддавати перевагу бутельованій воді, видобутій переважно з артезіанських свердловин. Яких тільки розфасованих вод не побачиш сьогодні в наших супермаркетах! Не секрет, що багато їх «видобуті» з водогону, у кращому разі — пройшли додаткове очищення. Річ у тому, що, відповідно до Закону України «Про питну воду й питне водопостачання», прийнятого у 2002 році, для виробництва фасованої питної води можна використовувати воду підземних джерел або централізованого питного водопостачання, додатково оброблену з метою поліпшення її якості. А на значних територіях країни, як показано на карті, погано очищені, а то й зовсім не очищені стічні води проникають і в підземні горизонти. Тому лише деякі виробники мають можливість розфасовувати воду у її природному стані в ємності в екологічно чистих регіонах. До таких регіонів насамперед належить Прикарпаття. Тут розміщене найвідоміше джерело природної мінеральної води — Моршинське родовище, яке постановою Кабінету міністрів віднесене до розряду унікальних. Прикметно й те, що родовище має потужний захисний покров у вигляді 40 тисяч гектарів заповідного лісу. «Моршинська» — єдина з українських мінеральних вод — відзначена Європейським сертифікатом якості як природна вода, що повністю відповідає вимогам директиви Європейського Союзу до природних вод.

Наш організм, як відомо, на 80 відсотків складається з води. Тому вміст у ній сторонніх, переважно шкідливих домішок не може не позначатися на нашому самопочутті та здоров’ї. Сьогодні випускають багато мінеральних вод із високим солевмістом. Медики застерігають від надмірного захоплення ними. Адже одна річ — курс прийому мінеральної води на курорті чи в санаторії, і цілком небажані наслідки для самопочуття та здоров’я можуть виникнути, якщо таку солону воду пити постійно. Інша крайність — знесолена вода. Наукові дослідження засвідчили: якщо повністю перейти на очищену воду (дистилят), відбувається вимивання солей і важливих елементів з організму, внаслідок чого страждають кістки і шлунково-кишковий тракт. Найоптимальніша для організму — слабомінералізована вода (мінералізація якої міститься у межах 0,1—0,5 грама на літр). Води з загальною мінералізацією понад ці показники прискорюють процеси старіння, призводять до інших прикрих наслідків для здоров’я. Водночас нашим застарілим Держстандартом допускається концентрація солей у питній воді до 1000 мг/л (у США воду з такою мінералізацією дозволяють пити лише в екстремальних умовах, наприклад військовослужбовцям, і то обмежений час).

Природна вода, крім усього, має ще одну важливу перевагу над водогінною — у ній немає шкідливих домішок, зокрема дуже небезпечних для здоров’я хлорорганічних сполук. Тому, на думку Т.Тимочко, родовище таких природних вод, як «Моршинська», слід берегти і раціонально використовувати. Це воістину наш золотий ресурс, який ми, на жаль, ще не навчилися по-справжньому цінувати.

За прогнозами фахівців, у 2020 році дві третини населення планети відчуватиме дефіцит питної води. Сьогодні кажуть, що головним ресурсом на планеті є не нафта, а вода.

Скільки поколінь українців питимуть чисту воду? Наразі таких прогнозів не існує, хоча, з огляду на масштаби «водної» катастрофи, яка охопила більшу частину країни, відповідь напрошується досить песимістична. І все-таки учені створювали цю карту зовсім не заради задоволення цікавості науковців, а з надією, що нам і нашим нащадкам завжди вистачатиме чистих джерел.

Поділитися
Помітили помилку?

Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку

Додати коментар
Всього коментарів: 0
Текст містить неприпустимі символи
Залишилось символів: 2000
Будь ласка, виберіть один або кілька пунктів (до 3 шт.), які на Вашу думку визначає цей коментар.
Будь ласка, виберіть один або більше пунктів
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Відміна Надіслати скаргу ОК
Залишайтесь в курсі останніх подій!
Підписуйтесь на наш канал у Telegram
Стежити у Телеграмі