Космічна вода для земних потреб. Система водоочищення, створена на ВАТ «Концерн «Стирол», не має аналогів

Кілька днів тому в Донецьку відбулося виїзне засідання комітету ПАЧЕС (Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва) з економічних, торгових, технологічних та екологічних питань. Учасники засідання заслухали доповідь «Економічні аспекти вирішення екологічних проблем у країнах Чорноморського басейну» й ухвалили відповідні рекомендації до цього документа (його буде винесено на обговорення Генеральної асамблеї ПАЧЕС, яка відбудеться 7—9 червня нинішнього року в Києві). На розгляд Генеральної асамблеї комітет рекомендує винести також Спільну декларацію про з’єднання Чорноморської транспортної мережі з Транс’європейською транспортною мережею в рамках євроазійських транспортних зв’язків (її розглядали в Салоніках 28 січня 2005 року), а також Декларацію про співробітництво в галузі енергетики в регіоні ЧЕС (її прийнято в Александрополісі 4 березня ц.р.).

Перший день роботи комітету пройшов традиційно, у пленарному режимі. Другий — незвично і був присвячений знайомству з концерном «Стирол» у Горлівці. Така пильна увага високих гостей до флагмана вітчизняної хімії не випадкова. У доповіді «Економічні аспекти вирішення екологічних проблем у країнах Чорноморського басейну» згадується позитивний досвід «Стиролу». Ось що містить параграф 48: «У ряді країн деякі найбільші підприємства, що є зазвичай основним джерелом забруднення довкілля, орієнтуються на екологічно безпечну стратегію управління і при цьому враховують економічні ефекти, до яких може привести такого роду стратегія. Наприклад, в Україні ВАТ «Концерн «Стирол» заклав у систему управління охороною довкілля:

— економію електроенергії, теплових, водних і сировинних ресурсів — використання енергозберігаючих технологій і замкнутих водооборотних циклів;

— зменшення обсягів і більш глибоку переробку відходів;

— перехід на безстокову систему водоспоживання.

Прикметно, що використання цієї стратегії не призвело до збільшення витрат, а навпаки — чистий прибуток по корпорації в 2004 р. становив близько 80 млн. доларів, або 220% від отриманого у 2003 році.

Цей приклад наочно демонструє, що система управління охороною довкілля приносить у багатьох аспектах і економічну вигоду».

Вперше за роки існування ПАЧЕС — організації, що, як правило, розглядає актуальні питання глобального характеру для країн Чорноморського економічного співробітництва та всієї світової спільноти, — ці питання сфокусовано в доповіді на конкретному прикладі однієї виробничої структури. До речі, саме «Стирол» ще 2000 року був визнаний першим українським підприємством із ринковою економікою.

Член Парламентської асамблеї ЧЕС, народний депутат України, голова правління ВАТ «Концерн «Стирол», Герой України Микола Янковський стверджує, що вперше у світі в таких масштабних обсягах на основі мембранних технологій створено ефективну, економічно вигідну систему водоочищення, яка дозволяє позбутися негативного впливу на природу промислових і комунальних стоків.

Проект, розроблений і з успіхом упроваджений «Стиролом» спільно з американською фірмою General Electric, висунуто на здобуття Державної премії України.

Економічні важелі
і добра воля скасовують катастрофу

— Українська делегація виступила з пропозицією розглянути питання екології Чорного моря на прикладі одного підприємства, — розповів Микола Янковський. — Технологія, впроваджена на «Стиролі», дозволяє повністю захистити басейни Чорного моря, великих і малих річок від шкідливого впливу. Досвід концерну свідчить, що зберігати довкілля й піклуватися про природу економічно вигідно. Оскільки ВАТ «Концерн «Стирол» найбільш біотехнологічна, хімічна компанія, він втягнутий у глобальні процеси не тільки як учасник ринку (на його частку припадає 30% хімічної продукції, виробленої в Україні), а й, безумовно, як об’єкт, що впливає на природу. Впровадження управління охороною довкілля дало можливість вийти на новий рівень регулювання екологічних проблем. Так, у жовтні 2001 р. концерн повністю припинив скидання стічних вод у басейн Азовського моря, а в березні 2004 р. перестав споживати воду з річки Сіверський Донець, ставши першим із найбільших підприємств України, яке перейшло на безстокову схему водоспоживання. Доти використання річкової води підприємством становило 36 млн. кубометрів на рік. Нам вдалося також виключити використання питної води для санітарних і протипожежних потреб, що більш ніж у 60 разів зменшило її споживання. Тільки застосування методу зворотного осмосу й перехід на безстокову технологію дозволяє концерну заощаджувати близько 5 млн. дол. на рік.

— Розвинені країни світу досі не виробили єдиного підходу до поєднання інтересів економіки й екології. Можливо, тому порядок денний нинішнього засідання комітету ПАЧЕС із економічних, технологічних і екологічних питань спрямований і на те, щоб привернути увагу до цієї проблеми країн, котрі ще не підписали Кіотського протоколу? — звертаюся до Миколи Янковського.

— За родом своєї діяльності мені неодноразово доводилося здійснювати, скажімо так, кругосвітні подорожі. Наша Земля така маленька, тендітна і беззахисна. Образно кажучи, це наш корабель, Ноїв ковчег у Всесвіті. І, щоб зберегти його для наших дітей та онуків, майбутніх поколінь, нам уже тепер, не відкладаючи на завтра, потрібно багато що переглянути. Тільки в лютому набрав чинності Кіотський протокол, який продемонстрував: деякі країни віддають пріоритет економіці на шкоду екології.

Однак якщо не ув’язати сьогодні економіку з проблемами екології, то проблему не буде вирішено ніколи. З атмосферними викидами, звісно, складніше, але щодо води рішення вже є. Причому досягнуто його завдяки міжнародному співробітництву. Скажімо, наприкінці 1998 року «Стирол» першим в Україні в умовах великого хімічного підприємства застосував технологію очищення стічних вод на основі методу зворотного осмосу. Сьогодні ця установка, яку ми модернізували, виробляє за годину 1040 кубометрів знесоленої води, у тому числі 700 кубометрів глибоко знесоленої, що використовується у виробництві аміаку та карбаміду. Пуск зворотноосмотичної установки дозволив перестати скидати 17 тисяч тонн забруднюючих речовин у природні водойми Донбасу, а отже, в Азовське та Чорне моря. Наступним етапом реконструкції водного господарства концерну стало впровадження мембранної технології (з використанням нанофільтраційних мембран) для приготування живильної води в енергетичних котлах. У червні 2003 року ми уклали відповідний контракт із фірмою General Electric, і в січні 2004 року установка стала до ладу.

Нова водопідготовка дозволяє використовувати (як вихідну воду) стічні шахтні води загальною мінералізацією до 4000 мг/л замість річкової води з каналу Сіверський Донець (Донбас) і при цьому отримувати живильну воду для котлоагрегатів значно кращої якості, що дозволило знизити енергетичні витрати. Обсяг інвестицій становить 1,4 млн. дол., економічний ефект — 1,1 млн. дол. на рік.

— Миколо Андрійовичу, можна сказати, що на «Стиролі» вперше у значних промислових обсягах впроваджено космічну технологію, яка забезпечує безстокове виробництво хімічної продукції? Цікаво, а як усе починалося?

— Технологія справді космічна, але вже пристосована для наших земних потреб. Відомо, що дефіцит прісної води на планеті зростатиме швидше, ніж продовольчий. Це серйозна проблема, і вона добре відома всім промисловцям Донбасу. Зрозуміло, що вода тільки дорожчатиме і згодом її ціна стане дуже високою. Це один бік медалі. Другий полягає в тому, що методи очищення води, які використовувалися в нас, були вкрай невигідні.

Хімічне виробництво, яке залишилося у спадок від Радянського Союзу, не передбачало особливої турботи про природу. Отож, ще в часи моєї роботи в Дніпродзержинську на підприємстві «Азот» сталася велика аварія, в результаті якої в Дніпро потрапило багато шкідливих речовин. Та й у Горлівці, буквально з перших днів роботи на «Стиролі», куди мене призначили головним інженером, довелося зіштовхнутися з аналогічним явищем. Про досконалішу технологію, я, можна сказати, мріяв завжди. Практично ж почав займатися цим питанням вісім років тому. І, як мовиться, на ловця й звір біжить.

В Одеському порту була очисна установка для води. Ми запросили італійських спеціалістів, які її встановлювали. Вони порекомендували ознайомитися з установкою для очищення морської води на острові Ібіца. 1997 року наочно переконався, як місцеві жителі очищали морську воду, забезпечуючи весь острів питною водою. У нас вода, звісно, не морська. Чого в ній тільки немає! Мікроби, різні хімічні речовини, солі... Такий «коктейль» ще ніхто у світі не намагався очистити.

Почали, якто кажуть, моніторити. Подивилися, як очищають воду датські фірми. Поїхали в Єгипет, де бедуїни в пустелі обладнали установки. Це для нас було важливо, бо доводило, що установки можуть працювати скрізь. Однак ніде ми не могли навіть приблизно виявити склад води, який треба було очищати в нас. Промислові, зливові, комунальні стоки, шахтні води... Нарешті, нам удалося вийти на фірму «Осмонікс», яку згодом придбала корпорація General Eleсtric. Того ж 1997 року підписали перший контракт і по черзі почали впроваджувати ряд проектів. Відтоді співробітництво з цією корпорацією продовжує зміцнюватися.

— У чому воно виявляється, крім того, що ви купуєте й успішно впроваджуєте її технології?

— General Electric для наших установок (а це установки з очищення води, атмосферного повітря, газів, отримання абсолютно чистої, апірогенної води для фармацевтичного виробництва — всього їх працює вже 10) поставляє лише деталі. Відповідно до домовленості, нам надано право випускати такі установки під маркою «Стиролмаш». Плануємо не тільки їх складати за ліцензією, а й виготовляти основу — полімерні мембрани, налагодити виробництво картриджних фільтрів. Поліамід, що використовується для виготовлення мембран, в Україні, на жаль, не виробляють. Будемо ввозити сировину, але не сам виріб. Одне слово, ми створили ефективну систему з елементів мембранної технології General Electric, що є нашим ноу-хау.

— Чи не хочете ви сказати, що маєте намір скласти конкуренцію американцям?

— Кожній фірмі потрібні партнери, які б не тільки складали установки, а й генерували нові ідеї. У нас зібрано великий науковий, дослідницький матеріал, завдяки чому ми створили унікальну схему очищення води, яка включає і біологічне очищення, задіявши систему взаємозв’язку між цехами та виробництвом, що було непросто зробити на хімічному комплексі. Тобто власне установка не все вирішує. Наприклад, що робити з концентратом, який утворюється після очищення води? Адже в ньому теж є шкідливі речовини. На «Стиролі» вирішили цю проблему. Ми виділяємо, наприклад, амонійні, нітратні, нітритні солі амонію. Перетворюємо їх на азот із допомогою біологічного очищення, розкладаємо, але залишаються солі. Цю проблему вирішуємо за рахунок ставків, створюючи замкнуту міні-екосистему, як та, що існує в морі. Ми відмовилися від реагентного освітлення води з допомогою іонообмінних смол. Натомість використовуємо нанофільтрацію й ультрафільтрацію.

— А як ідуть справи на інших підприємствах України?

— На хімічних, металургійних, інших підприємствах, на всіх без винятку теплових електростанціях України, де, за технологією, потрібна пара, досі застосовують іонообмінні смоли, які становлять велику екологічну проблему. Переконаний, що таке водоочищення — не що інше як іонообмінні смітники, на яких витрачається величезна кількість сірчаної кислоти, каустику, лугу, смол та інших ресурсів. І все це щоб отримати чисту воду. Але при цьому утвориться стільки ж, якщо не більше, брудної води. Тільки сучасні мембранні методи не потребують великої кількості хімікатів для регенерації.

— У доповіді «Економічні аспекти вирішення екологічних проблем у країнах Чорного моря» переконливо доведено, що нова технологія економічна і вигідна для підприємства. Але чи тільки в цьому полягає користь?

— Сказати, що це економічно вигідно, означає нічого не сказати. Впровадження мембранних технологій формує цілком нове ставлення людей до природи. Я, наприклад, ніколи не ставлю пріоритет прибутковості над екологією. Можна, звісно, жити в бруді й тимчасово отримувати великі прибутки. За рахунок чого? Відповідь очевидна. За рахунок скорочення тривалості життя людини. Хіба ми живемо, щоб прибуток отримувати? А чим, власне, визначається рівень розвитку цивілізації? По-перше, самосвідомістю людей. Це — головне. По-друге, тривалістю життя. Якщо тривалість життя в країні висока — це суспільство розвинене. Отже, має бути комплексний підхід. Звісно, важливо, щоб екологічні проекти не були збиткові. А коли є ще й прибуток, то це дуже добре. Як у випадку з установками на мембранних технологіях, термін окупності яких, залежно від типу, становить від одного до двох із половиною років. Це чудовий показник, адже установка служитиме не одне десятиріччя. Найближчим часом вводимо в експлуатацію ультрафільтраційну установку для очищення стічних вод продуктивністю 2160 кубометрів за годину. Це дозволить припинити скидання у водну систему підприємства 5 тис. тонн шламу на рік.

Після встановлення цієї установки у ВАТ «Концерн «Стирол» працюватиме найсучасніший і найпередовіший комплекс очищення стоків та води за схемою: ультрафільтрація-нанофільтрація і зворотний осмос.

— Концерн «Стирол» із дестабілізуючого перетворився на істотний чинник захисту водних ресурсів Донбасу?

— Не лише Донбасу. Раніше ми скидали промстоки в річку Нижня Кринка, вона несла їх далі. Безумовно, нині «Стирол» є чинником захисту Азово-Чорноморського басейну, куди найпотужніший у промисловому плані регіон України щороку скидав 360 млн. кубометрів промстоків. Тепер цей обсяг зменшився на 10%. Сьогодні, випускаючи продукції на 2,5 млрд. грн. на рік, ми не споживаємо жодного літра річкової води і не скидаємо у водойми ані краплини стічних вод. Підприємство бере у міста його стічні води, шахтні, каналізаційні стоки, по суті, відходи життєдіяльності людини, очищає їх і на цій основі випускає першокласну продукцію.

У лютому 2002 р. концерну «Стирол» було вручено сертифікат за системою екологічного менеджменту ISO 14001. У січні ц.р. концерн успішно пройшов ресертифікацію за новою редакцією стандарту.

Нині ми почали активно співпрацювати з японцями, щоб досягти таких же значних результатів і з припинення викидів в атмосферу. Впродовж останнього часу на цьому напрямі нам уже вдалося зробити багато, тому велику загрозу тепер становлять не наші викиди, а, наприклад, викиди автомобільного транспорту.

— Хіба українська наука не здатна запропонувати конкурентні технології? Знаєте, за державу якось прикро. «ДТ» публікувало статтю про те, як наші вчені, фахівці з мембранних технологій, мусили шукати гранти у доброго закордонного дяді.

— Раніше Національна академія наук була орієнтована на планову економіку. Пріоритет віддавався військово-космічному комплексу, потім промисловості, селу тощо. Так-сяк система діяла. Дуже багато закуповували технологій, особливо в галузі хімії. Потім це розвалилося. Наука ж не змогла пристосуватися до ринкової економіки, яка гласить, що споживач завжди має рацію. У даному разі — промислові підприємства. Ми, щоб не програти, повинні впроваджувати новітні технології швидко, доки нас не випередив конкурент. Наприклад, Україна посідає передові позиції з біотехнологій, але нам довелося закуповувати штами бактерій в Італії. Чому доводиться закуповувати систему управління, електрообладнання за кордоном, коли є заводи в Харкові, які виробляли найкращі у світі системи управління для космічної галузі? Список можна продовжити. Наука повинна відкритися для промисловців, тоді вона отримає додаткові кошти для досліджень, окрім того, що виділяє держава. Ми, зокрема, готові ставити завдання й виділяти гранти на дослідження. Але це має бути вулиця з двостороннім рухом.

— Миколо Андрійовичу, я помітив, із яким захопленням високі гості знайомляться із зоопарком на території «Стиролу». Брати наші менші на території хімічного підприємства почуваються як удома і дають потомство. Це краще за будь-які слова і цифри переконує в екологічній політиці концерну.

— Років п’ятнадцять тому, об’їжджаючи своє господарство (маленький «колгосп» — 650 га), я помітив фазанів, які вилетіли з величезного звалища. Мене це вразило. Того ж дня провели засідання й ухвалили рішення очистити звалище (10 га), провести рекультивацію, тобто повернути майданчик природі. Сьогодні просто неба тут живуть зайці, гірські козли, коні Пржевальського, камерунські кози... Потім ліквідували величезну калюжу, заповнену хімічними відходами. Побудували там басейн, у якому тепер плавають лебеді і водяться осетрові. Нині в нашому зоопарку живе понад 300 представників фауни, з них 10 видів занесені в Червону книгу.

ПАЧЕС у Донбасі

Мустафа БАШ, заступник голови ПАЧЕС, глава турецької делегації в ПАЧЕС:

— Ми бажаємо пану Янковському подальших успіхів на цьому терені. Інвестиції такого роду служать благу всіх людей. Природа — це спільне надбання. Ми повинні прагнути до того, щоб її зберегти. Саме тому всі технологічні новинки треба впроваджувати в життя. Я впевнений, що після затвердження доповіді на Генеральній асамблеї ПАЧЕС країни Чорноморського басейну й інших регіонів використовуватимуть досвід «Стиролу». Наскільки це важливо, видно на прикладі Мармурового моря, Босфору й затоки Золотий Ріг, де ще кілька років тому спостерігалося справжнє екологічне лихо. Однак коли у 12-мільйонному Стамбулі й інших містах басейну за державні та муніципальні кошти побудували сучасні колектори, то в Мармуровому морі знову з’явилася риба.

Володимир КАТАЛЬНИКОВ, заступник голови комітету Держдуми Росії з питань енергетики, транспорту та зв’язку:

— Не випадково профільний комітет ПАЧЕС провів засідання на Донбасі. Мені це подвійно приємно. Не тільки тому, що я ваш земляк із російського, іменованого Східним, Донбасу — міста Шахти. На «Стиролі» знайдено унікальне науково-інженерне рішення з очищення промислових, комунальних, шахтних і зливових стоків, яке не має аналога у світі. Адже раніше всі промстоки потрапляли в річку Кринка, потім у Міусс, воду якого Ростовська область використовує для питних потреб. У цій області, де мешкають 4,4 млн. чоловік, 85% води споживається з Сіверського Дінця та Дону. Інших джерел немає, а скиди паралізовували всі водні ресурси нашої області. Лисичанськ ще більше підкидав. На виході до Азову цю незрозумілу масу важко було назвати питною водою. А Дон і Донець — це ж складова частина Чорноморського басейну.

Гагік МІНАСЯН, глава вірменської делегації в ПАЧЕС, голова постійного комітету з питань фінансів, кредитів, бюджету і економічних питань парламенту Вірменії:

— В Україні дуже жорсткі вимоги до підприємств, які забруднюють довкілля. Схожа ситуація і в нас — Міністерство екології веде моніторинг близько 800 підприємств. Ми вирішили, що штраф за порушення екології має стягуватися в геометричній прогресії. Гадаю, цей шлях приведе до рішень, які вже дали конкретні результати у вас на Донбасі. Думаю, що покладатися на суто гуманітарний підхід в екології — це помилка. Обов’язково повинні використовуватися економічні важелі. Після розпаду Радянського Союзу питання екології були дуже занедбані. Енергетична блокада Вірменії боляче вдарила по Севану. Рівень води в ньому дуже опускався через енергетичну кризу. Але останнім часом держава, парламент предметно зайнялися цим питанням. За чотири роки рівень Севану вдалося підняти на 60 сантиметрів.

Іоан ЦУНДРА, депутат парламенту Румунії:

— 17 квітня Румунія має підписати договір про приєднання у 2007 році до Європейського Союзу. Ми зацікавлені в тому, щоб спрямувати всі зусилля на реалізацію цього договору. Один із параграфів у рамках переговорного процесу з Євросоюзом стосується довкілля. Вирішення екологічних проблем — важливий чинник євроінтеграції нашої країни. У Румунії вони приблизно такі ж, як і в наших сусідів із Чорноморського регіону. Всім нам необхідне співробітництво в цій сфері. Ми повинні адаптуватися до нових економічних кон’юнктур. Побачене мною в Донбасі свідчить про те, що українське суспільство розвивається в напрямі ринкової економіки.

Давид САГАНЕЛІДЗЕ, заступник голови комітету з питань охорони здоров’я та соціальних питань парламенту Грузії:

— У нашій країні дуже багато економічних проблем, питань законодавчого характеру, від яких залежить стан довкілля. Але, на мій погляд, найсерйозніші — це так звані сірі зони: території, не контрольовані владою. В Абхазії, наприклад. Без допомоги ПАЧЕС позитивно впливати на екологію цих територій складно. Певні кроки в цьому напрямі вже зроблено, про що свідчить параграф 18 доповіді «Економічні аспекти вирішення екологічних проблем у країнах Чорноморського басейну». У ньому, зокрема, зазначено, що нерозв’язані політичні конфлікти в межах національних спільнот регіону позначаються на стані довкілля, призводять до утворення неконтрольованих національними урядами «сірих зон».

У доповіді, опублікованій ООН, стверджується: якщо не вжити екстрених заходів, то до середини XXI століття нестачу води відчуватимуть 7 млрд. чоловік. За прогнозами спеціалістів ООН, у найближчі 20 років споживання води на душу населення зменшиться на одну третину. Щодня в річки й озера скидають близько 6 млн. тонн відходів. На думку експертів, значно розумніше було б витрачати на поливання не свіжу, а очищену воду.

Довідка "ДТ":

Створення Парламентської асамблеї Чорноморського економічного співробітництва (ПАЧЕС) 26 лютого 1993 року стало логічним продовженням розвитку процесу Чорноморського економічного співробітництва після підписання Стамбульської декларації та Босфорської заяви в червні 1992 року. Декларацію про створення ПАЧЕС підписали Албанія, Азербайджан, Вірменія, Грузія, Молдова, Румунія, Росія, Туреччина й Україна. Згодом до цієї організації приєдналися Греція, Болгарія, Сербія та Чорногорія.

ПАЧЕС об’єднує зусилля національних парламентів у досягненні таких цілей:

— забезпечення правової бази економічного, торгового, соціального, культурного та політичного співробітництва між країнами Причорномор’я;

— сприяння національним парламентам у зміцненні парламентської демократії;

— розвиток співробітництва з міжнародними і регіональними організаціями.

ПАЧЕС, як і інші міжпарламентські організації, відіграє важливу роль як постійно діючий механізм політичного діалогу, а також ініціювання проектів регіонального співробітництва.

Вищий керівний орган ПАЧЕС — Генеральна асамблея, сесії якої проводяться двічі на рік. Президентом асамблеї обирають спікера однієї з країн-учасниць за принципом ротації терміном на шість місяців.

У складі асамблеї функціонують три спеціальних комітети — з питань економіки, торгівлі, технології та екології; з правових і політичних питань; із культурних, освітніх та соціальних питань.

Міжнародний секретаріат ПАЧЕС міститься у Стамбулі. Генеральний секретар ПАЧЕС — Олексій Кудрявцев (Росія).

На XXIV Генеральній асамблеї ПАЧЕС, яка проходила 23—25 листопада в Анталії (Туреччина), президентом ПАЧЕС було обрано голову Верховної Ради України Володимира Литвина. Україна передасть повноваження Албанії на XXV Генеральній асамблеї ПАЧЕС, яка відбудеться в Києві 7—9 червня 2005 року.