Видобуток чи реверс? - Енергоринок - dt.ua

Видобуток чи реверс?

11 березня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №9, 11 березня-18 березня

Давно вже стало аксіомою, що в Україні повний завал із обсягами буріння та видобутку вуглеводнів. В основному країна проїдає ще "радянські" запаси, не забезпечуючи приросту нових. Про нафту взагалі говорити не варто — "Укрнафту" "доїли" так старанно, що видобуток просів із 3 млн т до 1,8 млн (попередні дані за останній рік). Із природним газом ситуація трохи краща, обсяг його видобутку зусиллями всіх компаній в останні два десятиліття тримався на рівні 18–20 млрд кубометрів на рік. Але це ще дуже далеко від задоволення потреб України в цьому енергоносії.

 

Давно вже стало аксіомою, що в Україні повний завал із обсягами буріння та видобутку вуглеводнів. В основному країна проїдає ще "радянські" запаси, не забезпечуючи приросту нових. Про нафту взагалі говорити не варто — "Укрнафту" "доїли" так старанно, що видобуток просів із 3 млн т до 1,8 млн (попередні дані за останній рік). Із природним газом ситуація трохи краща, обсяг його видобутку зусиллями всіх компаній в останні два десятиліття тримався на рівні 18–20 млрд кубометрів на рік. Але це ще дуже далеко від задоволення потреб України в цьому енергоносії.

Розвідка

Розвідка нових родовищ вуглеводнів в Україні велася так-сяк — масштаби проходки безупинно падали вже кілька років. Періодично на верхах оголошували плани з різкої зміни ситуації, але вони так і залишилися деклараціями.

У 2005 р. буровики структур НАК "Нафтогаз України" пройшли 195 км розвідувальних свердловин, а потім так і борсалися в районі 170–180 км на рік. І ще до Майдану, попри обіцянки нарощування, пошукове буріння впало у півтора разу. Інтервенція в Криму та Донбасі й зовсім загнала нафтогазорозвідку нижче за позначку 90 км — інвестори заморозили та/або згорнули проекти. Навіть не розпочавши їх практично, як Shell і Chevron.

Експлуатаційники теж не дуже балували зростанням розвідувального буріння. Рівень проходки/буріння свердловин підприємствами "Нафтогазу" в 2005 р. становив 250 км на рік, через десять років він скоротився більш як удвічі.

Тим часом понад 70% нових запасів вуглеводнів, які відкривають у країні, лежать на глибинах понад 5 км. До того ж практично всі вони невеликі. Останнє середнє за масштабами родовище (Кобзевське) відкрили років п'ятнадцять тому. Виходить, розвідувати нові потрібно багато та часто, але практично все відбувалося суворо навпаки.

Державному "Укргазвидобуванню" (яка управляється "Нафтогазом України") для простого утримання приросту запасів газу на рівні видобутку 14–16 млрд кубометрів на рік потрібно одержувати щороку мінімум 10–12 ліцензій (DT.UA про це неодноразово розповідало у 2015 р.).

До 2014 р., за вісім попередніх років, ПАТ "Укргазвидобування" одержало аж... чотири ліцензії, тобто у 25 разів менше за необхідний мінімум. Інші ліцензії, мабуть, пішли в більш "потрібні" руки. У 2014-му ситуація трохи покращилася. Але з 14 очікуваних майданчиків для розвідки "Укргазвидобування" одержало тільки чотири. Інші ліцензії та ліцензійні ділянки і родовища плавно зависли.

За останні три роки нових газоносних ділянок розвідали лише на 29 млрд кубометрів природного газу. За цей самий час видобули 45 млрд кубометрів, що означає необоротне відпрацювання наявних ресурсів. Газ викачали — нових запасів не з'явилося. Якщо ж згадати, що приріст запасів має більш як удвічі перевищувати видобуток (далеко не всі прирослі/розвідані запаси можна вилучити, тим паче з доступною собівартістю), то стане зовсім сумно. Доступні запаси вуглеводнів зі старих, давно експлуатованих родовищ уже вибрали на три чверті, а інших на підході не видно.

Приватні компанії картину з видобутком не сильно змінювали, хоча вони, звичайно, ділянки та ліцензії одержували. Але в основному билися за добре освоєні майданчики, зі знанням справи витискаючи звідти "Нафтогаз України". Менеджмент НАКу до Майдану цьому не сильно опирався, а іноді й прямо входив у частку.

До речі, у найближчі півтора десятиліття "Укргазвидобуванню" потрібно мінімум 150–160 нових майданчиків під буріння, що дасть можливість відкрити близько півсотні родовищ. Уже зрозуміло, що легким процес одержання ліцензій на перспективні нафтогазоносні площі не буде. Раніше роздачі родовищ заважала корупція (або, м'яко скажемо, чиїсь конкретні інтереси) на місцях і в Києві.

З рядом вуглеводневовмісних ділянок узагалі виходило цікаво — одна й та сама ділянка землі зі свердловиною могла опинитися в структурі кількох спеціальних дозволів (ліцензій), тільки в різній конфігурації. Часто це робилося абсолютно свідомо — для одержання "узгоджень" і всієї смакоти, із цим пов'язаної.

А нині місцева влада, усвідомлюючи корисність для регіону та місцевої громади очікуваної децентралізації, та й підвищення цін на газ, ставить цілком резонне запитання: "Де наша частка в очікуваному прибутку? Чи нам тільки розбиті дороги?!".

Особливо актуальні такі запитання у зв'язку з планами початку приватизації ПАТ "Укргазвидобування". Держструктурі, за ідеєю, можна нарізати безплатно (у реалі дивимося на майже нульовий результат 2007–2013 рр.).

Нафтогазоносні Полтавська та сусідня Сумська області вже дали чіткі сигнали — згода на розробку родовищ на їхніх територіях "за так" скоро закінчиться. Питання вирішуватиметься або за законом, або "по поняттях", але безплатної роздачі їхніх надр не буде. (Це тема окремого матеріалу, як і ситуація з договорами про спільну діяльність.)

Поки що є деякий масив спеціальних дозволів (ліцензій), уже виданих різного роду одержувачам. Але ці нафтогазоносні ділянки поки що не використовуються.

Буріння: морські установки в полях України

Ще один фактор зниження видобутку вуглеводнів — бурові установки "Укргазвидобування". Та й в "Укрнафті" бурове обладнання банально зношене. Вік більшості з них давно перевалив за критичний. Бурять вони повільно, дорого й не так глибоко, як потрібно. З 76 робочих установок "Укргазвидобування" близько двох десятків треба в найближчі кілька років списати. Чим їх замінити, незрозуміло. Цього року вже точно жодної нової бурової до держкомпанії не надійде.

Була (і поки що не зовсім померла) слабка надія на китайський кредит для купівлі кількох десятків китайських же бурових верстатів, обладнання для ремонту свердловин та іншого. Але, схоже, якщо це й варіант, то туманний. І не факт, що його визнають дієздатним, причому обидві сторони. Є можливість купити в США дешеві та не сильно зношені бурові установки (там нині спад обсягів буріння), але все знову впирається в гроші.

До речі, це сигнал і для наших виробників.

"Укргазвидобування"
анонсувало програму ремонту 45 більш-менш неубитих бурових. Ціна питання як для такої компанії невелика — 330 млн грн. Справа, безумовно, необхідна, але кардинально питання не вирішує — компанії все одно конче потрібна нова техніка. Із грошима на неї, як завжди, складно. Ситуацію добре описують дані на цей рік.

Торік ПАТ "Укргазвидобування" заплатило 20,2 млрд грн податків, майже три чверті з яких — рента на видобуток в основному природного газу. Компанія планує операційні витрати на рівні 7,4 млрд грн і капітальні витрати в 10,7 млрд. Про зростання видобутку поки що не йдеться, навпаки, планом на 2016 р. передбачається його зниження на 0,2 млрд кубометрів (до 14,3 млрд).

Нагадаємо, щороку природне падіння видобутку становить близько мільярда кубометрів, і щоб зберегти обсяги видобутої сировини на одному рівні, потрібно докласти багато зусиль. Але при ренті в 70% грошей не було навіть на цей скромний план — не вистачало 5,5 млрд грн. У квітні ренту знизять до 50%, і дефіцит зменшиться до 1,4 млрд грн. Його навіть обіцяють вибрати за рахунок оптимізації витрат.

Прихід в "Укргазвидобування" нової команди Олега Прохоренка було сприйнято з настороженістю. Новий керівник не мав багаторічного газового досвіду. Однак призначення виявилося вдалим.

Причому відчувається це не за звітами, є набагато надійніший індикатор. Ряд нардепів, які роками доїли "Укргазвидобування", стали зі сльозами та тремтінням у голосі скаржитися журналістам на жахливу некомпетентність нинішнього голови правління ПАТ "Укргазвидобування" Олега Прохоренка. І все тому, що просто дуже великий і солодкий шматок відняли в деяких депутатів та їхніх співтоваришів.

Узагалі за цю компанію вперто борються "любідрузі" як із команди Порошенка, так і з команди майбутнього екс-прем'єра. Нещодавно два нардепи з "Народного фронту" взяли участь у мітингах, зрозуміло, з благородною метою: лондонській компанії зі статутним фондом 2 (два) фунти обурливо не дали всіх грошей за некомплектну поставку до Полтави установки для обслуговування свердловин.

До речі, установка морського типу точно для Полтавщини... Ну, майже "вишки Бойка-2", тільки сухопутний варіант. Купили цю установку на надшвидко проведеному конкурсі торік (у розпал травневих свят) майже за 6 млн дол. У нинішньому (тобто у 2016-му) схожу купили лише за 3,5 млн дол. Це може свідчити про величину існуючих відкотів?

Цікаво, що до купівлі першої морської установки "для степів України" претензій немає. Як не було в "Укргазвидобуванні" на той час і Прохоренка. А от обставини купівлі другої такої самої установки стали предметом пильного вивчення маси контролюючих органів. Це може означати, що співпричетним до купівлі вищевказаних установок людям (йдеться поки що не про контролюючі органи — вони виконують свою роботу) сильно врізали по кишені.

Битва за потоки

При Прохоренку в "Укргазвидобуванні" непогано почистили схеми. Але завалів вистачає, та й охочих створити нові схеми з "правильними" обличчями теж предосить. За інформацією DT.UA, у компанію нібито призначені були представники й від Кононенка (фракція БПП), і від "Народного фронту". Це не весь перелік претендентів — жадаючих вистачає. Не станемо називати їхні імена, але, схоже, Прохоренко відмовився "платити винагороду". Немає з чого та й чого раптом?! Тепер зусилля потенційних "смотрящих" переключили на інше/інші держпідприємства енергогалузі.

Поширювані чутки, що одна з проурядових фракцій ("Воля народу") ну дуже хоче конвертувати абстрактну "волю" у реальне керівництво фінансовими потоками (і особливо їхній розподіл) "Укргазвидобування", теж сигнал про пріоритети нашої влади. "Пиляємо та відкочуємо"... Але це окрема тема. Як і запланований на найближчі роки початок приватизації.

До того ж до всіх лих експлуатовані "Укргазвидобуванням" свердловини дуже старі. Відповідно до торішнього звіту, "експлуатаційний фонд свердловин становить 2670 одиниць. З них 304 свердловини перебувають у недіючому фонді. Поточний технічний стан... потребує щорічного проведення робіт із капітального ремонту в обсязі 300 свердловин-операцій".

"З допомогою наявного парку верстатів капітального ремонту свердловин на рік проводиться до 200 ремонтів (у півтора разу менше від необхідного. — І.М.) і виводиться з бездіяльного фонду близько
80 свердловин. Така сама кількість свердловин щорічно знову потрапляє в недіючий фонд... Не вдається зменшити кількість свердловин, які простоюють, і призупинити втрати обсягів видобутку", — зазначається в звіті компанії. Словом, ілюстрація того, що відбувається, якщо корову багато років не годувати та часто доїти (з усіх боків).

Торік компанія "Укргазвидобування" представляла Кабміну сценарії розвитку різного ступеня офіційності. На початку року вона збиралася добувати до кінця десятиліття 17,5 млрд кубометрів газу. Нині доопрацьовується більш амбіційний план "20/20", який передбачає вихід на рівень видобутку 20 млрд кубометрів газу на рік до 2020-го. Для цього збираються залучити "найкращу технічну, геологічну експертизу, експертів із досвідом роботи в найбільших світових нафтогазових компаніях" тощо, про що DT.UA розповідало ще восени 2015-го. Зокрема, сподіваються на залучення західних фірм середнього рівня (великі сюди не підуть) і угоди з розподілу продукції.

Нещодавно в Полтавській області (де очікується основний приріст) заявляли, що видобуток зросте з нинішніх 5,6 млрд кубометрів на рік до 9,5 млрд. З Харківською областю складніше. Там нині добувається більше газу, але якщо в Полтаві — це багато невеликих родовищ, то на Слобожанщині левову частку видобутку дають сильно вироблені великі родовища, експлуатація яких розпочалася ще в 60–70-х роках минулого століття. Єдиний виняток — середнє за розмірами Кобзевське родовище, введене в експлуатацію у 2003 р.

У будь-якому разі "Укргазвидобування" планує різке нарощування обсягів розвідувального буріння, мінімум до 170–180 км, тобто приблизно вдвічі. Зараз компанія має лише
273 млрд кубометрів видобувних запасів, чого для запланованого рівня просто не вистачить. Необхідно збільшити їх ще мінімум на 170 млрд.

Узагалі план ПАТ "Укргазвидобування" амбіційний. Але... скільки їх було?! Для його виконання знадобляться гроші, технології та багато волі, у тому числі політичної.

Поки що планується збільшити обсяги розвідувального буріння на 30% порівняно з 2015 р. До речі, Кабміну торік показували розрахунки, що буде, якщо не модернізувати компанію (цей сценарій, на жаль, теж цілком реальний). Найсумніше, якщо дивитися з погляду чиновника на Банковій або Грушевського, то нічого й особливо жахливого.

Подумаєш, через п'ять років видобуток упаде з 14,5 до 13,2 млрд кубометрів газу на рік. Та це ж дріб'язок. Зате скільки можна буде тієї самої ренти за ці роки освоїти. Середньостатистичному мешканцю що Грушевського, що Банкової не надто цікава інформація: "...після 2020 р. необхідне активне буріння експлуатаційних свердловин. Більшість свердловин Шебелинського (більш як 500 свердловин), Хрестищенського (понад 100 свердловин), Меліховського (більш як 50 свердловин) та ін. відпрацюють понад 30–40 років і будуть не в змозі забезпечити вилучення залишкових запасів вуглеводнів цих родовищ".

Вибачте, а хто тоді буде прем'єром? А президентом? От нехай у нього/них голова й болить... Те, що до 2030 р. видобуток газу в Україні на існуючих потужностях упаде до 6–7 млрд кубометрів, і за 15 років країна недоодержить 61 млрд кубометрів, означає як мінімум (навіть за ціною 200), що Україна може втратити 12 млрд дол. Але 2030-й такий далекий, що й не страшно. Скільки за цей час зміниться прем'єрів і навіть президентів, та й планів? А от вкласти нині 15 млрд грн — це витрати "тут і нині". За що може й перепасти.

Трагедія української газової галузі (та й загалом енергетики) у тому, що строки реалізації проектів у ній — років п'ять. За цей час змінюються мінімум два-три уряди, чиновники, яких фактично ні на що не вистачає, крім як на латання дір. Це не враховуючи того, що хтось просто сидить на розпилі фінансових потоків. Але їм теж розвиток зовсім не потрібен.

І все б нічого, але в нас не тільки виснаження запасів, а й диверсифікація. І війна.

Купувати газ у Росії, яка веде з нами й гібридну, і цілком реальну війну, — дещо не комільфо, та й ризик великий. А газ, імпортований з держав — членів ЄС, зовсім не безплатний, низькі ціни на нього не вічні. Реверс реверсом, але імпорт газу — це багатомільярдне навантаження на торговельний баланс країни.

До речі, з початком серйозного горизонтального буріння та гідророзриву пластів розпочнеться дика хвиля галасу з Московії. Це в духовноскрепній Росії можна було здійснювати 9000 гідророзривів пластів (в Україні — менш як 100) і ностальгічно писати про пасіки навколо цих бурових. Українцям же розкажуть, як це страшенно погано — рвати ринок продажу російського газу.

Україні в 2030 р. буде потрібно близько 35 млрд кубометрів газу. Якщо витягнути "Укргазвидобування" на рівень 20–
25 млрд і додати ще 7–8 млрд приватної (а є оцінки й вищі), то імпорт буде зведено до мінімуму.

Завдання цілком реальне. Теоретично. Що буде на практиці, питання вже до нас. Легко не буде, це точно. Надто вже багатьом енергозабезпеченість та енергонезалежність України відверто не потрібні.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво