У Житомирській області блокують видобуток дешевого палива — торфу. Економічна диверсія? - Енергоринок - dt.ua

У Житомирській області блокують видобуток дешевого палива — торфу. Економічна диверсія?

24 квітня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №15, 24 квітня-15 травня

Схоже, що торф'яну галузь Житомирщини планово розвалюють. Щоб не звужувати українського ринку для російського газу? Чи просто для того, щоб "злити" торф'яні заводи "потрібним людям"?

 

Схоже, що торф'яну галузь Житомирщини планово розвалюють. Щоб не звужувати українського ринку для російського газу? Чи просто для того, щоб "злити" торф'яні заводи "потрібним людям"?

Абсурдна ситуація: Житомирська область здатна забезпечити саму себе та ще три-чотири сусідні області порівняно дешевим паливом — торфобрикетами, але при цьому споживає у величезних кількостях (до 800 млн кубометрів на рік) дуже дорогий російський газ. Йдеться про торф, запаси якого в регіоні оцінюються в 200 млн т. Ще абсурдніше те, що один із двох державних торфозаводів області, Озерянський, давно простоює, перетворюючись на декорацію для фільму жахів (див. фото). Інший завод, Олевський, поки що видає лише тонну на годину торф'яних пелет, тобто працює на рівні пелетного цеху, змонтованого в колишньому корівнику.

Кореспондент DT.UA спробував розібратися, чому так відбувається, а точніше, не відбувається. Вималювалася не надто життєстверджуюча картина. При колишній владі Озерянський торфозавод було віддано на відкуп "донецьким". Ті через фірми-"прокладки" продавали торф нижче його собівартості. Це не могло закінчитися нічим, крім краху. У результаті такого ведення бізнесу підприємство навіть не змогло подовжити ліцензію на видобуток торфу.

Торік влада змінилася. В уряді зовсім інші люди. Вони кажуть про європейські цінності та реформи... А ситуація на Озерянському торфозаводі залишається колишньою, тобто без змін. У підприємства досі немає ліцензії. Нічим поки що не зміг допомогти й державний концерн "Укрторф", до структури якого цей завод (або, точніше, те, що від нього залишилося) входить. Чому?

Звичайному громадянину зрозуміти це вкрай складно. Майже неможливо. Справді, уявіть, що ви — держава та, серед іншої власності, володієте торфозаводом балансовою вартістю 30 млн грн. Але ви забороняєте йому добувати торф, оскільки, знову-таки, ви позбавили його (свою власність) ліцензії на видобуток торфу. А призначений вами ж директор вашого концерну з гордою назвою "Укрторф" бігає по різних кабінетах і переконує найнятих вами клерків видати заводу цю злощасну ліцензію. Але ви забороняєте видавати її, оскільки ваш торфозавод має вам заплатити за неї, а грошей у нього немає, тому що він нічого не робить, тому що в нього немає ліцензії, яку ви самі в нього відібрали... Отже, замкнуте коло, абсурд, на вербі груші.

І от на початку 2015-го прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк повідомив про необхідність приватизувати кілька сотень держпідприємств. Уряд вніс до Верховної Ради відповідний законопроект. Однак "усього списку" делікатно не оголосили. Чи є в ньому Озерянський торфозавод?

От що повідомив у розмові з автором цього матеріалу Володимир Арешонков, народний депутат 64-го виборчого округу (Коростенський, Олевський, Овруцький, Лугинський райони Житомирської області) із фракції "Блок Петра Порошенка"):

Самого списку підприємств у законопроекті ми, депутати Верховної Ради, не побачили. Нам роздали тільки шапку законопроекту. Але наскільки мені відомо, у цьому списку Озерянський торфозавод є. Насторожує ось що: завод стоїть, видобуток торфу не ведеться, однак керівництво "Укрторфу" не заявляє про наявні проблеми, і не видно, щоб воно намагалося їх вирішувати. Зокрема, в Озерянського торфозаводу, який є державним підприємством, немає навіть ліцензії на видобуток торфу (нонсенс!). Це свідчить про те, що процес підготовки підприємства до приватизації має місце.

Насторожує й ще один факт: у Житомирську облраду подано відразу п'ять заявок від маловідомих компаній з Київської та Рівненської областей на видобуток торфу. І всі вони хочуть одержати площі навколо Озерянського торфозаводу. Очевидно, хтось (і, можливо, хтось один) хоче поки що просто "застовпити" площі. І в цьому я теж бачу сигнали підготовки торфозаводу до продажу.

Автор подзвонив генеральному директору державного концерну "Укрторф" Андрію Озерчуку і поцікавився, наскільки відповідають дійсності, з його погляду, підозри В.Арешонкова.

За словами Андрія Миколайовича, він сподівається до середини літа відновити ліцензію для Озерянського торфозаводу. Народних депутатів від Житомирщини він попросив допомогти вирішити питання з ліцензією.

Що ж до можливої приватизації цього підприємства, то, за словами А.Озерчука, приватизувати особливо й нічого. "Є тільки землевідведення. Ліцензії немає, самого підприємства фактично теж немає, — пояснив він.

Крім того, гендиректор "Укрторфу" повідомив, що активно співпрацює з депутатами Верховної Ради щодо проблем розвитку торф'яної галузі, і нині готуються слухання в комітетах з цієї проблеми.

І все одно незрозуміло, чому уряд не вдається до реальних спроб реанімувати торф'яну галузь Житомирщини. Вкладення в неї в державних масштабах потрібні мінімальні, віддача світить колосальна (не тільки в матеріальному, а й у політичному сенсі). Ліцензія?.. Якщо є розуміння необхідності цього державного (!) підприємства та галузі в цілому, то ліцензія подовжується просто розчерком пера. Але цього розчерку немає. Виходить, підкилимові ігри навколо руїн стратегічного держпідприємства справді ведуться, і від них за кілометр відгонить корупцією.

Що може означати продаж Озерянського торфозаводу в приватні руки? Відхід з-під державного контролю підприємства, яке виробляє стратегічну продукцію — паливо. У чиї руки воно потрапить після звичайного в таких випадках ланцюжка перепродажів, невідомо. Не можна виключати, що саме в руки тих, кому енергетична незалежність кількох областей України ні до чого.

На сьогодні Озерянський торфозавод перетворюється на руїни, заготівля торфу та виробництво палива з нього не ведуться. Хіба це можна назвати менеджментом? Це більше схоже на диверсію.

*** 

Вартість 1 Гкал тепла при спалюванні природного газу становить близько 1300 грн, а при спалюванні торфобрикету — лише 490 грн. При цьому на виході одержуємо ще й прекрасне калійне добриво.

Запаси торфу в Житомирській області оцінюються у
200 млн т. З них 50 млн. т уже доступні для промислової розробки. У 1993 р. вироблялося 200 тис. т торфобрикетів, при цьому потреби самої області становили лише 50 тис. т.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №11, 23 березня-29 березня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво