Розвиток вугільної промисловості України: згортати нерезонно розвивати - Енергоринок - dt.ua

Розвиток вугільної промисловості України: згортати нерезонно розвивати

12 квітня, 2013, 20:40 Роздрукувати Випуск №14, 12 квітня-19 квітня

Майбутнє вугільної промисловості України — це не відомчі питання організації роботи шахт, це аспекти функціонування ринків, на яких обертаються вугілля та його субститути, ринків праці, розвитку суміжних галузей (енергетики й металургії), захисту навколишнього середовища та багато інших.

Академіки не заангажовані ні владою, ні бізнесом, вони об'єктивні, мудрі та розважливі, звичні до вирішення складних завдань. Такі аксіоми покладено в основу академічних слухань, перше засідання яких — "Розвиток вугільної промисловості України: згортати нерезонно розвивати" — відбулося 13 лютого ц.р. в Інституті економіки промисловості НАН України. Уже сама тема слухань говорить про складність завдання.

Багато країн Європи, маючи кращі, ніж в Україні умови, з економічних мотивів відмовилися від власної вугільної промисловості. До точки біфуркації підійшла й Україна. Вибір — між тотальною модернізацією шахтного фонду та поступовим згортанням видобутку вугілля.

У слуханнях у Донецьку брали участь сім академіків і член-кореспондент НАН України, включаючи віце-президента В.Геєця та двох членів президії, А.Булата і В.Шевченка, а також народного депутата, доктора технічних наук Ю.Звягільського.

Заслухавши дві різні за постановкою доповіді — Ю.Звягільського—Ю.Залознової, з одного боку, і О.Амоші—Л.Стариченка—Д.Череватського — з іншого, та ознайомившись із думками експертів, академіки дійшли висновку, що, кажучи спортивною мовою, стрибати потрібно, але... не в довжину, а у висоту.

Домінантою державної політики відносно вугільної галузі має бути підвищення ефективності й конкурентоспроможності, а не екстенсивне збільшення обсягів збиткового виробництва і створення постійних бар'єрів для імпорту.

Вітчизняна вугільна промисловість має стати гарантом енергетичної безпеки країни, але не її головним постачальником енергоресурсів. Ідея автаркії з опорою на власне вугілля суперечить тенденціям глобалізації, основам сталого розвитку. Однак захист національних виробників від надмірного імпорту вугільної продукції припустимий і має вестися за імплементованими у законодавство України правилами СОТ.

Галузь потребує техніко-технологічної модернізації та реформування господарських відносин. Підприємствам вигідна диверсифікація діяльності, створення на базі діючих шахт паливно-енергетичних блоків, комплексне використання всіх корисних компонентів родовищ. Але за великої кількості в галузі малопотужних шахт із повністю мобілізованими комплексами поверхні справжня модернізація фізично неможлива. Їхні стаціонарні установки зношені та масово потребують заміни. Уже дійшло до руйнування баштових копрів.

Як варіант вирішити завдання одним махом — за можливості об'єднати шахти гірничими роботами та ліквідувати поверхні, що стали не потрібними.

Фінансування проектів доцільно побудувати на приватно-державному партнерстві. Державі доцільно фінансово підтримувати великі капітальні проекти приватних підприємств, бізнесу — інвестувати в модернізацію державних шахт, які мають перспективу набути приватизаційної привабливості.

Глибоко збиткові шахти необхідно поступово, але неухильно виводити з експлуатації, переважно шляхом консервації, а ліквідацію шахт розглядати як останній можливий захід реструктуризації.

Модернізація вуглевидобутку непід'ємна без реформування шахтобудівного комплексу та вдосконалення законодавчої бази в частині державної підтримки вугледобувних підприємств; будівництва нових і закриття безперспективних шахт; соціального захисту працівників шахт, що модернізуються, ліквідуються або переводяться на консервацію. Така думка академіків. (З повною добіркою матеріалів можна ознайомитися на офіційному сайті інституту.)

Проте академічні слухання — факультатив. Висновки та рекомендації спрямовані керівництву галузей, у Кабінет міністрів, Верховну Раду України, але їм не вистачає сили "рівноправного трикутника", як назвав союз науки—промисловості—влади академік НАН України В.Шевченко.

Історія роботи Донецького наукового центру зберігає пам'ять про те, як резолюції, вироблені директорами інститутів і провідних промислових підприємств, керівниками партійно-радянських органів, одержували директивну силу, гарантоване впровадження і давали вагомий економічний ефект.

У ЄС такі "рівноправні трикутники" існують, зауважив академік НАН України В.Вишневський, і називаються вони групами високого рівня.

Технологічні платформи та групи високого рівня (ГВР) — це головні інструменти вертикальної, інакше кажучи, секторальної промислової політики в Європі.

І якщо технологічні платформи — це, за великим рахунком, дослідні програми, розроблені та спільно профінансовані європейськими державами, національними та транснаціональними корпораціями, то ГВР — об'єднане представництво всіх зацікавлених у вирішенні стратегічних завдань сторін. Учених, промисловців, громадських організацій, тих самих споживачів, профспілок, регулювальних органів.

Як найближчу до вугільної промисловості можна назвати європейську ГВР з конкурентоспроможності, енергоресурсів і навколишнього середовища (High Level Group on Competitiveness, Energy and the Environment). Група створена за рішенням Європейської комісії та має мандат на забезпечення цілісності промислової, енергетичної та екологічної політики, узгодження окремих ініціатив із розвитку галузей.

ГВР діє методом консультацій з проблем вироблення політичних і законодавчих ініціатив, досягнення консенсусів. У колі уваги та повноважень групи такі аспекти, як функціонування енергетичних ринків, у тому числі ринків електроенергії та природного газу; енергетична ефективність і відновлювані джерела електроенергії, у тому числі оподаткування, надання певних субсидій тощо; зміни клімату, у тому числі схеми торгівлі квотами на викиди.

Кожна сторона — учасник ГВР обирає свого представника до групи головних координаторів. Завдання останньої полягають у підготовці та обговоренні меморандумів і рекомендацій, які викладають позиції ГВР із певних питань.

Майбутнє вугільної промисловості України — це не відомчі питання організації роботи шахт, це аспекти функціонування ринків, на яких обертаються вугілля та його субститути, ринків праці, розвитку суміжних галузей (енергетики й металургії), захисту навколишнього середовища та багато інших.

Україні, звичайно, корисні академічні слухання, але ще більшою могла бути віддача від спеціалізованої структури, організованої за європейським зразком із урахуванням власних досягнень минулих років. Нехай це буде група високого рівня — постійно діюча, впливова та авторитетна, здатна послідовно проводити свої рішення у вигляді законів і урядових директив.

Наступні академічні слухання, уже з проблем чорної металургії, призначено на квітень. Є всі підстави очікувати, що вони будуть плідними і цікавими.

А коли очікувати зборів першої української ГВР із промисловості?

 

 

 

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1277, 11 січня-17 січня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво