Пупземліенерго і пристрасті довкола нього - Енергоринок - dt.ua

"Пупземліенерго" і пристрасті довкола нього

15 грудня, 2018, 15:47 Роздрукувати Випуск №48, 15 грудня-20 грудня

Іноді фарс напрочуд нагадує трагедію.

© centrenergo.com

В останній тиждень інвестрадник з продажу енергокомпанії "Центренерго" — Ernst&Young метався по Кабміну, як ошпарений. Конкурс розвалювався на очах, а разом із ним танула й надія на одержання всієї обіцяної суми винагороди в 3 млн дол. загалом і різдвяних бонусів, зокрема. Не допомогло, конкурс скасували. З цілого ряду причин.

У принципі, за світовими стандартами, "Центренерго" продавали за ціною п'ять копійок, але... в умовах, коли компанія взагалі була зовсім нікому не цікава. Моменту скасування торгів особливо й не помітили, публіку значно більше розважало поновлення на посаді Насірова. Західні ж енергокомпанії вона не цікавила зовсім. Річ не в грошах, 225 млн дол. за 78% — це дешево. Бувають готелі в рази дорожчі. Але тут тягнувся гігантський шлейф ризиків і репутаційних втрат. Навіть якщо не зважати на країновий ризик і проблеми з тарифами, придбання вугільних блоків (поблизу кордонів Євросоюзу) без найменшої системи сіркоочищення і з ледь дихаючими електрофільтрами багатьох відлякувало.

У Європі такі станції закривають, і "зелені" (та й конкуренти) покупця просто загризли б. Натомість для своїх, навпаки, 6 млрд грн — уже пристойні гроші, які вийняти з бізнесу нелегко. У того ж Віталія Корпачова була затримка із внесенням грошей на 5-відсоткову заставу.

Радник з приватизації ще раніше навіть пропонував з горя знизити ціну до 150 млн дол., але тоді вона падала б до зовсім уже непристойних позначок.

Для повного щастя ключовий претендент — ТОВ "Укрдонінвест" (Віталій Корпачов) — майже прямо виводив на оточення Петра Порошенка. У результаті виникало стійке дежавю з продажем "Донбасенерго" якраз напередодні Майдану. Тоді, п'ять років тому, його купувала під молодшого Януковича "прокладка" Ігоря Гуменюка. У випадку з "Центренерго" назрівав прецедент ще однієї президентської енергобулімії.

У другого претендента конкурсу, білоруського асфальтовика "Нафтобітумний завод", ще й був яскраво виражений непрофільний характер, — він не мав ані найменшого стосунку до енергетики загалом і до поставок мільйонів тонн необхідного для роботи трьох ТЕС вугілля, зокрема. Зате забезпечувалася формально необхідна за умовами конкурсу присутність іноземного учасника.

Зауважимо, поява цього претендента була б неможлива без санкції Олександра Лукашенка, тобто попередніх домовленостей на найвищому рівні.

У Кабміні розуміли, що якщо "Центренерго" продадуть друзям Порошенка, то крайніми будуть саме вони. На тлі власних політичних амбіцій брати черговий президентський гріх на душу Володимиру Гройсману не хотілося. Але як відмовити людині з ручним генпрокурором? При такій кількості компромату, зібраного на оточення прем'єра… І тут пролунав рятівний дзвінок, і м'який жіночий голос промовив: "Mister Groysman?..". І все вирішилося.

Однак ми ще порозмірковуємо. Якщо чесно, попередній продаж "Донбасенерго" Януковичу нічим особливим не закінчився. Після серії перепродажів пакет (поки що) мирно перебуває в руках нардепа з пропрезидентського блоку.

Та вирішили не ризикувати. Витала ідея, що з пропозицією про перенесення або скасування торгів звернуться місцеві органи влади населених пунктів, де розташовані дві з трьох станцій, що опинилися в зоні воєнного стану. Але це довго, тож скасовували за формальними ознаками.

Виявилося, що (от же ж лихо) у претендентів подана документація "не відповідає вимогам законодавства… про надання інформації та копій документів про пов'язаних із потенційним покупцем осіб". Ну й були потрібні "копії документів для підтвердження одержання коштів на суму не меншу початкової ціни продажу об'єкта".

Білорусам сказали, що "за інформацією, наданою правоохоронними органами, кінцевим бенефіціарним власником… є особа, яка також є засновником і контролером компаній, зареєстрованих на території Росії, про що учасник не повідомив у конкурсній документації". Швидше за все, чистісінька правда. Білоруси сидять на башкирській нафті, тож напевно у їхніх власників є компашки в Росії.

Ступінь "захвату" ФДМ з приводу скасування конкурсу демонструє той факт, що складений наказ про скасування мігрував кабінетами близько доби, — а раптом "усе ж таки не скасують". План з приватизації і так звично провалено, а тут була можливість показати порівняно велику суму. Не сталося.

Для повного щастя поруч пробігав німецький "напівсиделець" Дмитро Крючков, розмахуючи пачками боргів. Мудра українська Феміда в один і той самий час іще намагається "шукати" Дмитра Васильовича через Інтерпол і розглядати від нього позови до "Центренерго" "за прострочення грошового зобов'язання". На скромний мільярд гривень. Інтерпол, додамо, у видачі відмовив, вважаючи справу політичною. І взагалі-то має право: "пригоди" Крючкова з викачування грошей з обленерго були неможливі без наймогутнішого політичного даху. Питання про його немеркантильність доволі риторичне.

Тож 26 листопада 2018 р. Госпсуд Києва прийняв позов крючковського ТОВ "Баланс Груп" до "Центренерго", призначивши підготовче судове засідання на… 9 січня 2019-го. Це глибоко після конкурсу. Заодно (пролунало знущально) запропонувавши сторонам "вжити заходів для можливого мирного врегулювання спору".

Трохи пізніше Крючков вивів свою фірму з претендентів на купівлю енергокомпанії на конкурсі.

Ну й інша дружня йому фірма — ТОВ "Транснова" виграла суд у наших славних приватизаторів. 6 грудня Північний апеляційний господарський суд (екс-київський) відмовив у задоволенні клопотання ФДМ України припинити процедуру банкрутства "Центренерго" у зв'язку з наміченою на 13 грудня приватизацією.

Тло для конкурсу, що й казати, прекрасне, але воно вже нічого не змінювало. Повторимося, претендент (хоча б частково за профілем) був рівно один. Ну й плюс його білоруський спаринг-партнер. Кумедно, але жоден з обох учасників за минулі дні ніяк не прокоментував скасування конкурсу. Хоч би жаль висловили, чи що. Ну добре пан Корпачов і далі (як мінімум до виборів) поставлятиме вугілля на улюблене "Центренерго". Але ж білоруси, коли ще у них буде шанс так засвітитися? Чи все списали на нещасливе 13-те число, якого мав відбутися конкурс?

Для повного комплекту не вистачало анекдоту. І він з'явився. Поки ФДМ й учасники мовчали, висловилося в пресі… саме "Центренерго". Таки знайшло винуватця зриву. Ним виявився нардеп Сергій Лещенко, що відкрито заявив про плани президентського оточення "прикупити ("Центренерго". — Ред.) на підставних осіб".

Енергокомпанія роздратовано відповіла, що Лещенко "безпідставно називає "аферою" відкритий приватизаційний конкурс і ставить під сумнів оголошену вартість компанії в 200 млн дол., розцінюючи її як "продаж за безцінь", що свідчить про упередженість і політичні мотиви". А стартову ціну визначено за результатами "всебічного та об'єктивного аудиту, який проводився за рахунок держави міжнародною аудиторською компанією Ernst&Young". І ставлячи під сумнів результати роботи іноземних аудиторів і називаючи процедуру приватизації "аферою", депутат свідомо діє всупереч державним інтересам, занижує ринкову вартість як самої компанії, так і держпакета акцій ПАТ "Центренерго".

Узагалі-то радник пропонував спочатку менше, ну то таке.

Інших нардепів і урядовців закликали оцінити колегу й дати рішучу відсіч підступам, визнавши їх такими, "що шкодять репутації, інвестиційній привабливості і занижують ринкову вартість державного активу ПАТ".

На тлі офіційної версії про припинення конкурсу через російський слід і незрозумілі джерела грошей претендентів заява вийшла безсумнівно цікавою. Пропозиція Кабміну висікти самого себе — теж креативна.

І так, нинішні претенденти на купівлю "Центренерго" — це чисто на перепродаж, є вже приклад. У незабутнього "Донбасенерго" зараз уже третій за ліком номінальний власник. І точно не останній.

Узагалі ж смішного тут мало. Велика приватизація енергетики починалася під гаслами залучення великих інвестицій (десятків мільярдів доларів), стратегічних інвесторів тощо. На виході серед претендентів — друзі президента, розшукуваний трейдер і білоруські асфальтовики з лялькового театру Бацьки, друга Порошенка. Ну й оцінка компанії, аналогічна вартості лондонської квартири. Причому і цю ціну вважають завищеною. Залучили, що й казати.

Справедливості заради, "Донбасенерго" Януковичу продали ще дешевше.

Нині вирішують, коли робити наступну спробу. Продавати у переддень президентських виборів усе ж таки страшно. А після — багато чого може змінитися.

"Центренерго" — об'єкт знаковий, давно фігурує в маяках для МВФ та інших. Хоча "маяків" у нас багато. Два роки тому практично у цей самий час не продали попередній маяк — Одеський припортовий завод. Щось у влади маяки більше гаснуть, ніж світять.

Цікаво, що за ідеєю тепер треба знижувати ціну. Благо, що це якраз початкова ідея інвестрадника. Досвід ОПЗ показує, що знижувати можна довго й смачно. А дисконтування нещодавно реалізованого (за банкрутством, зазначимо) Миколаївського суднобудівного заводу то й узагалі ставить рекорди. Тож тема ще не раз спливе.

Компанія реально ключова, хоча зараз її станції працюють навіть не на чверть потужності. Номінально її енергоблоки можуть дати 45 млрд кВт∙год. на рік. До війни виробляли в середньому 14–18 млрд кВт∙год., торік — трохи більше 6 млрд, цьогоріч вийдуть на 9 млрд. При цьому більш як половину електроенергії генерують прямо на лінії фронту (Вуглегірська ТЕС). Для іноземних претендентів це "жах, жах", але наших не лякає. Як і робітників, котрі щодня йдуть у машинний зал.

Відбувається і переведення ряду блоків з антрациту (що залишився на окупованій території) на газове вугілля. Харківська Зміївська вже може працювати парою блоків (з десяти), та й Трипільська ТЕС теж почала ворушитися. Життя триває.

Довідка DT.UA

"Центренерго" експлуатує Вуглегірську (Донецька область, біля лінії фронту), Зміївську (Харківська обл.) і Трипільську ТЕС (Київська обл.).

На балансі компанії значаться 18 пиловугільних блоків, у тому числі чотири — на газовому вугіллі.

Ще шість блоків переводяться з антрациту на газові марки вугілля.

Наявні п'ять газо-мазутних блоків (у тому числі три на Вуглегірській ТЕС) практично не використовуються.

У 2017 р. компанія виробила 6,3 млрд кВт∙год. електроенергії (на Вуглегірській ТЕС — 4,1 млрд). У 2016-му — 9,9 млрд кВт∙год. (на Вуглегірській — 4,9 млрд).

На 2018 р. планується вихід на 9,6 млрд кВт∙год.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Останній Перший Популярні Усього коментарів: 1
Випуск №24, 22 червня-25 червня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво