PGNiG—"Нафтогаз": пошук "нової формули співробітництва"

Польська національна нафтогазова компанія PGNiG і НАК "Нафтогаз України" подають приклад "Газпрому" щодо взаємоприйнятого розірвання "газового" контракту десятирічної давності. Розірвавши застарілу угоду, сторони відразу ж приступили до підготовки нового контракту - на нових ринкових взаємовигідних та економічно доцільних умовах.

6 листопада 2013 р. польська PGNiG і НАК "Нафтогаз України" розірвали контракт на поставку газу в Польщу, підписаний 26 жовтня 2004 р. терміном дії до 2020 р.

Цей контракт було укладено для стабільного забезпечення газом прикордонного з Україною польського району Грубешов. Однак за минуле десятиліття ситуація в Польщі й Україні дуже змінилася, як і роль державних акціонерних нафтогазових компаній обох країн. Польська газотранспортна інфраструктура одержала новий розвиток і функції після вступу країни до ЄС. Істотно змінилася цінова кон'юнктура газового ринку. "Нафтогаз" із 2012 р. почав імпортувати через територію Польщі газ у реверсному напрямку від німецької RWE Supply&Trading Gmb. Оператор польської ГТС - компанія Gaz-System S.A. також почала транспортувати в Україну газ у реверсному напрямку.

Крім того, PGNiG уже як експортер наприкінці жовтня 2013-го виконала тестові поставки газу в реверсному напрямку на адресу компанії "ДТЕК Трейдинг". За даними ЗМІ, недавно йшлося про експорт компанією PGNiG 1,7 млрд кубометрів газу на суму близько 700 млн дол.

ДТЕК як управляюча компанія енергоактивами групи "Систем Кепітал Менеджмент" бізнесмена Ріната Ахметова у 2012 р. одержала від НКРЕ п'ятирічну ліцензію на поставку 6 млрд кубометрів газу. Хоча обсяг імпорту загалом і від PGNiG зокрема залежить від цінової й технічної можливості ГТС на польсько-українській дільниці. Потреба підприємств групи СКМ у газі становить 6 млрд кубометрів на рік.

Попри порівняно невеликі обсяги газопоставок (близько 200 млн кубометрів на рік), для польської сторони контракт із "Нафтогазом" був дуже до речі,враховуючи, крім іншого, багаторічну непросту переговірну ситуацію з "Газпромом". Але восени 2010-го НАК припинила поставки газу на адресу PGNiG. Сторони не афішують деталей розірвання контракту та вартість компенсації з боку "Нафтогазу" (якщо вона передбачена). Однак заявляють про те, що "змінився економічний сенс продовження співробітництва в умовах, передбачених угодою", й імпорт із України став невигідним. При цьому, на думку PGNіG, економіка прикордонного польського Грубешова не постраждає.

Уже наступного дня після розірвання "газового" контракту від 2004 р. PGNіG і "Нафтогаз" вирішили відновити співробітництво "на нових торговельних умовах із використанням наявної польської й української газотранспортної інфраструктури". Спеціально створені групи обох компаній приступили до "розробки нової формули співробітництва в поточних ринкових умовах". Тож, очевидно, невдовзі варто очікувати й прецеденту підписання нового контракту на нових умовах.

Масштаб газоімпортних польсько-українських відносин, звичайно, не порівняти з масштабом українсько-російських. Однак приклад розв'язання мирним, не судовим і не політичним шляхом газової проблеми між PGNiG S.A та "Нафтогазом України" свідчить про те, що вирішити будь-яке завдання під силу, якщо партнери в цьому справді зацікавлені. Прецедент створено. І без втручання урядів, президентів і навіть Стокгольмського арбітражу.