Орієнтир — європейські інтерконектори і хаби - Енергоринок - dt.ua

Орієнтир — європейські інтерконектори і хаби

31 жовтня, 2014, 21:45 Роздрукувати Випуск №40, 31 жовтня-7 листопада

або Концепція диверсифікації забезпечення України природним газом

Дослідження українських і зарубіжних фахівців свідчать про реальність переходу України через вісім-десять років на самозабезпечення природним газом за рахунок значного збільшення власного видобутку та енергоефективності, а також заміни газу в обґрунтованих випадках іншими енергоносіями. Утім, найближчим часом ми залежатимемо від імпорту. Власний видобуток у найближчі роки обмежений: унаслідок поточної кризи інвестиційний потенціал для суттєвого зростання обсягів видобутку протягом кількох років буде відсутній, тимчасово втрачено можливість видобутку в більшості найперспективніших газоносних районів.

Реверс газу в короткостроковій перспективі розглядається як пріоритетний напрям диверсифікації. Однак його обсяги не в змозі задовольнити потреби Україні в імпорті природного газу, залишаючи країну заручницею російської енергетичної геополітики. Крім того, Росія може досягти успіху у блокуванні принаймні частини реверсу.

Концепція диверсифікації імпорту газу, яка, на наш погляд, є найперспективнішою для України, базується на задіянні комплексу українських підземних сховищ газу (ПСГ), польського газового вузла у Свіноуйсьце, який стрімко перетворюється на потужний європейський регіональний центр транспорту та розподілу природного газу, нових запропонованих інтерконекторів Польща—Україна та Німеччина—Польща.

Перспективи диверсифікації імпорту газу

Ми пов'язуємо їх з Європою (хоча у середньостроковій перспективі можуть сформуватися також реальні умови імпорту в Україну газу з родовища Шах-Деніз-2 та інших родовищ Азербайджану), тож ці перспективи включають такі напрямки:

1. Придбання природного газу на віртуальних торговельних пунктах (ВТП) Північно-Західної Європи.

2. Отримання з другої половини 2015 р. значних обсягів катарського газу через польський термінал скрапленого природного газу (СПГ) у м. Свіноуйсьце.

3. Імпорт американського СПГ, поставки якого до Європи розпочнуться 2016 р. та обсяг якого на межі 2020 р. зможе повністю задовольнити потреби України в газовому імпорті.

4. Отримання норвезького газу "Балтійською трубою", яка у 2020–2022 рр. з'єднає польський газовий вузол у Свіноуйсьце з Данією.

Пріоритетними є перший і третій варіанти, оскільки вони дають можливість диверсифікувати газовий імпорт на рівні відповідних потреб України та є найреальнішими. Перспективні обсяги польського СПГ розглядаються як корисна складова диверсифікаційного процесу, однак його завдань вони радикально не вирішують, плюс висока ціна за контрактом з Катаром (близько 600 дол. за тисячу кубометрів). Проект "Балтійська труба" наразі перебуває у початковій фазі.

Довідково

Польський термінал СПГ у м.Свіноуйсьце (Świnoujście) буде введено в дію у середині 2015 р. Початкова потужність регазифікації 5 млрд кубометрів на рік. Польська газова компанія PGNiG законтрактувала у "Катаргаз" з 2014 р. 1,5 млрд кубометрів СПГ щороку. Використання Україною польського термінала передбачало б збільшення його потужності до 7,5 млрд кубометрів природного газу на рік.

Підземні сховища газу України

Необхідною умовою реалізації європейських проектів є ПСГ України, які слугуватимуть для прийому і зберігання газу, отриманого з Європи або Каспійського регіону, для подальшої його реалізації споживачам України та Європи, особливо Південної Європи, де існує значний дефіцит ресурсу. Забезпечення конкурентоспроможності західноукраїнських ПСГ, які планується виокремити для зазначених проектів, сумарною потужністю активного газу 15 млрд кубометрів на рік, потребує їхньої модернізації, щоб збільшити максимальні обсяги добового відбору-закачування природного газу до європейських рівнів продуктивності.

Відповідно до планів ЄС зі збільшення потужностей зберігання газу в сховищах наступні десять років у діапазоні 27–55 млрд кубометрів, використання західноукраїнських ПСГ для цілей європейської енергетичної безпеки досить актуальне.

Європейський ресурс

З європейських віртуальних торговельних пунктів найближчим до України хабом є Центральноєвропейський (CEGH) у Баумгартені (Австрія). 70–80% його ресурсу становить російський газ. Ресурс — не лише здебільшого російського походження, а й обмежений за обсягами. У 2013 р. на хабі CEGH за різними видами контрактів загалом було реалізовано з фізичною поставкою 9,8 млрд кубометрів газу. При цьому на наявний ресурс претендують країни на південь і схід від Австрії, які відчувають гострий дефіцит газу та більшість з яких є "колегами" Австрії по ЄС.

У континентальній частині Європи з хабів, які мають ресурс на рівні потреб України, найліквіднішим є нідерландський TTF. За ним — бельгійські та німецькі хаби. Саме останні, враховуючи значну частку вартості транспортування у ціні газу, який надходить за імпортом на кордон України, розглядаються як найбільш адекватні (див. рис. 1).

У 2013 р. на ВТП NCG було реалізовано близько 48 млрд кубометрів фізичного газу (зокрема, висококалорійний Н-газ і низькокалорійний L-газ, причому на останній припадає лише 10–20% від загальної фізичної кількості), на Gaspool — 40,4 млрд. Разом на обох німецьких хабах у 2013 р. реалізовано близько 90 млрд кубометрів фізичного газу (на нідерландському TTF у 2013 р. реалізовано ще близько 46 млрд).

Хоча Німеччина значну частину імпортних потреб у газі перекриває за рахунок російського ресурсу, частка інших постачальників також є значною (див. рис. 2).

Іншим негативним фактором є високі ціни на хабі CEGH порівняно з німецькими хабами. Цінова кон'юнктура на ВТП CEGH навряд чи скоро зміниться, оскільки у Центральній Європі, на відміну від Бенілюксу, Великобританії та ФРН, газовий ринок розвинений недостатньо.

На початку жовтня 2014 р. середня тижнева ціна за тисячу кубометрів становила на хабах: CEGH — 347 дол.,NCG — 295, Gaspool — 292, TTF — 289 дол. (Для ВТП CEGH — середня тижнева ціна при завершенні торгів з поставкою наступного дня/уїк-енд, для решти хабів — щоденна референтна ціна, категорія ціни, аналогічна ціні з поставкою наступного дня, але середньозважена.)

У результаті, попри те, що вартість транспортування до кордону України з Баумгартена (до 20 дол./тис. куб. м) у більш як удвічі нижча від витрат на транспортування з хабів NCG або Gaspool, розрахункова ціна на кордоні України, у разі придбання газу на німецьких хабах, виявляється помітно нижчою.

Транспортування: проблеми інфраструктури

Наявність доступного ресурсу не означає автоматично вирішення проблеми диверсифікації. Його необхідно доставити до України — і саме тут криється найбільша проблема.

Як видно з рис. 3, придбаний у ФРН газ може бути доставлений до кордону України або через Чехію—Словаччину з хабу NCG, або через Польщу з ВТП Gaspool. Перший із маршрутів використовується нині для доставки газу за реверсом, однак він має суттєві обмеження. Зокрема, Німеччина на кордоні з Чехією у пункті Вайдхаус узагалі не пропонує гарантованої ("твердої") потужності в напрямку України. Крім того, маршрут обмежений за максимальними обсягами, їх можна оцінити, враховуючи власні потреби Чехії, у 10 млрд кубометрів на рік. Зрештою, цей канал досить вразливий до протидії "Газпрому", зважаючи на деякі особливості газотранспортних операторів відповідних транзитних країн.

Найбільш короткий і "політично стійкий" маршрут транспортування німецького ресурсу до України пролягає через Польщу. ВТП Gaspool розташований набагато ближче до кордонів України, ніж NCG. Але… Головним газотранспортним оператором газової зони Gaspool є компанія Gascade Gas Transport, у якій "Газпром" опосередковано контролює 50%. Однак згідно з Третім енергопакетом 50% труби мають бути у конкурентному доступі, що нівелює проблему.

Слід також наголосити, що польський маршрут єбезальтернативним у контексті імпорту Україною СПГ. Загалом він забезпечує вищий потенціал диверсифікації, адже дасть змогу доставляти трубопровідний газ не лише з ВТП Німеччини (можливо, також з нідерландського TTF), а і з перспективної "Балтійської труби", польського ресурсу СПГ та американського СПГ. Особливо важливою з точки зору політичної стійкості та економічної привабливості диверсифікації виглядає перспектива американського СПГ.

Таким чином, обидва маршрути — через Чехію—Словаччину та через Польщу — можуть розглядатися в контексті транспортування ресурсу газу, альтернативного російському. Проте критично необхідним є лише польський коридор.

Основна проблема та відповідне завдання полягають у тому, що на сьогодні польські газотранспортні системи технічно в змозі доставити до України досить обмежений ресурс газу (1,5 млрд кубометрів/рік). Тож необхідно невідкладно приступити до облаштування польського коридору.

Нині Євросоюз реалізує програми модернізації та добудови польських ГТС, зокрема, за десятирічним планом розвитку європейських газотранспортних мереж TYNDP 2013-2022 і кількома регіональними інвестиційними планами (GRIP), з яких найважливішим для нас є "GRIP Центральна та Східна Європа". Значна частина фінансування цієї створюваної газотранспортної інфраструктури здійснюється з бюджету ЄС.

Дилема полягає у тому, чи встигне Україна (та чи захоче взагалі?) закласти у польську модернізацію свої інтереси. Грубо кажучи, поляки можуть прокласти труби меншого діаметра, розраховані лише на обсяги власних потреб, або більшого діаметра, що враховуватиме також потреби України в імпортних обсягах газу, збільшить пропускну здатність у напрямку України до мінімум 15 млрд кубометрів на рік.

Прийнятним для нас варіантом модернізації польської ГТС у напрямку України проблема не вичерпується. Потрібні додаткові газопроводи, які заповнять відсутні на цей час ланки газотранспорту, зокрема, нові інтерконектори Польща—Україна (протяжністю близько 100 км і пропускною здатністю до 15 млрд кубометрів/рік) та Німеччина—Польща (проект FGL 304). Останній має з'єднати, за достатньої пропускної потужності, зону німецького хабу Gaspool з польською ГТС, що перебуває в управлінні OGP GAZ-SYSTEM S.A.

ТОВ "Нафтогазбудінформатика" та польська компанія Polenergia розробили концепт-план нового газотранспортного коридору "Захід—Схід", основними складовими якого виступають проекти нових інтерконекторів Німеччина—Польща та Польща—Україна, розширення термінала СПГ у м. Свіноуйсьце та польської ГТС з урахуванням інтересів України, використання українських ПСГ. Частково цей проект уже реалізується. Polenergia розробляє техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) інтерконектора Німеччина—Польща, а Gaz System та ПАТ "Укртрансгаз" спільно готують ТЕО інтерконектора Польща—Україна. Реалізація концепт-плану дасть змогу не лише повністю (разом з уже існуючим реверсом через Словаччину) задовольнити потреби України в імпорті газу, а й створити додаткові можливості для європейських країн із зберігання газу. Більш того, проект "Захід—Схід" сприятиме вирішенню газових проблем країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи, для яких в інакшому разі американський газ у передбачуваній перспективі буде недоступним через нерозвиненість їхньої інфраструктури для приймання і регазифікації СПГ.

При цьому польський термінал СПГ виглядає більш реальним, ніж запропонований український. Так, президент Cheniere LNG International, провідної американської компанії з експорту СПГ, днями заявив, що Україна могла б провести переговори про використання терміналів СПГ в інших країнах з отриманням газу за реверсом або новими побудованими газопроводами, пояснивши, що "будівництво газопроводу займе менше часу, ніж спорудження терміналу СПГ". Плюс "рішенню про будівництво власного терміналу СПГ Україною має передувати узгодження з Туреччиною про проходження газовозів через Босфор і Дарданелли".

Американський СПГ — це вже реальність

Згідно з вересневою 2014 р. доповіддю американського Центру світової енергетичної політики, у середині поточного року сформувалися сприятливі політичні та економічні умови для початку з 2016 р. експорту американського газу на зовнішні ринки — як з точки зору схвалення компетентними регулюючими урядовими органами, так і у контексті великих обсягів газу, що можуть бути запропоновані на експорт. 90% потужностей СПГ будуються або плануються на сході США, тобто з прицілом на експорт до Європи.

Така ситуація вже вплинула на європейський ринок — ціни на газ знизилися. Перспективи поставок американського СПГ зміцнили позиції Європи на цінових переговорах із "Газпромом", допомігши європейським газовим компаніям отримати значні цінові знижки.

Хоча нині більшість СПГ спрямовується до Японії, головним бенефіціантом перспективного американського експорту цього ресурсу стає Європа.

Додаткові обсяги газу, що з'являться на світовому ринку, здійснюють понижувальний тиск на світові ціни, а в результаті переваги у доларовому вираженні є значнішими для Європи через вищий рівень споживання газу.

Очікується, що сумарні обсяги експорту американського СПГ до Європи на межі 2020-х років перевищать 150 млрд кубометрів — поточний рівень російського експорту до країн ЄС. Надзвичайно важливо, що більшість американських проектів СПГ характеризуються низькою собівартістю.

Довідково

Європа технічно спроможна прийняти американський СПГ, адже має незадіяну потужність інфраструктури СПГ. Технічний потенціал європейської інфраструктури імпорту СПГ дає змогу вже нині замістити російський газ за рахунок СПГ.

В Європі експлуатуються 22 термінали СПГ сумарною регазифікаційною потужністю 199 млрд кубометрів. Ще три термінали на 21 млрд кубометрів споруджуються.

Відсоток використання європейських терміналів СПГ різко зменшився за останні три роки: у 2010 р. 48%, у 2013 р. 23%.

За даними ВАТ "Газпром експорт", у 2013 р. країни Європи (без Туреччини) імпортували з Росії 134,81 млрд кубометрів газу, тоді як незадіяні потужності регазифікації в Європі становили 146 млрд кубометрів. Хоча найбільше вільних потужностей розташовано в Іспанії, яка має недостатньо газотранспортних комунікацій з рештою ЄС.

Американці розглядають два вірогідні сценарії надходження американського СПГ на світові ринки: 93 та 186 млрд кубометрів на рік. Моделювання обох варіантів дає такі результати:

— за річних обсягів експорту газу 93 млрд кубометрів європейські країни, включаючи Україну, заощадять 21 млрд дол. на рік, скоротять витрати на газ на 11%;

— за річних обсягів експорту 186 млрд кубометрів економія зростає до 39 млрд дол., скорочення витрат на газ сягає 20%.

Якщо Європа є найбільшим економічним бенефіціантом від експорту СПГ США, то Росія зазнає найбільших економічних втрат.

Порівняно невелике зменшення обсягів поставок російського газу призводить до значних втрат:

— за річних обсягів американського експорту СПГ 93 млрд кубометрів надходження РФ від експорту зменшуються на 24 млрд дол., або на 27%;

— при річних обсягах експорту СПГ 186 млрд кубометрів надходження РФ від експорту зменшуються на 33 млрд дол., або на 38%.

У найближчі кілька років основним наслідком експорту американського СПГ буде понижувальний вплив на ціни в Європі. У довгостроковій перспективі американський СПГ і розширення експорту СПГ такими країнами, як Австралія, створять більший, ліквідніший і диверсифікованіший світовий газовий ринок. Зростуть поставки до країн Європи, що дасть їм додаткові переваги у майбутніх переговорах із РФ.

Однак ефективність політики енергобезпеки залежить від внесення змін до європейської стратегії у напрямі не лише скорочення газової залежності від Росії, а й зменшення вразливості від використання нею газу як політичного важеля тиску на ЄС та Україну.

Євросоюз повинен вимагати від "Газпрому" усунути регіональні цінові нерівномірності (ціни у країнах Центральної та Східної Європи значно вищі, ніж у Західній Європі), а також замінити в усіх довгострокових контрактах нафтову прив'язку на формули, що базуються на спотових цінах хабів.

Дослідний центр фінансової установи Morgan Stanley оцінює щорічний дохід "Газпрому" на ринках, які перебувають під розслідуванням Єврокомісії за антимонопольною справою (Польща, Чехія, Словаччина, Угорщина, Болгарія, Естонія, Латвія, Литва), у 17 млрд дол. Штраф може сягнути 1,7 млрд дол. Це потужний фактор впливу, незважаючи навіть на можливість подання "Газпромом" апеляції до Європейського суду, щоб затягнути остаточне рішення на кілька років. Завдяки вжитим заходам європейцям уже вдалося чутливо похитнути позиції "Газпрому".

Американський СПГ — газ "Газпрому": вплив на ринок Європи

З надходженням на світові ринки американського СПГ російська частка на європейському ринку помірно зменшуватиметься, але Росія і надалі забезпечуватиме майже половину імпорту газу до Європи. СПГ США, очевидно, знизить ціни на світовому ринку, але матиме обмежений вплив на кількість російського газу, що поставляється до ЄС.

Європа не зможе обійтися без імпорту газу з РФ з таких причин:

— закриття частки діючих потужностей скраплення природного газу та припинення деяких проектів із спорудження нових унаслідок входження на світовий ринок дешевого СПГ США;

— висока конкурентоспроможність російського газу;

— довгостроковий характер європейських контрактів з "Газпромом", більшість яких є чинними до 2025 р.

Через неспроможність ряду постачальників СПГ конкурувати з дешевим американським ресурсом експорт СПГ США в обсязі 93 млрд кубометрів/рік збільшить чисті світові поставки лише на 16 млрд кубометрів.

Разом з тим наявність потенціалу розширення альтернативного ресурсу все ж помітно впливатиме на ціноутворення "Газпрому" та зміцнюватиме позиції України й інших європейських країн на переговорах.

Якою може бути ціна американського СПГ для України

Дешевий СПГ із США є головною умовою успішної диверсифікації імпорту газу Україною. Ціна СПГ катарських, індонезійських та інших основних нинішніх виробників СПГ є настільки високою, що спричинила падіння обсягів імпорту СПГ Європою в останні два роки.

Проаналізувати ціну СПГ для України можливо, виходячи з відповідних даних щодо цін для споживачів Південно-Східної Азії, яка традиційно виступає головним світовим реципієнтом СПГ.

У вересні 2014 р. середня місячна ціна на "Генрі Хаб" становила 3,92 дол./млн БТО, що відповідатиме ціні СІФ—Японія близько 340 дол. за тисячу кубометрів, тобто вдвічі дешевше, ніж сьогоднішня ціна азіатського СПГ.

Транспортування газу з узбережжя Мексиканської затоки до Японії або Південної Кореї виглядає більш витратним, ніж до Європи.

Беручи до уваги ці міркування, а також додаючи вартість регазифікації та наземного транспортування американського СПГ від Свіноуйсьце до ПСГ на Заході України, ціну з базисом "західноукраїнські ПСГ", виходячи з нинішніх реалій, можна прогнозувати в діапазоні 350–360 дол. за тисячу кубометрів.

Отже, реальна концепція диверсифікації імпорту газу Україною базується навколо комплексу західноукраїнських ПСГ і перспективного європейського регіонального газового центру транспорту та розподілу природного газу у польському Свіноуйсьце. У середньостроковій перспективі це забезпечить отримання Україною в необхідних обсягах ресурсу, альтернативного російському, з Північно-Західної Європи та США.

1. У США сформувалися політико-економічні передумови для початку поставок газу на зовнішні ринки з 2016 р. Перспективна експортна інфраструктура США здатна забезпечити після 2020 р. експорт в обсязі близько 400 млрд кубометрів щороку. 90% потужностей у США будується або планується на сході США, тобто з прицілом на експорт до Європи.

2. Запропонований проект "Захід—Схід" передбачає поставки американського газу з польського терміналу СПГ до ПСГ України та сприяє у такий спосіб розв'язанню газових проблем Центральної, Східної та Південно-Східної Європи, для яких через нерозвиненість газової інфраструктури СПГ американський газ інакше практично не доступний.

3. Ключовим фактором диверсифікації забезпечення газом України є облаштування польського маршруту транспортування трубопровідного газу з Німеччини, Нідерландів і Данії, польського та американського СПГ. Наразі польська ГТС, найкоротший і потенційно найбільш економічний канал газотранзиту, технічно не в змозі забезпечити доставку до України значного обсягу газу. Україна повинна закласти в діючу програму модернізації польських газопроводів свої інтереси задля збільшення пропускної потужності у напрямку до України до мінімум 15 млрд кубометрів/рік, включаючи спорудження газопроводів для перекриття відсутніх ділянок Польща—Україна та Німеччина—Польща.

4. Здійснення сукупності запропонованих заходівдасть можливість повністю забезпечити потреби України в імпорті альтернативного природного газу до 2020 р. і за необхідності припинити імпорт газу з Росії.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №39, 19 жовтня-25 жовтня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво