Надра залишаться без нагляду? - Енергоринок - dt.ua

Надра залишаться без нагляду?

28 серпня, 2015, 00:00 Роздрукувати Випуск №31, 28 серпня-4 вересня

Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ) — провідна організація в галузі оцінки надр — уже найближчим часом може бути ліквідована. Міністерство юстиції 18 травня 2015 р. видало наказ №736/5, яким скасувало "Інструкцію про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин". Цей документ діяв десять останніх років.

 

Державна комісія України по запасах корисних копалин (ДКЗ) — провідна організація в галузі оцінки надр — уже найближчим часом може бути ліквідована. Міністерство юстиції 18 травня 2015 р. видало наказ №736/5, яким скасувало "Інструкцію про зміст, оформлення і порядок подання на розгляд Державної комісії України по запасах корисних копалин". Цей документ діяв десять останніх років.

Наказ Мін'юсту фактично зупиняє виконання державної експертизи й оцінки запасів корисних копалин. Зараз відбувається розгляд справи в суді за адміністративним позовом ДКЗ до Мін'юсту про визнання протиправними дій і скасування наказу міністерства.

Крім цього, аналогічний запит спрямувало і Міністерство енергетики та вугільної промисловості від 29 квітня 2015 р. №01/17-0933 щодо скасування "Інструкції про зміст, оформлення й порядок подання до ДКЗ України матеріалів геолого-економічної оцінки родовищ нафти й газу". Поки що наказу про скасування цієї інструкції немає.

 

Проте залишається відкритим питання, навіщо Мін'юст і Міненерговугільпром намагаються скасувати діючі правила і в такий спосіб позбавити ДКЗ можливості працювати в законодавчому полі?

Залишається не до кінця зрозумілим, як у цій ситуації функціонуватиме система підрахунку і затвердження запасів природних ресурсів надр країни, а також якою буде роль держави в зазначених процесах.

Ідея реформувати систему оцінки геологічної інформації, а точніше, ліквідувати ДКЗ, не нова. Але якщо раніше ключову роль тут відігравали особисті інтереси чиновників, то сьогодні звучать аргументи про необхідність впровадити нові стандарти оцінки геологічної інформації, застосовувані в розвинених країнах.

З іншого боку, є побоювання, що ліквідація ДКЗ може призвести як до ускладнення роботи видобувних компаній, так і до колапсу всієї системи геологічної оцінки запасів, що сформувалася за весь час існування незалежної України. Країна може втратити не тільки унікальні дані та фахівців, але й контроль над власними надрами.

"Реформа" Ставицького

Державна комісія України по запасах корисних копалин була створена ще в 1992 р. і успішно функціонувала до останнього часу. Комісія є невеликою держустановою — лише близько 30 співробітників, ще майже 300 провідних спеціалістів, здебільшого геологів, залучаються з інших організацій як експерти. Держкомісія хоч і виконує функції державного регулятора в цій сфері, але фактично є громадською організацією. Згідно з діючим положенням від
2004 р. керівництво ДКЗ затверджується Кабміном. Незмінним керівником комісії є Георгій Рудько.

Участь великої кількості незалежних експертів у роботі ДКЗ, а також ліберальне законодавство, що регулює роботу комісії, привели до того, що, попри державний статус, це цілком автономна й самостійна організація.

Однак така ситуація подобалася далеко не всім, і 2011-го в оточенні тодішнього очільника Мінприроди Едуарда Ставицького виникла ідея ліквідувати ДКЗ, а її повноваження перерозподілити на користь іншої держструктури — Держгеонадра, що перебуває в прямому підпорядкуванні Мінприроди.

Таким чином, тодішній міністр охорони навколишнього середовища планував контролювати дуже важливий сегмент нафтогазової галузі — підрахунок і затвердження запасів надр. Додамо, що у Ставицького були великі плани в сфері нафтогазодобування. Перебуваючи на посаді міністра охорони навколишнього середовища, а потім і міністра енергетики та вугільної промисловості, він за короткий час зумів консолідувати нафтогазові активи — близько 20 ліцензійних ділянок — під вивіскою компанії Golden Derrick.

Контроль над установою, яка займається підрахунком і затвердженням запасів, давав Ставицькому величезні можливості не тільки розвитку власного бізнесу, але й доступу до інформації і контролю над іншими нафтогазовидобувними компаніями України.

Для встановлення контролю над підрахунком і затвердженням запасів було запропоновано передати ДКЗ у сферу управління Державної служби геології і надр України. Відповідне розпорядження Кабінету міністрів України було прийняте 31 серпня 2011 р. №810-р (відоме, як "закон Ставицького—Мірошниченка"). Але на практиці "оптимізація" ДКЗ не могла бути реалізована через відсутність нормативно-правової бази, досвіду, матеріальних, кадрових ресурсів, а також через порушення принципу незалежності державної експертизи, що є основним і високо цінується на міждержавному рівні в сфері відносин надрокористування і оцінки запасів ресурсів.

Враховуючи вищесказане, було прийняте "компромісне" рішення, відповідно до якого продовжує працювати організаційно-технологічна схема, згідно з якою ДКЗ як колегіальний орган, що складається з висококваліфікованих експертів-практиків, учених, геологів та інженерів підприємств, продовжує здійснювати експертизу й оцінку запасів. Прийняті рішення оформлюються протоколом засідання ДКЗ, а після цього вводяться в дію спеціальним протоколом Держгеонадр. Тільки таким чином поки що забезпечується державна експертиза та оцінка й попереджається виникнення затримки в роботі надрокористувачів.

Прийняття "закону Ставицького—Мірошниченка" спричинило великий переполох у середовищі нафтогазовидобувних компаній, оскільки поставило під загрозу здійснення геолого-економічної оцінки родовищ і незалежної державної експертизи та оцінки запасів.

Замість заявленої оптимізації й удосконалення управління новий закон ускладнив роботу нафтогазових компаній, кожне рішення ДКЗ тепер ще мало затверджуватися Держгеонадрами, держструктурою, що перебувала у ручному управлінні керівника Мінприроди. На ділі терміни проведення державної експертизи та оцінки запасів збільшилися, виникли перешкоди для надрокористувачів у частині одержання спеціальних дозволів на користування надрами, наприклад, їхнього своєчасного переоформлення або внесення змін.

Незважаючи на перелічені вище негативні наслідки, зумовлені прийняттям "закону Ставицького—Мірошниченка", ситуацію ніхто не поспішає змінювати навіть сьогодні.

Ідейна наступність

Радикальна зміна політичної ситуації на початку 2014 р. не спричинила скасування відверто корупційного закону. Відповідний законопроект щодо скасування "закону Ставицького—Мірошниченка" уже давно припадає пилом в комітетах Верховної Ради без особливих надій на те, що буде розглянутий найближчим часом. Навпаки, сьогодні він виявився затребуваним, але вже з цілком інших причин. Міненерго, НАК "Нафтогаз України", а також Міністерство юстиції виступають за те, щоб розформувати ДКЗ і передати функції іншим структурам, як це й передбачено чинним законом.

Щоправда, зараз, за інформацією джерел DT.UA, головний аргумент відмовитися від послуг ДКЗ полягає в тому, що для оцінки запасів необхідно залучати спеціалізовані компанії, як це робиться в деяких країнах. Мовляв, потрібен міжнародний аудит запасів. Припустимо, але аудитори повинні мати для оцінки хоч якісь дані! А якщо вони самі замовлять такий дорогий захід, то ні НАК, ні уряд не зможуть його оплатити…

Ні Міненерговугільпром, ні НАК "Нафтогаз України", ні Міністерство юстиції поки що публічно не озвучили своєї позиції, але ряд непрямих ознак вказують на те, що саме ці структури виступають головними ідеологами ліквідації Державної комісії України по запасах корисних копалин. Як уже було сказано вище, і Мін'юст, і Міненерго виступили ініціаторами скасування деяких діючих документів, що регулюють роботу ДКЗ.

Зі свого боку, у ДКЗ заявляють, що у світовій практиці близько 60 країн з розвиненою гірничою промисловістю (США, Китай, Індія, Росія і багато інших) так само, як і Україна, використовують централізовану оцінку запасів із залученням незалежних організацій для об'єктивної оцінки ресурсів і забезпечення вірогідності запасів корисних копалин. В Україні зазначені функції в повному обсязі виконує ДКЗ, в інших країнах — у повному обсязі або частково виконують держпідприємства (комісії, комітети, інститути) і транснаціональні компанії.

Більш того, ДКЗ має великий авторитет у середовищі міжнародного співтовариства геологів, а методики українських фахівців широко застосовуються в усьому світі. Приміром, остання монографія, розроблена фахівцями ДКЗ, — "Національні й міжнародні системи класифікації запасів і ресурсів корисних копалин: стан і перспективи гармонізації" ( 2015 р.) перекладена англійською та китайською мовами. Саме в цих країнах особливу увагу приділяють запасам природних ресурсів та їх оцінці.

Слід додати, що за більш як двадцять років роботи ДКЗ не було претензій на її адресу з боку видобувних компаній, які працюють в Україні. Керівництво комісії не є ставлениками жодної з політичних сил. Тобто говорити про політичні уподобання не доводиться. Як держструктура, ДКЗ також не становить великого інтересу, оскільки держава з 2010 р. перестала її фінансувати. Існує комісія за рахунок договірних робіт, які виконують її фахівці.

Ліквідація ДКЗ матиме серйозні наслідки і в інших галузях, наприклад, результати геолого-економічної оцінки родовищ корисних копалин, здійсненої ДКЗ, використовує податкова для нарахування податків. Також за результатами геолого-економічної оцінки і затвердження запасів корисних копалин визначається вартість запасів, що є базою для сплати до бюджету загальнообов'язкових платежів. Дозвіл на видобуток також надається після проведення державної експертизи та оцінки запасів ДКЗ.

Підвішений стан, у якому опинилася ДКЗ, негативно позначається на всій галузі. Очевидно, що блокування роботи комісії з боку Мін'юсту та Міненерговугільпрому може призвести до серйозних негативних наслідків. Уряду необхідно в короткий термін визначити, хто і як вестиме підрахунок запасів корисних копалин.

Чи готові наші політики віддати облік надр на "аутсорсинг" зарубіжним компаніям, чи все ж таки можна знайти компромісне рішення, яке дасть можливість зберегти напрацьований багаторічний досвід вітчизняних геологів і водночас впроваджувати передові світові практики в галузі геології.

Перелік зарубіжних організацій і установ, що займаються геолого-економічною оцінкою запасів і ресурсів родовищ корисних копалин

 

1. США: Комісія США з цінних паперів і бірж (SEC) (інстанція, що визначає вимоги до поданої компаніями звітності про запаси у сфері надрокористування).

2. CRIRSCO (Committee for Mineral Reserves International Reporting Standards) — Комітет з міжнародних стандартів звітності про запаси твердих корисних копалин (об'єднує регіональні спільноти геологічних об'єднань: JORC (Австралія), CIM (Канада), IMEC (Чилі), PERC (Європа), NAEN (Росія), SAMCODES (Південна Африка), SME (США).

3. Товариство інженерів-нафтовиків (Society of Petroleum Engineers, SPE) — міжнародна некомерційна професійна організація технічних фахівців нафтової промисловості.

4. Російська Федерація: Федеральна установа "Державна комісія по запасах корисних копалин".

5. PERC (Pan-European Reserves and Resources Reporting Committee) — Всеєвропейський комітет по звітності про запаси/ресурси.

6. Австралія: Об'єднаний комітет по запасах твердих корисних копалин (об'єднує кілька професійних організацій: The Australasian Institute of Mining and Metallurgy (The AusIMM), Australian Institute of Geoscientists (AIG), Minerals Council of Australia, The Australian Securities Exchange (ASX), Financial Services Institute of Australasia, The New Zealand Stock Exchange).

7. Китай: Центр оцінки мінеральних ресурсів і запасів Міністерства земель і ресурсів (Mineral Resources and Reserves Evaluation Center Ministry of Land and Resources).

8. Канада: Канадський інститут гірничої справи, металургії та нафти (Canadian Institute of Mining, Metallurgy and Petroleum).

9. Польща: Академія наук Польщі (The Mineral and Energy Economy Research Institute of Polish Academy of Sciences).

10. Німеччина: Bundesanstalt fЯr Geowissenschaften und Rohstoffe (BGR).

11. Республіка Казахстан (РК): Державна комісія по запасах корисних копалин Республіки Казахстан (у структурі Комітету геології та надрокористування РК Міністерства індустрії та нових технологій РК).

12. Киргизька Республіка (КР): Державна комісія по запасах корисних копалин (у структурі Державного агентства з геології та мінеральних ресурсів при уряді КР).

13. Республіка Таджикистан: Державна комісія Республіки Таджикистан по запасах корисних копалин (у структурі Головного управління геології при уряді Республіки Таджикистан).

14. Республіка Білорусь (РБ): Республіканська комісія по запасах корисних копалин (у структурі Міністерства природних ресурсів і охорони навколишнього середовища РБ).

15. Республіка Узбекистан (РУ): Державна комісія по запасах корисних копалин (у структурі Державного комітету РУ по геології та мінеральних ресурсах).

16. Грузія: Державна комісія по запасах Грузії (у структурі Національного агентства навколишнього середовища Грузії).

17. Норвегія: Норвезький нафтовий директорат (Norwegian Petroleum Directorate) (займається оцінкою запасів і ресурсів нафти в Норвегії).

18. Індія: Державна геологічна служба Індії (The Geological Survey of India).

19. Південно-Африканська Республіка: Південноафриканський інститут гірничої справи і металургії (The Southern African Institute of Mining and Metallurgy, SAIMM).

20. Вірменія: Агенція ресурсів корисних копалин.

21. Монголія: Міністерство енергетики та природних ресурсів (Ministry of Mineral Resources and Energy) та ін.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №30, 17 серпня-23 серпня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво