Менша з двох бід - Енергоринок - dt.ua

Менша з двох бід

25 березня, 2016, 00:00 Роздрукувати Випуск №11, 25 березня-1 квітня

Наприкінці березня після піврічної паузи відновилися поставки в Україну дизельного палива з Росії. Першим нову експортну процедуру пройшов "Лукойл", на підході інші російські виробники. Загалом є передумови вважати, що цей рік може ознаменуватися істотним зростанням поставок у цьому напрямку, зокрема й у результаті відновлення роботи нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", що отримав нового власника. Добре це чи погано?

 

Наприкінці березня після піврічної паузи відновилися поставки в Україну дизельного палива з Росії. Першим нову експортну процедуру пройшов "Лукойл", на підході інші російські виробники. Загалом є передумови вважати, що цей рік може ознаменуватися істотним зростанням поставок у цьому напрямку, зокрема й у результаті відновлення роботи нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", що отримав нового власника. Добре це чи погано?

Поставки російського дизельного палива в Україну припинилися на початку жовтня 2015 р. у зв'язку з новим порядком оформлення експорту, прийнятим Федеральною службою з технічного та експортного контролю РФ (ФСТЕК). У відомства, зокрема, з'явилися сумніви у тому, чи не йде російська солярка на потреби української армії. Зауважимо, що поставки авіаційного палива з Росії припинили практично відразу після початку бойових дій на Сході України.

Фактичне ембарго стало великою несподіванкою для українського ринку, який на той момент на 30% наповнювався російським дизпаливом. Однак і великої трагедії також не сталося: трейдери переорієнтувалися як на альтернативні сухопутні джерела (Білорусь, Литву, Польщу), так і на морські. Порти відпрацювали решту осені дуже бадьоро, показавши важливість своєї наявності в складні періоди. Під кінець року російський імпорт зійшов нанівець, залишаючись таким аж до кінця поточного березня.

"Потрібна" Україна

Поновлення російських поставок було лише питанням часу. У приватних розмовах представники російських компаній визнавали, що ринок України хоч і не є стратегічно важливим за обсягами, зате набагато "смачніший" економічно, ніж основний шлях величезних потоків дизелю — морський. Тим більше, коли галузь стагнує через падіння цін на нафту, кожен долар на рахунку. Наприклад, одна з наймасовіших експортних позицій російської нафтової галузі — мазут подешевшав настільки, що фактично за його експорт доводиться доплачувати, і в результаті його припинили (паливо відправляється на внутрішній ринок, ставши альтернативою природному газу).

Першим до фінішу прийшов "Лукойл" — найдавніший і найбільший постачальник в Україну. Ще в березні компанія хоче встигнути відправити нам близько 20 тис. т дизельного палива, знявши цей обсяг із портів. У квітні, говорять джерела в "Лукойлі", можлива поставка 50–70 тис. т. Продукт уже пропонується на станції Куп'янськ (Харківська область), із дня на день очікують його і в Коростені (Житомирська область). Тим часом трейдери зазначають, що згідно з новою процедурою змушені надавати гарантійні листи про те, що цей ресурс не буде використано для військових цілей.

Наскільки зраділи восени конкуренти росіян, настільки засмутилися вони цієї весни. Відхід потужного гравця з 30-відсотковою часткою дозволив підняти, а висловлюючись точніше, задерти ціни на свій товар. За даними імпортерів, на лютневому тендері "Білоруської нафтової компанії" українські трейдери були змушені погодитися з ціною дизпалива з премією 25–27 дол./т до рівня "морських" котирувань. При цьому ходили розмови, що додаткові обсяги білоруського продукту, потрібні під весняну посівну кампанію, можуть бути виставлені і з поправкою 45дол./т. Російські поставки очікуються без будь-яких премій, у всякому разі, так було торік.

Та й це ще не всі погані новини для білорусів, литовців і поляків. Є всі передумови очікувати в недалекому майбутньому запуску нафтопродуктопроводу "Прикарпатзахідтранс", який за найліпших часів прокачував в Україну до 1,5 млн т дизельного палива на рік. Нещодавно глава російської "Транснефти" Микола Токарєв заявив, що компанія закрила угоду з продажу цієї магістралі, що проходить територією України, швейцарській International Trading Partners AG (ITP). А раніше, наприкінці грудня 2015-го, Антимонопольний комітет України дозволив "швейцарцям" придбати цю трубу, що простоює з 2014 р.

Якщо маршрут запрацює, а новий власник очевидно купував її з такими намірами, то структура поставок дизельного палива в Україну зазнає докорінних змін. Сумарно річний обсяг імпорту з РФ може досягнути 2,5 млн т, або половини від усього споживання країни.

Добре це чи погано? З одного боку, нарощування поставок із країни-агресора важко назвати "перемогою". Але візьмемо до уваги й інше. Поява нового джерела поставок посилить конкуренцію, а це ще нікому не заважало.

А тепер головне: треба визнати, що весь нафтопродукт, який закуповується по імпорту з Білорусі, Литви, Польщі, Угорщини й становить 80% поставок, виготовлено з російської нафти. Іншими словами, це той же російський продукт, але з додатковою доданою вартістю в розмірі 25–40 дол./т, отриманою на білоруських і європейських НПЗ. То якщо в будь-якому разі українські гроші йдуть у Росію, то вже ліпше платити менше або вибрати меншу з двох бід. Якщо ціни на російське ДП будуть на рівні торішніх паритетів, це дасть країні економію на закупівлях дизпалива в діапазоні 75–100 млн дол. на рік.

Та найголовніше, що український ринок зберігає всі можливості закуповувати продукт де завгодно й у будь-який момент може відмовитися від російських нафтопродуктів. Досвід є, останні півроку країна прожила без них, при цьому жодної нестачі ніхто не відчув.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №28, 20 липня-26 липня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво