Логіка і логістика: крок уперед? - Енергоринок - dt.ua

Логіка і логістика: крок уперед?

7 червня, 2013, 21:00 Роздрукувати Випуск №20, 7 червня-14 червня

Представники міжнародних державних установ, дипломати і політики зібралися разом, щоб обговорити і врешті зрозуміти, що заважає Україні досягти поставлених цілей у сфері енергозбереження та диверсифікації енергоресурсів. Не було там лише представників українського уряду.

Окружний адміністративний суд Києва 5 червня відмовився зобов'язати Кабмін звернутися до Стокгольмського арбітражу з приводу газових контрактів з "Газпромом", а в принципі — до РФ. Хто б сумнівався… Особливо на тлі вимог опозиції розірвати харківські угоди 2010 р., підписуючи які, нинішня влада заявляла, що в обмін на пролонгацію базування в Севастополі російського Чорноморського флоту буде пом'якшено газовий ціновий удар… Жодні аргументи та логічні докази, виявляється, не беруться до уваги (див., наприклад, DT.UA №4 от 1 лютого 2013 р. "Справа — труба?").

З іншого боку, у влади практично не залишилося аргументів ні для громадян України, ні для євроспільноти, яка не позбавляє поки що Україну останнього шансу.

З останніх подій, що стосуються енергоринку та енергобезпеки України, найцікавішими є дві. Перша відбулася 31 травня —4-й Європейсько-український енергетичний день з промовистою назвою "Енергоринок України: крок вперед чи втрачені можливості?". Фахівці й експерти намагалися з'ясувати головні питання енергомайбутнього країни. Урядовців це вочевидь не цікавило — їх не було.

3 червня пройшла друга подія — круглий стіл на тему "Шляхи ефективного використання ГТС України, реверс, транзит, створення східноєвропейського газового хабу". Урядовців так само не було. На заході, зокрема, йшлося про долю "Нафтогазу України". А представник РФ, почувши всі думки, однозначно заявив: "Если вы ликвидируете НАК "Нафтогаз Украины", то газотранспортный консорциум не с кем будет создавать".

Буде, було б бажання. Тим більше з огляду на останні навкологазові події.

Німецька компанія E.ON SE планує шукати на західноєвропейських спотових ринках газу альтернативу російському паливу

Німецький енергетичний концерн E.ON SE має намір переглянути газові домовленості з російським "Газпромом". Про це в коментарі для DT.UA повідомили в Центрі глобалістики "Стратегія ХХІ". Аналітики центру зазначили, що, за повідомленнями німецьких видань Wirtschaftswoche та Manager Magazine Online, нещодавно переформований німецький енергетичний концерн E.ON SE планує поточного року розірвати деякі з довгострокових контрактів на поставку російського газу (діючі контракти "Газпрому" з E.ON мають термін дії до 2020-го, 2035-го і 2036 р., річний обсяг поставок — близько 20 млрд кубометрів).

"Натомість планується розширити діяльність на західноєвропейських спотових ринках газу. Компанія вказує на те, що російський газ є надто дорогим, а керівництво "Газпрому" — складними торговими партнерами", — зазначили у прес-службі Центру глобалістики.

"Хоча відразу з'явилося кілька повідомлень про те, що ніяких контрактів компанія не має наміру розривати, справа виглядає так, що оновлена E.ON SE серйозно вирішила зайнятися своїм збитковим газовим бізнесом. Стратегія його оновлення полягатиме у поставках із різних джерел, включаючи Росію, які гарантували б конкурентоспроможність газового бізнесу компанії. У 2012 р. компанія досягла завдяки судовим позовам знижки ціни на газ і ретроспективної компенсації переплат, починаючи з 2010 р.", — додали експерти.

Проте, зауважили аналітики, тепер це не вважається достатнім для забезпечення її конкурентної переваги на ринку.

"Через неофіційно оприлюднену інформацію було продемонстровано готовність продовжити обстоювати свої позиції, у тому числі і шляхом розірвання контрактів. Такий радикальний крок не залишиться без послідовників, і можна очікувати повторення хвилі торішніх судових позовів і перемог у питанні перегляду діючих контрактів на поставки російського газу іншим європейським споживачам. Успішний минулорічний досвід боротьби європейських компаній з російським монополістом у суді може бути доповнено новими сторінками", — сказали у прес-службі Центру глобалістики.

Однак усе це вже може не стосуватися України…

Через бездіяльність української влади мільйони євро західної допомоги на розвиток енергоринку можуть виявитися марними

"Україна спотикається, йдучи вперед, але ще не повністю втратила свій шанс", — заявив Дейв Янг, голова ради Європейсько-українського енергетичного агентства на закритті 4-го Європейсько-українського енергетичного дня "Енергоринок України: крок вперед чи втрачені можливості?".

Більш як 200 фахівців у галузі енергоефективності та відновлюваної енергетики, представники міжнародних державних установ, дипломати і політики зібралися разом, щоб обговорити і врешті зрозуміти, що заважає Україні досягти поставлених цілей у сфері енергозбереження та диверсифікації енергоресурсів.

Не було там лише представників українського уряду. Напевно, їх таке не цікавить…

"На жаль, сьогодні в Україні все розвивається не так, як ми очікували. Практично всі консультації, які сьогодні веде український уряд із європейськими інституціями, проходять формально. Над суттю документів, що повинні регулювати ринок і дозволити зайти мільйонам євро інвестицій, українська сторона працює дуже слабо", — розповів Янез Копач, директор секретаріату Енергетичного співтовариства.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України обіцяло подати Національний план дій з енергоефективності ще в квітні (див. інтерв'ю Янеза Копача у DT.UA №13 від 5 квітня 2013 р.). Національний план щодо відновлюваних джерел енергії обіцяють у червні. Українську енергетичну стратегію перманентно оновлюють уже понад два роки без розуміння, коли буде фінальний документ. Реформа ринку електроенергетики затягується, і, попри підтримку учасників ринку, відповідний закон ще не пройшов другого читання. Проект закону про енергоефективність подорожує коридорами законодавчого органу третій рік поспіль.

Кількість нових компаній, зацікавлених розвивати ринок, щороку впевнено скорочується і незабаром досягне нуля, кажуть експерти. Ніхто вже не вірить в обіцяний "потенціал ринку", а ті, хто прийшов досить давно, все ще докладають чимало зусиль, щоб довести проекти до логічного завершення.

Ризики залишаються надто високими, і терпіння міжнародного співтовариства не безкінечне, хоча поки ще є. "Україна — важливий партнер для ЄС, але не настільки важливий, як думають деякі чиновники, — дипломатично зазначив Ендрю Разбаш, керівник управління програм допомоги Представництва ЄС в Україні. — Самі по собі проекти без своєчасної державної політики реалізовуватися не будуть".

"Я не розумію, адже Україні доступне все необхідне: ресурси для навчання спеціалістів, технології, рекомендації щодо законодавства, міжнародний досвід, технічна допомога, гроші і потенційні приватні інвестиції (коли ринкові механізми працюватимуть...). А ми, як і раніше, витрачаємо роки, щоб домогтися відчутного прогресу в розвитку ринку. Іноді мені здається, що відомий наш "потенціал" — це ілюзія, яка знаходиться прямо перед тобою, але ти, як кролик, стрибаєш за нею, як за морквиною, прив'язаною до тебе ж", — ділиться спостереженнями Олена Рибак, заступник голови ради Європейсько-українського енергетичного агентства.

Здавати ГТС недоцільно

Під час засідання круглого столу 3 червня Михайло ГОНЧАР, президент Центру глобалістики "Стратегія ХХІ", директор
енергетичних програм центру НОМОС, представив презентацію "Метаморфози газових ринків ЄС та РФ. Наслідки для України" (залишити посилання — для редакторів!), в якій докладно пояснюється недоцільність здачі ГТС в обмін на дешевий газ, враховуючи сучасні тенденції на світовому газовому ринку.

Зокрема, М.Гончар зазначив таке:

— прогнозна середня ціна російського газового експорту до Європи на 2013 р. у прив'язці до нафтових цін може становити 366 дол. за тисячу кубометрів;

— 366 дол. мінус 100-доларова "знижка" (за харківськими
домовленостями) дорівнює
266 дол., що приблизно дорівнює очікуваній ціні на газ для України у разі здачі ГТС (оренди, утворення консорціуму чи СП із "Газпромом");

— 266 дол. перетворюються на 366 дол., якщо РФ скасує постанову свого уряду від 30 квітня 2010 р. №291 про 100-доларову "знижку";

— за даними центробанку РФ, середня ціна всього російського газового експорту у 2012 р. становила 352,56 дол. за тисячу кубометрів.

То в чому для України сенс "торгівлі трубою"?

Енергодирективи Євросоюзу: вплив на реформування газового ринку України

Про це докладно розповів експерт Сергій ДЯЧЕНКО на засіданні згаданого вище круглого столу 3 червня. І хоча DT.UA неодноразово наголошувало на необхідності детального вивчення енергодокументів ЄК та ЄС, напевно, доведеться нагадувати ще раз. Поки є сенс це робити.

На сьогодні "газове" законодавство ЄС стосується трьох основних питань:

— забезпечення функціонування внутрішнього ринку природного газу ЄС;

— забезпечення взаємозв'язку мереж транспортування природного газу в рамках ЄС;

— забезпечення ЄС поставками природного газу.

Об'єднує їх кінцева мета — побудова єдиного енергетичного ринку ЄС, в якому в повному обсязі буде реалізовано основні свободи та забезпечено вільну конкуренцію.

Сучасне "газове" законодавство ЄС бере початок у другій половині 80-х років минулого століття, коли приступили до практичної реалізації реформ, запроваджених Єдиним європейським актом 1986 р. з метою побудови внутрішнього ринку ЄС. Незважаючи на певні досягнення, станом на сьогодні реформування ринку природного газу все ще не закінчене. Остаточне формування єдиного ринку природного газу планується завершити в 2014 р.

Прийняття спеціального "газового" законодавства Європейського співтовариства було ініційоване в 1986 р., коли Рада міністрів ухвалила резолюцію, що визначала цілі співтовариства у сфері енергетики до 1995 р. і, зокрема, передбачала "більшу інтеграцію, вільну від бар'єрів на шляху торгівлі, внутрішнього ринку енергії з метою покращення безпеки поставок, зменшення витрат і покращення економічної конкуренції".

Газові ринкові реформи ЄС та їх законодавче наповнення можна розподілити на чотири етапи. В їх основу покладено три енергетичні пакети.

Реформування ринку газу в Європі (лібералізація) має на меті знизити ціни для споживачів газу та залучити інвестиції в його видобуток і розбудову газотранспортної системи. Досягти таких результатів планували шляхом посилення конкуренції в сфері збуту і видобутку та забезпечення безумовного доступу третіх сторін до газотранспортної та газорозподільної систем.

Директивою 98/30/ЄС (Перша газова директива) були започатковані практичні заходи з лібералізації національних газових ринків, спрямовані на всі ланки видобувно-збутового газового циклу. Одночасно впроваджувалася практика постійного моніторингу зазначених заходів і регулярного звітування ЄК про перебіг лібералізації (контрольні звіти ЄК).

Виконання директиви протягом 1999–2003 рр. продемонструвало переваги лібералізованих ринків, насамперед посилення конкуренції та, відповідно, підвищення ефективності їх функціонування, зменшення можливостей для зростання роздрібних цін, підвищення якості обслуговування. Водночас лібералізація збільшила ризики для безпеки поставок, пов'язані з недосконалістю ринкових механізмів, а також зумовила хвилю злиттів і поглинань газових компаній та їх вихід у суміжні сектори ("горизонтальні поглинання"), що створювало ризики звуження конкурентного середовища та посилення тенденцій монополізації ринків.

З'ясувалося, що Перша газова директива не повною мірою врахувала ризики лібералізації та проблеми функціонування ринку:

— бракувало конкретних заходів із забезпечення рівних умов для всіх суб'єктів ринку й усунення ризиків зловживання домінуючим становищем з боку потужних вертикально інтегрованих компаній;

— не повною мірою було вирішено питання запровадження недискримінаційних тарифів і захисту прав невеликих споживачів;

— потребувала врегулювання правова колізія між вимогою розділення функцій видобутку, поставки і транспортування, з одного боку, і правом власності — з іншого;

— було недооцінено роль довгострокових контрактів у забезпеченні надійності поставок;

— Другий енергетичний пакет було спрямовано на усунення зазначених вище недоліків. Однак не всі запропоновані ним заходи були ефективними.

Так, Друга газова директива встановлює, що розділення функцій видобутку, поставки і транспортування не означає зобов'язань відокремити права власності на активи газотранспортної системи від вертикально інтегрованої компанії. Таке положення директивного документа, по-перше, не усунуло зазначеної вище правової колізії, по-друге, може свідчити про значний вплив потужних європейських енергетичних концернів на уряди держав — членів ЄС, унаслідок чого Європарламент був змушений на цьому етапі відмовитися від ідеї повного розділення функцій шляхом виведення активів.

Тому, попри значний прогрес у справі лібералізації ринків газу, рівень конкуренції був недостатній, ринки залишалися здебільшого національними (регіональними) з порівняно невеликими обсягами транскордонної торгівлі. Оптові ринки газу та електроенергії розвивалися повільно, водночас зберігалися високі ціни та обмеження пропозиції для споживачів.

З цієї причини в 2005 р. Єврокомісія розпочала дослідження енергетичного сектора для визначення перешкод, що заважають розвитку конкуренції на цих ринках. За його результатами було запропоновано Третій енергетичний пакет. Єврокомісія та Рада міністрів ЄС розраховували припинити укрупнення компаній шляхом прямого адміністративно-законодавчого тиску. Планувалося примусово розділити вертикально інтегровані енергетичні компанії, але Європарламент цю пропозицію Єврокомісії 9 липня 2008 р. відхилив. Рада міністрів запропонувала Європарламенту 10 жовтня 2008 р. у другому читанні компромісну схему, яка, зберігаючи газопроводи у власності енергетичних компаній, впроваджує особливі умови роботи їх підрозділів, що відповідають за інфраструктуру.

Водночас Європарламент проголосував за запропоновану Єврокомісією норму, згідно з якою треті країни не можуть контролювати в ЄС енергетичні магістралі, включаючи газопроводи, якщо вони не є об'єктом особливої міжнародної угоди між ЄС та цією третьою країною.

Подальший розгляд законопроекту гальмувався протидією великих енергетичних компаній. Лише спровокована Росією газова криза в січні 2009 р., що призвела до припинення поставок газу в ЄС, стала поштовхом до ухвалення 22 квітня 2009 р. Європарламентом і 13 липня 2009 р. Єврокомісією компромісного варіанта Третього енергетичного пакета.

Спочатку передбачалося, що протягом 18 місяців його положення будуть імплементовані країнами-членами, а необхідні для його виконання 24 підзаконні акти, зокрема 24 мережеві кодекси, будуть розроблені. Потім цей термін кілька разів переносився, і нині метою Єврокомісії є завершення підготовки пакета документів, необхідних для запуску єдиного ринку до 2014 р.

Щодо оцінки стану лібералізації ринків газу на сьогодні ведуться дискусії. Наприклад, норвезька компанія "Статойл" (зверніть увагу, Норвегія не є членом ЄС) говорить про пришвидшення лібералізації європейських газових ринків. Ринки Великобританії, ФРН, Бельгії, Нідерландів та Скандинавських країн вважаються лібералізованими, на проміжному етапі лібералізації перебувають ринки Франції, Іспанії, Італії, повільною вважається лібералізація газових ринків у Центральній і Східній Європі.

Натомість Європейська комісія не має претензій до Німеччини, Франції та Італії щодо виконання законодавчих і нормативних актів ЄС. У січні 2013 р. ЄК передала до суду правосуддя ЄС справи щодо Великобританії, Болгарії та Естонії за неповну імплементацію норм Третього енергопакета.

Після вступу до Європейського Енергетичного співтовариства Україна отримала системну основу для реформування ринку газу за європейськими принципами. На сьогодні певні кроки вже здійснено — у 2010 р. ухвалено ключовий Закон "Про основні засади функціонування ринку природного газу". Також прийнято і цілу низку підзаконних актів. Наприклад, скасовано монополію НАК "Нафтогаз України" на реалізацію імпортного газу. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердила порядок доступу до мереж, прийняла рішення про надання статусу кваліфікованих споживачів. Проведено реорганізацію дочірніх компаній НАК "Нафтогаз України".

Однак головне завдання — формування конкурентного ринку газу — вирішити не вдалося.

Очевидно, що ключовим питанням цього процесу є реформування компанії "Нафтогаз України". При цьому необхідно врахувати от що. Ліквідація монополії НАКу та її дочірніх структур на ринку промислових споживачів газу і збільшення кількості постачальників за нинішніх умов можуть не створити достатніх конкурентних умов на ринку і не привести до зниження ціни на газ. Справа в тому, що 90% газу, який продається на внутрішньому ринку промисловим споживачам, має російське походження. Тому після лібералізації ринку компанії-постачальники будуть реалізовувати той самий газпромівський газ, а цінова конкуренція між ними відбуватиметься лише в частині вартості їх послуг. Це насамперед стосується "вирішення питань" доступу до ресурсу, трубопроводів і споживачів.

Таким чином, ліквідація монополії НАК "Нафтогаз України" на внутрішньому ринку промислових споживачів за нинішніх умов призведе до відтворення ситуації середини 90-х років, коли ринок природного газу контролювали кілька структур, які були по суті регіональними монополістами.

Політичні та економічні реалії України є несприятливими для виокремлення інших ключових структур "Нафтогазу". Зокрема виокремлення "Укртрансгазу", швидше за все, призведе до зміни статусу української ГТС, яка відбудеться або за білоруським сценарієм, або в рамках двостороннього консорціуму. Перспективи створення тристороннього консорціуму вельми сумнівні, оскільки Третій енергетичний пакет, який Україна як член Енергетичного співтовариства з часом впроваджуватиме, створить перешкоди на шляху участі в проекті європейських газових компаній. Виокремлення та подальша приватизація видобувних компаній "Нафтогазу" знищить "соціальний" газ, і населення буде змушене купувати його за найвищими в Європі цінами.

Виходячи із вищевикладеного, для НАК "Нафтогаз України" доцільно провести реформування з тим, щоб "Укртрансгаз" став independent transmission operator — незалежним оператором з транспортування, по аналогії з польським GAZ System.

На нинішньому етапі реформування збереження цілісної вертикально інтегрованої структури НАК "Нафтогаз України" в цілому відповідатиме світовим економічним реаліям, коли великі компанії, намагаючись скоротити постійні витрати, здійснюють поглинання та/або об'єднання, укрупнюючи в такий спосіб структури. При цьому компанія матиме позитивні наслідки для таких сфер її діяльності:

1. Проведення єдиної галузевої та корпоративної політики, наприклад, стосовно стратегії її розвитку та реформування.

2. Акумуляція коштів для здійснення масштабних проектів і вирішення критичних завдань, приміром, розрахунків за спожитий російський газ в умовах економічної кризи.

3. Участь у серйозних міжнародних проектах, оскільки НАК "Нафтогаз України" як вертикально інтегрована компанія матиме кращі можливості для капіталізації та більш прогнозовані фінансові потоки, що позитивно впливатиме на поліпшення кредитного рейтингу.

4. Оптимізація трансфертного ціноутворення та обмеження фінансових ризиків.

5. Відносини з кредиторами компанії, які можуть негативно сприймати намагання виокремити з НАКу найліквідніші бізнеси.

За умов збереження вертикально інтегрованої структури компанії необхідно буде радикально переглянути систему відносин і повноважень між нею та її дочірніми компаніями в контексті оптимізації фінансово-господарської діяльності та управлінсько-контрольних функцій з метою дотримання норм європейського права та впровадження європейської управлінської культури.

За такого підходу доцільною вбачається часткова приватизація "Нафтогазу" з реалізацією IPO на одному з європейських майданчиків. Це дасть можливість залучити кошти на модернізацію застарілих основних фондів, підвищити ринкову капіталізацію, поліпшити структуру акціонерного капіталу і кредитний рейтинг, а також долучитися до європейської корпоративної культури.

Реформування газового ринку України за описаним сценарієм має супроводжуватися створенням технічних можливостей надходження газу з альтернативних джерел. Після диверсифікації джерел надходження та інтеграції в європейські ринки можливо буде провести глибше розділення. Такі заходи, як посилення незалежності регулятора ринку, забезпечення вільного доступу до газотранспортних мереж, можливо і потрібно здійснювати вже зараз. Повноцінне завершення ліберальних ринкових реформ у газовій сфері може потребувати до п'яти-семи років.

Очевидно, що існує багато політичних, економічних і корпоративних мотивів, які можуть спрямувати трансформацію компанії іншими шляхами. Але розділення та/або ліквідація НАК "Нафтогаз України", здійснені поспіхом, без урахування наведених вище аргументів, не в рамках комплексної програми реформування газового сектора, можуть дефрагментувати ринок газу, а за певних обставин — і зруйнувати його.

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу DT.UA
Помітили помилку?
Будь ласка, позначте її мишкою і натисніть Ctrl+Enter
Додати коментар
Залишилось символів: 2000
Авторизуйтеся, щоб мати можливість коментувати матеріали
Усього коментарів: 0
Випуск №1277, 11 січня-17 січня Архів номерів | Зміст номеру < >
Вам також буде цікаво